Єрічева Т. Ю. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЇ ДО ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ В УЧНІВ

Печать

УДК: 37.147

 

ЗМІСТ І СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЇ ДО ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ В УЧНІВ

Єрічева Т. Ю.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна, м. Переяслав-Хмельницький

У статті розглядаються питання підвищення якості підготовки студентів педагогічних університетів до роботи в умовах дослідницького навчання. Внесені деякі пропозиції щодо удосконалення системи формування готовності майбутніх педагогів до навчання школярів дослідницьким умінням.

Ключові слова: педагогічна діяльність, готовність, майбутній учитель, дослідження, дослідницькі уміння, формування.

 

Еричева Т. Ю. СОДЕРЖАНИЕ И СТРУКТУРА ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГИИ К ФОРМИРОВАНИЮ ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИХ УМЕНИЙ В УЧАЩИХСЯ / ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды». Украина, г. Переяслав-Хмельницкий.

В статье рассматриваются вопросы повышения качества подготовки студентов педагогических университетов к работе в условиях исследовательского обучения. Внесены некоторые предложения по совершенствованию системы формирования готовности будущих педагогов к обучению школьников исследовательским умением.

Ключевые слова: педагогическая деятельность, готовность, будущий учитель, исследование, исследовательские умения, формирование.

Ericheva T. U. THE CONTENT AND STRUCTURE OF FUTURE TEACHERS TECHNOLOGY BEFORE RESEARCH SKILLS IN TUDENTS / SHEE "Pereyaslav-Khmelnitsky State Pedagogical unіversitet named Gregory Pans", Ukraine, Pereyaslav- Khmelnitsky

 

The questions of improving the quality of training of students of pedagogical universities to work in a research study. Made some suggestions for improving the system of formation of readiness of the future teachers for teaching students research skills.

Key words: educational activities, readiness, future teachers, research, research skills formation.

 

Вступ

Сьогодні в школі навчаються діти від яких залежить майбутнє нашої держави. Значна маса випускників шкіл вливається в сферу науково-технічного виробництва, тому саме в школі необхідно вести роботу по формуванню дослідницьких якостей особистості. Але для цього, по-перше, потрібен учитель, який сам володіє дослідницькими уміннями і здатен сформувати їх у школярів; по-друге, потрібна програма навчання, в яку закладені такі зміст, форми і методи, які дозволили б ефективно формувати у майбутніх учителів готовність до проведення цієї роботи в школі.

За останні роки проведено багато досліджень з проблем формування готовності людини до різних видів діяльності. Сам процес визначення готовності людини до конкретної діяльності дозволяє повніше розкрити основні компоненти готовності, зміст необхідних знань, умінь, навичок, психічний стан тощо, необхідних для успішного здійснення конкретної діяльності.

У структурі професійної готовності А. Ліненко виділяє такі компоненти, як мотиваційний, пізнавально-оцінний, емоційно-вольовий, операційно-діяльнісний і мобілізаційно-налаштований [2]. Емоційні, вольові та інтелектуальні характеристики поведінки особистості в цьому випадку виступають конкретним свідченням готовності. У якості компонента готовності слід розглядати професійну самосвідомість у ставленні до діяльності або установку, мотиви діяльності, знання про предмети і способи діяльності, навички та вміння їх практичного втілення, а також професійно значущі якості особистості.

Оскільки педагогічна діяльність є багатогранною, то професійно-педагогічна готовність являє собою складне інтегроване поняття, змодельоване у вигляді ряду готовностей до окремих напрямків взаємодії вчителя з педагогічною реальністю Характер діяльності педагога в умовах дослідницького навчання істотно відрізняється від того, що ми можемо спостерігати в навчанні традиційному, яке відбувається на основі використання переважно репродуктивних методів навчання. Як відомо, основна функція педагога при традиційному навчанні полягає в передачі інформації. У дослідницькому навчанні ця функція відходить на другий план. Педагог з ментора перетворюється на консультанта і помічника початківця-дослідника. Для учня педагог в умовах дослідницького навчання є старшим досвідченим товаришем, соратником у науковому пошуку. Такий підхід в корені міняє зміст всього процесу підготовки педагога. У даному випадку він повинен мати не тільки гарну загальну та предметну підготовку, вміти передавати знання дітям, а й бути здатним вести дослідницький пошук і, найважливіше, - вміти заохотити до цього школярів.

У зв'язку з цим, вирішення задачі спеціальної підготовки вчителя до формування дослідницьких умінь в учнів має велике значення. В освітній практиці вітчизняної вищої школи ця проблема як правило вирішується шляхом залучення майбутніх учителів до власної дослідницької практики в процесі навчання в педагогічному університеті. Мабуть, вважається, що цього достатньо для того, щоб майбутній учитель опанував навички дослідника.

Як відомо, перелік форм самостійної дослідницької роботи студентів у вузі обмежений: курсові проекти та дослідження, підготовка випускної кваліфікаційної роботи та, скоріше як виняток, участь у роботі проблемних груп, дослідницьких лабораторій. Масова практика написання курсових, та й дипломних робіт студентів, які спочатку передбачаються як творчі дослідницькі, показує нам факти досить далекі від ідеалу. Часто завдання виконання курсової чи дипломної роботи студент уявляє як підготовку якогось тексту з певною структурою, об'ємом і змістом. Це орієнтує студента йти по шляху найменшого опору, знаходячи в мережі Інтернет прийнятні рішення. Крім того, за відсутності колективних форм, індивідуальна форма навчання при підготовці вчителя-дослідника призводить до низької оптимізації роботи, репродуктивної діяльності, недотримання єдиних вимог, зайвої опіки студентів, їх недостатньої самостійності.

Окрім зазначених обставин, сучасна практика підготовки майбутніх вчителів у педагогічних університетах до формування у школярів дослідницьких умінь має ще ряд негативних факторів: небажання і нездатність викладачів вищої школи вести цю роботу в потрібному напрямку, відсутність серйозних дослідницьких робіт з методики дослідницького навчання та організації його в освітніх закладах.

Формування готовності майбутніх педагогів до навчання школярів дослідницьким умінням і навичкам через залучення до власних досліджень - важливий і дієвий засіб, але його не можна розглядати як єдино можливий шлях підготовки вчителя до дослідницького навчання. Звернемо увагу на те, що майбутньому вчителю-предметнику спочатку в університеті викладають педагогіку, психологію, спеціальні дисципліни, потім методику, потім він перевіряє свої сили на практиці і тільки після цього отримує диплом і йде навчати дітей своєму предмету. Логічно було б і формування готовності майбутніх педагогів до навчання учнів дослідним умінням і навичкам теж не обмежувати однією лише власною дослідницькою практикою - виконанням курсових і дипломних робіт. Необхідно розширити підготовку майбутніх вчителів у педагогічному університеті в напрямку методології наукового пізнання, а також включити в програми навчання студентів спеціальні курси з розвитку дослідницьких умінь і вдосконаленню основних умінь і навичок проведення особистих досліджень, педагогічну практику з розвитку дослідницького навчання в закладах освіти.

Студенту необхідно освоїти спеціально розроблений зміст педагогічної освіти, спрямований на формування готовності майбутнього вчителя до навчання учнів дослідницьким умінням і навичкам. Майбутній учитель повинен опанувати спеціальними знаннями про дослідницьку діяльність, у зміст якої входять відомості про алгоритм наукового пошуку з урахуванням етапів дослідження, підготовка та проведення психолого-педагогічного експерименту, інтерпретація результатів.

Не менш важливою обставиною в даному питанні є спроба вирішити проблему «збагачення змісту освіти» у вузі на основі самостійної навчально-дослідницької роботи студентів з засвоєння навчального матеріалу за умови, що вони будуть озброєні дослідницькими уміннями.

Стандарти вищої професійної освіти, що визначають «чому вчити у вузі», незважаючи на періодичну їх зміну, не встигають за вимогами, що висуваються суспільством до підготовки фахівців вищої ланки. Вся причина, на наш погляд, полягає в тому, що перелік навчальних дисциплін, обсяг знань, умінь і навичок, час, відведений на їх вивчення, визначається лише зміною кількісних параметрів. У навчальному процесі домінують традиційні підходи до організації навчальної діяльності студентів: чільне місце відводиться репродуктивним методам, знання подаються у готовому вигляді. Як правило, проміжний і підсумковий контроль організований у вигляді дидактичних тестів, які за своєю змістом орієнтують студентів на відтворення обсягу колись отриманої інформації, причому, за принципом - «чим точніше - тим краще». Крім того, необхідно мати на увазі, що робота студента з подібними завданнями направлена на впізнавання, а не на відтворення потрібних знань. Досвід показує, що більшість студентів не вміють відбирати необхідні знання, відсутнє усвідомлене прагнення до вдосконалення умінь і навичок.

Нам здається, що всі негативні сторони організації навчального процесу в більшості сучасних вузів можна подолати, якщо спробувати організувати навчання студентів так, щоб вони опинилися в позиції дослідника, самостійно вчилися знаходити істину і її інтерпретувати, висловлюючи судження і висновки. Тоді відбір змісту освіти можна буде здійснити на основі якісних перетворень, збагачуючи зміст новими науковими фактами і явищами у взаємозв'язку з наявними.

Дослідницькі вміння та навички за певних умов можуть стати основою для формування дослідницьких здібностей особистості. Основними компонентами дослідницьких здібностей є наявність високого рівня пошукової активності і досить добре розвинене мислення, яке диференціюється на два типи: дивергентне і конвергентне. Перше характеризується як те, що проводиться в різних напрямках, базується на варіативності шляхів вирішення проблеми в нестандартних ситуаціях. Необхідно зауважити, що здатність до дивергентного мислення, являється важливою якістю, потрібною в ситуаціях навчально-дослідницького пошуку: і на етапі виявлення проблем, і на етапі пошуку можливих варіантів вирішення або гіпотез. Абсолютно необхідними умовами успішного здійснення дослідницької діяльності виступають такі важливі характеристики дивергентного мислення як продуктивність, оригінальність, гнучкість мислення, здатність до впровадження ідей.

Для побудови логіки дослідницьких дій, виконання наміченого плану необхідно звернення до конвергентного мислення, яке характеризується здатністю особистості вирішувати проблему на основі логічних алгоритмів, використовуючи аналіз і синтез. Конвергентне мислення має виявляти себе також на етапах аналізу та оцінки ситуації,роздумів і висновків. Воно виступає запорукою успішної розробки об'єкта дослідження (ситуації), оцінки знайденої інформації та рефлексії.

Володіння студентами дослідницькими вміннями та навичками визначає готовність майбутніх педагогів до навчання школярів дослідницьким умінням і навичкам. Вміння планувати, проводити і здійснювати аналіз та інтерпретацію власної дослідницької діяльності служить запорукою успішного керівництва дитячими дослідницькими роботами.

Активна участь педагога в дитячих навчальних дослідженнях в якості консультанта і активного помічника можливе тільки за наявності позитивного ставлення до даного виду професійної діяльності (вчителю подобається займатися дослідницькою роботою зі школярами, вона їм цікава, приносить відчуття радості і задоволення, являється для них духовною цінністю). У майбутнього вчителя потрібно сформувати потребу в дослідницькій діяльності, її мотиви, почуття і емоції які її супроводжують, що, власне, і становить структуру «відношення до чого-небудь».

Висновки.

На основі вищесказаного можна дати визначення готовності учителя до формування в учнів дослідницьких умінь. Дане поняття ми визначаємо як інтегративне цілісне особистісно-функціональне утворення, що забезпечує розвиваючий перехід з системи вузівської підготовки в систему професійної діяльності для здійснення педагогічного супроводу дослідницької роботи учнів на основі набутої сукупності загальнонаукових, психолого-педагогічних, спеціальних і методичних знань, практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості педагога.

 

Література:

1. Кондрашова Л. В. Методика підготовки майбутнього вчителя до педагогічної взаємодії з учнями. – М.: Прометей, 1990. – 158 с.

2. Ліненко А. Ф. Теорія і практика формування готовності студентів педагогічних вузів до професійної діяльності: Дис…доктора пед. наук: 13.00.04 – К, 1996. – 398 с.

3. Троцко Г. В. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до виховної роботи в школі. – Харків, 1995. – 241 с.

 

References:

1. Kondrashova L. V. Metody`ka pidgotovky` majbutn`ogo vchy`telya do pedagogichnoyi vzayemodiyi z uchnyamy`. – M.: Prometej, 1990. – 158 s.

2. Linenko A. F. Teoriya i prakty`ka formuvannya gotovnosti studentiv pedagogichny`x vuziv do profesijnoyi diyal`nosti: Dy`s…doktora ped. nauk: 13.00.04 – K, 1996. – 398 s.

3. Troczko G. V. Profesijno-pedagogichna pidgotovka majbutnix uchy`teliv do vy`xovnoyi roboty` v shkoli. – Xarkiv, 1995. – 241 s.

Tags: