Наукові конференції, Научные конференции » УКРАЇНА НАУКОВА (24-26.12.13 » к. е. н., Мишко О. В. ОБЛІК І УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ - ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

к. е. н., Мишко О. В. ОБЛІК І УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ - ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Категорія: УКРАЇНА НАУКОВА (24-26.12.13, Економіка

к. е. н., Мишко О. В.

Луцький кооперативний коледж

Львівської комерційної академії ,Україна, Луцьк

 

ОБЛІК І УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ - ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку й економічного аналізу господарської дальності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічної інформації й управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характері й обсязі, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їхньому використанні, власному капіталі, зобов'язаннях і фінансових результатах діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку, що встановлено Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов'язані з підприємництвом, але і зовнішні користувачі інформації, що мають прямої фінансовий інтерес: банки — при ухваленні рішення про надання кредитів; постачальники — при укладанні договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання прибутків (дивідендів). Кошти необхідні для забезпечення єдності виробництва й обігу, опосередковують зміну форм руху авансованого капіталу з грошової в товарну, і з товарної в грошову. Готівка в касі підприємства утворюється з надходжень готівковими грошовими коштами за надані послуги, продані товари або з інших законних джерел і наявних коштів отриманих у банку на заробітну плату соціального характеру й інші потреби, у встановлених законом випадках.

Неможливо уявити будь-яку сферу діяльності підприємства без здійснення розрахунків. Вони виникають у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань. Стан цих розрахунків у певний момент розкривається через суми дебіторської та кредиторської заборгованості, що має великий вплив на фінансові результати підприємства та на господарську діяльність загалом. Так, значні обсяги дебіторської заборгованості призводять до зменшення оборотних коштів підприємства і це, своєю чергою, зумовлює збільшення кредиторської заборгованості перед постачальниками, заборгованості за податками та іншими платежами.

Розрахунки з дебіторами та кредиторами пов’язані з вхідними та вихідними фінансовими потоками. В зв’язку з існуванням проблеми неплатежів, успішна діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків.

Дослідженню питання щодо обліку дебіторської та кредиторської заборгованості приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Варто зазначити праці таких авторів як: Ф.Ф. Бутинець, Верхоглядова Н.І. [1], П.О. Куцик, Н.М. Ткаченко, Р.Л. Хом’як, Н.В. Чебанова та ін.

Методологічні засади формування та обліку інформації про дебіторську і кредиторську заборгованості, а також вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено відповідно у П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” та П(С)БО 11 „Зобов’язання”.

Дебіторська та кредиторська заборгованість є важливими показниками фінансового здоров’я підприємства. Дані поняття за своїм економічним змістом прямо протилежні. Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату [2]. У системі обліку зобов’язання виступають у вигляді кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість - це тимчасово притягнені суб’єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі [3].

Отож, дебіторська заборгованість відображає суму, яку винні підприємству його контрагенти — покупці, постачальники, органи влади і так далі, а кредиторська ж заборгованість — це сума, яку заборгувало саме підприємство іншим суб’єктам господарської діяльності або органам державного управління. Таким чином, дебіторська і кредиторська заборгованість є, з одного боку, протилежними, а з іншого — тісно взаємопов’язаними поняттями.

У цілому наявність заборгованостей є нормальним і припустимим явищем в певних межах. Якщо ж борги перевищують ці межі, то висока ймовірність виникнення кризи. У випадку перевищення допустимих порогів показниками дебіторської заборгованості, можуть виникнути проблеми з ліквідністю, а в разі кредиторської заборгованості — з платоспроможністю підприємства.

Виходячи з вищесказаного, найважливішим завданням керівного апарату підприємства є управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Даний процес покладається на вищу ланку керівництва в області фінансів. Його складовими є:

• облік дебіторської та кредиторської заборгованості,

• прогнозування майбутніх показників заборгованості,

• встановлення гранично допустимих сум боргу,

• при необхідності — вжиття заходів щодо коригування показників, що не задовольняють вимоги керівництва.

На ефективність діяльності вітчизняного підприємства значною мірою впливають створена організаційна структура, якість підготовки облікової інформації, професійний рівень фахівців, належна оцінка отриманих даних, які обумовлюють прийняття управлінських рішень. Бухгалтер під час ведення обліку і здійснення податкових розрахунків на вітчизняному підприємстві має орієнтуватися у методологічних розбіжностях різних законодавчих баз, які регулюють дві економіко-правові системи – обліково-аналітичну та податкову. Тому належна організація обліку дебіторської та кредиторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірами і термінами на підприємстві та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

Облік заборгованості ведеться в спеціальних статтях балансу, а також на рахунках бухгалтерського обліку. При цьому кредиторські зобов’язання розбиваються за суб’єктами, яким підприємство винне гроші — постачальники, бюджет, покупці і так далі. У випадку з дебіторською заборгованістю, крім розбивки за суб’єктами , є ще й поділ по надійності боржників, у тому числі є так званий резерв сумнівних зобов’язань, які можуть бути не виконані їх носіями. Тільки після того, як заборгованість певний час побула в такому резерві, вона може бути списана як безнадійна.

Що стосується екстрених заходів з регулювання боргів, то вони можуть бути різними: для дебіторів — судові позови, залучення колекторських агентств, накладення додаткових стягнень на боржника. У випадку з кредиторськими зобов’язаннями найчастіше головною мірою регулювання буде залучення додаткових коштів для покриття боргу або ж проведення переговорів про перегляд термінів оплати.

Дослідження структури джерел утворення та напрямів витрачання коштів дозволяє визначити статті балансу підприємства, що увібрали в себе основну суму витрачених коштів, та статті, за якими ці кошти було утворено.

Структура джерел утворення коштів повинна відповідати стратегічним цілям розвитку підприємства : власний капітал має бути спрямований на розширення і удосконалення парку устаткування, впровадження прогресивних виробничих та інформаційних технологій; за рахунок збільшення кредиторської заборгованості за товари і поточних зобов'язань за розрахунками мають створюватись додаткові джерела фінансування оборотних активів.

Рішення з фінансування діяльності компанії за рахунок ефективного використання тимчасово вільних коштів повинні періодично аналізуватись.. Короткострокове фінансове планування передбачає: аналіз фінансового стану компанії; розрахунок планових надходжень грошових коштів; розрахунок планових відтоків грошових коштів; виявлення потреби в додаткових джерелах фінансування; вибір джерел фінансування; підготовку плану фінансування; оцінку плану фінансування.

Взаємопов'язані процеси розвитку джерел фінансування і розміщення додатково утворених коштів в активах повинні відповідати загальній стратегії підприємства щодо збільшення обсягів і підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності на основі зростання техніко-технологічного рівня виробництва.

На жаль, саме думка про те, що дебіторська і кредиторська заборгованість — нормальне явище, призводить до зайвої безпечності керівників фінансами підприємства. Варто сказати, що від надмірно спокійного ставлення до подібного роду зобов’язань — відомі багато випадків, коли вони накопичувалися до значних розмірів і ставали причиною величезних проблем аж до повного краху підприємства.

 

Література:

1. Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика : навч.- практ. посібн. / Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. – К. : Центр навч. літ-ри, 2010.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська заборгованість”: Наказ Міністерства фінансів України від 8.10.1999 р., № 237.

3. Марчак Н.В., Фокіна О.О. Управління кредиторською заборгованістю як джерелом фінансування підприємств [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua

 

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^