Попович Наталія Василівна
студентка магістратури Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ГРОМАДСЬКА ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ
Конституція України визначає, що Україна є демократичною, соціальною і правовою державою. Крім того, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. На жаль, Україна ще й досі не досягла згаданих конституційних стандартів. Єдиним можливим шляхом досягнення цього є побудова громадянського суспільства, важливу роль при цьому відіграє правова свідомість суспільства.
Правова свідомість – це певна система почуттів, поглядів, ідей, теорій та традицій, які виражають ставлення громадян до чинного законодавства, юридичної практики, прав, свобод і обов’язків, а також до бажаного права.
Правова свідомість містить такі категорії: оцінка права; осмислення і відчуття необхідності права; усвідомлення потреби в зміні і доповненні чинними нормативно-правовими актами.
За суб’єктами діяльності права свідомість можна поділити на: індивідуальну; групову; громадську. Індивідуальна правова свідомість – це свідомість, яка притаманна конкретній особистості. Групова правова свідомість – це свідомість соціальних груп, громадських об’єднань, партій.
Аналіз розвитку громадянського суспільства в Україні свідчить про наявність комплексу проблем, що є актуальними як для суспільства, так і для держави,так, вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями фіксується низький рівень суспільно значущої добровільної активності громадян, яка є однією з умов формування громадянського суспільства.
Низький рівень усвідомлення громадянами механізмів демократії участі та самоорганізації у процесі розв’язання суспільних проблем зумовлений відсутністю усталеної демократичної практики. Перешкодами розвитку є також несформована громадянська культура, низький рівень усвідомлення суспільством таких базових понять, як «громадянське суспільство», «демократія», «верховенство права», розуміння принципу поділу влади, узгодження інтересів, толерантності та пошуку консенсусу, багатоконфесійності і поваги до прав меншин. Досить високим є й рівень суспільної підтримки патерналістського характеру держави – сучасна українська ментальність, крім попередніх вікових впливів, має відбиток радянського періоду, домінування в ньому деструктивних орієнтацій, надмірної ідеологізації. У результаті, для правового менталітету українців не характерна громадська активність, яка є однією з умов формування громадянського суспільства.
Невизначеність, яка панує нині в українському суспільстві, також відбиває негативні риси на громадську правову свідомість. Причиною цієї невизначеності є розбіжності декларованих політичних намірів різних політичних сил і політичних діячів із тими реальними наслідками, які досягаються суспільством.
Вирішення зазначених проблем можливе шляхом підвищення громадської правової свідомості громадян з метою формування нової майбутньої правлячої еліти. Із цією метою ініціюється комплексний підхід до реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства шляхом затвердження Стратегій.
Враховуючи особливості трансформаційного етапу в Україні, має бути запроваджена така концепція співвідношення особи, суспільства і держави, яка змогла б не тільки змінити сьогоднішню ментальність людини, а й сприяти формуванню вільної особи з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює свою цінність і гідність. Нова концепція громадської правової свідомості має передбачати, що епіцентром є людина,її права, свободи і її інтереси, інститути громадянського суспільства і держави утворюються для створення умов нормальної життєдіяльності людини, захисту її прав. При цьому державні інститути мають нести подвійний тягар, забезпечуючи через закони рівні для всіх людей умови і можливості, нормальне функціонування громадянського суспільства.
Подолання деформації правової свідомості та підвищення рівня активної і свідомої участі громадян у політичних процесах є обов’язковою умовою формування громадянського суспільства і правової держави. Українська держава повинна розробити державну політику, спрямовану на підвищення громадської правової свідомості як основного чинника формування громадянського суспільства. Така політика має розроблятися з урахуванням особливостей історичного досвіду України та іноземних держав.