Наукові конференції, Научные конференции » АКТУАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ (22-24.12.2015) » кандидат економічних наук Макух Т. О. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВИРОБНИЧОЇ ГАЛУЗІ

кандидат економічних наук Макух Т. О. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВИРОБНИЧОЇ ГАЛУЗІ

Категорія: АКТУАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ (22-24.12.2015), Економіка

УДК 336.6

 

ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВИРОБНИЧОЇ ГАЛУЗІ

кандидат економічних наук Макух Т. О.

Рівненський інститут Університету «Україна», Україна, Рівне

 

Розкрито формування фінансових ресурсів виробництва як складний і комплексний процес, який може відбуватися за рахунок власних фінансових ресурсів, які в свою чергу поділяються: на внутрішні та зовнішні джерела формування фінансових ресурсів підприємства з урахуванням умов і особливостей галузі. Визначено, що ефективне формування фінансових ресурсів повинно створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність галузі на ринку.

Ключові слова: фінансові ресурси, розподіл, фонди, оборотні кошти, виробничі запаси, кредити, заборгованість

 

кандидат экономических наук Макух Т. О. Формирование финансовых ресурсов в условиях неопределенности внешней среды производственной отрасли / Ровенский институт Университета «Украина», Украина, Ровно

Раскрыто формирование финансовых ресурсов производства как сложный и комплексный процесс, который может происходить за счет собственных финансовых ресурсов, которые в свою очередь разделяются: на внутренние и внешние источники формирования финансовых ресурсов предприятия с учетом условий и особенностей отрасли. Определенно, что эффективное формирование финансовых ресурсов должно создать предпосылки для стабильного процесса производства и его постоянного роста, который определяет конкурентоспособность отрасли на рынке.

Ключевые слова: финансовые ресурсы, распределение, фонды, оборотные средства, производственные запасы, кредиты, задолженность, амортизація, финансирование

 

PhD of economic sciences Makukh T.O. Forming of financial resources in the conditions of vagueness of external environment of production industry / The Rivne institute of University is «Ukraine», Ukraine, Rivne

Forming of financial resources of production as difficult and complex process, which can take place due to own financial resources which are in same queue divided, is exposed: on the internal and external sources of forming of financial resources of enterprise taking into account terms and features of industry. Certainly, that the effective forming of financial resources must create pre-conditions for the stable process of production and him permanent growth which determines the competitiveness of industry at the market.

Keywords: financial resources, distributing, funds, circulating assets, production supplies, credits, debt, depreciation, financing

 

Вступ. Одним з показників, який характеризує просторові та часові рамки економічних та соціальних перетворень, є забезпеченість фінансовими ресурсами. Напрямок і характер розвитку виробничої галузі, вміння правильно керувати фінансовими ресурсами є передумовою ефективного функціонування.

У практичній діяльності формування фінансовими ресурсами удосконалюється, їх роль зростає як у теоретичному осягненні нових підходів, так і в розробці напрямів практичної реалізації рекомендацій щодо активізації ролі фінансових інструментів у соціально-економічних процесах виробничих галузей.

Вагомий внесок у вирішення теоретичних, методичних та прикладних проблем формування фінансових ресурсів внесли праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Серед них – Г. Г. Бурлака, О. Д. Василик, С. О. Гуткевич, М. М. Єрмошенко, О. М. Ко¬валюк, Я. В. Котляревський, В. С. Марцин, В. М. Опа¬рін, А. М. Поддєрьогін, Й.М. Петрович, О.Я. Стойко, О. О. Терещенко, С. І. Юрій та інші.

Водночас спостерігається нестача науково-прикладних розробок, які були б пов’язані з вирішенням проблем формування фінансових ресурсів в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

В сучасних умовах формування нової моделі фінансово-економічних відносин потребують активізації дослідження з розробки основних теоретичних підходів та практичних рекомендацій щодо вирішення завдань забезпечення ефективного формування фінансових ресурсів виробничої галузі, які б дозволили мінімізувати негативні наслідки.

Виробнича й фінансова діяльність починається з прийняття управлінського рішення стосовно формування, розподілу й використання фінансових ресурсів, оскільки постає питання: як координувати процес виробництва, чи в достатній мірі коштів для проведення господарської діяльності, чи генеруватиметься прибуток за такого розміщення фінансових ресурсів, чи можливим є підтримування високих темпів економічного розвитку як у поточному, так і в довгостроковому періодах. Тобто фінансові ресурси повинні створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність галузі на ринку. Початкові джерела фінансових ресурсів для виробництва представляють собою кошти засновників. Ці кошти акумулюють у статутному фонді і використовують на придбання основних та оборотних засобів. Вони забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації будь-якого виробничого процесу.

Використання фінансових ресурсів на підприємствах здійснюється в результаті розподілу грошових надходжень шляхом утворення фондів грошових коштів; фінансування зобов’язань перед державою та суб’єктами господарювання; фінансового забезпечення процесів відтворення на підприємствах.

Розподіл фінансових ресурсів може здійснюватися у 2-х формах – фондовій і не фондовій. Це пояснюється тим, що частина фінансових ресурсів використовується на утворення грошових фондів цільового призначення: фонду оплати праці, фонду виробничого розвитку, фонду матеріального заохочення тощо. У той же час інша частина фінансових ресурсів використовується для виконання платіжних зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками.

Безпосередньо з економічною категорією фінансових ресурсів пов’язана інша економічна категорія – джерела формування фінансових ресурсів. Формування фінансових ресурсів може відбуватися за рахунок власних фінансових ресурсів, які в свою чергу поділяються: на внутрішні та зовнішні джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Власні фінансові ресурси, які формуються із внутрішніх джерел є отриманий прибуток від основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та від надзвичайних подій; амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна, що вибуло; інші внутрішні надходження, стійкі пасиви, цільові внески, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництво.

Власними фінансовими ресурсами, які формуються із зовнішніх джерел є внески засновників у статутний капітал, дивіденди, відсотки цінних паперів інших емітентів, пайові внески, страхові відшкодування, кошти від реалізації заставного майна, бюджетні субсидії, цільові надходження, надходження коштів від реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, кредитні інвестиції, та інші надходження

За джерелами формування фінансові ресурси поділяються на власні, залучені та позикові. Виходячи з такої класифікації, до власних належать фінансові ресурси, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності, які виступають у формі статутно¬го капіталу, прибутку до розподілу, амортизаційного, резервного та інших фондів суб'єктів господарювання. До складу позикових фінан¬сових ресурсів належать довгострокові і короткострокові кредити бан¬ків та інші довгострокові зобов'язання, зумовлені залученням позико¬вих коштів, на які нараховується плата у формі відсотка.

До залучених належать фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів, кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) та всі види поточних зобов'язань за розрахунками (отримані аванси від юридич¬них і фізичних осіб у рахунок майбутніх поставок продукції, заборгованість з платежів до бюджету, заборгованість з усіх видів позабюджет¬них фондів, заборгованість з виплати дивідендів його учасникам тощо) [ 9 ].

Для того щоб вдало керувати фінансовими ресурсами, необхідно добре усвідомити походження тих чи інших ресурсів. О. Я. Стойко, Д. І. Дема визначають склад фінансових ресурсів та детально характеризують кожну ланку[8].

Власні кошти, як ми вже зазначали вище, це кошти, які постійно знаходяться в обороті і кінцевий строк використання ними не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів, яка залишається після виконання його зобов’язань.

Залучені кошти – це ті, які не належать підприємству, але в наслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Позикові кошти – це ті кошти, що отримує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків. Всі види перерахованих джерел беруть участь як у формуванні активів, так і в здійсненні виробничо-господарської діяльності з метою отримання прибутку [ 8 ].

Прибуток та амортизаційні відрахування всі вчені-економісти включають до складу власних джерел фінансових ресурсів і які займають найбільшу питому вагу в загальній сумі власних фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування забезпечують відтворення основних засобів, а розмір прибутку залежить від підсумків виробництва продукції та її продажу, раціонального розміщення фінансових ресурсів. Як слушно зауважує В. М. Опарін амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів [ 5 ]. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх зносу в процесі експлуатації. З цих позицій – це витрати в даному виробничому циклі. Водночас у виручці від реалізації ця сума розглядається як цільовий дохід, призначений для простого відтворення основних засобів. Саме з цих позицій амортизаційні відрахування є фінансовими ресурсами, призначеними для відтворення зношених у процесі виробництва основних засобів. По суті це поетапне повернення початкових фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись в поточному році.

Амортизаційні відрахування використовують разом з іншими джерелами фінансування капітальних вкладень: прибутком, середньо- і довгостроковим кредитом, іншими мобілізованими і залученими коштами. Частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу являють оборотні кошти. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває в незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції, а також у залишках грошових коштів підприємств. Оборотні кошти, як і амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних коштів, так і залучених джерел – короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості. Тому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості виробництва власними оборотними коштами може здійснюватися шляхом їхнього нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. За умови самостійного встановлення обсягів власних оборотних коштів у процесі виробництва слід виходити зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) і доцільності спрямовування початкових фінансових ресурсів в оборотні кошти.

У процесі виробничої й фінансової діяльності потрібно зберігати та ефективно використовувати власні оборотні кошти. Збереження досягається за рахунок, по-перше, їх спрямування на придбання потрібних виробни¬чих запасів, які використовуватимуться у виробничому проце¬сі, а не осідатимуть на складі. По-друге, за рахунок недопу¬щення використання оборотних коштів не за призначенням. Ефективність використання забезпечується насамперед висо¬ким рівнем оборотності. Чим вищий рівень оборотності, тим ме¬нше коштів потрібно для забезпечення виробничого процесу. Осідання кош¬тів у незавершеному виробництві й нереалізованій готовій про¬дукції — основний чинник неефективного використання обо¬ротних коштів. Потреба у власних оборотних коштах визначається як вироб¬ничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі — це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність за¬купівлі виробничих запасів, терміни реалізації продукції й фор¬ми розрахунків за неї. Зміни цих показників ведуть до необхід¬ності коригування власних оборотних коштів. Скорочення обся¬гів виробництва та інших показників сприяє зменшенню потре¬би у власних оборотних коштах. Вивільнені ресурси можуть бу¬ти спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників ве¬де до необхідності приросту власних оборотних коштів [ 5 ]. Цей приріст забезпечується за рахунок прибутку чи наданих ресурсів.

Фінансовим чинником, що визначає потребу у власних оборот¬них коштах, є можливість залучення до формування оборотних фондів позичкових коштів. Ця можливість, у свою чергу, зале¬жить від рівня самофінансування та наявності майна, яке може бути прийняте банком у заставу, а також від фінансових резуль¬татів діяльності підприємств та їхніх стабільних станів на ринку. Чим кращі показники виробничо-господарської діяльності, тим біль¬ше можливостей залучити банківські кредити й зеконо¬мити на власних оборотних коштах. Забезпеченість оборотними коштами, як і основ¬ними фондами, безпосередньо впливає на виробничо-господарську діяльність. Не¬достатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості. Утрата чи осі¬дання оборотних коштів може призвести до банкрутства. До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

На думку Й. Петровича та Л. Прокопишина-Рашкевича досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит [ 7 ]. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку національного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу коштів інших суб'єктів господарювання.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається в товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі [ 7 ].

Стан кредиторської й дебіторської заборгованостей, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів у промисловості свідчать про серйозні негаразди в господарській діяльності. Також до складу джерел фінансових ресурсів можемо включити сталі пасиви це – заборгованість по заробітній платі працівникам, заборгованість з утримані із заробітної плати єдиного соціального внеску, а також частина резерву майбутніх платежів, адже до моменту сплати вказаними коштами може раціонально користуватися підприємство.

Але підприємству не слід повністю розраховувати на такі кошти, тому що в кінцевому підсумку утвориться ланцюг неплатежів, погіршиться фінансовий стан підприємства, що приведе до уповільнення обертання оборотних коштів у виробництві в цілому. Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм позикових або кредитних коштів. З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (у грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення й обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є виробництво. Як слушно звернув увагу А. Поддєрьогін основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної [ 6 ]. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Для здійснення господарської діяльності розмір та структура фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному. Тому в наш час, за кризової ситуації в країні, особлива увага має приділятися оптимізації розміщення фінансових ресурсів підприємств, а наявність оптимального залишку фінансових ресурсів є одним із важливих факторів безперервності процесу господарювання.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення виробництва необхідними товарно-матеріальними цінностями з метою зростання об’ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання, до скорочення обсягів виробництва.

Отже, важливо зауважити, що оптимальне формування фінансових ресурсів виробництва – це складний і комплексний процес, суть якого полягає в пошуку і реалізації на практиці найбільш ефективних рішень по формуванню, розподілу і використанню фінансових ресурсів при виборі найкращих форм їх організації з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Ефективне формування фінансових ресурсів,особливо в умовах невизначеності зовнішнього середовища, повинно створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність галузі на ринку. Адже виробниче підприємство повинно більше заробляти, отримувати прибутки і раціонально розпоряджатися результатами діяльності.

 

Література:

1. Василик О. Д. Теорія фінансів : [Текст] / О. Д. Василик. — К. : НІОС, 2000.

2. Гуткевич С.О. Модель розвитку галузей економіки України [Текст] : монографія / за ред. д-ра екон. наук, проф. С. О. Гуткевич. - К. : НТУУ "КПІ", 2011. - 471 с.

3. Єрмошенко М.М.. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання [Текст] : колективна наук. монографія / [М. М. Єрмошенко, Л. А. Азьмук, М. О. Александрова та ін.] ; за наук. ред. : М. М. Єрмошенко; Нац. акад. упр. - К. : Нац. акад. управління, 2008. - 451 с.

4. Марцин В.С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності / В. С. Марцин // Фінанси України. - 2008. - N 4. - С. 23-31.

5. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія). Навч. посібник. 3-тє вид./ В. М. Опарін //- К.: КНЕУ, 2010. – С. 115.

6. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 5-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2009. - 460 с.

7. Петрович Й. М. Економіка і фінанси підприємства : підручник / Й. М. Петрович, Л. М. Прокопишин-Рашкевич. – Львів : Магнолія, 2014. – С. 171-172.

8. Стойко О.Я., Дема Д.І. Фінанси: навч. посіб. / О.Я. Стойко, Д.І. Дема; за ред. О.Я. Стойка. –К.: Алерта, 2014. – 432 с.

9. Фінанси, як специфічна форма суспільних відносин. Об'єктивна необхідність фінансів. [Текст]. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.studopedia.ru/ 15_97956_hod-raboti.html

 

References:

1. Vasylyk O.D. Teoria finansiv : [Tekst]/ O.D. Vasylyk.- K:. NIOS , 2000

2. Hutkevych S.O. Model rozvytku haluzei ekonomiky Ukrainy: monohrafia / za red. Doktora ekon. nauk, prof. S.O. Hutkevych. – K.; NTUU KPI 2011. - 471

3. Ermoshenko M. M. Suchasni problemy rozvytku nacionalnoi ekonomiky I shliakhy ikh rozviazannia [Tekst]/ : kolekt. nauk. monohrafia / [ M. M. Ermoshenko, L.A. Azmuk, M. O. Aleksandrova ]; za nauk. red. M.M. Ermoshenko ; Nac. Akad. Upravlinnia. 2008 -451s.

4. Marcyn V. S. Planyvannia yak osnovna skladova procesu finansovoi diialnosti / V.S. Marcyn // Finansy Ukrainy. – 2008. – N. 4. –s. 23-31.

5. Stoiko O. Y., Dema D. I. Finansy: navch. posibnyk . / O.Y. Stoiko, D.I. Dema; za red. O.Y. Stoika. – K.: Alerta, 2014. – 432s.

6. Oparin V. M. Finansy (Zahalna teoria). Navch. posibnyk. 3-te vyd./ V.M. Oparin//- K.:KNEU, 2010. – s. 115.

7. Poderohin A.M. Finansy pidpryemstv: Pidruchnyk./ Kerivnyk avt. kol. i nauk. red. prof. AM. Poderohin. 5-te vyd. pererob. ta dop.- K.: KNEU, 2009. – 460 s.

8. Petrovych Y. M. Ekonomika i finansy pidpryemstva: pidruchnyk/ Y. M. Petrovych, L.M. Prokopyshyn-Rashkevych.- Lviv: Mahnolia, 2014.- s. 171-172.

9. Finansy, yak specyfichna forma suspilnykh vidnosyn. Obektyvna neobkhidnist finansiv. [Tekst]. Elektronnyi resurs . Rezhym dostupu : hppp://www.studopedia.ru/15_97956_hod-raboti.html

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^