Рябцун Ю. М., к. е. н., Тимрієнко І. Ю. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ПОТРЕБ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

Рябцун Ю. М., студентка бакалаврату

Науковий керівник: к. е. н., Тимрієнко І. Ю.

Вінницький фінансово-економічний університет

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ПОТРЕБ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

Процес інвестування є важливим елементом сучасної економіки, адже саме залучення інвестицій інтегрує інтереси і ресурси фізичних та юридичних осіб і держави для повноцінного соціально-економічного розвитку.

Згідно з П(С)БО №2 «Баланс» фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [1]. Основою організації обліку фінансових інвестицій є обґрунтована класифікація, яка здійснюється виходячи з певних цілей та полягає передусім у спроможності інвестором реалізувати свою стратегію на фінансовому ринку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та розкриття її в фінансовій звітності визначає П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції» [2].

Недосконалість П(С)БО 12 зумовив виникнення певних проблем при трактуванні окремих термінів, принциповому підході до класифікації інвестицій, їх оцінці у момент придбання (створення) чи на дату балансу, що викликають труднощі при встановленні облікових номенклатур, методів розрахунків, визнанні активів, доходів чи витрат.

П(С)БО не дають чіткого уявлення про можливі види і класифікаційні ознаки інвестицій. Насамперед це стосується, зокрема, поділу фінансових інвестицій на поточні і довгострокові, ті що засвідчують чи не засвідчують право власності, визначають чи не визначають вплив інвестора на об'єкт інвестування [4, c. 211].

У П(С)БО 2 “Баланс” визначено, що поточними вважаються інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів), а довгостроковими є інвестиції, що утримуються підприємством понад один рік, а також усі інші інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.Дана класифікація важлива, оскільки: відповідно до неї інвестиції відносяться до оборотних або необоротних активів у балансі; здійснюється облік на відповідних рахунках, формується оцінка здійснених вкладень на дату складання бухгалтерського балансу [4, c. 312].

Поряд з тим, виходячи з другого чинника даної класифікаційної ознаки (можливості реалізації у будь-який час), інвестиція з терміном утримання до одного року може вважатися довгостроковою, якщо підприємство встановить за неможливе їх реалізацію протягом короткого періоду. За міжнародними стандартами (МСБО 25) підприємство може в балансі не розподіляти інвестиції на поточні і довгострокові, хоч їх оцінка повинна проводитися за відповідними методами, що встановлені для кожного з вказаних видів інвестування [3].

Важливою ознакою є визнання фінансових інвестицій за ступенем впливу інвестора на об’єкт інвестування. Міра впливу інвестора на об’єкт інвестування більш докладно класифікує наявний ступінь контролю. Відповідно до українського законодавства міра впливу поділяється на вплив, який характеризується часткою меншою ніж 25 % корпоративних прав на об’єкт інвестування (незначний вплив), та вплив, де частка складає від 25 до 50 % (суттєвий вплив) та більше 50 % (повний контроль). Критерій «пов’язаності» осіб на сьогоднішній день не є чітко визначеним українським законодавством.

Тобто, П(С)БО 12 та 13 потребують певних уточнень стосовно класифікації фінансових інвестицій за критерієм «пов’язаності» сторін.

Поділ фінансових інвестицій за метою утримання виділяє серед них такі, що утримуються з метою одержання прибутку, та ті, що утримуються для досягнення соціального ефекту. Інвестиції у пов’язані сторони повинні обліковуватися за методом участі в капіталі. Як показує практика, даний метод через свою складність, великий ризик щодо втрати інвестором вкладеного капіталу у випадках збиткової діяльності об’єкта інвестування, не знайшов практичного застосування в Україні. За міжнародними стандартами (МСБО 27 “Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства”), за наявності суттєвого впливу чи повного контролю підприємство, крім методу участі в капіталі, може застосовувати альтернативний підхід – вести облік інвестицій за методом собівартості або переоціненої вартості. Такий підхід доцільно було б застосувати й у вітчизняній практиці.

Принципово важливим є поділ фінансових інвестицій на: фінансові інвестиції, засвідчують корпоративні права (корпоративні); фінансові інвестиції, що мають боргову природу (боргові).

До корпоративних фінансових інвестицій слід відносити активи отримані у вигляді прав на частку у капіталі та у вигляді прав на управління об’єктом інвестування, а боргові фінансові інвестиції слід класифікувати як активи, що отримані у вигляді набуття боргового зобов’язання. Як у першому, так і в другому випадках метою утримання фінансових інвестицій є отримання прибутку.

Наведені шляхи вдосконалення обліку та відображення у звітності фінансових інвестицій дозволить користувачам фінансової звітності проводити значно глибший аналіз доцільності вкладення коштів в об’єкти інвестування, отже, на основі поданої інформації можуть прийматись необхідні економічні рішення, спрямовані на підвищення ефективності відображення в обліку різних видів фінансових інвестицій.

Література:

1. П(с)БО «Баланс», затверджений наказом МФУ від 31.03.1999 р. за № 87.

2. П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом МФУ від 26.04.2000. за № 91.

3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. - 1272 с.

4. Пересада А. А., Коваленко Ю. М. Фінансові інвестиції: Підручн. – К.: КНЕУ, 2006. – 728 с.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.