Наукові конференції, Научные конференции » Сучасний соціокультурний простір 2014 (17-19.09.14 » Данилюк О. В. ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Данилюк О. В. ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Категорія: Сучасний соціокультурний простір 2014 (17-19.09.14, Педагогіка

УДК: 378.147

 

ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

Данилюк О. В.

 

аспірант, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна, Переяслав-Хмельницький

 

У статті розкрито та охарактеризовано особливості основних педагогічно-психологічних компонентів компетентності майбутніх учителів. Також, висвітлено та проаналізовано основні елементи формування методичної компетентності педагогів у ВНЗ. Зокрема, виокремлено показники і критерії компетентності майбутнього вчителя-гуманітарія. Визначені ключові педагогічно-психологічні компоненти для всебічного та гармонійного розвитку майбутнього вихователя. Крім того, запропоновані шляхи удосконалення методології навчання.

Ключові слова: компетентність, аксіологічний, ціннісний, мотиваційний, когнітивний, комунікативний, процесуальний компонент.

 

Данилюк О.В. Основные педагогично-психологические компоненты развития компетентности будущих учителей / ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды», Украина, Переяслав-Хмельницкий

В статье раскрыты и охарактеризованы особенности основных педагогически - психологических компонентов компетентности будущих учителей. Также, освещены и проанализированы основные элементы формирования методической компетентности педагогов в вузе. В частности, выделены показатели и критерии компетентности будущего учителя-гуманитария. Определены ключевые педагогически-психологические компоненты для всестороннего и гармоничного развития будущего воспитателя. Кроме того, предложены пути совершенствования методологии обучения.

Ключевые слова: компетентность, аксиологический, ценностный, мотивационный, когнитивный, коммуникативный, процессуальный компонент.

 

Danyluk О. V. Main pedagogically-psychological components of competente development of future teachers / Postgraduate SHEI "Pereyaslav-Khmelnitsky State Pedagogical University named Gregory Pans", Ukraine, Pereyaslav-Khmelnitsky

The article discloses and describes the main features of the pedagogical psychological components of competente of future teachers. Also, highlights and analyzes the basic elements forming methodical competence of teachers in high school. In particular, determined performance criteria and competence of future teachers humanities. The key pedagogical and psychological components for the full and harmonious development of future teacher. In addition, the proposed improvement methodology training.

Key words: competence, axiological, evaluative, motivational, cognitive, communicative, the procedural component.

 

Вступ

В умовах економічної нестабільності та духовного занепаду в українському суспільстві великого значення набуває формування та розвиток високоосвічених педагогів. Адже реорганізація системи освіти сьогодні не можлива без особистості педагога-гуманіста, професіонала. Без сформованості компетентності у майбутнього вчителя неможливе успішне виховання підростаючого покоління. Тому основним напрямом процесу розвитку освіти в педагогічному ВНЗ є моделювання системи підготовки фахівців з урахуванням вимог сьогоднішнього дня - підготовка не просто вчителя, що «центрується на знаннях» свого навчального предмету, але, насамперед, цілісної компетентної особистості «центрованої на особистість, вихованця».

Над розв’язанням цих питань працювало багато визначних постатей, зокрема, Л. Масол, Т. Браже, А. Маркова, В. Радул, Н. Ничкало. Теорію компетентностей у вітчизняній дидактиці та методиці останнім часом розробляють Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшина С. Клепко, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, Л. Сохань, С. Трубачова та ін.

На основі гуманістичних ціннісних орієнтації у майбутнього вчителя поступово формуються відповідні якості особистості, що визначають характер професійної компетентності та детермінують практичну діяльність вчителя і його повсякденну поведінку.

Слід зауважити, що основними компонентами компетентності можна вирізнити аксіологічний, ціннісний, мотиваційний, когнітивний, комунікативний та процесуальний.

Центральним структурним компонентом компетентності вчителя багато дослідників визнають аксіологічний компонент, оскільки гуманістичні ціннісні орієнтації мають виступати головним внутрішнім орієнтиром педагогічної діяльності сучасного вчителя.

Цінності володіють смисловою природою, вони відіграють головну роль в структуризації власного «я» і функціонують як певний рівень розвитку особистості.

Ціннісний компонент є основою позиції, яку суб'єкт визначає стосовно світу, суспільства, соціального оточення, самого себе та власної поведінки, це здатність брати на себе відповідальність, надавати підтримку іншим людям, будувати взаємодію на паритетній основі, виходячи з того, що «цінності — це значення й ідеали, які визначають всі цільові установки соціальної поведінки особи» [6, с. 18].

До мотиваційного компоненту відносять здатність індивіда проявляти ініціативу, виявляти зацікавленість в аналізі взаємозв'язків, механізмів діяльності у стосунках із соціальним середовищем, інститутами і суспільством в цілому, наявність у людини намірів, бажань, прагнень досягати або уникати поставлених цілей, здійснювати або утриматися від реалізації певної діяльності.

Когнітивний компонент компетентності вчителя складають різні види як предметних, так і псхолого-педагогічних знань, засвоєних на рівні готовності до їх застосування у реальному навчально-виховному процесі школи.

Таким чином, розвинений когнітивний компонент компетентності передбачає наявність у майбутнього вчителя засвоєних на рівні застосування професійних знань: понять, ідей, теорій, правил, оцінок, норм, цінностей за допомогою яких:

• розвиваються уявлення індивіда про свої професійні якості;

• формується оцінка самого себе як вчителя, власних можливостей щодо педагогічної діяльності, особистого статусу серед представників педагогічної професії, відповідності особистісних ціннісних орієнтацій вимогам, що висуваються суспільством до вчителів загальноосвітніх навчальних закладів як найважливішого соціального інституту, до педагога.

Умовою ефективного формування у майбутніх педагогів цієї складової компетентності є, зокрема, пошук нових педагогічних технологій та їх ефективне запровадження в практику сучасної вищої школи. У Концепції педагогічної освіти особливо наголошується на тому, що сьогодні, як ніколи, постає проблема запровадження сучасних педагогічних технологій, раціональної організації робочого часу викладача та навчального часу студента і, особливо, у частині його самостійної роботи [1, с. 30].

Важливою складовою компетентності майбутніх учителів, на нашу думку, є також аутопсихологічний компонент. Сучасні вчені вважають, що цей компонент віддзеркалює готовність та здатність особистості до цілеспрямованої (насамперед, психічної) діяльності, що веде до змін якостей особистості, її поведінки, діяльності та ставлень у напрямі прогресивного особистісно-професійного розвитку [4, с. 53].

Аутопсихологічний компонент передбачає поінформованість людини про засоби професійного самовдосконалення, а також про сильні й слабкі сторони власної особистості та її діяльності, про те, що і як треба зробити, щоб підвищити якість своєї роботи. Він передбачає наявність у особистості якостей, що дозволяють спрямувати власну активність на самопізнання, адекватну самооцінку, самоконтроль, самокорекцію. Він тісно пов'язаний із спрямованістю особистості, зокрема з її професійним аспектом.

Осередком структури аутопсихологічного компонента компетентності вчителя є мотивація: саме вона є важливим регулятором людської діяльності взагалі та професійної зокрема. «Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) до діяльності, спонукають людину тим більше зусиль вона схильна докласти» [3, с. 9] .

Ще однією складовою аутопсихологічного компонента компетентності є емоційна гнучкість, “збереження працездатності при виникненні певного завдання в умовах емоціогенної ситуації” [2, с. 423]. Ця властивість проявляється у вчителя у витримці, умінні проявляти позитивні емоції, саморегулюватися, стримувати негативні емоції.

Підсумовуючи, зазначимо, що показниками сформованості аутопсихологічного компоненту професійної компетентності вчителя можуть вважатись: готовність до самопізнання, самовдосконалення, розвинена мотивація та емоційно-позитивне ставлення до педагогічної професії й діяльності, здатність до рефлексії, стійкий професійно-пізнавальний інтерес, емоційна гнучкість.

Вихідними поняттями тут є комунікативна діяльність, коммунікативність людини. У вузькому значенні під комунікативністю людини розуміють її здатність організовувати “інформаційний процес між людьми як активними суб'єктами з врахуванням стосунків між ними” [5, с. 154], тобто здатність до організації комунікативного процесу.

Багато авторів вирізняють такі типи комунікативної діяльності як особистісно-орієнтований і соціально-орієнтований. Вони, на думку названих авторів, мають комунікаційні, функціональні, соціально-психологічні і мовні структури. В основному комунікативність є ключовою характеристикою вчителя.

Процесуальний (діяльнісний) компонент компетентності можемо розглядати як здатність вчителя використовувати способи та моделі поведінки, що в межах його професійної діяльності відповідають інтересам самореалізації: здійснювати навчально-виховний процес у всій його складності, робити свідомий вибір, застосовувати різноманітні (у тому числі інноваційні) методи і технології навчання, використовувати сучасні засоби навчання [7, с. 64].

Для виявлення його сутності звернімось до розгляду поняття педагогічна діяльність.

Усі види педагогічної діяльності можна поділити на професійні та непрофесійні. Непрофесійні — це такі види педагогічної діяльності, якими займаються всі люди в повсякденному житті, не маючи спеціальної педагогічної освіти і педагогічної кваліфікації. Цей вид педагогічної праці характеризується тим, що людина не усвідомлює його як завдання, а в тій чи іншій педагогічній ситуації діє інтуїтивно, часто не вміючи пояснити, чому вона робить саме так, чого хотіла б досягти за допомогою певного рішення. Це стосується сімейного виховання, роботи старших з молодими у трудових колективах тощо.

Висновки

Отже, з урахуванням аналізу існуючих досліджень у вітчизняній науці з питань компетентності можна доповнити та удосконалити методологію вивчення психолого-педагогічних компонентів.

Таким чином, теоретичний аналіз проблеми дозволив визначити та висвітлити основні компоненти розвитку компетентності вчителя як складне особистісне утворення, що оптимально поєднує знання, уміння, навички, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення особистості та визначає здатність людини до самореалізації та самовизначення в ефективній педагогічної діяльності. Ця динамічна інтегративна характеристика особистості педагога, що є синтезом аксіологічного, когнітивного, аутопсихологічного, комунікативного та процесуального компонентів, зовнішньо проявляється у відповідному рівні сформованості відповідної сукупності визначених показників.

 

Література:

1.Асмаковец Е.С. Развитие эмоциональной гибкости учителя посредством социально-психологического тренинга / Е.С. Асмаковец // Психологическая наука и образование. – 2000. – №1. – С. 11 – 14.

2.Деркач А.С. Акмеология: [учебное пособие] / А.Деркач, В.Зазыкин. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.

3.Зазнюк С.С. Психологія мотивації: [навч. посібник] / С.С. Зазнюк. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.

4.Концепція педагогічної освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 8. – С.9–25

5.Краткий психологический словарь / [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

6.Митина Л.М. Эмоциональная гибкость учителя: психологическое содержание, диагностика, коррекция / Л.М. Митина, Е.С. Асмаковец. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2001. – 192 с.

7.Практикум з педагогіки: [навч. посібник] / за заг. ред. О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. – К. : ІСДО, 1996. – 432 с.

 

References:

1. Asmakovets E.S. Razvitie emotsionalnoy gibkosty uchitelya posredstvom sotsialno-psihologicheskogo treninga / E.S. Asmakovets // Psihologicheskaya nauka I obrazovanie. – 2000. – №1. – S. 11 – 14.

2. Derkach A.S. Akmeologiya: [navch. posobie] / A. Derkach, V. Zazykin. – SPb.: Piter, 2003. – 256 s.

3. Zazniuk S.S. Psihologiya motivatsiyi: [navch. posobnyk] / S.S. Zazniuk. – K: Lybid, 2002. – 304 s.

4. Kontseptsiya pedagogichnoyi osvitu // Informatsiynyi zbirnyk Ministerstva osvity Ukreiny. – 1999. – №8. – S. 9-25

5. Kratkiy psihologicheskiy slovar / [pod obsh. red. A.V. Petrovskogo, M.G. Yaroshevskogo]. – M.: Politizdat, 1985. – 431 s.

6. Mitina L.M. Emotsionalnaya gibkost uchitelya psihologicheskoe soderjanie diagnostika korektsiya / L.M. Mitina, E.S. Asmakovets. – M.: Moskovskiy psihologo-sotsialnyi institute: Flinta, 2001. – 192 s.

7. Practicum z pedagogiky: [navch. posobnyk] / za zag. red. O.A. Dubasenko ta A.V. Ivanchenka. – K.: ISDO, 1996. – 432 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^