Наукові конференції, Научные конференции » Сучасність, наука, час. (18-20.11.13) » Столярчук О. С. ТЕНДЕНЦІЇ РОВИТКУ СВІТУ В ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ УМОВАХ

Столярчук О. С. ТЕНДЕНЦІЇ РОВИТКУ СВІТУ В ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ УМОВАХ

Категорія: Сучасність, наука, час. (18-20.11.13), Філософія

Столярчук О. С.

НТУУ «Київський політехнічний інститут»

ТЕНДЕНЦІЇ РОВИТКУ СВІТУ В ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ УМОВАХ

 

Сучасний світ – складний і суперечливий. Людство нині переживає найглибшу трансформацію за всю історію. Сучасною світовою тенденцією XXI ст. є розвиток процесів глобалізації у світі. Дискусія по проблемі глобалізації продовжується вже декілька десятиріч. В даний час виникла гостра необхідність осмислити глибокі суперечності, що сформувалися на нинішньому етапі глобалізації і що стосуються всієї світової спільноти. Щороку ми все більше і більше включаємося у глобалізаційні процеси, стаємо частиною глобального світу. Реальна історія – це зміна станів суспільства в загальних структурах темпоральності, що характеризують зрушення в долях, способах життєдіяльності народів та їх цінностях, збагачення загального досвіду людства. В основі фундаментальних завдань історичного пізнання лежить проблема постійного переосмислення історичної дійсності. Стало звичаєм характеризувати сучасну добу історії як епоху глобалізації, тому важливим є осмислення глибокого історичного коріння процесів, що з усією повнотою реалізується в наш час. Розрізнення нових рис глобалізації кожної доби вимагає певної аналітичної процедури для проведення відповідного компаративного історичного дослідження, оскільки без такої методологічної операції було б важко визначити найважливіші риси, чинники наступності або відмінності між епохами.

Тисячоліття, яке утверджується, спонукає до переосмислення всієї історії людства. Справедливим є інше: колесо історії набирає свої цивілізаційні оберти. Історія стрімко біжить уперед. Зараз нас 7 мільярдів. До 2050 року нас уже буде 10 мільярдів.

Світ змінюється на наших очах. Сучасний світ – складний і суперечливий, неоднозначний у визначені понять глобалізації та історії. Інтенсивне наростання проблем у сфері глобальної політики підвело цивілізацію до критичної межі. Нині ми живемо в умовах, коли глобалізаційні процеси створюють можливість обміну між країнами новими ідеями, інформацією, технологіями. Процеси глобалізації стали викликом для національних держав. Глобалізація розглядається в стратегічному і тактичному аспектах і під впливом глобальних і локальних чинників створюється інша, нова цивілізаційна ситуація і геополітична економіка. Широкий філософський аналіз, з позиції пояснень матеріалістичного світогляду, у формуванні соціальних умов для виникнення феномену глобалізація в світогляді людини представлена нам у працях К.Маркса, Ф.Енгельса. Особливу увагу самій природі глобалізації в її сучасному варіанті, яка відповідає світоглядному розумінню індентифікації її з людиною, дав нам В.І.Ленін. Маркс підкреслював, що взаємодія – це перше, що виникає перед нами, коли ми розглядаємо матерію в русі.

Суспільство допускає правоту Маркса, який назвав капіталізм несправедливою і саморуйнуючою системою, яка неминуче приведе до зубожіння масс, оскільки все багатство світу сконцентровано в руках жадібної меншості, що визнає економічну кризу і загострення конфлікту між багатими і бідними. У наявності конфлікт – основа руху історії за Марксом, який вирішується революцією. Ми живемо в умовах переходу від індустріального способу до постіндустріального. Цей перехідний період Маркс назвав комуністичною революцією і для переходу до неї необхідні три умови: створення матеріально-технічної бази комунізму, синтез суспільних умов і виховання нової людини – творця. Виховання нової людини – це і є перехід економіки капіталістичної до економіки комуністичної. В ній все оцінюється лише по мірі користі суспільству. Це основа комуністичної моралі. І якщо ти живеш по комуністичній моралі, то світ відгукується на твої відношення до нього. Утворюється стійкий ланцюг: глобалізація-інноваційна діяльність,який концентрує,об;єднує намагання країн для досягнення стратегічних інноваційних цілей.Відповідно, нас цікавить як процесс інноваційної діяльності трансформувався за ринковими правилами в Україні. Нестійкість економіки України в період ринкових перетворень і економічна криза послабили роль головних факторів зростання –виробничого нагромадження та ефективності виробництва, що безпосередньо пов'язане з темпами зростання й оновлення основного капіталу. В світовій практиці поняття «інновація» розкривається за об’єктно-процесним підходом. Так, за основу міжнародних стандартів оцінки й аналізу інновацій прийнято вважати методологічні довідники «Родини Фрасткаті» міжнародної Організації економічного співробітництва

та розвитку. За ними інновацію трактують як:

- кінцевий результат інноваційної діяльності у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку;

- новий або вдосконалений технологічний процес, який використовується в практичній діяльності. Тобто,щоб забезпечити сталий, стабільний розвиток економіки необхідно,щоб Україна перемістилася за комплексним індикатором інноваційного розвитку. Ми хочемо,щоб підвищення впливу інновацій на економічне зростання України, в порівнянні з теперішнім часом,зросло в два рази.Успіх країни в глобалізованій економіці означає,що необхідно зайняти свою позицію на ринковому просторі, конкурентноспроможна продукція повинна бути набагато якісніша,ніж в інших учасників ринку.Відбувається це лише за умов підтримки інновативності національної економіки.Глобалізація сприяє розвитку неоліберальної економічної доктрини,а наслідками її стали зниження темпів економічного зростання,небачених маштабів набуває економічна нерівність серед країн,серед населення. Вчені передбачають,що розрив між бідними та багатими країнами світу зростатиме . Сьогодні до марксизму звертаються ті, хто шукає вихід із насуваючою на людство катастрофою, хто бажає знайти впевненість в щасливому майбутньому. Сьогодні ознаки комунізму бродять не тільки Європою, але на всіх континентах. Голова Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб вимушений був заявити, що капіталістична система вижила себе і абсолютно не вписується в модель сучасного світу. Отже,рівень життя в світі потрібно урівноважувати,сприяючи подоланню кризових процесів у країнах,що розвиваються,із слабким економічним потенціалом,як і тим, які переживають трансформаційні періоди.

Куди йде світ? Світ не йде, світ прийшов. З 1967-1973 років в світі діагностується криза індустріальної фази розвитку. Принцип комуністичної економіки, коли 99% коштує зразок, а 1% його копіювання. Тому індустріальна економіка відмирає, а з нею і питання про приватну власність на засоби виробництва. В індустріальному суспільстві у кого засоби виробництва – у того влада - тому клас капіталістів має владу. На слідуючій стадії індустріальній суспільній формації влада від капіталістів перейшла до фінансистів, торгівцям, адже важливіше не виробництво, а торгівля.

З огляду на такі глобальні виклики в державній економічній політиці невідкладного й першочергового значення набуває утвердження моделі інноваційного соціально-економічного розвитку Влада пішла на глобальний рівень до організацій, які представляють собою державу без території. Так, політична надбудова створюється над виробничими відносинами і визначається ними. Маркс описував цей процесс півтора століття назад.

Світова фінансова криза демонструє кризу в великих фінансових інститутах. Тому за роки кризи кількість доларових мільйонерів в світі виросла на 14% , а загальний об’єм їх капіталів збільшився на 32%. За це же час армія безробітніх досягла 300 млн. чоловік, із яких третина- молодь.

Вважаю, що найтиповішою моделлю відтворювального економічного процесу для нашої держави найбільш ефективною є інноваційна модель,тобто,це: трансформація грошей на дослідження в знання → трансформація знань у майстерність працівників та інновації → перетворення інновацій у товар → гроші. Але,на жаль,у нас домінують інші дві моделі: ресурсна модель без високотехнологічного виробництва (природні ресурси → виробництво → гроші); та інтелектуально-донорська, де вилучена стадія виробництва. Ці дві моделі у стратегічній перспективі мають порівняно низький рівень ефективності, оскільки вони призводять до виснаження ресурсів країни, до витоку факторів виробництва національної економіки за кордон і унеможливлюють забезпечення високих показників рівня добробуту населення. Отже,ми повинні послідовно переходити від економіки споживання до економіки розвитку. Україна зможе перетворитися на високотехнічну державу з інноваційною моделлю економічного зростання за умови адекватності промисловості науково-технічним досягненням постіндустріального суспільства. Ми повинні орієнтуватися на постійний зовнішній моніторинг і пошук інновацій у глобальному інформаційному просторі , на оцінку і придбання нових технологій , необхідних для їх інтенсивного розвитку. У наукоємні галузі необхідно залучати прямі іноземні інвестиції, орієнтуватися на здешевлення доступу до ресурсів розвитку, забезпечити сучасну інфраструктури, що базується на новітніх інформаційних технологіях, утворенні бізнес-середовища,яке буде сприятливим для посилення експортної експансії національних виробників. Нам необхідно запозичувати позитивний досвід розвинених країн світу. З метою активізації інноваційної діяльності в Україні необхідно зосередити зусилля на створенні її розгалуженої законодавчої і нормативно-правової бази, здійснювати і підтримувати інноваційну діяльність, необхідно забезпечувати стабільність національної валютно-фінансової системи, запроваджувати дієвий пільговий режим здійснення інноваційної діяльності, зростання рівня капіталізації банківського сектору, адже цього вимагають глобалізаційні процеси сучасності. Це невідворотній процес ,це сучасні світові тенденції. Україна зможе посісти належне місце в світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку і тому вважаю, що творче застосування марксизму – це ключ лише до кращого майбутнього, відвернення всіх існуючих загроз, які накочуються на людство черговою хвилею, ґрунтовно описано Е.Тоффлером. Сьогодні зрозуміло, що глобалізація та становлення інформаційного суспільства виступають двома гранями, аспектами єдиного процесу, під знаком якого проходить сучасний етап людської історії.

 

Література:

1. Маркс К. Енгельс Ф. Твори., М, 1957, т.3

2. Тоффлер О. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія: - К: Либідь, 1996.

3. Ясперс К. Смысл и назначение истории – М.: Политиздат, 1991

4. Маркс К. Економічні рукописи 1857-1859 років.

5. Вікторія Дергачова «Глобалізація як основна тенденція розвитку світової економіки та її напрямки // Наука молода №3, 2005.- 5-7 с.

6. Косолапов Н. Глобализация: территориально-пространственный аспект // МЭИМО. -2005.- №6.- с.66-72

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^