Наукові конференції, Научные конференции » Актуальні проблеми сучасної науки (17-19.10.13) » Даниленко М. П. ОБРАЗ БОГОРОДИЦІ У РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДАХ ТА ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА

Даниленко М. П. ОБРАЗ БОГОРОДИЦІ У РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДАХ ТА ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА

Категорія: Актуальні проблеми сучасної науки (17-19.10.13), Філософія

УДК 2.2-184

 

ОБРАЗ БОГОРОДИЦІ У РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДАХ ТА ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА

Даниленко М. П., аспірант

Національний університет «Острозька академія», Україна, м. Острог

 

Стаття присвячена розгляду становлення образу Богородиці у релігійному світобаченні Т. Шевченка та з’ясуванню його сутності. Значна увага приділяється аналізу індивідуально-психологічних, соціальних та ментальних чинників, які комплексно вплинули на процес формування цього феномену. Доказом важливої ролі зазначеного образу у релігійних поглядах поета є широке використання ним у творчій спадщині маріологічної тематики.

Ключові слова: релігійність, образ Богородиці, індивідуально-психологічні, соціальні та ментальні чинники, маріологічна тематика, стражденність, етнопсихологія, українська архаїчна землеробська культура.

 

Даниленко М. П. Образ Богородицы у религиозных взглядах и творчестве Т. Шевченко/ Национальный университет «Острожская академия», Украина, г. Острог

Статья посвящена рассмотрению становления образа Богородицы в религиозном миропонимании Т. Шевченко и выяснению его сущности. Значительное внимание уделяется анализу индивидуально-психологических, социальных и ментальных факторов, которые комплексно повлияли на процесс формирования этого феномена. Доказательством важной роли отмеченного образа в религиозных взглядах поэта является широкое использование им в творческом наследии мариологической тематики.

Ключевые слова: религиозность, образ Богородицы, индивидуально-психологические, социальные и ментальные факторы, мариологическая тематика, страдательность, этнопсихология, украинская архаичная земледельческая культура.

 

Danilenko M. P. Image of God’s Mother in religious views and creation of T. Shevchenko/ National university of Ostroh Academy, Ukraine, Ostroh.

The article is devoted to consideration of becoming of appearance of God’s Mother in religious attitude of T. Shevchenko and finding out of his essence. Considerable attention is spared an analysis individually psychological, social and mental factors which complex influenced on the process of forming of this phenomenon. Proof of important role of the noted appearance in the religious looks of poet is the wide use by him in the creative inheritance of Mariologic theme.

Keywords: religiosity, image of God’s Mother, individual psychological, social and mental factors, Mariologic theme, suffering, ethnopsychology, Ukrainian archaic agricultural culture.

 

Вступ

Релігійний світогляд видатних персоналій завжди постає загадковим феноменом, який приваблює і захоплює багатьох дослідників та науковців. Це можна відзначити і у випадку з Т. Шевченком, релігійні погляди якого до сьогодні остаточно не вивчені, хоча уже близько сотні літ є предметом наукових студій. Дослідження у цьому напрямку залишили, зокрема, І. Огієнко, М. Драгоманов, І. Франко, Д. Чижевський. У сучасний період над вивченням проблеми релігійного світобачення Кобзаря працювали М. Попович, Д. Степовик, І. Дзюба, С. Росовецький, А. Колодний, П. Кралюк, О. Макара тощо. Аналізуючи наукові розвідки та праці різних часових періодів та авторів, стає помітним той факт, що погляди та твердження дослідників стосовно релігійності поета у багатьох аспектах є доволі протирічними, тому потребують більш докладного та глибокого вивчення.

 

До контраверсійних тем у релігійному шевченкознавстві можна віднести маріологічну (богородичну). Слід відзначити, що, окрім науковців, поетове бачення образу Діви Марії, викликало особливе зацікавлення у православного духовенства. Причому, якщо українські духовні чини, аналізуючи твір Т. Шевченка «Марія», вважали його «гімном Богоматері», «оспівуванням» та «возвеличуванням» Її культу, то представники російського православ’я, вказуючи на окремі факти, вбачали у ньому цинічне «святотатство». Зважаючи на вище сказане, метою даної статті є аналіз образу Богородиці у релігійному світогляді Кобзаря з метою з’ясування його істинного змісту.

Взагалі, релігійні погляди будь-якої особистості формуються у результаті впливу різноманітних чинників. Їх, у свою чергу, можна поділити на три групи, а саме: індивідуально-психологічні, соціальні, ментальні. Звертаючись до образу Діви Марії у релігійних поглядах Кобзаря, варто підкреслити, що на процес його становлення впливали усі види зазначених чинників.

1. Індивідуально-психологічні.

Відомо, що у ранньому віці психічний розвиток дитини дуже залежить від сімейної мікроспільноти. Сім’я визначає подальший розвиток особистості у різних напрямах: розумовому, емоційно-вольовому, духовному. Окремі зарубіжні науковці підтримують думку, що на становлення релігійності індивіда та його подальших уявлень про святих впливають образи рідних. Згідно з їхніми дослідженнями, дитина у віці від 6 до 12 років витворює образ Бога на основі людей, і здебільшого «взірцями» виступають батьки. Учений А. М. Різзуто, зокрема, зазначав, що на розуміння Бога і ставлення до Нього, великою мірою, може впливати образ матері [3]. Доведено, що особи, які перебували у тісних контактах з нею, частіше звертаються до Богородиці. Вони несвідомо виробляють уявлення про Діву Марію, проектуючи риси власної матері. Крім того, такі індивіди розуміють і формують відповідне ставлення до Неї, як до порадниці у вирішенні власних проблем різного характеру (від реалізації бажань до психологічної підтримки), вважають Її ідеалом любові та милосердя. Цілком можливо, що глибока дитяча прив’язаність Т. Шевченка до своєї матері, поєднана з великим особистим горем поета, викликаним її ранньою втратою (померла 20 серпня 1823 р., коли Тарасу було лише дев’ять років), здійснили певний вплив на формування його релігійного світогляду, ставши ґрунтом для прояву у митця особливого благовоління перед Богородицею.

У творчому доробку Кобзаря маріологічна тематика займає досить чільне місце. Поет постійно звертався до узагальнених образів жінки-матері, матері-України, а також – Пречистої Діви Марії, здійснював взаємопереходи між ними, підносив до ореолу святості та оспівував феномен материнства загалом. У поетичній спадщині Тараса Григоровича образ матері постійно перекликається з постаттю Богородиці.

2. Соціальні.

Т. Шевченко був не лише свідком страждань власної матері, він також спостерігав у якому важкому становищі знаходиться жінка у тогочасному кріпацькому суспільстві. Ставлення до неї було далеко не гуманним, вона потерпала від насилля, зневаги, постійних знущань. Духовне начало жінки принижувалось, і вона залишалась сам-на-сам зі своїми проблемами, абсолютно беззахисна перед жорстокими реаліями часу. Особливо складним було становище покритки, яка до кінця життя носила на собі тавро безчестя і була повністю відкинута соціумом. Для Кобзаря ж образи української жінки-матері та Богородиці зливались воєдино. Селянка-українка справді поставала святою у своїй убогості, чистою у праці, непорочною у мріях та мученицею у стражданнях. Звертаючись до малярської спадщини Рафаеля, Мурільйо, Гольбейна, митець розумів, що створені ними образи мадонн не відповідають ні костюмами, ні пейзажами, ні концепцією чітко установленим релігійним приписам та канонам. Славетні художники підбирали собі моделі з реального життя. На високу сходинку поруч з Богоматір’ю вони ставили просту земну жінку з її усіма буденними та душевними проблемами. Задля своєрідної, можливо не досить свідомої, «реабілітації» останньої у суспільстві Т. Шевченко у своїх творах втілює її в образі Пречистої Діви Марії, за що і звинувачується клерикалами у відкритому святотатстві. Особливої критики, як же зазначалось вище, поет зазнає за твір «Марія», у якому Богородиця представлена селянською жінкою-покриткою, що вважалось вкрай недопустимим, хоча якщо розібратись, то нічого богохульного у творі немає.

Варто також додати, що поет як людина розумів усю трагедію материнських страждань Діви Марії, породжену мученицькою самопожертвою Сина. У житті він мав змогу спостерігати реальні приклади материнського горя, зокрема невимовний душевний біль матері свого хорошого друга М. Костомарова – Тетяни Петрівни, після арешту того за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства 30 травня 1847 року. Вражений надзвичайно пригнобленим виглядом жінки, котра йшла з в’язниці «з хреста неначе знята», «чорніша чорної землі», поет написав вірш «М. Костомарову», про що зазначив біограф Кобзаря П. Зайцев [1, с. 292]. Ці реальні образи, син і мати, на думку іншого дослідника Б. Лепкого, стали релігійними прототипами Богородиці та Христа у творчості Т. Шевченка [2, с. 139]. Отож, безмежна любов поета до власної матері, тогочасне становище селянської жінки-кріпачки, а також трагедія матері М. Костомарова залишили помітний слід у формуванні релігійного світобачення Т. Шевченка, зокрема у його креації образу та розумінні Богоматері.

3. Ментальні.

Контакти українців з Господом часто здійснюються через посередників, а саме – Діву Марію та Ісуса Христа. Причому, до цих визначних постатей у християнстві українці ставляться з великим душевним трепетом. Аналогічну картину можна спостерігати, звертаючись до релігійних поглядів Т. Шевченка, де Богоматір та Бог-син постають як духовні ідеали для людства. Таке ставлення до святих було викликане багатьма чинниками, проте, мабуть, немалу роль у становленні благовоління перед Ними відіграла така ментальна риса українців як стражденність. Навіть поверхово переглянувши сторінки історії українського народу, одразу стає зрозумілим, що його буття проходило у постійних загрозах, завжди було непевним і проблематичним. Українця постійно супроводжували страждання. Будучи сам стражденним, він несвідомо тягнувся до святих, які були близькими, подібними до нього у цьому ракурсі. Так, наші миряни дуже полюбляли слухати оповіді про святих мучеників за віру та поклонятись їм. Емоційних українців до болю розчулювала самопожертва страстотерпців в ім’я віри та непосвячених у неї. Муки Христа заради спасіння усього людства та материнські страждання Діви Марії не могли залишити їх байдужими. До того ж українці, які постійно потерпали від різних бід, самі довіряли себе і свою волю Їм, бачили у Їхніх образах своїх захисників.

Варто відзначити, що особливе місце в українській релігійній культурі належить Богородиці, яка завдяки своїй людській природі є, дійсно, найбільш близькою до мирян і постає як їхня мати-заступниця. Причому, Її християнське звеличування не було чимось надто новим у духовному світі нашого народу, воно у своїй глибині, окрім відображеної у етнопсихології стражденності, тісно пов’язане з ментально закладеною ідеєю домінування жінки та її значимістю у житті спільноти. Образ Жінки-Матері (в життєвому досвіді хлібороба, за О. Кульчицьким, співпадає з «magna-mater» – Мати-Земля, Добра земля, Деметра) є провідним в українській архаїчній землеробській культурі. Він перекликається з культом Великої Богині, який виник ще за часів Трипілля, і згодом легко трансформувався в культ Богоматері. Однак, функції, закріплені за цими, нібито, різними образами, є однаковими – опіка над людським родом.

Взагалі, ідея превалювання жінки над чоловіком, пошана до неї суттєво вирізняє українців з-поміж їхніх сусідів – слов’ян і неслов’ян, що підтверджується Збручанським ідолом, археологічними даними, а також усім комплексом фольклорно-етнографічних матеріалів архаїчного походження. Календарна обрядовість, особливо весняного і літнього циклу, значно обмежувала участь чоловіків у ритуальних дійствах, виконанні обрядових пісень. У сфері родинних стосунків жінці також належала першість. Так, головною фігурою українського традиційного весілля була мати нареченої (російського – батько). Кульмінація весілля – посад молодих – в українців відбувавсь в оселі молодої (в росіян – молодого). До слова, на Україні донька, наречена, жінка була наділена значно більшими правами, у тому числі правом вибирати дружину. Підсумовуючи, потрібно сказати, що така «жіночність» архаїчної культури сприяла розвитку ключових рис української релігійної обрядовості, а саме – становленню культу Богородиці, ідеалізації подружнього життя, обожненню сім’ї, звеличуванню жінки-матері. Невиключено, що ці характеристики певним чином лягли в основу формування релігійного світогляду Т. Шевченка, у першу чергу, сприяли його особливому пошановуванню Богоматері. Причому, можна сказати, що поетове бачення постаті Діви Марії деякою мірою збігається з образом Богородиці, створеним Українською православною традицією. Вона постає не тільки покровителькою кожного прохаючого, а й захисницею українського народу.

Висновок

Отож, індивідуально-психологічні, соціальні та ментальні чинники відіграли важливу роль у процесі становлення образу Богородиці у релігійному світобаченні Т. Шевченка, детермінуючи його сутність та частоту поетових звернень.

 

Література:

1. Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка / П. І. Зайцев. – К. : Мистецтво, 1994. – С. 292.

2. Лепкий Б. Про життя і твори Т. Шевченка / Б. Лепкий. – К. : Україна, 1994. – С. 139.

3. Rizzuto A.-M. The birth of the Living God: a psychoanalytic studies / A.-M. Rizzuto. – Chicago: The University of Chicago Press, 1979. – 281 p.

 

References:

1. Zaycev P.I. Jyttya Tarasa Shevchenka / P.I. Zaycev. – K. : Mystectvo, 1994. – С. 292.

2. Lepkiy B. Pro jyttya I tvori Tarasa Shevchenka / B. Lepkiy. – К. : Ukraina – 1994. – С. 139.

3. Rizzuto A.-M. The birth of the Living God: a psychoanalytic studies / A.-M. Rizzuto. – Chicago: The University of Chicago Press, 1979. – 281 p.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^