Нещеретний Ю. М. ІННОВАЦІЇ В ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВОВОГО НАВЧАННЯ

Нещеретний Ю. М.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ІННОВАЦІЇ В ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВОВОГО НАВЧАННЯ

Якісна організації навчально-пізнавального процесу здатна ефективно забезпечити засвоєння студентами правових знань. Цього можна досягти шляхом впровадження активних видів навчання в поєднанні з різними формами, методами та прийомами педагогічної взаємодії. Актуалізація такого навчання пояснюється стрімким науково-технічним прогресом, який спричинює зростання обсягу інформації, що призводить до труднощів у засвоєнні знань, а отже, детермінує необхідність в реальній безперервній освіті, а також незадовільним станом традиційного навчання.

Становлення України як самостійної, незалежної, правової держави кардинальним чином уплинуло на всі сфери життєдіяльності, у тому числі й на процес модернізації вітчизняної освіти, що зокрема зумовило й пошук нових методів і засобів правового навчання, зорієнтованих на підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян. Про це свідчить хоча б той факт, що одним із завдань Національної програми правової освіти населення від 18 жовтня 2001 року є підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед учнівської та студентської молоді, викладачів правових дисциплін, громадян, які перебувають на державній службі та ін. У зв’язку з означеними змінами зросла потреба у фахівцях нової формації, змінилися державні стандарти вищої освіти, що безумовно вплинуло на зміст правознавчих курсів, а також на їх кількість. Так, сьогодні у вищих технічних закладах, окрім дисципліни «Правознавство», викладається низка нових юридичних дисциплін, зміст яких відповідає сучасним вимогам, новому законодавству, носить практично-орієнтований характер.

Інновації в технології правового навчання полягають в оновленні методичних прийомів, наприклад, проведенні ділових ігор і застосуванні інших форм інтерактивного навчання. Інноваційне правове навчання становить сукупність нововведень, які виражаються в системі дій і операцій навчальної діяльності, дозволяючи швидко й ефективно досягнути прогнозуючого й діагностуючого результату [1, с. 43–47]. Новизна в правовому навчанні може носити відносний характер. Як правило, методичні прийоми, які пропонують спеціалісти сучасному викладачеві, можна класифікувати на: ті, які є не настільки новими, наскільки добре забутими «старими»; ті, які використовуються сьогодні, але в системі навчання інших предметів; ті, що запозичені з досвіду передових зарубіжних країн.

Видається, що ефективному формуванню правової культури в процесі вивчення правових дисциплін сприяло б використання таких видів навчання, як: проблемне, модульне, контекстне та інформаційно-технологічне. Проблемне навчання можна назвати навчанням шляхом розв’язання нестандартних задач, у ході якого учні засвоюють нові знання, вміння й навики. Значення проблемної інтерпретації навчального матеріалу полягає в тому, що викладач не доводить до відома учнів знання в готовому вигляді, а ставить перед ними проблемні задачі, спонукуючи шукати шляхи й засоби їх вирішення. Проблема сама прокладає шлях до нових знань і способів дій. Модульне навчання передбачає таку організацію процесу, за якої вчитель і учень працюють з навчальною інформацією, що представлена у вигляді модулів. Навчальний модуль – це складова навчального процесу, яка має змістову цілісність, цілі, які відповідають цьому змісту, відносну самостійність, систему контролю й самоконтролю. Основною характеристикою контекстного навчання, яке реалізується за допомогою нових і традиційних форм і методів, є моделювання предметного й соціального змісту майбутньої професійної діяльності. У контекстному навчанні виділяють три базові форми діяльності студентів із застосуванням перехідних форм від однієї базової до іншої. До базових відносять: навчальну діяльність академічного типу, провідна роль у якій відводиться лекції; квазіпрофесійна діяльність (ділові ігри та інші ігрові форми); навчально-професійна діяльність (НДРС, виробнича практика, «реальне» дипломне проектування). Перехідними формами від однієї базової моделі до іншої виступають всі останні (лабораторні, імітаційне моделювання, спецкурси тощо) форми [2, с. 275; 3, с. 171]. Комп’ютерні, телекомунікаційні й Інтернет-технології внесли суттєві зміни в засоби освоєння й засвоєння інформації. І тим самим відкривають нові можливості для інтеграції різних дій, сприяючи досягненню соціально значущих і актуальних у сучасний період суспільного розвитку цілей навчання. Інформаційно-технологічне навчання визначають як сукупність електронних засобів і способів їх функціонування, які використовуються для реалізації навчальної діяльності.

Отже, питання підвищення якості освітнього процесу завжди було актуальним, про що свідчать спроби запровадження різних видів навчання (програмоване, евристичне, проблемне, сьогодні – комп’ютерне й дистанційне), проте, видається, що оптимальний результат може бути отриманий при раціональному співвідношенні різних освітніх технологій: діяльність людини різнобічна, отже, таким має бути й навчання, яке є водночас і моделюванням цієї діяльності, і підготовкою до неї.

Література:

1. Певцова Е. Основные концепции правового образования / Е. Певцова // Учитель. – 2001. – № 4. – C. 43–47.

2. Педагогика професионального образования: учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / Е. П. Белозерцев, А. Д. Гонеев, А. Г. Пашков и др. ; под. ред. В. А. Слатенина. – М. : Издательский центр «Академия», 2004. – 368 с.

3. Буланова-Топоркова М. В. Педагогика и психология высшей школы : уч. пособ. / М. В. Буланова-Топоркова. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 544 с.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.