Андрощук І. М. АГРОМАРКЕТИНГ В ПІДПРИЄМСТВАХ АПК

Андрощук Ігор Миколайович

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно – економічного університету

АГРОМАРКЕТИНГ В ПІДПРИЄМСТВАХ АПК

На сьогоднішній день сільськогосподарським підприємствам досить важко працювати в умовах вільного ринку. Керівники багатьох підприємств зіткнулися з цілою низкою проблем. Деякими з них є: недосконалість структури управління, неефективна система ціноутворення, неможливість виявити реальні запити споживачів, організувати хорошу комунікативну, збутову, товарну політику, виробити чітку стратегію розвитку підприємства. Агромаркетінг, будучи системою управління діяльністю на аграрному ринку, регулювання ринкових процесів і вивчення даного ринку, не тільки на мікрорівні підприємств, але і на державному макрорівні, здатний запропонувати механізми взаємовигідного обміну між різними суб'єктами ринку, створити умови для виявлення вимог споживачів і визначення можливостей їх задоволення. Це припускає вивчення сільськогосподарського ринку і прогнозування його динаміки, формування попиту на продукцію даного ринку і стимулювання їх розподілу.

В підприємствах АПК, націлених на стійке функціонування, функції маркетингу виконує спеціалізована служба. Цілі, оперативне і стратегічне планування підприємства і всіх його підрозділів розробляються на основі рекомендацій служби маркетингу. Ігнорування даних рекомендацій неминуче призводить до негативних для підприємства наслідків, а в окремих випадках - до його банкрутства.[3]

Агромаркетінг - це передбачення, управління і задоволення попиту на товари і послуги, організації, людей, території та ідеї за допомогою обміну в агробізнесі.

Передумови виникнення агромаркетінга в Україні:

- перехід від планової до ринковій економіці;

- відсутність системи, яка дозволяє орієнтуватися в ситуації на ринку;

- неефективне позиціонування сільськогосподарських підприємств на ринку.

Агромаркетінг являє собою складну систему з вирішення проблем отримання максимальної прибутку від виробництва і реалізації продукції з мінімальним комерційним ризиком.

Головна функція агромаркетінга - організація комплексної діяльності по виробництву і збуту сільськогосподарської продукції з урахуванням ведення інноваційної політики, спрямованої на створення продукції задовольняє потребам споживача і дозволяє вести господарську діяльність підприємства з найбільшою рентабельністю

Реалізація основної функції доповнюється комплексом різноманітних функцій і видів діяльності, аналогічних функціям традиційного маркетингу.

Завдання агромаркетінга:

- завоювання певної частки ринку споживачів, задоволення і розширення її у відповідності з цілями фірми-виробника;

- орієнтація на довготривалі результати ринкової діяльності;

- застосування тактики активного пристосування виробництва до вимог споживачів;

- цілеспрямоване вплив на споживачів для збільшення обсягів продажу та отримання бажаної прибутку.[1]

Система агромаркетінгових комунікацій в остаточному підсумку сприяє досягненню загальних агромаркетінгових цілей підприємства, тому цілі комунікацій необхідно розглядати як органічну частину системи агромаркетінгових цілей.

Основними цілями агромаркетінгових комунікацій є:

- формування попиту;

- активізація збуту.

Існує цілий ряд цілей, підпорядкованих основним, а також є розвиваючими по відношенню до них:

- мотивація споживача;

- генерування, формування та актуалізація потреб покупця;

- підтримання доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією і її громадськістю, партнерами по агромаркетінговой діяльності;

- формування сприятливого образу (іміджу організації);

- залучення уваги бажаних аудиторій до діяльності організацій;

- інформування громадськості про діяльність організації;

Саме тому в сучасних умовах важливого значення набуває необхідність створення служби маркетингу на підприємствах АПК, основними завданнями якої є:

• комплексне вивчення ринку і перспектив його розвитку, пристосування виробництва до вимог споживача;

• вивчення діяльності конкурентів, стратегії і тактики їхнього впливу на покупців (реклама, цінова політика, інші методи конкурентної боротьби);

• чітка організація виробництва, залучення до неї науково-дослідних установ.[2]

Співробітники служби маркетингу повинні вміти вибирати вигідні ринки, аналізувати ринкову ситуацію, готувати рекомендації та рекламні повідомлення про випуск нових товарів і прогнозувати ринки, розробляти стратегію, тактику торгівлі, забезпечувати основні вимоги до насіння, його асортименту, визначати цінову і збутову політику господарства та контролювати її здійснення.

Література:

1. Артімонова І.В. Формування та розвиток системи агромаркетингу [Електронний ресурс].

2. Гогуля О. П. Становлення маркетингу у ринковій трансформації сільсько¬го господарства//Економіка АПК. – 2002. – № 5. – С.110-114

3. Козуб Н. М. Вплив маркетингової діяльності господарств на їх фінансо¬вий стан//Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2003. – № 4(24). – С.65.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.