Наукові конференції, Научные конференции » АКТУАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ (22-24.12.2015) » кандидат філологічних наук, Джурбій Т. О. ПОВІСТЬ «ХАТА ЗА СЕЛОМ» Ю.-І. КРАШЕВСЬКОГО ТА ДРАМА «ЦИГАНКА АЗА» М. СТАРИЦЬКОГО: ТИПОЛОГІЯ ЗМІСТУ

кандидат філологічних наук, Джурбій Т. О. ПОВІСТЬ «ХАТА ЗА СЕЛОМ» Ю.-І. КРАШЕВСЬКОГО ТА ДРАМА «ЦИГАНКА АЗА» М. СТАРИЦЬКОГО: ТИПОЛОГІЯ ЗМІСТУ

Категорія: АКТУАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ (22-24.12.2015), Філологічні науки

УДК: 811.161.2-2:811.162.1-2].091

 

ПОВІСТЬ «ХАТА ЗА СЕЛОМ» Ю.-І. КРАШЕВСЬКОГО ТА ДРАМА «ЦИГАНКА АЗА» М. СТАРИЦЬКОГО: ТИПОЛОГІЯ ЗМІСТУ

кандидат філологічних наук, Джурбій Т. О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна, Кам’янець-Подільський

 

У пропонованій статті аналізується неоригінальна драматургія Михайла Старицького з позицій його інтерпретативної практики. Розглянуто основні художні прийоми, літературні принципи, якими послуговувався автор при написанні переробки. Прослідковано типологічні збіги та відмінності вищеназваної повісті та художньої інсценізації. Простежено художні подібності, відмінності стилю двох авторів, проблематики, змістової наповненості. Через міжтекстову взаємодію досліджується творчий вплив польського письменника на українського драматурга.

Ключові слова: повість, драма, інтерпретація, творчий вплив, запозичений сюжет,інсценізація, образ.

 

кандидат филологических наук, Джурбий Т. О. Повесть «Дом за деревней» Ю.-И. Крашевского и драма «Цыганка Аза» М. Старицкого: типология содержания / Каменец-Подольский национальный университет имени Ивана Огиенко, Украина, Каменец-Подольский

В данной статье анализируется неоригинальная драматургия Михаила Старицкого с позиций его интерпретационной практики. Рассмотрены основные художественные приемы, литературные принципы, которыми пользовался автор при написании переработки. Прослежены типологические совпадения и различия вышеназванной повести и художественной инсценировки. Прослежено художественные сходства, различия стиля двух авторов, проблематики, содержательной наполненности. Через интертекстуальное взаимодействие исследуется творческое влияние польского писателя на украинского драматурга.

Ключевые слова: повесть, драма, интерпретация, творческое влияние, заимствованный сюжет, инсценировка, образ.

 

PhD in Philology, Dzhurbij T. O. Story «House of the village» by U.-I. Kraszewski and the drama «Gypsy Aza» by Starytsky: type of content / Kamianets-Podilsky Ivan Ohienko National University, Ukraine, Kamianets-Podilsky

This article analyzes unoriginal drama by Michael Starytsky position of his interpretative practice. The basic artistic techniques literary principles used by the author when writing processing. Followed typological similarities and differences above-named novel and artistic staging. It traces the artistic similarities, differences of style two authors, issues, semantic fullness. Through intertextual interaction explores artistic influence on polish writer Ukrainian playwright.

Keywords: story, drama, interpretation, creative effect, borrowed plot, staging, image.

 

Вступ. Інтерпретативна практика Михайла Старицького – видатного українського драматурга, поклала початок міжнаціональних взаємин вітчизняної літератури зі світовою класикою. Він творчо розвинув, поглибив україно-польські літературні зв’язки, підніс їх на якісно новий рівень української свідомості. Інтерпретуючи прозові твори Е. Ожешко та Ю.-І. Крашевського, Михайло Старицький – один із перших письменників, котрий розпочав літературні відносини між Україною і Польщею.

Під таким кутом зору в українському літературознавстві сформована уже самостійна компаративістська програма. Це праці відомих сучасних учених (О. Астаф’єва, О. Веретюка, В. Корнійчука, В. Моренця, Є. Нахліка, Р. Радишевського та ін.) і молодших дослідників польської літератури та її зв’язків із важливими ідейно-естетичними явищами у слов’янському культурно-духовному світі (Ю. Вавжинської, Л. Лавринович, М. Медицької та ін.). Помітним у контексті полоністичних студій є науковий інтерес до літературної критики, яку вперше у компаративному ключі дослідив С. Яковенко, застосувавши цілком нові методологічні підходи до вивчення польсько-українського критичного дискурсу раннього модернізму.

Метою статті є компаративне зіставлення повісті «Хата за селом» та драми «Циганка Аза».

Виклад основного матеріалу. Однією із найпопулярніших інсценізацій драматурга є п’єса «Циганка Аза» (драма з малоруського і циганського народного життя у 6 діях з хорами, піснями і танцями), сюжет для якої запозичено у відомого польського письменника Юзефа Ігнація Крашевського (сюжет Крашевського - Старицького був покладений в основу відомого кінофільму режисера-постановника Григорія Кохана «Циганка Аза»).

М. Старицький не випадково звернувся за допомогою саме до творчого доробку Крашевського. Адже життєвий і творчий шлях польського митця був генетично споріднений з історією та культурою українського народу.

Його життя було тісно пов’язане з Україною, на території якої прожив понад двадцять років, та присвятивши їй цілий цикл селянських народних повістей. «Їхнім суспільним тлом є кріпосницька дійсність з такими антагоністичними її субстанціями, як панський двір і мужицька хата, головними їхніми героями є кріпосні селяни і поміщики» [1, с. 77].

Одна з найвідоміших повістей цього циклу – «Хата за селом» («Chata za wsią» 1854), основна сюжетна колізія якої зосереджена на побутово-звичаєвих традиціях українського подільського села.

Це правдивий твір, реалістичний за своїм спрямуванням і про простих людей, головним чином, із селянського середовища. Повість ця здобула загальноєвропейське визнання та велику популярність. Це пояснюється не тільки своєрідною ідейно-композиційною екзотикою твору. Це чи не найдокладніший довідник філософії екзистенціалізму, де автор точно і глибоко розкрив усю суть людського буття, його сенс, цінність. Кожен епізод твору – абсолютно точне відтворення дійсності, якому не бракує яскравості та барвистості описів, цікавого і динамічного розвитку фабули, а передусім великої пізнавальної вартості повісті, в якій постає широка панорама українського села з багатьма притаманними йому рисами соціального, етнографічного й морально-етичного характеру. Тут письменник прагнув розкрити і показати світ, який література намагалася обминати, зазирнути в це «повне болю, покори, злиднів і приниження життя нещасних, знедолених істот, ледве помітних на світі» [2, с. 14]. Саме тут, серед убогих і знедолених, він знаходить справжнє натхнення: «… як для живописця спустіла занедбана оселя як предмет зображення набагато цікавіша, ніж навоскований салон з колонами, так і для повістяра убоге дрантя мальовничіше від накрохмаленої бальової сорочки чи елегантних лакованих черевиків» [2, с. 16].

У народному середовищі, серед його найбідніших верств, бачить Крашевський вияв справжнього благородства і чесності, глибину почуттів, працьовитість, наполегливість. Водночас не замовчує письменник темноти, що панувала на селі, забобонів, породжених цією темнотою, родинного і громадського деспотизму і жорстокості. Селянська громада, що в основній своїй масі веде напівголодне, жалюгідне існування, вороже ставиться до циган. Її лякає кожен подих вітру, а найбільше, мабуть, кожен зайвий рот у селі, яке ледь-ледь животіє у пастці голоду й хвороб. Причина жорсткості, з якою ставилося село до цигана Тумрія і його родини, криється передусім у соціальних відносинах, що нівечать людську душу. «Нема на світі сердець кращих і добріших понад серця нашого народу, – пише Крашевський, – але часто їх роблять черствими злидні, замикає їх власний голод і спрага» [2, с. 16].

Саме тому на основі «Хати за селом» (та й з іншого боку через «репертуарний голод» українського театру) М. Старицький створив драму «Циганка Аза». Перша редакція драми під заголовком «Лиха доля» була створена у 1888 році, і тоді ж була заборонена цензурою для вистави на сцені. Під тиском царської цензури драматург змушений був послабити соціальну загостреність п’єси, і тільки після цього її у 1890 році дозволили до постановки уже під назвою «Циганка Аза».

Не зважаючи на обмежені виражальні можливості драматичного жанру, драматургові теж вдалося сформувати конфлікт твору глибоко переконливим та психологічно достовірним. М. Старицький глибоко відчуває драму життя своїх героїв, бачить повноцінні людські характери, що діють у конкретних, добре знаних і яскраво змальованих автором обставинах. До речі, саме тут, у зовнішній обстановці дії, у побуті нерідко шукає митець додаткові художньо переконливі нюанси для розкриття характерів дійових осіб. Це надає персонажам п’єси історичної та національної визначеності, локальної конкретності і, отже, робить твір життєвішим. Так, наприклад, у численних сценках розваг молоді, вечорниць, сватань і весіль, уведених драматургом до дії, бачимо, з одного боку, виразне, яскраво-романтичне тло для розкриття певного індивідуального характеру, а з іншого – ритуальні народні дійства, пластично відтворені, що допомагає краще розкрити суть авторської ідеї і, водночас, морально-етичні погляди, звичаї, культуру та історію українського народу.

Коло персонажів обох досліджуваних творів практично не відрізняються одне від одного, та у Ю.-І. Крашевського воно є більш розширеним. Головним персонажем повісті, на якому майже не наголошує драматург, є вимурувана циганом простенька хата, яка є символічним антагоністичним уособленням важкої людської праці, долі, злиднів та сімейного щастя, спокою, затишку. Та мазанка – «справді щось цікавіше від опису палацу в стилі Відродження чи готичної вілли». «Хатка! …ой, не те слово – халупа, може, та й то ні, швидше курінь, та й не курінь іще – стоїть оте щось, чому й назви не добереш, а проте то не лігво звіряче; то безсумнівно людське житло… Чого тільки не зробить людина та нужда! За дві стіни правила волога гора, вирівняна дощами, дві другі були зліплені як ластівчине гніздо». Єдиним сусідом цієї хатини був лише сільський цвинтар – царство вічного спокою і сну, – «єдина бридка частина села». «Якщо в затишному селі не чути ні вітру, ні бурі, то небіжчиків на тій горі жоден вихор не мине, … Подумайте, як то сумно, як тяжко мусить бути там мерцям, а як же ж то живому!». Живі у тій халупі не жили, а скоріш доживали, не чекаючи завтрашнього дня. Та не зважаючи на злиденну убогість тієї мазанки, її мешканці з кожним днем ставали духовно багатшими, морально чистішими і поряднішими, ніж ті, що жили у розкошах. Останній її господині Марисі навіть не уявлялося, «що на світі було щось ліпше, красивіше» помешкання. «Більші й заможніші будівлі здавалися їй навіть нудними поруч з тією ямкою на горі, проти цвинтаря, куди частіше вітер заглядав, ніж люди» [2, с. 25]. Це помешкання – наскрізний символ стійкості людського духу, непохитності людської волі.

Головною сюжетною лінією як повісті, так і драми є заборонене кохання циганського хлопця Тумрія (Василь у Старицького) до простої дівчини Мотрі (Галя у драмі «Циганка Аза»). Їхні життєві історії майже ідентичні, лише за винятком фіналу. Зіткнення циганської стихії, романтичних дітей природи з селянським середовищем призводить до фатальних наслідків. Палка любов молодого цигана до української дівчини, у якій теж, до речі, християнська кров змішувалась з циганською (батько її був циганом, якого виховували селяни), здатна подолати усі перешкоди на своєму шляху. Любов ця перетворює вічного кочівника на постійного мешканця села, пробуджує нечувану винахідливість та працьовитість. Надлюдськими зусиллями прагнуть як Василь, так і Тумрій відстояти своє право на спокійне життя й працю. Але це їм не вдається – сільська громада через передсмертні прокляття батька дівчини відштовхує їх від себе, прирікає на цілковиту самотність. Втративши надію дістати роботу коваля, втративши віру в свої сили, опиняючись на роздоріжжю власних почуттів, Тумрій вкорочує собі віку; доля ж Василя залишається не вирішеною. Михайло Старицький залишає місце читацькій та глядацькій уяві. Вбивши своє «справжнє палке кохання» молоду циганку Азу, Василь втрачає здоровий глузд, і, напевне, буде приреченим всю решту свого життя жити з болем, розпачем у душі за зруйновані ним долі двох кохаючих його жінок та маленької, щойно народженої дитини. А можливо, як і Тумрій, покінчить життя самогубством.

Дружина цигана, слухаючись пориву свого серця, незважаючи на моральний устрій тогочасного українського села, на прокляття всієї родини: батька, братів, а разом з ними і сільської громади, залишає батьківську оселю, сподіваючись на довге та щасливе життя зі своїм коханим й на ймовірно швидке прощення усіх односельців і родини. Та швидкі щасливі мрії розвіялися, бідолашна жінка сумує за колишнім життям, але теперішній її шлях немає вороття.

Мотря, проживши кілька страшних років у збудованій чоловіком хатинці коло цвинтаря, помирає, залишивши дванадцятирічну доньку. Доля ж Галі у Старицького залишається для читача невідомою. Хоча фінал теж може бути передбачуваним: «Нехай там чорти візьмуть і Галю», – каже Опанас Василеві, який намагався «повісити собі на шию налигача», – «і немовлятко дурне! Схудла – аж фе! Певно швидко умре, то й краще! …І пан, і громада поможуть; а коли не подола горя, то сирітку більше пожалують ще…» [3, с. 163]. Галя могла ще сподіватися на прощення від громади, залишившись вдовою, без цигана чоловіка, який вважався більшим винуватцем, ніж дівчина.

Здавалося б, нічого доброго не може сподіватися від своєї долі циганська дитина, маленька Марися – на неї майже механічно мали перенестися неприязнь і байдужість, виявлені свого часу до її батьків. Але все склалося інакше завдяки самій Марисі, тим рисам її вдачі, які зламали багаторічний впертий опір села.

Якщо при зображенні долі Тумрія та Мотрі Крашевський не шкодує чорних барв, то далі, описуючи життя їх маленької дочки, він відверто вдається до ідеалізації, до впровадження елементів байки, в якій добро завжди перемагає, а зло карається по заслузі.

М. Старицький, на відміну від польського письменника, не показав у своїй драмі розвиток життєвих колізій доньки Галі та Василя, знову залишаючи місце глядацькій уяві й цим підсилюючи також інтригу п’єси.

Сюжетна лінія молодої циганки Ази у повісті Крашевського йде паралельно з лініями основних персонажів, час від часу переплітаючись з ними, що надає творові більшої гостроти та загостреності конфлікту. У драмі ж персонаж Аза є вирішальним (драматург наголосив на цьому власне й назвою свого твору), він є кульмінаційним і водночас найголовнішим елементом розв’язки. Старицький не зосереджує увагу читача на стосунках циганки з молодим паном Адамом, цей герой згадується лише у репліках та діалогах дійових осіб, навпаки автор за допомогою певних ситуацій веде до думки, що саме глибоко приховані стосунки, почуття двох циган у результаті стануть вирішальними, гордість, пиха, які брали гору над силою почуттів призвели до трагічного завершення цієї історії. Василь, втративши розум, з розпачу б’є ножем Азу, від чого та помирає, і лише перед смертю вона розкриває свою душу: «Я чиста … кохала … тільки … тебе … одного» [3, с. 187].

Уся сила почуттів Ази у Крашевського розкривається лише на могилі Тумрія, наодинці з власним горем. А у таборі й поза ним – це «дідько, а не жінка. Хто знає, що в неї на мислі? Хто знає, кого вона кохає? Хто скаже, що вона завтра вчинить? Ні, такої ще не було на світі… Біжить до табору, біжить до двору, зваблює кожного, кого зустріне, кожного мучить, а сама мов з каменю» [2, с. 242]. Але це скоріш за все захисна реакція беззахисної жінки від болю, наруги, – жінки, яка хоче бути сильною на противагу всьому світові; вона вільна, вона циганка, їй життя дозволило і дало більше, ніж «хазяйським дівкам».

Як повість, так і драму можна без перебільшення назвати певною мірою творами з елементами фантастики. Пишучи нібито про повсякденність, вони намагаються виписати характери незвичайні, цільні, одержимі (у чомусь навіть божевільні); показують боротьбу пристрастей, емоційну насиченість – тобто протиставлення всього цього «сірій буденності» [4; с. 132].

О. Ліпатов твердить: «Вже … присутня романтична умовність окремих сцен (танок речей). Надалі подібна фантастичність та породжені цією темнотою родинний і громадський деспотизм й жорстокість, які знову ж таки пояснюються віковою відсталістю і злиднями» [5; с. 312].

Висновки. «Хата за селом» Ю.-І. Крашевського і «Циганка Аза» М. Старицького – високоморальні з соціальною проблематикою твори, які мають не тільки величезне культурне значення, а й історичну та пізнавальну цінність.

 

Література:

1. Буравський О. А. Поляки Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О. А. Буравський. – Житомир: ЖДУ, 2004. – 168 с.

2. Крашевський Ю. І. Хата за селом: [повість] / Ю.І. Крашевський. – К.: Дніпро, 1967. – 316 с.

3. Старицький М. Циганка Аза: [драма] // М. Старицький Твори у восьми томах. – К.: Дніпро, 1964. – Т. 3. – С. 109-190 (драматичні твори).

4. Михайло Старицький як творча особистість: зб. праць наукової конференції [«Творча індивідуальність Михайла Старицького в українському культурологічному контексті ХІХ – ХХ століть»], (Черкаси, 11 – 12 травня 2010 року). – Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2010. – 388 с.

5. Вєдіна В. Юзеф Ігнацій Крашевський / В. Вєдіна // Крашевський Ю. І. За правду: [післямова]. – К.: Дніпро, 1967. – С. 308-315.

 

References:

1. Buravs`ky`j O. A. Polyaky` Voly`ni u drugij polovy`ni XIX – na pochatku XX st. / O. A. Buravs`ky`j. – Zhy`tomy`r: ZhDU, 2004. – 168 s.

2. Krashevs`ky`j Yu. I. Xata za selom: [povist`] / Yu.I. Krashevs`ky`j. – K.: Dnipro, 1967. – 316 s.

3. Stary`cz`ky`j M. Cy`ganka Aza: [drama] // M. Stary`cz`ky`j Tvory` u vos`my` tomax. – K.: Dnipro, 1964. – T. 3. – S. 109-190 (dramaty`chni tvory`).

4. My`xajlo Stary`cz`ky`j yak tvorcha osoby`stist`: zb. pracz` naukovoyi konferenciyi [«Tvorcha indy`vidual`nist` My`xajla Stary`cz`kogo v ukrayins`komu kul`turologichnomu konteksti XIX – XX stolit`»], (Cherkasy`, 11 – 12 travnya 2010 roku). – Cherkasy`: Vy`davecz` Chabanenko Yu. A., 2010. – 388 s.

5. Vyedina V. Yuzef Ignacij Krashevs`ky`j / V. Vyedina // Krashevs`ky`j Yu. I. Za pravdu: [pislyamova]. – K.: Dnipro, 1967. – S. 308-315.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^