ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Цаподой С. В. ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

УДК 371.11

 

ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Цаподой С. В.

ДНЗ «Смілянський Центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів», Україна, м. Сміла

 

Розглянуто проблемні питання застосування здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі. Установлено, що урок фізичної культури в професійно-технічному навчальному закладі є одним із ґрунтовних факторів збереження та зміцнення здоров’я учнів. Окреслені проблеми, які вимагають від працівників освіти нових педагогічних підходів щодо формування в майбутніх молодих фахівцях навичок збереження здоров’я.

Ключові слова: здоров’я, технології навчання, навчальний процес, фізична культура.

 

Цаподой С. В. Педагогические основы применения здоровьесберегающих технологий в учебно-воспитательном процессе на уроках физической культуры в профессионально-технических учебных заведениях/ ГУЗ «Смелянский Центр подготовки и переподготовки рабочих кадров», Украина, Смела

Рассмотрены вопросы применения здоровьесберегающих технологий в учебно-воспитательном процессе. Установлено, что урок физической культуры в профессионально-технических учебных заведениях является одним из основних факторов сохранения и укрепления здоровья учащихся. Обозначенные проблемы требуют от работников образования новых педагогических подходов по формированию у будущих молодых специалистов навыков сохранения здоров’я.

Ключевые слова: здоровье, технологии обучения, учебный процесс, физическая культура.

 

Тsapodoy S. V Pedagogical Basics of Implementation of Health-Saving Technologies in Educational Process at the Lessons of Physical Educaton in vocational-technical educational Institution/ Smelyanskyy center of preparation and retraining of personnel workers, Ukraine, Smela

We have studied questions of implementation of health-saving technologies in educational process. We have found out that a physical culture lesson at vocational-technical educational Institution is one of fundamental factors in saving and strengthening of health of pupils. The indicated problems need new pedagogical approaches towards the formationa of health-saving skills among pupils.

Key words: health, learning technologies, Teaching Process, Physical Culture.

 

Вступ

В умовах соціально-економічних перетворень в Україні здоров’я української нації належить до рангу пріоритетних ідеалів і національних інтересів. Одним із найбільш ефективних підходів у реформуванні сучасної освіти, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти в Україні, є особистісно зорієнтований підхід. Рівень здоров’я майбутніх молодих робітників відіграє важливу роль у формуванні трудового й інтелектуального потенціалу країни.

Виходячи із сучасних уявлень про суттєву залежність стану здоров’я, рівня й тривалості життя від способу життєдіяльності, бачимо, що головним напрямом виховної та медично-просвітницької роботи в професійно-технічних навчальних закладах України ще в 90-ті роки XX століття визначено виховання у підлітків навичок здорового способу життя. У навчально-виховному процесі використовують такі предмети, як «Валеологія», «Основи здоров’я», «Основи безпеки життєдіяльності». На жаль, це не розв’язує проблеми зміцнення та збереження здоров’я учнів [1].

Питання про застосування здоров’язбережувальних технологій у професійно-технічних навчальних закладах залишається актуальним і потребує подальших досліджень як із боку науковців, так і працівників практичної медицини, психологів, педагогів.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Проблема навчання й виховання здорової молоді, створення сприятливих для здоров’я умов навчання розглядаються багатьма представниками педагогічної науки (праці Я. Коменського, І. Песталоцці, Ж. Руссо, Л. Толстого). Серед класиків вітчизняної педагогіки, котрі приділяли увагу проблемі здоров’язбереження особистості, можна відзначити П. Блонського, Л. Виготського, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших.

Питання здоров’язбережувального навчання на сучасному етапі стали предметом досліджень М. Антропової, І. Брехмана, Д. Вороніна, М. Гончаренка, П. Гусака, Л. Жуковської, Н. Завидівської, В. Казначеєва, Л. Кожевнікової, В. Колбанова, М. Носко, В. Пєгова, В. Петленко, О. Самчук, В. Сержантова й ін.

Водночас у реальній освітній практиці питання здоров’язбереження розв’язуються переважно через використання медико-гігієнічних заходів, тоді як питання збереження здоров’я учнів у процесі фізичного виховання залишається недостатньо реалізованим.

Завдання дослідження:

1) аналіз змісту й умов використання здоров’язбережувальних технологій у системі професійно-технічних навчальних закладів;

2) вивчити питання збереження та зміцнення здоров’я учнів у процесі навчання на уроках фізичної культури. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Аналіз змісту питання застосування здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі професійно-технічних навчальних закладів потребує з’ясування основних понять.

Технологія навчання – це, насамперед, системний метод створення, застосування знань з урахуванням технологічних і людських ресурсів та їхнього взаємовпливу, метою якого є оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО); галузь застосування системних принципів до програмування процесу навчання й

використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання.

Зміст здоров’я розкривається в декількох поняттях: стан організму, який характеризується його зрівноваженістю з довкіллям і відсутністю будь-яких хворобливих змін, та як стан тілесного, душевного й соціального благополуччя.

Здоров’язбережувальна технологія – це сприятливі умови навчання учнів у професійно-технічній освіті, до якої належать сприятливий мікроклімат у класі, адекватність вимог і методик, що використовуються в навчально-виховному процесі; раціонально організоване навчання відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей учня, збалансованість навчального й фізичного навантаження [2].

Здоров’язбережувальна педагогіка – галузь педагогіки, особлива увага якої приділяється пріоритету здоров’я серед інших напрямів виховної роботи професійно-технічній освіти, уключає послідовне формування в освітньому закладі здоров’язбережувального освітнього простору з обов’язковим використанням педагогами здоров’язбережувальних технологій, щоб учні мали змогу отримувати знання без шкоди для власного здоров’я, а також виховання у майбутніх молодих фахівців культури здоров’я, під якою ми розуміємо не тільки грамотність у питаннях здоров’я, що досягається в результаті навчання, але й практичне втілення потреби вести здоровий спосіб життя, піклуватися про власне здоров’я [3].

Аналіз здоров’язбережувальної діяльності професійно-технічних освітніх закладів свідчить про те, що наявні технології реалізуються через такі напрями освітньо-виховної діяльності:

– створення умов для зміцнення здоров’я учнів та їхнього гармонійного розвитку;

– організація навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного й фізіологічного впливу на організм учня;

– розробка та реалізація навчальних програм із формування культури здоров’я й профілактики шкідливих звичок;

– корекція порушень соматичного здоров’я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів;

– медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного й психічного розвитку;

– функціонування служби психологічної допомоги викладачам та учням щодо подолання стресів, тривожності; гуманного підходу до кожного вихованця, формування доброзичливих і справедливих відносин у колективі;

– контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу, нормування навчального навантаження й профілактика стомлюваності учнів;

– організація збалансованого харчування.

Здоров’я людини значною мірою визначається рівнем її рухової активності. Як показали спеціальні дослідження, різні форми рухової активності створюють неоднакові умови оздоровчого впливу на організм, причому це залежить не стільки від об’єму та інтенсивності навантаження, скільки від емоційного настрою, супроводжуючого рухову діяльність. Так, навіть великий об’єм виробничої фізичної активності не веде до збільшення тривалості життя й зміцнення здоров’я. Відомо, що робота емоційно сприймається людиною не як фактор оздоровлення, а лише як необхідна умова підтримки добробуту. Як правило, неорганізована рухова активність створює слабкий оздоровчий ефект. Цьому відповідає низка причин: нерегулярність, відсутність систематичності контролю за навантаженнями, недотримання оптимальних фізіологічних параметрів тощо.

Організована форма навчання та виховання, така як урок фізичної культури найбільш позитивно впливає на стан здоров’я й руховий потенціал учнів. Однак і тут є низка умов та обмежень, які слід ураховувати при організації занять.

Деякі фахівці вважають, що фізичною культурою в професійно-технічних навчальних закладах слід займатися як можна частіше, а якщо немає можливості проводити уроки часто, то хоча б один урок на тиждень – це краще, ніж нічого. Однак об’єктивні дані свідчать, що ці твердження є неправильними.

Спеціальними дослідженнями доведено, що оптимальна тривалість уроку фізичної культури – 40–45 хвилин, але зведені уроки неефективні, оскільки призводять до різкого зниження моторної щільності заняття.

Абсолютно неефективний і навіть шкідливий для здоров’я режим, при якому проводиться одне спарене заняття на тиждень. При такому режимі через тривалу перерву в заняттях не наступає істинної адаптації до фізичного навантаження. Спроби проведення щоденних уроків фізичної культури, які були введені в деяких професійно-технічних навчальних закладах, також виявилися неефективними, оскільки, навантаження на уроці достатнє для отримання тренувального ефекту й організм учня не встигає повністю відновитися після минулого заняття, тобто накопичується шкідлива перевтома. Якщо ж навантаження низьке, то учень не отримує повноцінного тренувального ефекту.

Найбільш сприятливий режим – той, при якому учні відвідують 3–4 повноцінних уроки фізичної культури на тиждень. Це вимагає значних фінансових та організаційних витрат, але дає безумовний оздоровчий ефект.

Наскільки б не був широкий арсенал рухових дій, які учень засвоює за час навчання в професійно-технічних навчальних закладах, на уроках фізичної культури, якою б не була форма занять, у всіх випадках організована рухова активність розв’язує комплекс завдань, направлених на збереження та зміцнення здоров’я та профілактику певного кола захворювань [3].

Основні завдання, які використовуються на уроках фізичної культури з метою оздоровлення учнів, та методи їх розв’язання є такі:

– профілактика гіпокінезії – нормалізація рухового режиму за рахунок збільшення об’єму динамічних фізичних навантажень;

– профілактика порушення постави – використання спеціальних комплексів вправ, направлених на зміцнення м’язового корсета хребта;

– профілактика травматизму – навчання техніки виконання фізичних вправ і правил, техніки безпеки під час занять фізичними вправами;

– профілактика захворювань серцево-судинної системи – тренування аеробного й анаеробного характеру, направлені на підвищення адаптаційних можливостей організму;

– профілактика простудних захворювань – використання засобів фізичного виховання, водних процедур та інших компонентів загартування;

– основи безпеки життєдіяльності – навчання рухових дій прикладного характеру, які дають змогу використовувати отримані знання й практичний досвід у реальних життєвих ситуаціях [3].

Коректність та адекватність методів розв’язання цих завдань може слугувати критерієм хорошої організації раціонального рухового режиму майбутнього молодого робітника. Раціональним можливо назвати такий руховий режим, який, поряд зі специфічними завданнями фізкультурно-спортивної підготовки, забезпечує розв’язання названих вище оздоровчих завдань.

Висновки: Отже, здоров’язбережувальні технології є складовою частиною й характерною рисою всієї професійно-технічної освіти. Тому все, що належить до освітньої установи (характер навчання та виховання, рівень педагогічної культури вчителів, зміст професійно-освітніх програм, умови проведення навчального процесу), безпосередньо стосується проблеми здоров’я особистості.

Теоретично доведено, що правильно організована рухова активність – це найважливіший фактор формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я людини незалежно від його віку. Тому ми розглядаємо рухову активність як один із фундаментальних факторів збереження й зміцнення здоров’я учнів професійно-технічних навчальних закладів.

 

Література:

1. Поташнюк І. В. Гігієнічні основи формування культури здоров’я учнів загальноосвітніх навчальних закладів / І. В. Поташнюк // Практична медицина. – 2007. – Т. 13. – № 1. – С. 96–101.

2. Свириденко С. О. Активізація пізнавальної діяльності учнів у процесі формування здорового способу життя / С. О. Свириденко // Сучасні технології навчання в початковій освіті : матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (13 – 14 квітня 2006 р.) / ред. кол. : З. Сіверс, О. Кононко, Е. Белкіна та ін. – К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2006. – С. 125 – 127.

3. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в современной школе / Н. К. Смирнов. – М. : АПК и ПРО, 2002. – 121с.

 

References:

1. Potashnyuk I. V. GIgIEnIchnI osnovi formuvannya kulturi zdorov’ya uchnIv zagalnoosvItnIh navchalnih zakladIv / I. V. Potashnyuk // Praktichna meditsina. – 2007. – T. 13. – № 1. – S. 96–101.

2. Sviridenko S. O. AktivIzatsIya pIznavalnoYi dIyalnostI uchnIv u protsesI formuvannya zdorovogo sposobu zhittya / S. O. Sviridenko // SuchasnI tehnologIYi navchannya v pochatkovIy osvItI: materIali Vseukr. nauk.- prakt. konf. (13 – 14 kvItnya 2006 r.) / red. kol.: Z. SIvers, O. Kononko, E. BelkIna ta In. – K.: KMPU Im. B. D. GrInchenka, 2006. – S. 125 – 127.

3. Smirnov N. K. Zdorovesberegayuschie obrazovatelnyie tehnologii v sovremennoy shkole / N. K. Smirnov. – M. : APK i PRO, 2002. – 121s.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.