Наукові конференції, Научные конференции » Мистецтво » Іваненко Т. О., Яценко-Жук С. В. ГАРМОНІЙНЕ ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ РОБОТИ НАД МУЗИЧНИМ ТВОРОМ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Іваненко Т. О., Яценко-Жук С. В. ГАРМОНІЙНЕ ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ РОБОТИ НАД МУЗИЧНИМ ТВОРОМ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Категорія: Мистецтво, Сучасна наука в мережі Internet (25-27.02.2013 р.)

Іваненко Т. О., Яценко-Жук С. В.

викладачі фортепіано

Луцький педагогічний коледж

ГАРМОНІЙНЕ ПОЄДНАННЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ РОБОТИ
НАД МУЗИЧНИМ ТВОРОМ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ
НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Заняття з музичного інструменту мають велике значення для розвитку особистості майбутніх учителів та вихователів. Залучаючи студента до мистецтва музики, педагог прагне виховати гарний музичний смак, сприяти активізації усіх творчих можливостей, сформувати основні інтерпретаторські вміння, підтримати стійкий інтерес до музики і бажання до подальшого самовдосконалення.

Педагог повинен допомогти студентам опанувати інструмент за чотири роки, навчити самостійно розучувати твори, працювати над музичними образами, ставити і реалізовувати технічні та художні завдання. Саме тому, щоб досягти зазначених вище цілей викладачу слід звертати належну увагу на роботу над музичними творами, а саме на необхідність поєднання виконавського та аналітичного впливу на студента на заняттях з музичного інструменту.

Педагогічні здібності викладача музики – це складний комплекс різних елементів музично-творчого, музично-аналітичного, загально-педагогічного та психологічного характеру. Усе, що стосується готовності викладача до занять, можна підсумувати словами визначного музиканта Л. Ніколаєва: «Для педагога важлива та відповідальна естрада – це клас. Не слід забувати правило, за яким кожен може вчити інших тільки того, що він сам знає і вміє. Тому справжній педагог повинен добре грати на роялі». [2, с. 56]

С. Савшинський, згадуючи про поєднання творчих і аналітичних принципів у педагогічній діяльності Л. В. Ніколаєва, пише: «З граничною старанністю працював він над осмисленням музичних даних твору». [3, с. 41]

Коло завдань, що стоять перед педагогом, який вдається до аналізу авторського тексту, досить широке. Потрібно розпізнати виражальні властивості жанру, форми творів, що вивчаються, їх музичної мови, фортепіанної фактури. Аналіз авторських виконавських вказівок щодо динаміки, артикуляції, темпів, тощо допомагає розшифрувати і осягнути різні грані вже розпізнаного нотного запису, склавши основу для творчої інтерпретації студентом.

Характерні властивості фактури, модуляційний план, гармонічні та ритмічні особливості, драматургія – лінії розвитку та їх кульмінації – усе це має привертати увагу викладача під час роботи над твором. Адже не тільки новий тематичний матеріал, а й нова тональність, модуляція (особливо раптова), зміна регістру, зрушення ритму, зміна фактури – все це свідчить про зміну прийомів виконання.

Відомо, що Р. Шуман та Ф. М. Блуменфельд приділяли велику увагу розвитку слухових уявлень. Слухове сприйняття музики було початковою ланкою в загальному ланцюгу її виконавського пізнавання (вслуховування – розуміння – переживання).

Важливим етапом в роботі педагога над усіма деталями тексту і фактури є виконавський показ. У період опрацювання окремих елементів музичної тканини, викладач звертає увагу на образно-звукові особливості виражальних засобів (мелодії, супроводу, голосоведення, ритму тощо). Він зосереджує слух студента на окремих, найскладніших для сприймання епізодах музичного твору. Яскравий виконавський показ педагогом усього твору у період передестрадної роботи викликає у студента ще більшу емоційну заглибленість, закріплюючи у нього відчуття наскрізної дії, темпової єдності виконання, цілісного охоплення форми в її безперервному розвитку.

Аналіз, що проводить педагог, готуючись до занять, веде до аналізу власних прийомів роботи зі студентом над виконавським втіленням ідейно-художнього задуму твору та окремих деталей авторського тексту.

Щодо принципів роботи з учнем над твором Г. Нейгауз вказує: «Я пропоную учневі вивчати фортепіанний твір… не тільки в цілому (це насамперед)…, а й у деталях, розчленовуючи твір на його складові частини – гармонічну структуру, поліфонічну; окремо переглянути головне – наприклад, мелодичну лінію, «другорядне» – наприклад, акомпанемент; особливо уважно зупинитися на вирішальних «поворотах» твору, наприклад (якщо це соната) на переході до другої (побічної) теми, або до репризи, або до коди, загалом – на основних моментах структури форми. Така робота відкриває студенту дивовижні речі. Він починає розуміти, що твір, прекрасний у цілому, прекрасний у кожній своїй деталі, яка має сенс, логіку, виразність, бо вона – органічна частина цілого». [1, с. 35] Слід застерегти педагога від роботи зі студентом над елементами музичної тканини і фактурними труднощами, перш ніж у музичній свідомості вихованця сформується загальне уявлення про образний зміст твору і він усвідомить його структурні та виконавські особливості. Крім загальних моментів обов’язково потрібно розкрити студентові окремі особливості жанру твору, його форму, виконавські прийоми. Ознайомлення із зазначеними елементами можна здійснювати як у комплексному взаємозв’язку, так і акцентуючи увагу на окремих елементах.

У втіленні плану інтерпретації твору педагог повинен керуватися і тим, до якої з двох узагальнених умовних жанрових груп – ліричної або моторної музики він належить. Твори кожної з цих груп охоплюють коло типових образів і характеризуються відповідними художньо-виражальними засобами. Проте, слід водночас привертати увагу студента до моментів злиття в багатьох творах жанрових ознак.

Таким чином, робота над музичним твором – складна та копітка діяльність. Вона вимагає грамотного поєднання виконавського показу та аналізу музичного твору. Педагог повинен проаналізувати музичний твір, тим самим, створивши основу для творчої інтерпретації студента. Лише за таких умов можливо розвинути гарний музичний смак, сприяти активізації усіх творчих можливостей майбутніх учителів та вихователів. Адже розвиток їх творчої діяльності є найважливішим завданням музичної педагогіки, тому що надалі вони зможуть активізувати діяльність своїх вихованців тільки за умови, якщо самі творчо ставитимуться до викладання, будуть творчо мислити та діяти.

Література:

  1. Нейгауз Г. Г. Об искусстве фортепианной игры / Г. Г. Нейгауз. – М. : Музыка, 1982. – 35 с.

  2. Николаев Л. В. Выдающиеся пианисты-педагоги о фортепианном искусстве / Л. В. Николаев. – Л. : Музыка, 1966. – 120 с.

  3. Савшинский С. И. Работа пианиста над музыкальным произведением / С. И. Савшинский. – М. : Музыка, 1964.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^