Чучмій І. І. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ АВСТРАЛІЇ

Чучмій І. І.

Уманський національний університет садівництва

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ АВСТРАЛІЇ

Система вищої освіти в Австралії здійснює значний внесок в майбутнє країни і відіграє істотну роль в інтелектуальному, економічному та соціальному розвитку країни. Сектор вищої освіти не тільки навчає майбутніх фахівців та надає їм роботу, а й успішно здійснює економічний поступ Австралії, сприяє культурним і торгівельним зв’язкам між країнами. Він відіграє основну роль у розвитку знань та інновацій, що створюють економічно здорову основу для держави. Ось чому уряд приділяє значну увагу вищій освіті та виділяє значні кошти на її розвиток. У 2003 році був виданий Закон "Про підтримку вищої освіти" [3; 4], у якому піднімались основні проблеми: матеріальне забезпечення системи вищої освіти; фінансова підтримка провідних цілей університетів; поглиблення базових знань шляхом фінансування дослідницьких можливостей Австралії для розвитку національної економіки, міжнародної конкурентоспроможності; економічна підтримка студентів, які бажають отримати вищу освіту.

Не дивно, що університети Австралії займають провідні позиції в Тихоокеанському регіоні, а їхні дипломи визнаються в усьому світі. Кількість їхніх студентів сягає 680 тис. Перелік тільки бакалаврських програм включає більше 2000 позицій. [1, 71]

Система вищої освіти в Австралії складається з університетського сектора і сектора професійної освіти. Всього в Австралії 39 університетів, включаючи два приватних - університет Бонда та Нотр Дам. Серед державних університетів п’ять належать до вищих навчальних закладів змішаного типу (вища і професійна освіта та довузівська підготовка). Приватні вузи – це, в основному, теологічні коледжі і такі, що спеціалізуються у певних професійних галузях та у сфері мистецтва. Найпопулярнішим приватним австралійським університетом вважають університет Бонда (штат Квінсленд) (1987 р.). Австралійські вищі навчальні заклади значно різняться між собою за розмірами та кількістю студентів. Наприклад, у найбільшому університеті навчається близько 40000 студентів, а в найменшому – 2000 студентів. Найбільші університети зазвичай розташовуються у великих містах і включають велику кількість коледжів. Більшість вищих навчальних закладів створюються на основі факультетів або шкіл і можуть мати також чимало професійних дослідницьких центрів або інститутів.

Університети – багатогалузеві (багатопредметні) заклади, в той час як позауніверситетські вищі навчальні заклади мають тенденцію пропонувати вузьку спеціалізацію, в деяких випадках це одна або дві спеціальності.

Університети Австралії – самокеровані заклади, що відповідають за власну структуру менеджменту (управління), бюджет, розміщення ресурсів, професорсько-викладацький штат, набір студентів, акредитацію кваліфікацій, забезпечення якості навчання та навчальний розвиток.

В Австралії налічують близько 150 позауніверситетських вищих навчальних закладів, які підпорядковуються державній або територіальній владі і надають такі ж освітні курси, як й університети [2, с. 21].

Якість освіти в австралійській системі вищої освіти ґрунтується на чіткій взаємодії австралійського уряду загалом, уряду штату і території із сектором вищої освіти. Ця взаємодія була відображена у державному протоколі в затвердженому наказі про вищу освіту, де визначені чіткі критерії і стандарти стосовно: визнання нових університетів і захисту назви «університет»; роботи закордонних вищих навчальних закладів в Австралії; акредитації курсів вищої освіти, що пропонують неакредитовані навчальні заклади; планів програмного забезпечення вищих навчальних закладів, включаючи інші організації; затвердження курсів для іноземних студентів. Державний протокол уперше був затверджений урядом Австралії, урядами штату та територій у 2000 році, змінений та перезатверджений у 2007 році [2, с.8], [4].

Умовно можна виділити три групи поколінь австралійських університетів:

І. До першого покоління відносяться вищі навчальні заклади, засновані в середині XIX ст. Основні їхні риси – це «академізм» та чітко виражена орієнтація на проведення фундаментальних досліджень. Взірцем такої формувальної системи виступає класичний англійський університет, за його зразком створилися перші австралійські університети.

Яскравим представником цієї форми вважають найстаріший університет Австралії – Університет Сіднея, організований у 1850 р. В Сіднейському університеті 92 відділення, 35 тис. студентів, із них 3 тис. – іноземці. Цей університет відомий такими факультетами, як: право, медицина, сільське господарство, економіка, архітектура та інженерна справа. В ньому діє близько 100 науково-дослідних центрів. Цю групу також складають університети: Мельбурнський (1853 р.), Аделаїдський (1874 р.), Тасманійський (1890 р.) в Хобарті, Квінслендський (1990 р.) в Брісбені та Західноавстралійський (1911 р.) в Перті. Всі вони орієнтовані на фундаментальні дослідження як базовий пріоритет розвитку.

Так, Західноавстралійський університет відомий дослідженнями у сфері права, університет Квінсленда – природничих наук, університет Мельбурна вирізняється своєю школою медицини.

ІІ. Друге покоління університетів виникає в післявоєнний період. На відміну від перших університетів, головний акцент здійснюється на підготовці кваліфікованих кадрів (що зумовлено соціальним замовленням – в післявоєнному австралійському суспільстві зростає потреба фахівців із вищою освітою). Це Австралійський університет в Канберрі (1946 р.), університет Нового Південного Уельсу в Сіднеї (1942 р.), університет Монаш (1961 р.), університет Ла Троб (1967 р.) в Мельбурні, а також ряд інших університетів.[1, c. 77]

Стимулом до появи другого покоління університетів стало складання акту Федерального Парламенту Австралійського національного університету, який визначав поєднання науки та викладання, поєднуючи в собі риси центрального науково-дослідного інституту та провідного навчального закладу країни. При Австралійському національному університеті (АНУ) з цією метою створюється автономний Інститут наукових досліджень. Донині дослідження, які проводяться в лабораторіях АНУ, користуються широким попитом на світовому ринку дослідницької продукції. Хоча цей університет досі вважається найбільшим дослідницьким центром, в аспекті викладання він не виділяється серед інших університетів. Головним чинником цього стали зміна політичних пріоритетів та відмова від стратегії «зосередження ресурсів в одному місці», що штучно встановлює ієрархію вищих навчальних закладів.

ІІІ. Третє покоління австралійських навчальних закладів включає в себе 18 університетів, які були створені за останні роки. Як і в європейських країнах, деякі «нові університети» були реорганізовані із вчительських коледжів і технічних інститутів. Сіднейський технологічний університет – провідний університет третього покоління, заснований у 1988 р. Сьогодні він має 9 факультетів, на яких ведеться підготовка за трьома спеціальностями. Більше половини студентів прибули з-за кордону. Приміром, тільки впродовж 2002-2004 рр. кількість іноземних студентів університету збільшилася з 296 до 4 675 студентів.

Література:

1. Мовчан Л. В. Професійна підготовка бакалаврів сільського господарства в університетах Австралії : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Людмила Володимирівна Мовчан. – Вінниця, 2012. – 268 с.

2. Australia 2008 / County education profiles // Commonwealth of Australia, 2008. – 103 p.

3. Bologna Process and Australia. – Режим доступу: www. Dest.gov.au/sectors/higher_education/publications_resources/profiles/Bologn_Process_and_Australia.htm

4. Higher education in Australia. – Режим доступу: www.meeetya.edu.au/national protocols for higher education main page, 15212.html)

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.