Наукові конференції, Научные конференции » УКРАЇНА НАУКОВА (24-26.12.13 » Шахрай О. М. ЗАВДАННЯ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ

Шахрай О. М. ЗАВДАННЯ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ

Категорія: УКРАЇНА НАУКОВА (24-26.12.13, Мистецтво

Шахрай О. М.

Луцький педагогічний коледж, Україна, м. Луцьк

 

ЗАВДАННЯ ФОРТЕПІАННОЇ ПЕДАГОГІКИ

 

В цій статті розкриваються аспекти фортепіанної педагогіки, як складного процесу в сфері мистецтва, оскільки педагог – піаніст повинен поєднувати вимоги високої ідейно – художньої змістовності виконання з професійною майстерністю. А також необхідність використання сучасних інформаційних технологій на уроках фортепіано, що робить навчання яскравим і цікавим для учня будь-якого віку, формує емоційно позитивне ставлення до предмета.

Ключові слова: педагог, репертуар, твір,інструмент,звучання, інноваційні тенденції.

Шахрай О. Н.

Луцкий педагогический колледж, Украина, г. Луцк

В этой статье раскрываются аспекты фортепианной педагогики, как сложного процесса в сфере искусства, поскольку педагог - пианист должен сочетать требования высокой идейно - художественной содержательности исполнения с профессиональным мастерством. А также необходимость использования современных информационных технологий на уроках фортепиано, что делает обучение ярким и интересным для ученика любого возраста, формирует эмоционально положительное отношение к предмету.

Ключевые слова: педагог, репертуар, произведение, инструмент, звучание , инновационные тенденции.

Shahrai O. N.

Teachers College Lutsk, Ukraine, Lutsk

This article describes aspects of piano pedagogy, as a complex process in the arts as a teacher - the pianist must combine the demands of high ideological - artistic meaningfulness performance with professional skill . As well as the need to use modern information technology in the classroom piano that makes learning vivid and interesting for students of any age, generates positive emotional attitude towards the subject .

Keywords: teacher 's repertoire , artwork, tools, sound, innovative trends.

Вступ

Існуюча сьогодні система музичної освіти склалася досить давно і базується на визнаних у світі традиціях музичної культури.

Відомо, що музичне мистецтво будучи частиною загальної світової культури, одночасно виступає складовим елементом пізнання світу і специфічною фор¬мою естетичної діяльності. Воно за своєю природою багатофункціональне і по відношенню до людини є інструментом самопізнання, засобом спілкування, джерелом насолоди.

Педагогічна робота – завжди складний процес, а в сфері мистецтва, можливо, ще в більшій мірі, ніж в інших областях, так як завдання, які стоять перед викладачем завжди великі, багатогранні.

При навчанні грі на фортепіано в якості організуючого початку виступають основні положення загальної педагогіки. Крім того в роботі педагога – піаніста завжди втілюються вимоги високої ідейно-художньої змістовності виконання, які поєднуються з великою професійною майстерністю. Вони виражають відношення в нашій країні до музичного мистецтва як до одного з важливих засобів ідейного виховання і естетичного розвитку.

Наша фортепіанна педагогіка покликана розвивати любов до музичного мистецтва, художній смак, вміння слухати і розуміти музику. Цьому дуже сприяє вивчення кращих зразків фортепіанної літератури.

Педагог, якому довірено музичну освіту молодої людини, повинен з самого початку цікаво і захоплююче побудувати музичні заняття, бо нерідко саме від перших місяців занять залежить, чи стане музика радісним супутником учня, або ж він залишиться до неї байдужим.

Переглянувши безліч літератури, педагог відбирає найбільш цікаве і корисне саме для даного учня, проявляючи максимальну гнучкість і проникливість, тому що необхідне для одного учня може виявитися марним для іншого. Чим ширший кругозір педагога, ясніше його уявлення про сильні та слабкі сторони свого учня, тим розумнішим і доцільнішим буде репертуарний план занять з ним. Репертуар має не тільки пізнавальне значення, не тільки розширює музичний кругозір, піаністичні вміння учня, але має великий вплив на його розвиток в етичному плані. Тому від педагога вимагається серйозна, безперервна робота, яка забезпечує музичний і загальний розвиток учня.

Надзвичайно важливо правильно підібрати програму, тому що недоцільно мучити дітей такими творами, які здаються їм незрозумілими, або занадто важкими. Кожен учень робить більш значні успіхи, якщо займається охоче і з задоволенням . Але, незважаючи на це, не можна постійно підлаштовуватися під учня , даючи йому твори такого характеру, який учневі легше передати при виконанні. Адже музикант є насамперед артистом, який повинен вміти передати слухачам будь-який стан душі.

Педагог повинен зуміти привернути до себе симпатії учня, інакше марно сподіватися, що дитина полюбить музику, якщо йому не стала близька особистість педагога. У юному віці закладаються не тільки основи знань, а й формується музичне мислення та вміння працювати.

Тільки зумівши досягти зацікавленості на перших зустрічах з музикою, можна поступово вводити учня в більш вузьке коло професійних навичок. Переходячи до професійного навчання, слід в першу чергу намагатися якомога легше і зрозуміліше подавати дитині необхідні знання. Разом з цим треба працювати над вихованням працелюбства. А метою має бути прагнення учня відчути результати своєї роботи. Це прагнення педагог повинен якомога раніше пробудити в учневі, та всіляко підтримувати в ході занять .

Робота над кожним твором повинна розглядатись перш за все, як залучення учня до світу прекрасного, як ще один крок для розкриття його творчої індивідуальності одночасно з цим завжди будуть розв’язуватись і відповідні піаністичні завдання.

Мета роботи над конкретним твором – змістовне, яскраве, технічно досконале виконання. Ступінь володіння всіма необхідними для цього виконавськими навиками слід розуміти по різному, тут мається на увазі рівень, який доступний учневі, і той,котрий дозволяє в той же час говорити про якість виконання.

При роботі над твором велике значення має свідоме, осмислене відношення до тексту. Досягнути цього можна тільки в тому випадку, коли учень розуміє твір, знає свої завдання і уважно вслуховується в гру. Чути вміє кожен учень, а вслухатись в твір може лише обдарований, або той, кому викладач допоміг відчути та зрозуміти виразність звучання, той, у кого виховане це вміння.

При багаторазовому програванні обов’язково слід вчити учня вслухатись в свою гру, аналізувати якість звучання, вміння почути його неточності.

В учнів необхідно виховувати чутливість до відтінків виразності звучання, здатність розрізняти тонкі звукові градації, вміти знаходити необхідне звучання. Довгий час така робота направляється викладачем, вимагає багато- численних показів на інструменті, пояснень. І в процесі таких занять, по мірі творчої уяви учня, збагачується внутрішній слух учня, що дозволяє йому уявити потрібне звучання.

Викладач повинен завжди бачити, що заважає учневі знайти потрібне звучання: недостатня слухова уява, лишній рух, скованість чи відсутність навиків звуковидобування.

Велике значення в розвитку різноманітності звучання має репертуар: поєднання різних творів повинно давати учневі достатньо матеріалу для придбання необхідних піаністичних навичок. Слід виховувати не тільки “передчуття” звучання, але і свого роду “перед відчуття” в кінчику пальця якби самого звуку – його характеру, забарвлення, всього комплексу виражальних якостей. Вся точність повинна бути зосереджена в кінчиках пальців, адже вирішальним для звуку є дотик кінчика пальця до клавіші.

Також слід звернути увагу учня на особливе значення фразування. Тільки вдумливе відношення до фрази дозволить вникнути в музичний зміст виконуваного твору.

Одна з умов розкриття змісту – відчуття направленості розвитку любої побудови, вміння виявити цю направленість при виконанні і довести думку до її найближчої “вершини” як до логічного центру фрази.

Слід звернути увагу учнів на те, що вести лінію музичної фрази необхідно і при виконанні штрихом non lеgato. Потрібно вести фразу внутрішнім слухом на паузах, які не повинні переривати розвиток твору.

Одночасно не можна випускати з виду моменти розчленування побудов, завершеність однієї і початок нової музичної думки.

В роботу над фразуванням входить все те, що зв’язано з наспівністю і виразністю мелодії, її інтонуванням. В полі зору повинні бути: динамічні фарби, темброві можливості інструменту, різні штрихи, агогічні нюанси, образний зміст, стиль, характер.

В області агогіки слід навчити учня відчувати межу в часі, яку не можна перейти.

У поняття «ритм» входять метрична точність і відчуття «тимчасового» пульсу перед агогічними відхиленнями.

У процесі роботи учень повинен переконатись, що ритмічну свободу не можна розуміти, як можливість «свавілля», в основі її лежить метрична єдність. Всі темпові відхилення підпорядковані визначеній закономірності і кожне відхилення потім знову урівноважується. В результаті утворюється рівновага ритму.

Істинне мистецтво неможливе без професійної майстерності, без роботи над технікою.

Робота над технічними труднощами завжди пов’язана з тим, щоб не тільки знайти потрібні для виконання піаністичні прийоми, але і звикнути до них, вони повинні стати для учня зручними. Цього можна досягти лише в результаті якісних занять. Виконання в швидкому темпі неможливе без автоматизації рухів. Оволодіння ними, набуття потрібної спритності, швидка орієнтація на клавіатурі вимагають великої уваги.

Обов’язково слід розуміти, в чому полягає дана технічна трудність, в чому полягає художній зміст. Всі технічні прийоми появляються від пошуків того чи іншого звукового образу. Велику помилку здійснює той, хто відриває техніку від змісту музичного твору.

Весь хід роботи над фортепіанним виконавством - це процес навчання виконанню, в якому музична осмисленість поєднується з емоційністю сприйняття.

Безсумнівно, однією з умов успішного навчання на уроках фортепіано, є застосування сучасних технічних засобів навчання (електронні музичні інструменти, комп'ютер, DVD, проектор, музичний центр тощо).

Протягом багатьох століть музиканти використовували виключно акустичні інструменти, а нотний запис був єдиним способом фіксації музики. Поява електронних звукозаписуючих пристроїв та музичних інстру-ментів відкрила нову сторінку в музичному житті людства. Починаючи з другої половини ХХ ст., велика кількість їх широко застосовувалась не лише у професійній музиці, але стала доступною і для аматорської аудиторії. Досягнення технічного прогресу відкрили значні перспективи, як у виконавській, так і в навчальній діяльності музикантів, створили умови для модернізації музичної освіти й виховання.

Використання цифрового інструментарію, музичних редакторів, програм нотного набору та верстки допомагає ефективно засвоювати необхідні знання, уміння та навички, оптимізує навчальний процес, сприяє розвитку самостійності учнів. Навчання на основі цифрового інструментарію слід визнати надзвичайно перспективним напрямком музичної педагогіки, що дозволяє залучити до активних форм музичної творчості значну кількість учнів.

Це дає позитивний результат у підвищенні зацікавленості учнів до занять та активного сприйняття музичного матеріалу.

За допомогою електронних музичних інструментів в учнів по перше: активізується цілісний процес сприйняття та озвучування нотного тексту; по друге – формується позитивне відношення до занять та самого процесу гри з листа; по третє – суттєво підвищується ефективність самостійної роботи.

Електронні музичні інструменти постійно вдосконалюються. Сьогодні цифрове піаніно та синтезатор стають популярними та незамінними музичними інструментами. Мета навчання грі на них може бути різною, від простої – грати найулюбленіші мелодії вдома, до глобальної – бути в майбутньому аранжувальником, писати власні твори тощо.

Гра під фонограму "мінус" вимагає володіння певними навиками. Тому, як правило на диску представлена фонограма "плюс" та "мінус". Відомо, що для оволодіння музично-виконавською майстерністю, що включає оволодіння технікою та вмінням досягати якісного звучання, необхідні систематичні заняття. Цифрові інструменти дозволяють проводити багаточасові самостійні заняття в навушниках, не створюючи дискомфорту для оточуючих. Тактильні відчуття при грі на цифровому піаніно мало чим відрізняється від гри на традиційному механічному інструменті.

В епоху інформаційних технологій немає проблем, пов‘язаних з пошуком інформації. Головне завдання - навчитися нею користуватися, відбирати, структурувати, надавати. Використання новітніх технологій в навчанні грі на інструменті – це аксіома, що не вимагає доведення. Навчальний матеріал в класі фортепіано лишається майже незмінний, проте інноваційні тенденції виявляються в різних аспектах його творчого обміркування, усвідомлення та висвітлення.

Висновки. Підсумовуючи зазначу, що загальні тенденції осмислення проблем фортепіанного виконавства та методів опанування цим інструментом залежать від творчого потенціалу педагога-піаніста. Музична педагогіка - мистецтво, яке вимагає від людей всеціло присвятити себе цій професії, величезної любові і безмежного інтересу до своєї справи. Учитель гри на будь-якому інструменті повинен бути насамперед учителем музики, тобто її пояснювачем і тлумачем, а не просто займатися з учнями технічним зубрінням. Учитель повинен не тільки довести до учня зміст твору, не тільки захопити його поетичним образом, а й дати йому аналіз форми, гармонії, мелодії, поліфонії; він повинен бути одночасно і теоретиком, і істориком музики, а також учителем сольфеджіо, гармонії і гри на фортепіано.

Настав час, коли питання про якість роботи педагога, ефективність його музично - виховної діяльності стають першочерговими. Це так само стосується введень нових технологічних засобів для поліпшення та удосконалення навчального процесу. Безумовно, кожен викладач повинен вміти правильно з ними поводитись і якомога частіше використовувати їх на своїх заняттях.

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію: "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився у минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання – викладача в учнів, учнів у викладача. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами.

 

Література:

1. Баренбойм Л.– Фортепіано – педагогічні принципи Ф.М. Блуменфельда Л. 1975.

2. Гольденвейзер О.Б. Про музичне виконавство вип.. М. 1958

3. Горбунова І.Б. Музичний комп’ютер в дитячій музичній школі: Навчальний посібник. СПб.: РГПУ ім.. О.І.Герцена 2003.

4. Любомудрова М. Методика навчання гри на фо-но. М.1982 р.

5. Міліч Б. Виховання учня – піаніста. Київ, 1979 р. “Музична Україна”.

6. Нейгауз Г.Про мистецтво ф-ної гри 4-е вид. 1982 р.

7. Теплов Б. Психологія музичних здібностей. М.1974 р.

8. Фейнберг С. Піанізм як мистецтво. М.1969 р.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^