Наукові конференції, Научные конференции » Сучасність. Наука. Час. (15-17.11.2014) » к. фарм. н., Гетало О. В. БЕЗПЕКА АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ФАРМАКОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД

к. фарм. н., Гетало О. В. БЕЗПЕКА АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ФАРМАКОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД

Категорія: Сучасність. Наука. Час. (15-17.11.2014), Медицина

УДК: 615.33.03:614.35

 

БЕЗПЕКА АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ФАРМАКОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД

к.фарм.н., Гетало О. В.

Запорізький державний медичний університет, Україна, м. Запоріжжя

 

Антибактеріальна терапія залишається актуальною та складною проблемою. З метою лікування запальних захворювань, до отримання результатів бактеріологічного дослідження, лікар повинен керуватися даними доказової медицини, знати основні фізіологічні особливості організму, вміти оцінити ризик застосування антибактеріального препарату.

Ключові слова: антибактеріальні засоби, фармакологічний нагляд.

 

Гетало О. В. Безопасность антибактериальніх средств и их фармакологический надзор/ Запорожский государственный медицинский университет, Украина, г.. Запорожье

Антибактериальная терапия остается актуальной и сложной проблемой. С целью лечения воспалительных заболеваний, до получения результатов бактериологического исследования, врач должен руководствоваться данными доказательной медицины, знать основные физиологические особенности организма, уметь оценить риск применения антибактериального препарата.

Ключевые слова: антибактериальные средства, фармакологический надзор.

 

O. V. Getalo Safety and efficiency of antibacterial agents and their pharmacovigilance / Zaporizhia State Medical University, Zaporizhia

Antibiotic therapy remains an urgent and difficult problem. In order to treat inflammatory diseases, the results of bacteriological research, the physician should be guided according to evidence-based medicine, know the basic physiological characteristics of the organism, able to assess the risk of use of antibiotics.

Key words: antibacterial drugs, pharmacological care.

 

Вперше в історії людства медична громадськість та лікарі-фахівці стали приділяти увагу проблемі безпечного застосування лікарських засобів лише наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя . Переломним для міжнародного співтовариства в цьому напрямі став 1961рік – «талідомідова трагедія», виявлення розвитку «грей-синдрому» у дітей при застосуванні хлорамфеніколу, заборона в 1971 році застосування діетілстільбестролу у зв'язку з розвитком пухлин в статевих органах дівчаток, матері яких застосовували цей препарат. Це змусило світову медичну громадськість і уряд зосередити зусилля на заходах, котрі б надійно забезпечили безпеку пацієнтів.

У зв'язку з цим проблема безпеки лікарських препаратів стає все більш актуальною у всьому світі. За останні роки в літературі з'являється все більше повідомлень про несприятливі наслідки застосування лікарських засобів , що пов'язано як з появою все більш активних препаратів , так і з нераціональним їх використанням. Крім того , ряд побічних ефектів виявляється лише при тривалому клінічному вивченні лікарських засобів. Так, за даними різних авторів, у 10–30% хворих, які лікувалися лікарськими препаратами , розвиваються різні прояви негативної дії ліків і навіть з летальним результатом. За даними ВООЗ в промислово розвинених країнах у 5% випадків причиною надходження в стаціонар є розвиток побічної дії ліків.

Проблема ускладнень фармакотерапії однаково важлива як для лікарів , так і провізорів , які повинні орієнтуватися в колі питань , пов'язаних з призначенням і застосуванням лікарських засобів. Провізор повинен здійснювати повноцінну фармацевтичну опіку , яка має на увазі прийняття відповідальності перед конкретним пацієнтом за результат лікування лікарськими препаратами , що включає не тільки раціональний вибір лікарського засобу , оптимальної лікарської форми , шляхів введення , грамотного комбінування лікарських речовин , а й облік , і попередження ускладнень фармакотерапії . Згідно з визначенням ВООЗ , до побічних дій лікарських засобів відносять будь-яку реакцію на препарат , шкідливу і не бажану для організму , що виникає при його призначенні для лікування , діагностики та профілактики захворювань. Лікар повинен зробити все від нього залежне , щоб максимально гарантувати безпеку хворого. Причому лікар оцінює не тільки безпечність , а й ефективність призначеного лікарського засобу протягом курсу лікування відповідно до його властивостей (адреналін - негайно , антибіотики – через 48-72 години, хлорохін (делагіл) на протязі півроку і т. п. ) для заміни або корекції . На жаль , в історіях хвороби такі дані зазвичай не фіксуються і причини відміни або заміни даного дікарського препарату іншим при аналізі історії залишаються загадкою. Світова етична практика вимагає врахування небажаних ефектів ліків протягом усього періоду перебування їх в обігу , причому побічним ефектом вважається будь-який, спостережуваний під час прийому препарату (зовні , можливо, зовсім не пов'язаний з фармакологічними властивостями) . Чим солідніше виробник препарату, тим, як правило , більше число побічних ефектів зазначено в анотації . Є система обліку небажаних ефектів , яка робить перші кроки і в Україні . Крім того, в даний час спостерігається тенденція до збільшення переліку препаратів, дозволених до безрецептурних , так званих ОТС - препаратів. Саме існування цієї категорії препаратів зумовлює можливість їх застосування без рекомендації лікаря , тобто під відповідальність самого пацієнта. Саме в таких умовах значно зростає роль провізора , який може надати хворому більш якісну допомогу . У той же час клінічний провізор повинен не тільки допомагати лікареві у виборі лікарських засобів , а й самому з'ясовувати для лікування якого захворювання необхідний лікарський препарат , чи немає у пацієнтів симптомів , які потребують термінової консультації лікаря порадити не тільки лікарський препарат , але і вибрати оптимальну лікарську форму , розповісти про правила прийому препарату , попередити про можливі побічних реакціях , взаємодію ліків з їжею і іншими лікарськими препаратами.

У зв’язку з погіршенням екологічної ситуації у цілому світі, стрімким розвитком науково-технічного процесу, відмічається постійне зростання захворюваності населення, яке вимагає корекції гомеостазу організму при допомозі використання лікарських засобів.

Більше 50% захворювань мають інфекційну природу, що спонукає до використання антибактеріальних препаратів [2]. Антибактеріальні середники та антибіотики є високоефективними препаратами, що найчастіше використовуються в медичній практиці для лікування інфекційних захворювань та при правильному їх застосуванні виявляють виражений лікувальний ефект [3].

В ідеальному варіанті вибір антибактеріального засобу повинен базуватися на основі результатів мікробіологічного дослідження культури. Але не завжди є достатньо часу для очікування результатів дослідження і призначення специфічного етіотропного лікування. Тому вибір лікарського засобу повинен базуватися на основі знань причини захворювання і чутливості збудника до антимікробних препаратів, які традиційно використовуються [3, 4].

Метою дослідження була оцінка безпеки призначення та застосування антибактеріальних препаратів у сучасній медичній практиці.

За результатами проведених досліджень було встановлено, що існує декілька проблем сучасної антибіотикотерапії. Одна з них  це антибіотикорезистентність. Насамперед, це пов’язано з невиправдано частим призначенням (90% пацієнтів очікують призначення антибіотика) та безконтрольним і неправильним застосуванням (неповний курс, неправильний режим дозування). Необгрунтована система антибіотикотерапії сприяє імунодепресії, веде до дисбіозу, підвищує схильність до повторних захворювань (30%).

При системному застосуванні антибактеріальних засобів виникають небажані реакції, а саме з’являються алергічні реакції різного характеру (25%), порушення з боку травного тракту (10%), порушення в роботі печінки (20%), серця та нирок (8%). Наприклад, системна антибактеріальна терапія гострих респіраторних захворювань (ГРЗ) показана не частіше, ніж в 10-20% всіх випадків. Водночас сьогодні 75% призначень системних антибіотиків в медичній практиці приходиться на долю ГРЗ.

Найчастіше за все такий частий прийом антибіотиків призводить до алергічних реакцій та порушень з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (35%). Найбільше за всіх алергічні прояви зявляються після застосування пеніцилінів та цефалоспоринів. Вони проявляються у вигляді еозинофілії та макулопапульозного (подібним до кору) висипу.

Досить часто після прийому антибіотиків надходять скарги на порушення з боку ШКТ. Діарея зустрічається найчастіше внаслідок прискореної моторики та функціонального порушення метаболізму вуглеводів або жовчних кислот в кишечнику (80%). Вплив на моторику можна значно зменшити, рекомендуючи застосовувати антибактеріальний препарат на початку прийому їжі.

Рідше за алергічні реакції та порушення з боку ШКТ антибактеріальні засоби викликають кардіотоксичність (5%). Частіше за інші препарати серйозні прояви з боку серця викликають фторхінолони, макроліти (еритроміцин) та протигрибкові препарти. подовження інтервалу QT розглядається як групова властивість фторхінолонів. Постійно реєструються випадки аритмій, пов’язані з прийомом еритроміцину.

Збільшенням безпеки застосування антибактеріальних препаратів може слугувати ступінчастий підхід до антибіотикотерапії. Цей підхід полягає у тому, що лікування починають з парентерального введення. Через кілька днів за умови позитивної клінічної і лабораторної динаміки препарат призначається перорально. Цей підхід, при збереженні високої ефективності, зменшує ризик розвитку небажаних реакцій, скорочує термін перебування в стаціонарі, сприяє більш комфортному лікуванню за рахунок зменшення числа ін’єцій, значно знижує вартість лікування.

ВИСНОВКИ

1. В результаті дослідження було встановлено, що антибактеріальна терапія вимагає більшої відповідальності від лікарів та пацієнтів при застосуванні препаратів цієї групи.

2. Антибактеріальні засоби досить часто викликають різні алергічні реакції, порушення з боку ШКТ, серця та печінки.

3. За результатами дослідження було запропоновано ступінчастий підхід до антибіотикотерапії, який може якісно збільшити безпеку застосування цих засобів і попередити небажані реакції.

 

Література:

1. Белай И. М. К клинической фармакологии антибиотиков: принципы рациональной фармакотерапии / И. М. Белай, И. В. Русанов, А. И. Белай, Е. С. Пругло // Медичні перспективи.  2009. – №1.  Т.XIV.  C. 187-189.

2. Березняков І. Г. Вибір антибіотиків для лікування поза лікарняних інфекцій дихальних шляхів і ЛОР-органів / І. Г. Березняков, А. // Ліки УкраЇни. – 2005. – №9. – С. 53-56.

3. Березняков И. Г. Современные принципы разумного применения антибиотиков / И. Г. Березняков // Лікування та діагностика.  2004.  №1.  С. 11-26.

4. Майоров М. В. Новые антибиотики в клинической практике / М. В. Майоров // Провизор.  2007.  №17.  С. 18-21.

5. Посохова К. А. Побічна дія антибіотиків аміноглікозидів: сучасний погляд на проблему / К. А. Посохова, О. П. Вікторов // Фармацевтичний журнал.  2005.  №2.  С. 57-68.

 

References:

1. Belaj Y. M. K klynyčeskoj farmakolohyy antybyotykov: pryncypy racyonalnoj farmakoterapyy / Y. M. Belaj, Y. V. Rusanov, A. Y. Belaj, E. S. Pruhlo // Medyčni perspektyvy. - 2009. – №1. - T.XIV. - C. 187-189.

2. Bereznjakov I. H. Vybir antybiotykiv dlja likuvannja poza likarnjanych infekcij dychalnych šljachiv i LOR-orhaniv / I. H. Bereznjakov, A. // Liky UkraÏny. – 2005. – №9. – S. 53-56.

3. Bereznjakov Y. H. Sovremennыe pryncypy razumnoho prymenenyja antybyotykov / Y. H. Bereznjakov // Likuvannja ta diahnostyka. - 2004. - № 1. - S. 11-26.

4. Majorov M. V. Novыe antybyotyky v klynyčeskoj praktyke / M. V. Majorov // Provyzor. - 2007. - №17. - S. 18-21.

5. Posochova K. A. Pobična dija antybiotykiv aminohlikozydiv: sučasnyj pohljad na problemu / K. A. Posochova, O. P. Viktorov // Farmacevtyčnyj žurnal. - 2005. - № 2. - S. 57-68.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^