ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Синюк Н. В. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО НЕОБХІДНОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ, ЩО НАВЧАЮТЬСЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Синюк Наталія Вікторівна

Хмельницький національний університет, Україна, м. Хмельницький

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО НЕОБХІДНОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ, ЩО НАВЧАЮТЬСЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

Сучасний світ дуже далекий від досконалості. З цим погоджуються фахівці найрізноманітніших галузей наукового знання. В умовах інноваційних змін в організації середньої освіти України значимою є цілеспрямована спільна робота соціальних педагогів і батьків у вихованні підростаючого покоління. Направляючи в конструктивне русло вплив батьків на дітей, соціальний педагог впливає на процес гармонізації відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих підлітків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення. Реформування шкільної освіти полягає у тому, щоб проводити різнобічну діяльність (інтелектуальну, художню, теоретичну й практично орієнтовану), виконуючи яку, дитина одночасно виконувала б корисну роботу й «будувала» себе як особистість. У цілому соціально-педагогічна діяльність передбачає конструювання особистісного досвіду дитини на основі життєвого самовизначення, свободи вибору, особистісної ініціативи.

Нині констатуємо деяке послаблення родинного впливу через послаблення багатопоколінної родини, відтак саме соціальний педагог може надати кваліфіковану допомогу батькам у вихованні дитини. Нормативно-правова база дослідження формує основні вимоги до соціальних педагогів, які працюватимуть у загальноосвітніх навчальних закладах з Листа Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001р. «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів», Наказ МОН України від 28.12.06р. №864. На питаннях вдосконалення професійної діяльності соціального педагога акцентували увагу багато науковців І. Бех, О. Беспалько, А. Капська, С. Харченко та ін.

Загалом, ми повністю погоджуємося із науковцями [1; 2] у тому, що професійна діяльність майбутнього соціального педагога з підлітками у загальноосвітніх навчальних закладах буде спрямована на розв’язання трьох основних проблем, а саме:

1. Проблеми, які пов’язані із збереженням психічного здоров’я, розвитком особистості, самовизначенням підлітків (професійне самовизначення підлітків, психологічна дезадаптація, тривожність, страхи, проблеми пов’язані із неблагополуччям сім’ї, порушенням прав дитини і насиллям, тяжке матеріальне становище, безпритульність дітей, алкоголізм і наркоманія батьків, опіка, сирітство, агресія і насилля в сім’ї).

2. Проблеми, які пов’язані із неадекватною і девіантної поведінкою, дезадаптацією підлітків в соціальному середовищі (педагогічно занедбані діти, кримінальний контакт, облік в міліції, вживання дітьми алкоголю і наркотиків, адаптація до нового класу чи навчального закладу, одинокість, дефіцит спілкування).

3. Проблеми, які пов’язані із конфліктами і морально-психологічним кліматом в школі (агресивна поведінка дорослих, перш за все вчителів, конфлікти між дорослими і дітьми, вчителями і учнями, пригніченість через нерозуміння шкільного навчального матеріалу, низька успішність, відсутність інтересу до навчання, конфлікти в середовищі однолітків).

Проаналізувавши зазначений спектр основних проблем, з якими можуть стикатися підлітки, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах, можна констатувати, що адиктивна поведінка може виникнути як наслідок їх нерозв’язання. Отже, до профілактики адиктивної поведінки як професійної сфери майбутнього соціального педагога необхідно готувати ще зі студентської лави. Виходячи з вагомості цих питань вважаємо за доцільне більш глибше зосередити увагу на сутності та змісті адиктивної поведінки.

Наукова дефініція «адикція» у енциклопедії для фахівців соціальної сфери трактується як «прагнення покластися на когось чи щось з метою отримання задоволення або адаптації, залежність від деяких предметів, речовин чи видів діяльності» [6, с. 9]. Термін «адиктивна поведінка» ввів у науковий обіг В. Міллер для визначення зловживання різними речовинами, які змінюють психічний стан, включаючи алкоголь, наркотики й тютюн, до того як від них сформується фізична залежність. Зазначимо той факт, що термін адиктивна поведінка має інтернаціональну транскрипцію. Суттєвий внесок у вивчення адиктивної поведінки внесли зарубіжні (Р. Браун, С. Сандервірт) та російські (О. Личко, А. Єгоров, Є. Змановська, А. Худяков) науковці. В Україні питання адиктивної поведінки активно вивчаються Н. Максимовою, С. Толстоуховою, Г. Золотовою та ін. Основні теоретичні та методологічні напрямки покращення соціально-педагогічної роботи в школі щодо роботи з профілактики та корекції адиктивної поведінки відображені в наукових доробках Є. Аверіної [3], С. Болтівець [4], О. Киричук [5] та ін.

Сьогодні є чимало підходів до класифікації адиктивної поведінки, ми поділяємо у цьому аспекті погляди Є. Змановської [7], яка виокремлює такі форми адиктивної поведінки:

– хімічна залежність (куріння, алкоголь, залежність від ліків, наркоманія, токсикоманія);

– порушення харчової поведінки (переїдання, голодування);

– гемблінг (ігрова залежність від азартних ігор, комп’ютерна залежність);

– сексуальні адикції (зоофілія, фетишизм, пігмаліонізм, трансвестизм, ексгібіціонізм, вуайєризм, некрофілія, садомазохізм);

– релігійна деструктивна поведінка (релігійний фанатизм, залученість до секти).

Зазначимо, що серед названих форм адиктивної поведінки для підлітків, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах найбільш характерними є саме хімічна залежність, а саме куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин. Незважаючи на чималі здобутки фахівців, можемо констатувати той факт, що все більше підлітків вживають наркотики періодично. Деякі з них (конабіс, екстезі) стають частиною субкультури певного кола підлітків. Дослідження вчених свідчать, що більше половини старшокласників спробували наркотики, а більше 30% періодично вживають їх.

Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують адиктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельність підлітків із порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до «групи ризику» і як результат – вони долучаються до раннього алкоголізму, наркоманії. Встановлено той факт, що переважна більшість злочинів неповнолітніх (60 – 70 %) скоюється ними саме під впливом алкогольного та наркотичного сп’яніння. Ієрархія наркозалежності чітка і проста. Перший наркотик – тютюн – вживає третина підлітків. Далі – алкоголь, у залежність від якого попадає не менше чверті неповнолітніх. Наступний етап – суто наркотики та різні токсичні речовини, їх вживає 10 – 15 % неповнолітніх. І це явище так швидко розвивається, що спеціалісти прогнозують у найближчі роки охоплення наркотичною лихоманкою половини підлітків. Тому дослідження проблеми профілактики наркоманії у підлітковому середовищі є актуальним завданням соціального педагога, який працюватиме у школі. Оскільки проблема наркоманії, набуває особливої гостроти саме у нашій країні. Адже молодь нашої держави формується у складних культурних та економічних умовах, політичних суперечностях, неврівноваженості соціальних процесів, криміногеності суспільства.

Наркотики грізна небезпека, яка не має тенденції до самозникнення і вимагає серйозної уваги і спільних зусиль. Війна з наркотиками стане успішною за умови глибокого ознайомлення її учасників з проблемою, використання науково обґрунтованих і небезпечних доказів, прикладів, пояснень і рекомендацій. Вважаємо, що майбутніх соціальних педагогів необхідно ґрунтовно готувати у цьому напрямку. Суттєвим позитивним ефектом у сфері підвищення готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактики вживання наркотичних речовин володіють ігрові форми підготовки, які передбачають моделювання ситуацій, які можливі у практичній діяльності. У процесі підвищення фахової компетентності майбутніх соціальних педагогів щодо профілактики адиктивної поведінки доцільно використовувати елементи тренінгових технологій, які безпосередньо спрямовані на вдосконалення практичних умінь та навичок студентів щодо профілактики та корекції адикцій у підлітків. У нашому баченні практичні заняття для майбутніх соціальних педагогів мають бути максимально наближеними до професійної діяльності.

Подальші наші дослідження будуть спрямовані на висвітлення практичних механізмів професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики та корекції адиктивної поведінки у підлітків, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах.

 

Література:

1. Басов Н.Ф. Социальный педагог: Введение в профессию: учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений / Н.Ф. Басов, В.М. Басова, А.Н. Кравченко. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 256 с.

2. Никитина Л.Е. Социальный педагог в школе. – М.: Академический Проект, 2003. – 112 с.

3. Аверина Е.В. Антинаркотическое воспитание в школе / Е.В. Аверина // Педагогика. – 2001. – № 1. – С. 56-60.

4. Болтівець С.І. Психологічне обґрунтування заходів профілактичної роботи в навчальному закладі з метою профілактики наркоманії, токсикоманії, алкоголізму / С. І. Болтівець // Практична психологія і соціальна робота. – 2004. – №12. – С. 56-59.

5. Киричук О.В. Розвиток і самореалізація особистості в умовах освітніх закладах / О.В. Киричук // Рідна школа. – 2002р.– №5 – 15-16 с.

6. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери. – 2-ге видання / За заг. ред.. проф.. І.Д. Звєрєвої. – Київ, Сімферополь: Універсам, 2013. – 536 с.

7. Змановская Е.В. Девиантология : (Психология отклоняющегося поведения): учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Академия, 2008. – 288 с.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.