Господінова О. І., Лисаник Х. Б., Скидан Р. А. ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Печать

Науковий керівник: Господінова О. І.

Лисаник Х. Б., Скидан Р. А.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Постановка проблеми. Одним із найактуальніших питань, яке зараз розглядається на макроекономічному рівні, є політика іноземного інвестування. До певного часу розвинуті країни експортували, а країни, що розвиваються імпортували. У 80-90 роках корінним чином змінилися напрями і структура інвестиційних процесів.

На сьогодні забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми регулювання інвестиційних відносин, підвищення його ефективності вже давно є предметом ґрунтовних наукових досліджень. Важливий внесок у дослідження цієї проблеми внесли такі науковці, як: Гнатик Я. [1], Гурочкіна В. [2], Янишин Я. [3], Кашуба Ю. [3], Яценко А. [4] та інші.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз іноземних інвестицій в економіку та знаходження шляхів покращення інвестиційного клімату в Україні.

Виклад основного матеріалу. Іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10% [6].

Основними формами прямого іноземного інвестування є [2]:

- заснування підприємства чи його структурного підрозділу;

- придбання акцій підприємства;

- міжкорпораційне (в межах структурних підрозділів ТНК) переведення капіталу.

Однозначного трактування пріоритетів іноземних інвесторів при виборі країни та місця інвестування немає, але деякі узагальнення все ж можна зробити. Для міжнародних корпорацій першочерговими мотивами розширення іноземного інвестування є [1, с. 28]:

- порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку);

- можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни);

- особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Ринок починає функціонувати лише при умовах існування як пропозиції, так і відповідного попиту. В зв’язку з цим можна розробити класифікацію чинників, які зумовлюють формування попиту на інвестиційні ресурси: обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів; низька інвестиційна активність власних інвесторів; необхідність залучення разом з інвестиціями нової техніки і технології; бажання створити конкурентноспроможну економіку; освоїти світові ринки; необхідність посилення «відкритості» економіки; потреба в модернізації соціальної структури суспільства; наявність політичних мотивів тощо [4, с. 88].

Узагальнення світового досвіду співпраці з транснаціональним капіталом дозволяє виділити чинники впливу на країну-отримувача прямих іноземних інвестицій [4]:

Фактори позитивного впливу: позитивний демонстраційний ефект; мультиплікаційний ефект в економіці міста чи регіону та збільшення створеного національного продукту; програми підвищення кваліфікації працівників, що приводить до удосконалення якості пропозиції на ринку праці; бюджетні надходження.

Фактори негативного впливу: залежність від іноземних інвесторів; погіршення екологічної ситуації; посилення монополістичних тенденцій на ринках; конфлікт інтересів країни-одержувача та іноземних інвесторів; сприяння переміщенню ресурсів за кордон; поглиблення соціальної диференціації [2, с. 31].

Небезпека прямих іноземних інвестицій має бути цілком підконтрольною суб’єктам державної економічної політики на всіх етапах залучення іноземного капіталу – від питань розподілу власності до антимонопольної корекції.

Тільки тоді пряме іноземне інвестування для нас буде мати тільки позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки соціального забезпечення.

В 2012 році іноземні інвестори вклали в українську економіку 6,013 млрд доларів. До початку 2013 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій досяг 64,044 млрд доларів. У тому числі 54,462 млрд доларів акціонерного капіталу (на 8,2% більше в порівнянні з попереднім роком і 1199,3 доларів в розрахунку на душу населення), а також 9,582 млрд доларів боргових інструментів. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в українську промисловість, становить 17,167 млрд доларів (31,5% загального обсягу), у фінансовий сектор – 16,106 млрд доларів (29,6%). Заборгованість українських підприємств за кредитами і позиками, торговими кредитами та іншими зобов'язаннями (боргові інструменти) перед прямими іноземними інвесторами на 1 січня 2013 склала 9,582 млрд доларів. Найбільшим "іноземним інвестором" для України залишається Кіпр: у минулому році 17,275 млрд доларів зайшли саме від компаній, зареєстрованих в цій офшорній юрисдикції, Німеччина – 6,317 млрд доларів, Нідерланди –5,169 млрд доларів і РФ – 3,786 млрд доларів [5].

Не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим. Можна виділити наступні фактори несприятливості [3, с. 65]:

- тривала політична та законодавча нестабільність, відсутність надійних гарантій захисту від змін законодавства для іноземних інвесторів;

- невпевненість іноземних інвесторів у подальшому співробітництві під час економічної кризи;

- відсутність чіткої державної стратегії щодо заохочення інвестицій;

- значний податковий і адміністративний тиск;

- нестабільність роботи фінансової системи країни;

- незначні обсяги фондового ринку;

- низька купівельна спроможність значної частини населення, яка зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, виробленої за допомогою іноземного капіталу;

- високий рівень корумпованості та бюрократизму в органах державної влади;

- невисокий рівень розвитку інфраструктури;

- нерівномірність іноземного інвестування у регіони країни.

З метою покращення інвестиційного клімату в Україні та активізації іноземного інвестування необхідне запровадження таких заходів:

- досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональних проблем виходу України з економічної кризи та політичної нестабільності;

- вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією;

- розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;

- розробка та запровадження дієвого механізму надання податкових пільг іноземним інвесторам, які займаються довгостроковими інвестиціями з метою їх приросту;

- впровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування;

- створення інститутів з питань мобілізації інвестиційних ресурсів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

- досягнення рівномірного розподілу обсягів іноземних інвестицій по всій країні шляхом підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, не привабливих для іноземних інвесторів;

- сприяння розвитку фондового ринку, пов’язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов’язаннями, інвестиційними паями тощо;

- забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування і оподаткування;

- реформа податкової системи у якості зменшення кількості податків і зменшення деяких ставок;

- забезпечення зваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;

- розвиток інфраструктури шляхом будівництва технопарків і т.п.;

- активізація заходів, щодо формування позитивного іміджу України.

Висновки. На сьогоднішній день досягти сталого економічного розвитку можна лише здійснивши структурні зрушення у національній економіці. Враховуючи, що інвестиції виступають дієвим важелем здійснення структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і економічних проблем, то ключовими завданнями державного управління є покращення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності, накопичення інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки.

Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України.

Література:

1. Гнатик Я. Б. Державні транснаціональні компанії як учасники міжнародної інвестиційної діяльності / Я. Б. Гнатик, В. В. Маслій // Статистика України. - 2012. - №4. - С. 27-34.

2. Гурочкіна В. Підвищення ролі іноземних інвестицій у поліпшенні міжнародної виробничої спеціалізації України / В. Гурочкіна // Економіст. - 2010. - №11. - С. 30-33.

3. Янишин Я. С. Привабливість міжнародних інвестицій в Україні / Я. С. Янишин, Ю. П. Кашуба // Економіка АПК. - 2012. - №7. - С. 63-69.

4. Яценко А. В. Рейтингові позиції України на міжнародному ринку інвестиційної та інноваційної продукції / А. В. Яценко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №6. - С. 88-95.

5. Статистичні дані інвестицій в економіку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Іноземні інвестиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua

Tags: