Наукові конференції, Научные конференции » УКРАЇНА НАУКОВА (16-18.12.2014) » Лазуренко О. О. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У СФЕРІ ЕМОЦІЙ

Лазуренко О. О. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У СФЕРІ ЕМОЦІЙ

Категорія: УКРАЇНА НАУКОВА (16-18.12.2014), Психологія

УДК: 159.923.5

 

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У СФЕРІ ЕМОЦІЙ

Лазуренко О. О.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Україна, Київ

 

Проблема формування особистісної компетентності майбутніх фахівців в сфері емоцій посідає важливе місце серед психологічних досліджень. Було проаналізовано особливості формування емоційної сфери майбутнього медичного психолога в процесі його професійної підготовки. Визначено психологічні особливості емоційної сфери студентів у зв’язку з професійною спрямованістю. Запропонована програма формування емоційної сфери майбутнього фахівця. Представлено наукове уявлення про розвиток емоційної сфери та формування емоційної компетентності майбутнього фахівця лікаря-психолога в процесі професійної підготовки.

Ключові слова:емоційна сфера, емоційна компетентність, професійна підготовка, особистість фахівця

 

Лазуренко Е. А. Формирование личностной компетентности будущих медицинских психологов в сфере эмоций/ Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Украина, Киев

Проблема формирования личностной компетентности будущих специалистов в сфере эмоций занимает важное место среди психологических исследований. Рассмотрены вопросы исследования особенностей формирования эмоциональной сферы студента в процессе его профессиональной подготовки. Проанализированы психологические особенности эмоциональной сферы студентов в связи с профессиональной направленностью. Предложена программа формирования эмоциональной сферы будущего специалиста. Представлено научное представление о развитии эмоциональной сферы и формировании эмоциональной компетентности будущего специалиста врача-психолога в процессе профессиональной подготовки.

Ключевые слова: эмоциональная сфера, эмоциональная компетентность, профессиональная подготовка, личность специалиста

 

Lazurenko O. O. The development of personality competence of medical psychologists in emotions sphere/ National O. O. Bogomolets Medical University, Ukraine, Kyiv

Shaping of personal competence of specialists in the field of emotion occupies an important place in psychological research. The article discusses studies of the formation of the emotional sphere student in the course of his training. The psychological characteristics of the emotional sphere of students in connection with the professional orientation are analyzed. A program of the formation of the emotional sphere of the future specialist is offered. The scientific understanding of the emotional sphere and the formation of emotional competence development of future specialist doctor, psychologist during training was presented.

Key words: emotional sphere, emotional competence, training, professional identity

 

Вступ. Сучасний стан розвитку суспільства висуває все більш значні й суттєві вимоги до компетентності і професіоналізму фахівця, зокрема, в галузі медичної психології. Від лікарів-психологів очікують не лише засвоєння відповідних знань, вмінь і навичок, а й високого рівня особистісного та професійного розвитку. Важливою складовою даного процесу є емоційна компетентність як особлива характеристика функціонування психічного в контексті професійної діяльності фахівця.

Складність і багатогранність функціонування сучасного суспільства як динамічного соціального організму, процеси його системних змін обумовлюють значну потребу розвитку у сучасної людини емоційної компетентності задля її ефективної соціальної адаптації та здійснення успішної професійної діяльності. Аналіз науково-методичної літератури показує, що серед дослідників емоційної компетентності немає однозначної думки щодо визначення цього поняття, його змісту, структури, а також чинників, що визначають її розвиток.

Енциклопедичне визначення емоційної компетентності можна сформулювати як поінформованість в емоційній сфері особистості, як обізнаність в емоційному світі власному та інших. Вона, з одного боку, включає здатність розуміння, аналізу та контролю власних почуттів та емоцій, а з іншого – вміння відчувати і розуміти настрій, стан і почуття інших.

Проблема формування особистісної компетентності майбутніх фахівців в сфері емоцій посідає важливе місце серед психологічних досліджень, і є однією із складних у сучасній психології та педагогіці. Крім того, формування емоційної сфери майбутніх фахівців є одним з напрямків формування їх професіоналізму. Не применшуючи значення наявних праць з цього питання, не можна не визнати, що їх з‘явилось незаслужено мало, а багато з висловлених в них положень потребують інших акцентів і детальнішої розробки. Загалом проблема далека від свого остаточного розв‘язання і залишається дуже актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Введення поняття емоційної компетентності у психологічний тезаурус сприяло інтенсивному зростанню кількості досліджень, спрямованих на: професійну підготовку майбутніх фахівців (Г. О. Балл, С. Д. Максименко, В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва та ін.), вивчення змісту професійної підготовки (Ж. П. Вірна, Л. В. Долинська, Л. М. Мітіна, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова, В. А. Семіченко, Т. В. Сінельникова, Т. С. Яценко та ін.), вивчення емоційної сфери (В. Вілюнас, Б. Додонов, К. Ізард, О. Леонтьєв, Я. Рейковський, С. Рубінштейн, П. Якобсон, А. Ольшаннікова та ін.). Крім того, існує багато психологічних теорій, що пояснюють природу даного феномену (Ч. Дарвін, У. Джемс, К. Ланге, П. Симонов, С. Шехтер та ін.), досліджено зв‘язок компонентів емоційної сфери з пізнавальними процесами (Л. Виготський, О. Леонтьєв та ін.), мотивами, потребами (К. Ізард, С. Рубінштейн, С. Шехтер та ін.), вольовими процесами (Л. Божович, З. Фрейд, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Я. Рейковський та ін.); визначені психологічні особливості компонентів емоційної сфери студентів (Б. Ананьєв, О. Бондаренко, В. Колесніков, В. Лісовський та ін.), розроблено загальні методичні стратегії формування емоційної сфери (В. Горохова, О. Гребенюк, С. Рубінштейн, В. Сухомлинський та ін.). Однією з перспективних галузей дослідження емоційної компетентності є сфера освіти.

Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретичної та емпіричної розробки концепції емоційної компетентності, недостатньою розробленістю визначеної проблематики, неповнотою і суперечливістю існуючих даних, а також суспільних потребах у емоційно обізнаних фахівцях. Мета роботи полягала у дослідженні проблеми розвитку емоційної сфери особистості студента – майбутнього лікаря-психолога в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі, вивченні психологічних особливостей формування емоційної компетентності студентів у зв’язку з професійною спрямованістю, а також у розробці програми формування особистісної компетентності фахівця з медичної психології у сфері емоцій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особливості емоційної сфери особистості, її емоційні стани певною мірою впливають на усі сфери життя особистості. Розвиток емоційної сфери студентів у навчальній діяльності передбачає таку організацію педагогічного процесу, теоретичною основою якого є сукупність сприятливих умов, що дозволяють здійснювати педагогічно доцільний взаємозв’язок між змістом, формами та методами навчальної діяльності, а також компонентами емоційно-почуттєвої сфери особистості.

Питання формування емоційної сфери майбутнього фахівця є достатньо важливим у педагогіці і психології вищої школи. Це обумовлено тим, що формування емоційної сфери взагалі поєднано з розвитком інших сфер особистості. А відтак, одним з напрямків розвитку професіоналізму, тобто сукупності професійних особливостей і особистісних властивостей з системою професійних навичок, є формування емоційної сфери медичного психолога.

Серед властивостей, що мають професійну значимість і характеризують емоційну сферу фахівця, зокрема лікаря, найбільш часто виділяють наступні: пластичність поведінки, здатність розуміти інших, емоційність, емпатія, соціальна зрілість особистості, емоційна стійкість, саморегуляція тощо. Зауважимо, що характер емоційних хвилювань особистості змінюється в зв’язку із формуванням в неї соціальних мотивів діяльності (прагнення зробити дещо необхідне, корисне не тільки для себе, а й для інших). Під впливом подібної діяльності у людини формуються нові мотиви поведінки, а відтак виникають нові емоційні переживання [1, 94]. Крім того, дуже важливим є й той факт, що в процесі професійної психологічної підготовки медичних кадрів вивчення суттєвих емоційних властивостей, формування емоційної культури майбутніх медичних психологів є одним з провідних завдань, а засвоєння найсуттєвіших експресивних якостей людини призводить до сприятливих умов спілкування лікаря з пацієнтом. В цілому, емоційна готовність до професійної діяльності передбачає вміння майбутнього фахівця довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною та загальною активністю, спрямовувати її на розв’язання професійних задач в умовах здійснюваної професійної діяльності. Розвинені компоненти емоційної готовності студентів-психологів до професійної діяльності є складовою таких структур професійного розвитку особистості майбутнього фахівця, як «соціально-професійна компетентність» і «самопізнання та професійне самовдосконалення». Вони, разом з емоційною компетентністю особистості, забезпечують «уміння орієнтуватися в ситуації клієнта, уміння вірно відобразити його особистісні властивості та емоційний стан, розуміння власних особистісних характеристик, знання власних почуттів» [2, с. 73]. У психології прийнято виділяти чотири компоненти емоційної компетентності: самосвідомість, розуміння власних почуттів, усвідомлення власних емоцій, самоконтроль [3, с. 21].

Для дослідження проблеми емоційної компетентності в структурі професійної діяльності медичних психологів, на наш погляд, доцільне визначення і вивчення системи відповідних ключових чинників і психологічних компонентів емоційної компетентності, структури їх взаємозв‘язків, особистісних детермінант та умов їх функціонування. До речі, у такому аспекті проблема ще не досліджувалась.

Спираючись на матеріали попередніх досліджень, ми спробували скласти наукову характеристику процесу формування емоційної сфери: яким чином організувати процес навчання, щоб він сприяв розвитку емоційної сфери; які умови, методи і форми роботи зі студентами, що сприятимуть формуванню даного феномену. При побудові нашої концепції ми виходили з наступних положень: формування емоційної сфери студента – майбутнього лікаря-психолога мусить бути одним із завдань професійної підготовки; формування емоційної сфери відбувається більш успішно за умов розвитку цілісної індивідуальності студента, в поєднанні з іншими сферами психіки, з особистісними властивостями; в процесі розвитку емоційної сфери студента – майбутнього лікаря-психолога особливу увагу слід приділити формуванню професійно значущих компонентів цієї сфери; процес формування емоційної сфери студента – тривалий процес; формування і розвиток емоційної сфери – двосторонній процес, під час якого здійснюється діяльність викладача по формуванню компонентів емоційної сфери і діяльність студента по саморозвитку своєї емоційної сфери; процес формування емоційної сфери студента є тривалим процесом, що здійснюється на певних етапах, на кожному з яких він підпорядкований конкретним цілям і відповідним завданням.

В нашому дослідженні, в першу чергу, ми спираємось на концепцію індивідуальності, оскільки саме вона передбачає розвиток сфер індивідуальності особистості, в тому числі її емоційної сфери. В зв‘язку з цим в нашому дослідженні стає можливим розгляд певних ситуацій у професійній підготовці майбутніх фахівців як складових педагогічного процесу, що забезпечують психологічну основу професійної підготовки і спрямовані на реалізацію закономірностей розвитку індивідуальності в цілому. Очевидно, що формування емоційної сфери це цілеспрямований процес. Система цілей включає наступне: формування навичок оцінювання результатів власної діяльності; формування навичок аналізу емоційних станів; опанування прийомами емоційної регуляції; визначення сприятливих та негативних факторів власного емоційного розвитку. Система цілей, що відображає формування професійно значущих компонентів емоційної сфери студентів включає: формування навичок аналізу професійної діяльності; формування навичок передбачення можливих емоційних станів у пацієнтів; формування адекватного розуміння власних особливостей емоційної сфери в готовності здійснення професійної діяльності; самовдосконалення власного спостереження, емпатії, емоційної лабільності, рефлексії, інших професійно значущих компонентів емоційної сфери; формування навичок в розробці тактики емоційного самовдосконалення тощо.

В процесі формування емоційної сфери студента одне з важливих місць посідає система відповідних вмінь та навичок. До них належать: емоційні вміння; навички емоційної саморегуляції; вміння передбачати можливі емоційні реакції в певних ситуаціях; вміння керувати емоційними станами; вміння швидкого реагування в емоціогенних ситуаціях; навички спостереження, емпатії, перцепції тощо. Відповідно до побудованої нами концепції, формування вищезазначених вмінь та навичок відбувається за рахунок включення до процесу навчання. З цією метою нами розроблена система завдань, яка охоплює наступне: завдання на пізнання емоційних станів, експресивних засобів, прийомів регуляції емоцій; завдання на самопізнання особливостей власних емоційних станів, засобів експресії, прийомів емоційної регуляції на основі самоаналізу; завдання на розвиток навичок емоційної регуляції; завдання на розвиток професійної спостережливості (перцептивний, емпатійний компоненти); завдання на психологічний аналіз ситуацій в процесі професійної діяльності. В цілому система завдань побудована на основі принципів професійної спрямованості, концепції індивідуальності, а також етапів формування емоційної сфери студентів в процесі підготовки у ВНЗ. Не слід забувати, що знання, вміння і навички, які формуються в процесі професійної підготовки, вирізняються не лише змістовно й функціонально, а й характером діяльності, необхідної для їх засвоєння. На наш погляд, виховання емоційного ставлення реалізується при виникненні певного почуття, емоційно забарвленої потреби, співпереживання. В зв‘язку з цим, розвиток емоційної сфери пов‘язаний з розвитком психічним і соціальним під впливом певних умов – обставин, які сприяють успішній організації і здійсненню процесу її формування у студентів. Пов‘язані вони і з викладачами, і зі студентами, і, звичайно с процесом професійного навчання. В представленій нами концепції формування емоційної сфери студента знайшли відображення різноманітні форми навчання: лекції, семінарські, практичні заняття, виробнича практика, консультація, самостійна робота. Ми спирались на той факт, що концепція формування емоційної сфери студента можна побудувати, якщо відомі вікові особливості розвитку емоційної сфери студентів; сутність професійно важливих компонентів емоційної сфери майбутнього лікаря; можливості професійної підготовки в розвитку емоційної сфери (методичний аспект). Відтак, основними етапами формування емоційної сфери студентів – майбутніх лікарів-психологів в процесі професійної підготовки мають стати: загальний розвиток емоційної сфери; її саморозвиток; формування професійно значущих компонентів емоційної сфери та їх саморозвиток.

Висновки. Таким чином, в даній праці здійснено спробу проаналізувати таке актуальне питання професійної підготовки студента як формування його особистісної компетентності у сфері емоцій. І саме дослідження проблеми нашого пошуку дозволило дати наукове уявлення про програму розвитку емоційної сфери та формування емоційної компетентності майбутнього фахівця лікаря-психолога в процесі професійної підготовки і з‘ясувати, що її формування мусить бути одним з завдань професійної підготовки.

Перспективними напрямками досліджень проблеми професійного становлення фахівця є розробка та впровадження відповідних програм, методичних рекомендацій для психологічних служб з метою оптимізації процесу професійного становлення медичних працівників, створення психолого-педагогічної моделі супроводу професійного становлення фахівця тощо. В цілому, дослідження проблеми особистісної компетентності в сфері емоцій фахівця з медичної психології визначається як тенденціями розвитку наукового знання, так й існуючими потребами соціальної практики. Вивчення емоційної компетентності – важливе теоретичне і практичне завдання, що вимагає поглибленого дослідження, орієнтованого на практику і потребує подальшої розробки.

 

Література:

1. Шеховцова Л. Ф. Психофизиологические аспекты профессионального отбора. – Часть ІІ. – Петрозаводск, 1991.

2. Якушева Г. И. Пути совершенствования подготовки практических психологов к профессиональной деятельности. – Воронеж: Изд–во ВГУ, 1996.

3. Гоулмен Д. Эмоциональная компетентность / Ю. Б. Гиппенрейтер, М. В. Фаликман //Психология мотиваций и эмоций. – М.: ЧеРо, 2002.

 

References:

1. Shekhovtsova L. F. Psykhofyzyolohycheskye aspekty professyonal'noho otbora. Chast' II. – Petrozavodsk, 1991.

2. Yakusheva H. Y. Puty sovershenstvovanyya podhotovky praktycheskykh psykholohov k professyonal'noy deyatel'nosty. – Voronezh: Yzd–vo VHU, 1996.

3. Houlmen D. Emotsyonal'naya kompetentnost' / Yu. B. Hyppenreyter, M.V. Falykman //Psykholohyya motyvatsyy y emotsyy. – M.: CheRo, 2002.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^