Кравцова Т. А., Арделян М. В. РОЛЬОВА ГРА ЯК ОДИН З МЕТОДІВ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В ІНШОМОВНІЙ АУДИТОРІЇ

Печать

Кравцова Т. А., викл.

Арделян М. В., доцент

Харківський державний університет харчування та торгівлі

РОЛЬОВА ГРА ЯК ОДИН З МЕТОДІВ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В ІНШОМОВНІЙ АУДИТОРІЇ

Одна з головних методичних засад викладання будь-якої мови як іноземної – це комунікативна, практична спрямованість навчання. Діалогічне мовлення найяскравіше виражає функцію мови як засобу безпосереднього спілкування. Значимість оволодіння російською мовою для іншомовних студентів, які навчаються у вищих закладах обумовлена такими факторами як: особлива соціальна значимість діалогічного мовлення в міжособистісній комунікації; інтерес до проблем мовленнєвої взаємодії в сучасній методиці, педагогіці та лінгвістиці, де особливе місце займає діалогічне мовлення.

Залежно від мети виділяють розповідні, питальні та спонукальні діалогічні висловлювання. Зрозуміло, що кожне з них може бути негативним чи позитивним. Якщо переважає комунікативна спрямованість на повідомлення – діалог має диктальний характер, якщо ж більшою мірою виражають власне ставлення до повідомлення – модальний. Вважають, що діалоги диктального типу спрямовані на повідомлення і отримання інформації: з’ясування, уточнення, пошук невідомого. Діалоги модального типу поділяють на одномодальні (діалоги згоди, унісону) і різномодальні (тобто діалоги суперечки, полеміки. Для організації більш ефективного спілкування враховуються певні якісні і кількісні характеристики навчальної групи (10-12 чоловік), особистісні характеристики (гетерогенність групи), просторове розташування учасників спілкування (сидячи півколом, обличчям один до одного).

Під час тренування і застосування на практиці діалогічного спілкування слід дотримуватись двох етапів навчання діалогу. Першим етапом розробки навчального матеріалу кожного нового заняття з російської мови як іноземної є тренування в спілкуванні. Воно передбачає вживання іншомовними студентами окремих мовних та мовленнєвих моделей, які в свою чергу обмежені чіткими рамками завдання.

Другий етап – більш вільне і творче використання студентами попереднього або поточного навчального матеріалу згідно з встановленими завданнями. Викладач лише окреслює ситуацію, знімаючи жорсткі рамки завдань. В цих умовах у студентів-іноземців розвивається бажання створювати нове, творчо експериментувати з навчальним матеріалом.

Одним з методів залучення студентів до діалогічного спілкування є рольова гра. Ролі допомагають кожному активізувати свої творчі можливості, сприяють розкриттю та прояву особистості. Важливо також і те, що рольова діяльність підвищує емоційний настрій навчального процесу. В результаті, студенти прагнуть проявити свої кращі сторони. Вони, в залежності від типу своєї особистості, від ступеня володіння російською мовою, від конкретної ролі в даній ситуації, можуть проявити «самовираження.

Ігрова діяльність – це завжди мотивоване спілкування. Тому будь-який акт спілкування на уроці російської мови як іноземної свідомо виправданий. Управління ігровою діяльністю – це також управління діалогічним спілкуванням. Викладач залучає кожного у спільну діяльність, продумано розподіляє ролі в кожній новій грі, робить тимчасовим лідером кожного, тобто, керує спілкуванням.

В широкому плані діалогічне спілкування розуміється як взаємодія, яка проходить в процесі самореалізації з акцентуванням на розкриття творчих резервів кожного студента. Таким чином, головне для студентів, які вивчають російську мову як іноземну, є саме діалогічне спілкування у формі ігрової діяльності. При цьому мовний матеріал сприймається глобально, синтезовано та запам'ятовується, головним чином, мимоволі.

Завдання викладача – організувати навчальну діяльність максимально ефективно. Він послідовно і цілеспрямовано використовує всі можливості надання навчального матеріалу, зокрема, невербальної комунікації ( інтонація, жести, міміка, ритм і т.д.) для організації його запам'ятовування. Для створення особливого мікроклімату в групі, атмосфери довіри та впевненості студентів-іноземців у власних силах та досягнення поставлених цілей викладачу слід бути доброзичливим, тактовним, заохочувати і підтримувати.

Однією з проблем діалогічного спілкування є взаємодія особистості та групи. Викликаючи в іноземних студентів потребу в узгодженій, спільній діяльності, викладач тим самим включає їх в процес безперервного саморозвитку в умовах взаємодопомоги та взаємопідтримки. При цьому необхідно враховувати типологію особистості кожного, включаючи викладача, для найбільш успішного розвитку творчих і мовленнєвих здібностей. Студенти повинні навчитися самостійно здійснювати спілкування російською мовою, думаючи про те, що сказати, а не про те, як сказати, брати участь у діяльності, метою якої є встановлення контакту, взаєморозуміння, налагодження взаємодії з іншими членами групи, вплив на їх знання, вміння, емоційний стан.

На відміну від традиційного методу, який спрямований на індивідуалізовану форму навчання, метод активації навчання діалогічного мовлення орієнтований на роботу в групі. Саме в групі найбільшою мірою реалізуються потенційні можливості, розкриваються резервні можливості особистості студентів-іноземців. Викладач як би збільшує силу свого впливу, використовуючи такі ресурси як: групова дискусія, взаємодопомога, активне спілкування.

Увагу педагога також привертають соціально-психологічні аспекти. Якщо зазвичай єдиним структурним центром навчальної діяльності групи є викладач, то при методі діалогічного спілкування на перший план виходить складна система міжособистісних відносин, яка виникає між самими учасниками цього процесу. Викладач залучений до цього процесу як один з рівноправних учасників діалогічного спілкування.

Успішність навчання значною мірою залежить від того, наскільки згуртованою є група по відношенню до цілей, які пропонує викладач, і до тих конкретних цілей, які поставлені на кожному з занять.

Розвиток діалогічного мовлення – одна з проблем сучасної педагогічної науки. В наш час перше місце серед методів навчання іноземній мові належить комунікативному методу. Мета його – розвиток у студентів вмінь вирішувати комунікативні задачі за допомогою мови, що вивчається, вільно спілкуватись з її носіями. Таким чином мова засвоюється під час невимушеного спілкування, організатором і учасником якого є викладач. До того ж студент виконує роль суб’єкта цього спілкування та постійно повинен діяти.

Література:

1. Букичева О. А. Коммуникативно-ориентированный подход при обучении диалогической речи на начальном этапе// Иностранные языки в школе. – 2006. - № 5. – С. 50-53.

2. Зимняя И. А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. – М.: Просвещение, 2007.

3. Калимулина О. В. Ролевые игры в обучении диалогической речи // Иностранные языки в школе. – 2003. - № 3. – С. 17-27.

4. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность [Текст] / А.А. Леонтьев // М., 2005. – 214 с.

5. Шибко Н. Л. Методика обучения русскому языку как иностранному: учеб.-метод. комплекс для студентов-иностранцев нефилол. спец. / Н. Л. Шибко Минск: БГУ, 2010. – 120 с.

7. Щукин А. Н. Методика преподавания русского языка как иностранного : учеб. пособие для вузов / А. Н. Щукин. – М.: Высш. шк., 2003. – 186 с.

Tags: