ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Осьмьоркіна Н. М. ДО ПИТАННЯ ПЕРЕДУМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ЧЕРЕЗ СТРАХОВІ ФОНДИ

Осьмьоркіна Н. М., аспірантка

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Україна, місто Умань

ДО ПИТАННЯ ПЕРЕДУМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ЧЕРЕЗ СТРАХОВІ ФОНДИ

 

Необхідність формування страхового фонду пов’язана з потребою в страховому захисті, яка може бути задоволена завдяки коштам, нагромадженим у страхових фондах. Ця потреба має природну, економічну, соціальну та глобалізаційну зумовленість.

Сільськогосподарське виробництво пов’язане з певними ризиками, а тому страховий захист викликаний прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки. Залежно від того, які причини зумовили настання страхової події та яка її руйнівна сила, збитки від неї можуть мати локальний або надзвичайний характер.

Відшкодування збитків сільськогосподарським виробникам здійснюється зі страхових фондів.

Поняття «страховий фонд» доцільно розглядати у розумінні ресурсів, що залежно від його організаційної форми, можуть мати як грошову, так і матеріально-речову форму, а їх призначення є наперед визначеним і полягає у забезпеченні захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ймовірних небезпек [1, с. 35]. Вони мають таку організаційну структуру: децентралізовані, централізовані, та спеціалізовані та створюються за допомогою таких способів страхового захисту як: самострахування, централізований метод і метод страхування [1, с. 30].

Страхові фонди сільгосптоваровиробників формуються як засіб самострахування та здійснюються як у грошовій (залежить від обсягу доходу), так і в натуральній (не тільки залежить від обсягу доходу, а й визначається дослідним шляхом з урахуванням суб’єктивних очікувань) формах.

Страховий фонд сільськогосподарських підприємств можна представити двояко: у вигляді грошових засобів, що перебувають у розпорядженні сільгосппідприємства, з метою нівелювання тимчасових фінансових труднощів, здійснення додаткових затрат та забезпечення в такий спосіб нормальних умов діяльності; та у вигляді запасів насіння, фуражу тощо, необхідних для безперебійного здійснення виробничого процесу.

За допомогою централізованого методу створюється централізований страховий фонд, організаційна форма якого виникла пізніше, ніж децентралізована і є досконалішою, оскільки фонд формується в централізованому порядку у натуральній та грошовій формі за рахунок загальнодержавних ресурсів. Тобто, в такий спосіб «держава із сукупного національного багатства і національного доходу виділяє спеціальний фонд для покриття витрат у надзвичайних ситуаціях» [3, с. 27].

Ще одним способом страхового захисту є страхування, за допомогою якого утворення спеціалізованого страхового фонду здійснюється за рахунок внесків певного кола господарств, що вирішили застрахувати себе на випадок настання певних небезпек. Окрім того, головною особливістю такого страхового фонду є його створення тільки у грошовій формі, якій надається більша перевага в силу своєї універсальності. На думку Ю.М. Журавльова та І.Г. Секержа, він по своїй суті є сукупністю окремих, локальних фондів, що створюються кожною із страхових компаній з одного боку, а з іншого – завдяки системі перестрахування перестає бути локальним, окремим фондом, а вливається у загальний страховий фонд національного страхового ринку і виявляється пов’язаним зі страховими ринками інших країн [4, с. 10].

Головна роль страхового фонду страховика це вирішення суперечливих інтересів суб’єктів страхових відносин, які полягають в управлінні страховиком авансованими грошовими коштами страхувальників щодо організації їх страхового захисту та реалізації майнового інтересу страховика, що втілюється у здійсненні ним страхової діяльності з метою одержання прибутку.

Разом страхові фонди різних організаційних форм становлять сукупний фонд страхового захисту, особливістю якого є те, що «…він не має зведеного, планового чи звітного оформлення, котре характеризувало б його розмір. Не існує й спеціального органу управління цим фондом» [1].

При цьому сукупність ресурсів, що формуються для забезпечення страхового захисту методом страхування Я. Шумелда ще називає сукупним страховим фондом і зазначає, що його частка в ринковій економіці утворюється в кожній страховій компанії і називається страховими резервами [5, с. 28]. Тобто, автор не виокремлює страхового фонду одного страховика, натомість розрізняє лише страхові резерви страховиків і сукупний страховий фонд.

Саме тому, не слід ототожнювати страховий фонд і страхові резерви, оскільки з їх допомогою визначаються різні аспекти організації страхових відносин. Так, страховий фонд є основою для здійснення страхових виплат і формування страхових резервів.

Принципами формування та використання страхового фонду страховика є: цільове призначення страхового фонду на виплату страхових сум та відшкодування збитків потерпілим від настання страхового випадку; визначення обсягу страхового фонду на основі математичної статистики, теорії ймовірності та законів великих чисел; необхідність урахування випадковості та закономірності при розрахунку ймовірності збитків; розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування; страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства; обопільна сумлінність страховика і страхувальника, зміст якої полягає у своєчасній сплаті премій страхувальником, наданні достовірної інформації страховику про застрахований об’єкт та зміни рівня ринку тощо, та обумовленій договором чи законом відповідальності страховика; використання франшизи, зміст якої полягає у розподілі відповідальності за збитки, спричинені страховою подією, між страховиком і страхувальником. Франшиза – звільнення страховика від покриття збитків – передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об’єкта або розміру збитків; застосування під час використання страхового фонду суброгації, тобто передачі страхувальником права здійснити страховику відшкодування винуватцем страхової події заподіяної страхувальнику шкоди в обсязі виплаченої страховиком суми; право страховика звертатись до інших страховиків з приводу розподілу збитків пропорційно страховій сумі за умови, що один об’єкт страхувальник застрахував у різних страховиків. Цей принцип називається контрибуцією, що й означає повернення збитків потерпілому винуватцем [6].

Отже, страховий фонд є важливим елементом організації страхового захисту, а особливого значення набуває для сільгосптоваровиробників в міру розвитку ринкового господарювання. Це пояснюється появою у процесі соціально-економічного розвитку все нових ризиків, руйнівна сила яких може сягати таких, збитків, протистояти одноосібно яким подекуди не може ніхто. Завдяки страховій природі формування страхових фондів для покриття можливих збитків багато потерпілих від зазначених вище страхових подій можуть вижити й продовжувати свою діяльність у майбутньому.

Уніфікація механізмів формування страхових фондів та способів і форм захисту інтересів застрахованих в умовах глобалізованої економіки формує нову страхову культуру, впливаючи на економічну поведінку суб’єктів незалежно від їх національної чи державної належності.

 

Література:

1. Страховий захист виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків: монографія / Шолойко А.С. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 210 с.

2. Навроцький С.А. Соціально-економічні аспекти страхування в АПК / С.А. Навроцький – Суми: Довкілля, 2004. – 316 с.

3. Машина Н.І. Міжнародне страхування: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 501 с.

4. Кінащук Л.Л. Страхування: теорія та практика проведення: монографія / Л.Л. Кінащук – К.: Атіка, 2004. – 112 с.

5. Шумелда Я. Страхування: навч. посіб. / Я. Шумелда; [2-ге вид., допов. і переробл.]. – Тернопіль: Джура, 2006. – 296 с.

6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1597012242393/strahova_sprava/printsipi_formuvannya_vikoristannya_strahovogo_fondu_strahovika

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.