Наукові конференції, Научные конференции » УКРАЇНА НАУКОВА (16-18.12.2014) » к. е. н., Шабардіна Ю. В. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

к. е. н., Шабардіна Ю. В. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Категорія: УКРАЇНА НАУКОВА (16-18.12.2014), Економіка

УДК 005:339.922

 

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

к. е. н., Шабардіна Ю. В.

Чернігівський національний технологічний університет, Україна, Чернігів

 

Досліджено передумови і особливості становлення Європейського Союзу. Зроблена спроба об’єктивно проаналізувати позитивні і негативні моменти в діяльності даного глобального утворення. Вивчення закордонного досвіду входження країн в ЄС дозволило виявити проблемні питання сучасного стану економіки України, вирішення яких виглядає можливим в умовах європейської інтеграції.

Ключові слова: інтеграція, інтеграційний процес, форми інтеграції, єдиний економічний простір, Європейський Союз, Митний Союз.

 

Шабардина Ю. В. Теоретические и практические аспекты европейской интеграции Украины / Черниговский национальный технологический университет, Украина, г. Чернигов

Исследовано предпосылки и особенности становления Европейского Союза. Сделана попытка объективно проанализировать положительные и отрицательные моменты в деятельности данного глобального образования. Изучение зарубежного опыта вхождения стран в ЕС позволило выявить проблемные вопросы современного состояния экономики Украины, решение которых выглядит возможным в условиях европейской интеграции.

Ключевые слова: интеграция, интеграционный процесс, формы интеграции, единое экономическое пространство, Европейский Союз, Таможенный союз

 

Shabardina Y. V. Theoretical and practical aspects of European integration of Ukraine / Ukraine, Chernihiv national university of technology, Chernihiv

Investigated the causes and features of formation of the European Union. Analyzed positive and negative aspects of global education. Studied foreign experience of entering the EU countries the problematic issues of Ukrainian economy, which could be decide in the context of European integration.

Key words: integration, integration proces, forms of integration, single economic space, European Union, Customs Union.

 

Вступ. Сучасні світові тенденції щодо поширення інтеграційних процесів ставлять перед країнами нагальне питання вибору приєднання до тих чи інших регіональних об’єднань. Об'єктивними причинами інтеграції країн в світове господарство виступають можливість підвищення ефективності використання наявних ресурсів, забезпечення узгодженого розвитку і взаємодоповнення держав-учасниць, розподіл інвестицій, а також потреба створення більш вигідних умов для торгівлі і міжрегіонального пересування факторів виробництва порівняно з іншими країнами, що не є членами окремих інтеграційних об’єднань. В той же час інтеграція може виступати загрозою посилення взаємозалежності національних економік. Окрім цього наслідком міжнародної інтеграції може стати поглиблення спеціалізації національних господарств на виробництві окремих видів продукції (послуг), що сприятиме створення потужних транснаціональних монополій і зменшенню мобільності державних економік.

Огляд основних інтеграційних концепцій дозволяє визначити основну ідею інтеграційного утворення, що безпосередньо пов’язана з потребою окремих країн мати більш високий рівень економічного розвитку, більш тісне співробітництво і взаємопроникнення національних економік. В той же час кожна країна має можливість маневрувати щодо вибору форм, глибини, механізмів її взаємодії у відповідних регіональних інтеграційних об’єднаннях.

Концептуальне осмислення процесу європейської інтеграції відбувалося під впливом історичних подій, які мали місце в першій половині ХХ ст., зокрема, двох світових війн, політико-ідеологічного протистояння, яке розкололо світ, а також економічної кризи, відомої, як "Велика депресія” [1, с. 13-14]. Серед класичних наукових шкіл, які досліджували процеси інтеграції безпосередньо в Європі, необхідно відзначити федералістську, яка пов’язана з такими вченими, як: М. Алле, Р. Арона, Е. Россі, Д. де Ружмона, П. Тейлора, А. Спінеллі; функціоналістську, ідеї якої розробляли Д. Мітрані, Ж. Монне; неофункціоналістську, в рамках якої працювали Р. Гінсберг, Л. Ліндбрег, Д. Най, П. Тейлор, Е. Хаас, Ф. Шміттер.

Дослідники передумов і становлення інтеграційних процесів в Європі серед найважливіших інтеграційних причин виділяють наступні [2]: необхідність протидії цілковитому домінуванню США у світовому господарстві; потреба взаємного порозуміння між країнами, зокрема між Німеччиною та Францією; потреба миру та безпеки; сподівання на економічний розвиток та добробут; утримання економічного та політичного значення на міжнародній арені.

Сьогодні Європейський Союз як практичне втілення європейської ідеї об’єднує 28 європейських країн.

Історичний екскурс в процес створення Європейського Союзу засвідчує, що перший крок був зроблений в 1951 році, коли ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (European Coal and Steel Community), що вступив в дію в липні 1952 року. Метою даного угрупування стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля [3].

З метою поглиблення економічної інтеграції вище зазначені шість держав в 1957 р. заснували Європейське економічне співтовариство (European Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної енергії Євратом (European Atomic Energy Community).

Найважливішим і найширшим за сферою компетенції зі створених європейських співтовариств було Європейське економічне співтовариство, яке з 1993 р. було офіційно перейменоване в Європейську спільноту (ЄС — European Communities).

Головними досягненнями ЄС на сучасному етапі його розвитку можна назвати наступне: побудова спільного ринку, створення економічного і валютного союзу на основі єдиної грошової одиниці – євро; створення Шенгенського простору і введення єдиної візи для іноземців на підставі Шенгенських угод; розробка і проведення інститутами Європейського Союзу загальної політики в різних галузях; формування права Європейського Союзу – самостійної правової системи, яка регулює багато важливих сфер суспільних відносин за участю держав-членів, юридичних осіб і пересічних громадян; введення інституту громадянства Союзу як стійкого правового зв'язку громадян держав-членів безпосередньо з Європейським Союзом; перетворення Європейського Союзу на самостійного учасника міжнародних відносин, встановлення Союзом партнерських відносин з іноземними державами.

Геополітичне та геоекономічне положення України, історичні, економічні, культурні, етнонаціональні зв’язки і традиції – з одного боку, та розвиток інтеграційних, глобалізацій них процесів у сучасному світі – з іншого, зумовлюють необхідність визначення ролі й місця нашої країни у світовому господарстві в цілому та у взаємовідносинах із сусідніми регіональними економічними угрупуваннями.

Визначення стратегічних напрямів та дієвих механізмів міжнародної інтеграційної взаємодії України повинно ґрунтуватися на врахуванні фундаментальних теоретичних розробок та існуючої практики реалізації порівняльних і конкурентних переваг у світовому господарстві. В той же час, як зазначає професор А. Філіпенко, потрібно враховувати реальний стан залучення економіки України до світогосподарських процесів і регіональних структур як відправну основу для надання додаткових імпульсів інтеграційним прагненням України [4].

Донедавна Україна розглядала можливості одночасної взаємодії з Європейським Союзом (ЄС) та Єдиним економічним простором (ЄЕП), на підкріплення цього вітчизняними науковцями обґрунтовувалися складні інтеграційні моделі, що передбачали можливості співпраці як з Митним союзом, так і з ЄС одночасно. Так, в своїх дослідженнях А. Філіпенко запропонував бігравітаційну модель економічної інтеграції, яка виходить із пріоритету національних інтересів, ефективної реалізації в регіональних об’єднаннях власних порівняльних і конкурентних переваг, залучення до України необхідних технологічних та енергетичних ресурсів, іноземних інвестицій [4].

Концепція секторально-регіональної моделі інтеграції, запропонована А.Мокієм, відповідає тенденції до оформлення міжкорпоративного поділу праці у всесвітньому господарстві, в умовах якого найефективнішими є форми територіально-виробничого співробітництва, виробничо-комерційні асоціації, спеціальні економічні зони та режими господарської діяльності, поширені на певну територію, галузь, сферу діяльності [5, с.4]. Розвиваючи ідеї А. Мокія, Н. Федоришин доцільним вбачає використання переваг від часткової інтеграції, тобто посекторальної інтеграції з певними країнами ЄС, співпраця з якими стане вигідною для розвитку як конкретної галузі, так і розвитку національних економік в цілому [6].

Зважаючи на жорсткий характер альтернативності інтеграційних процесів в Україні, які продиктовані здебільшого дією політичних факторів, порівняльний аналіз факторів впливу на економіку України з боку Росії і євразійських інтеграційних об’єднань, та євроінтеграції, проведений українським центром економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, засвідчив переважання позитивних моментів в результаті інтеграції нашої держави до ЄС [7].

Зокрема, процес інтеграції України до ЄС за прогнозами повинен спричинити ефект лібералізації торгівлі товарами та послугами, що актуалізується через значне розширення прав споживчого вибору на внутрішньому ринку, можливість зниження (обмеження зростання) цін на окремі товари та послуги внаслідок зростання конкуренції на внутрішньому ринку і в результаті скасування (зменшення) митних платежів, посилення стимулів до модернізації та інновацій.

З іншого боку найбільш істотним стимулом участі в євразійській інтеграції для України проголошувалась можливість отримання преференційного доступу до російських енергоносіїв та інших сировинних товарів або напівфабрикатів на основі поширення національного режиму доступу до відповідних ринків на учасників євразійської інтеграції. В той же час серед ймовірних істотних негативних наслідків прогнозувалося гальмування впровадження енергоефективних технологій, неминуче заміщення імпорту з третіх країн імпортом з країн МС (насамперед, Росії), що зумовлюватиме домінування ринкової позиції Росії для підвищення цін і обмеження споживчого вибору на ринку України.

Формування ефективних відносин стратегічного партнерства передбачає визначення головних напрямів взаємодії, засобів і шляхів, що дозволяють реалізовувати спільні цілі держав-учасниць. Вибір Україною стратегічних партнерів повинен ґрунтуватися на баченні шляхів розвитку нашої держави з врахуванням національних інтересів і засобів їх реалізації.

Період розвитку двосторонніх відносин між Україною і Європейським Союзом налічує 23 роки складних і довготривалих переговорів, початок яких припадає на грудень 1991р. і пов'язаний із офіційним визнанням незалежності України ЄС, що знайшло відображення в листі міністра закордонних справ Нідерландів, як представника головуючої країни в ЄС на той час. Підписання 27 червня 2014 р. економічної частини Угоди про асоціацію заклало початок подальшим конструктивним віносинам між ЄС і Україною.

На даному етапі розвитку подій важко говорити про конкретні переваги чи програші для України від євроінтеграції. Серед вчених і практиків досі не існує єдиної думки щодо правильності такого стратегічного вибору нашої держави. Вивчення досвіду проходження євроінтеграційних процесів в країнах Центральної і Східної Європи дає можливість говорити як про позитивні зрушення, прикладом чого може слугувати інтеграційні реформи у Польщі, так і можливість також отримання короткострокових і довгострокових негативних наслідки вступу до ЄС.

Заради об’єктивності необхідно сказати, що в ЄС як глобальному економічному і політичному регіональному утворенні поряд з успіхами достатньо проблем, що суттєво знижують його інтеграційну привабливість. Так серед основних можна виділити: загострення фінансово-економічних питань в країнах ЄС, зниження динаміки зовнішньої торгівлі та інвестицій, боргова криза та дискредитація інтеграційного іміджу, недотримання Маастрихських критеріїв, офшоризація і тінізація капіталу, соціальне перевантаження, організаційно-політичні проблеми.

В той же час не все так безнадійно. Зокрема, в 2012 році дефіцит зовнішньої торгівлі ЄС скоротився до 7 млрд. євро (з близько 40 млрд. євро в 2011 році). Це наслідок зростання експорту послуг, який має значний профіцит на рівні близько 38 млрд. дол. США (у 2011 році цей показник складав близько 30 млрд. дол. США). Крім того, спостерігається збільшення об'ємів прямих інвестицій в економіки країн Європейського Союзу.

Певна позитивна динаміка поновилася також в деяких економічних галузях ЄС, у тому числі капітальному і житловому будівництві Іспанії, Португалії і Італії, які донині вважалися найбільш проблемними європейськими країнами. Це сприяє зростанню внутрішнього споживчого попиту.

Позитивні зрушення спостерігаються і в банківській сфері ЄС. Так, провідні європейські банки оголосили про свою готовність повертати кредити, отримані в Європейському центральному банку для відновлення свого фінансового стану, на загальну суму 1 трлн. євро. Крім того, більшості країн ЄС (в т.ч. найбільш проблемній Греції) удалося скоротити свої бюджетні витрати, що, зокрема, дозволило Італії і Іспанії взагалі відмовитися від додаткових кредитів європейських фінансових інституцій, що вплинуло на зниження середнього бюджетного дефіциту країн-членів ЄС і як наслідок зменшився державний борг європейських країн.

Наведені позитивні тенденції створюють реальні передумови для подолання кризисних процесів в ЄС і відновлення динамічного розвитку Європейського Союзу, як однієї з найбільш потужних і найбільш ефективних політико-економічних організацій в світі [8].

Беручи до уваги вагомі перестороги, для України все ж таки євроінтеграція залишається привабливою, що обґрунтовується реальними можливостями у вирішенні стратегічних питань розвитку нашої держави таких як: подолання економічної відсталості через можливість бути долученою до культури ефективного ринкового господарювання, вирівнювання та підтримка розвитку через інструментарій загальносоюзного бюджету, залучення інвестицій, інноваційний розвиток, здійснення реформ і модернізації, приведення умов для бізнесу до європейських стандартів, легалізація трудової міграції, досягнення високих соціальних стандартів тощо [9].

Висновки: Враховуючи вище сказане, інтеграці України в ЄС Таким чином можна констатувати, що результати і тривалість важких адаптаційних інтеграційних процесів держави залежать від її потенціалу, наявності обмежуючих факторів і грамотної внутрішньої політики. Тож ж не можна сприймати інтеграцію в ЄС як панацею від всіх проблем України, її необхідно сприймати як могутній мотиватор для всебічної модернізації нашої держави.

 

Література:

1. Копійка В. В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна / В. В. Копійка. — К. : Юрид. Думка, 2005. — 448 с.

2. Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу. – К.: Видавництво “К.І.С.”, 2001.

3. Europe. Gateway to the European Union [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://europa.eu.

4. Філіпенко А. Бігравітаційний варіант міжнародної економічної інтеграції України / А. Філіпенко / ЕКОНОМІЧНИЙ ЧАСОПИС-ХХІ №5-6 2006 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://soskin.info/ea/2006/5-6/20060501.html

5. Мокій А. Регіонально-секторальна модель зовнішньоекономічної інтеграції: передумови і стратегія реалізації / А. Мокій. – Львів: Коопосвіта, 1999. – 346 с.

6. Федоришин Н.Ю. Теоретичні моделі міжнародної економічної інтеграції та їх адаптивність до умов перехідної економіки / Н.Ю. Федоришин // Режим доступу: http://mev.lac.lviv.ua/downloads/vyklad/fedor/stat/11.pdf

7. Європейська інтеграція України: внутрішні чинники і зовнішні впливи. Аналітична доповідь Центру Разумкова // Національна безпека і оборона. - № 4 - 5 (141-142). – 2013. – с. 27-36. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD_141-142_ukr.pdf

8. http://bintel.com.ua/ - Независимый аналитический центр геополитических исследований «БОРИСФЕН ИНТЕЛ»

9. Гайдуцький П. Україна – ЄС: проблеми інтеграції / Дзеркало тижня від 7 червня 2013 р.

 

References:

1. Kopiyka V. V. Yevropeys'kyy Soyuz: Dosvid rozshyrennya i Ukrayina / V. V. Kopiyka. — K. : Yuryd. Dumka, 2005. — 448 s.

2. Todi F. Narys istoriyi Yevropeys'koho Soyuzu. – K.: Vydavnytstvo “K.I.S.”, 2001.

3. Europe. Gateway to the European Union [Elektronnyy resurs] // Rezhym dostupu: http://europa.eu.

4. Filipenko A. Bihravitatsiynyy variant mizhnarodnoyi ekonomichnoyi intehratsiyi Ukrayiny / A. Filipenko / EKONOMIChNYY ChASOPYS- ХХІ № 5-6 2006 [Elektronnyy resurs] // Rezhym dostupu: http://soskin.info/ea/2006/5-6/20060501.html

5. Mokiy A. Rehional'no-sektoral'na model' zovnishn'oekonomichnoyi intehratsiyi: peredumovy i stratehiya realizatsiyi / A. Mokiy. – L'viv: Kooposvita, 1999. – 346 s.

6. Fedoryshyn N.Y. Teoretychni modeli mizhnarodnoyi ekonomichnoyi intehratsiyi ta yikh adaptyvnist' do umov perekhidnoyi ekonomiky / N.Y. Fedoryshyn // Rezhym dostupu: http://mev.lac.lviv.ua/downloads/vyklad/fedor/stat/11.pdf

7. Yevropeys'ka intehratsiya Ukrayiny: vnutrishni chynnyky i zovnishni vplyvy. Analitychna dopovid' Tsentru Razumkova // Natsional'na bezpeka i oborona. - № 4 - 5 (141-142). – 2013. – s. 27-36. – Rezhym dostupu: http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD_141-142_ukr.pdf

8. http://bintel.com.ua/ - Nezavysymыy analytycheskyy tsentr heopolytycheskykh yssledovanyy «BORYSFEN YNTEL»

9. Hayduts'kyy P. Ukrayina – YeS: problemy intehratsiyi / Dzerkalo tyzhnya vid 7 chervnya 2013 r.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^