Криволап Л. В. к. ю. н., Бахновська І. П. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРАВОВИХ КОЛІЗІЙ

Печать

Криволап Л. В.

к. ю. н., доцент Бахновська І. П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРАВОВИХ КОЛІЗІЙ

У науковій літературі недостатньо обґрунтовано і належно розв’язано проблему виникнення та подолання правових колізій. Тому ця стаття присвячена відстеженню процесу виникнення та існування колізії як явища, що має складну соціально-правову природу і зумовлюється впливом багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин.

Ключові слова: колізія, правова колізія, суспільство, правове регулювання, юридична практика.

Актуальність теми дослідження. У радянській юридичній науці протягом тривалого часу проблема виникнення колізій у вітчизняному праві майже не досліджувалася. Це було пов’язано з підходом до колізій правових актів як до явищ, що носять тимчасовий, техніко-законодавчий характер, відкидалася сама постановка питання неминучості суперечностей в радянському суспільстві і праві. Категорія «колізія» використовувалася в основному стосовно сфери міжнародного приватного права. У сучасній юридичній літературі проблеми виникнення колізій правових актів у вітчизняній системі права розглядалися з позицій як загальної теорії права, так і галузевих наук.

У вітчизняній науці останнім часом наголошується значне підвищення інтересу до питань юридичних колізій загалом і колізій правових актів зокрема. Але комплексного уявлення про правову природу виникнення і взаємодію способів усунення і подолання колізій у вітчизняній системі законодавства не склалося. Вітчизняна юридична наука повинна звернутися до системної розробки проблем виникнення, усунення і подолання колізій правових актів. Вирішення цих концептуальних питань сприятиме підвищенню ефективності процесу розв’язання колізій у правових актах.

Постановка проблеми. Правова система в Україні спрямована на те, щоб закріпити принципові політичні, соціальні і економічні зміни в нашому суспільстві і спрямована на побудову правової держави, формування повноцінного цивільного суспільства і зближення зі світовою спільнотою. Це спричинило значні перетворення у вітчизняній системі законодавства. Але нажаль зміни в законодавстві спричинили збільшення, і виникнення невідомих раніше колізій правових актів. У зв’язку з цим актуалізується теоретичне осмислення питань, пов’язаних з причинами виникнення, з усуненням і подоланням цих колізій. Звичайно, досконалої системи законодавства, позбавленої колізій загалом і колізій правових актів зокрема, бути не може. Виникнення у сфері правового регулювання суперечностей неминуче через природний розвиток суспільних відносин. Але в Україні причини виникнення правових колізій характеризується рядом обставин: по-перше, це незавершеністю правової реформи; по-друге, не високою якістю нормативних актів, що приймаються; по-третє, особливостями територіального устрою (наявністю автономного утворення).

Таким чином, я вважаю, що питання виникнення причин правових колізій є актуальним тому, що від того, наскільки чітко уявлятиметься значення проблеми, залежатиме її вирішення. У вітчизняній юридичній науці причини виникнення колізій правових актів поки що висвітлені частково, в основному з позиції того, що колізія руйнує єдність правового регулювання, внутрішню узгодженість системи права деструктивно впливає на правову політику, що проводиться в державі, породжує хаос і протиріччя в правозастосуванні, а першопричини виникнення такого явища, як колізія у праві, залишаються не з’ясованими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливість цієї проблеми привертала увагу багатьох відомих науковців: О. Баєв, В. Баранов, Ю. Дмит- рієв, Н. Єгорова, B.C. Жеребін, М. Капустіна, Д. Керімов, В. Кудрявцев, А. Лашков, А. Любімов, М. Марченко, Н. Матузов, А. Поляков, П. Рабінович, Ю. Тихомиров, Р. Товкалов, С. Фаркуш та ін. Незважаючи на значний науковий доробок, все ще не з’ясованими залишаються чимало причин виникнення правових колізій.

З метою розкриття генезису колізій ми розглянемо класифікацію причин їх виникнення.

1. Об’єктивні причини. Різноманіття і складність форм суспільних відносин багато учених визначають як одну з об’єктивних причин виникнення правових колізій [1, с 143]. Соціальне життя суспільства - складне багатопланове явище. Поширити загальні шаблони на всіх суб’єктів права практично неможливо. Інакше за формальним розповсюдженням загубиться особа, оскільки люди від народження не наділені однаковим фізичним здоров’ям, розумовими здібностями. Так, встановлення для усіх однакових прав і обов’язків було б несправедливим щодо людей з певними розумовими і фізичними вадами, інвалідів.

До основних об’єктивних причин виникнення правових колізій можна віднести такі:

1) дію суспільних відносин у часі. Суспільні відносини існують в часі, через що зазнають постійних змін. Одні форми суспільних відносин змінюють інші, з’являються треті і, зрештою, зазнають змін. В ідеалі за зміною суспільних відносин повинні відбуватися відповідні зміни у правовідносинах, але в реальному житті цього не стається. Через розрив у часі розвитку суспільних відносин і права виникають колізії, що отримали декілька назв в юридичній літературі. Йдеться про так звані формальні [1, с 325] або основні суперечності [2, с 247]. Цей вид колізій проявляється у невідповідності положень норм права вимогам правового регулювання суспільних відносин, які необхідні для ефективної правової дії в певний період часу;

2) дію суспільних відносин в просторі. Деякі суспільні відносини мають складну структуру, є такими, що тривають в тому значені, що починаються на одній території, продовжуються на іншій, припиняють свою дію на третій. Наприклад, людина скоїла правопорушення в одній адміністративно-територіальній одиниці, потім правопорушення продовжилося на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, завершилося на території третьої.

2. Суб’єктивні причини:

1) безліч нормотворчих органів. Суспільні відносини, що складаються у певних сферах соціального життя, можуть регулюватися одночасно цілою групою нормотворчих органів. Так, порядок стягнення і розмір оподаткування, зборів і неподаткових платежів регламентуються великою кількістю нормотворчих суб’єктів;

2) багаторівнева ієрархічна структура правотворчих органів. Багаторівнева організація управління суспільством підставою виникнення субординаційних відносин у ньому. Суть владних відносин породжує необхідність підпорядкування одних суб’єктів іншим. Всі ці об’єктивні передумови породжують субординаційні відносини між нормотворчими суб’єктами права, що визначають своїми актами обов’язкові правила поведінки для невизначеного кола осіб;

3) необґрунтоване розширення меж правового регулювання. Межі правового впливу на соціальні зв’язки і процеси вельми рухомі, і в умовах будівництва України як правової держави це виявляється наочно. Мабуть, найпомітнішим є розширення сфери правового регулювання за рахунок виникнення нових галузей і видів людської діяльності, що потребують правового опосередкування, підведення правової основи під ті сфери соціального життя, які залишалися раніше поза сферою правової дії [3, с. 15];

4) спеціалізація правового регулювання. Спеціалізація законодавства, що виступає в різних формах (диференціації, конкретизації, деталізації) як об’єктивна закономірність, що існує в системі права, є безпосередньою причиною виникнення колізій норм права. Видання спеціальних норм, що передбачають особливий режим і виняток з правових розпоряджень загальних норм для окремого виду суспільних відносин, призводить до виникнення змістових колізій норм права;

5) невизначеність компетенції правотворчих органів. Однією з причин виникнення колізій норм права, на думку науковців, є не чітке встановлення компетенції правотворчих органів, дублювання їх компетенційних повноважень. Встановлення для правотворчого органу невизначених прав і обов’язків дає можливість йому приймати норми з невизначеного кола питань, втручатися у сферу компетенції іншого нормотворчого органу, спеціально створеного для впорядкування певних суспільних відносин;

6) недотримання правил законодавчої техніки і недостатнє закріплення їх у законодавстві. Під законодавчою технікою науковці розуміють вироблені на практиці навики і прийоми створення правових норм у формі ухвалення нормативно-правових актів [4, с. 296]. На думку С. Алексєєва, юридична, або законодавча, техніка - це сукупність прийомів, правил розробки, оформлення, публікації, систематизації законів, інших правових актів, що забезпечує їх досконалість, ефективне використання [5, с 214].

До типових порушень законодавчої техніки, що породжують виникнення колізії норм права, можна віднести: неточне визначення складів правопорушень; порушення термінології, відсутність єдиної термінології у пакетах нормативно-правових актів; порушення логічного взаємозв’язку між нормами права; недотримання процедурних правил ухвалення нормативно-правових актів; відсутність чіткої структури правових актів;

7) непоінформованість нижчестоящих правотворчих органів про норми права, прийняті вищими органами, вузьковідомчі інтереси, низький рівень правової підготовки розробників нормативно-правових актів [6, с 37]. Особливо актуальною проблема забезпечення правовою інформацією нормотворчих органів всіх рівнів була до появи електронних баз даних. Відсутність електронних засобів передачі даних, інформаційних правових систем, наявність тільки паперових носіїв правової інформації породжувало проблему своєчасного й всестороннього інформування нормотворчих органів про стан системи законодавства, що діяла, і про прийняті нові норми права;

8) нерівномірний розвиток галузей права, правових інститутів, складових однієї галузі права. Як приклад, нерівномірного розвитку правових інститутів можна привести ситуацію, що склалася в українській системі права у 90-ті рр. ХХ ст. Лібералізація у сфері державного регулювання підприємницької діяльності, викликана проведенням економічних реформ, супроводжувалася ухваленням маси нових нормативно-правових актів, що регулюють господарські відносини, встановлюють нові форми здійснення підприємницької діяльності, новий порядок визначення збитків і інші нововведення;

9) нівеляція ролі закону і збільшення ролі відомчої нормотворчості. Це проявляється у «вторгненні» відомчих актів у сферу регулювання законів, у підміні положень законів відомчими інструкціями, «здрібнінні» сфери правового регулювання законів. Таким чином руйнується єдність правової дії [7, с 29-37];

10) відмінність в рівні правосвідомості людей і правовий нігілізм. На практиці мають місце випадки, коли люди, які займаються розробкою і прийняттям нормативно-правових актів, володіють низьким рівнем правосвідомості, що проявляється у нездатності усвідомити завдання, вирішення яких необхідне державі, сенс розвитку, цілі політики правових перетворень, що проводяться в країні;

11) відсутність зворотного зв’язку між практикою застосування норм права і нормотворчістю. Для своєчасного усунення колізій важливим є їх виявлення у системі чинного права. Сигналом, що свідчить про можливі суперечності у правових розпорядженнях, є суперечлива практика застосування норм права. Якщо в результаті узагальнення судової практики виявиться суперечлива практика вирішення певної категорії справ, що свідчить про розбіжності у правовому регулюванні, то органу правозастосування треба донести інформацію про виявлені колізії нормотворчому органу, правомочному відмінити дію колізуючих (ті, що являються колізіями і провокують виникнення нових) норм права;

12) рецепція норм іноземного права і оцінювальні поняття. До появи колізій може часто призводити юридично пророблена рецепція правових норм [8, с. 126]. Вони виникають зазвичай при проведенні правових реформ, коли для модернізації, оновлення чинного законодавства у правову систему держави імплементуються цілі інститути іноземного права, не враховуючи рівня правової культури і правових та соціальних умов, що реально склалися, для проведення таких перетворення.

Способи вирішення правових колізій. Нажаль, колізії неможливо повністю усунути раз і назавжди. Спробуємо розібратися, чому так відбувається. По-перше, термінологія, застосовувана в нормативно-правових актах не може бути правильною, або неправильною. Один і той самий термін не може бути визначений “лише таким чином”, тобто, терміни можуть бути багатозначними; по-друге, оскільки правовідносини мають динамічний характер, значення цього терміну в інший період може мати зовсім інший зміст. З цього випливає, що слід шукати методи, способи вирішення колізій. Зупинимось на основних, застосовуваних на практиці.

Тлумачення - один із основних видів усунення колізій. Суть його полягає у, так би мовити, узгодженні духу закону та букви закону, тобто, що мав на увазі законодавець, коли видавав нормативний акт, і що фактично написав. Відповідно, органи державної влади, посадові особи розкривають зміст правових норм, встановлюють в них волю законодавця.

Приклад. Лист Вищого адміністративного суду України своїм рішенням від 10.02.2011 р. № 203/11/13-11роз'яснює, у який строк платники податків мають право оскаржити повідомлення-рішення або інше рішення про нарахування грошового зобов'язання контролюючого органу. Стаття 56.18 відсилає до строків давності, визначених ст. 102, це 1095 днів, а з умов статті 56.19 випливає, що цей строк становить 1 місяць. Відповідно, два пункти статті 56 Податкового рішення по-різному встановлюють строки оскарження, тим самим вводять в оману платника податків.

У своєму Листі Вищий адміністративний суд звернув увагу на те, що «у разі виникнення неоднозначного трактування норм Податкового кодексу або іншого нормативно-правового акту на підставі цього Кодексу, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника або на користь контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків». Відповідно, слід застосовувати той пункт, який передбачає більш тривалий строк — 1095 днів [http://www.ebskiev.com/upload/1328007344_file.pdf].

Крім цього, є спосіб подолання колізій шляхом вибору для застосування однієї з кількох норм, які перебувають у колізії. При цьому застосовуються ієрархічний, темпоральний та змістовний способи. Коротко зупинимось на кожному з них.

Ієрархічний спосіб передбачає, що, у випадку суперечності між двома нормами, застосуванню підлягає та, яка матиме більш високу юридичну силу в ієрархії нормативно-правових актів. В даному випадку вирішальним є з'ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Як усім нам відомо, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції та не суперечити їм. Однак, ще вищий щабель в ієрархії нормативно-правових актів займає міжнародний нормативно-правовий акт у разі ратифікації його Верховною радою України. Слід звернути увагу, на те, що в нашому законодавстві є таке явище як делегована правотворчість. Сутність цього явища полягає у виданні нормативно-правового акта за прямим дорученням одного органу держави іншому. Декрети Кабінету Міністрів на

підставі закону «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» мають силу закону. Зараз більшість з них втратила чинність, однак чинним є Декрет

«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, Декрет «Про стандартизацію та сертифікацію».

Згідно з темпоральним способом вирішення колізій, перевага надається акту, прийнятому пізніше. У випадку регулювання одних відносин за наявності двох нормативно-правових актів однакової юридичної сили, той, який прийнятий пізніше скасовує дію попередніх.

І нарешті, змістовний спосіб вирішення колізій передбачає що спеціальний закон скасовує дію загального. Загальні норми права, як відомо, поширюються на відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом. Слід зауважити, що мова йде не про весь закон в цілому, а про конкретну правову норму чи її частину, за змістом якої

визначається є ця норма загальною чи спеціальною.

Проте, як би гарно та чітко правова доктрина не визначала способи вирішення колізій на практиці все значно складніше. Правові норми можуть одночасно знаходитись у ієрархічній, змістовній та темпоральних колізіях, тим самим, ускладнюючи життя правозастосовній діяльності посадових осіб органів державної влади в процесі здійснення покладених на них завдань і функцій. Останні у свою чергу, у разі неправильного вирішення проблеми

колізій, ускладнюють життя фізичним та юридичним особам.

Приклад. Візьмемо випадок відступлення Господарським Кодексом від обов'язкового погодження сторонами умови про строк. Зокрема це ч. 1 ст. 267 “Строки і порядок поставки”, де зазначається, що у разі, якщо сторони не погодили строк в договорі поставки, то вважається, що він укладений на один рік. Це спеціальне правило підлягає переважному застосуванню перед загальним правилом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу («при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору»).

Щоправда, такі колізії вирішуються в інший спосіб, коли правові норми щодо окремих видів договорів установлюються Цивільним кодексом України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу у випадках, коли ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена з його умов, законодавець відсилає до ст. 632 цього кодексу. Правова норма, встановлена ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу, вступає в протиріччя з правовою нормою, встановленою ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу. Для вирішення зазначеної колізії слід звернутися до загальних положень Цивільного та Господарського Кодексів. Відповідно, всі правові норми, які встановлені Господарським кодексом і регулюють майнові відносини у сфері господарювання, відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу, є особливостями регулювання таких відносин, тобто спеціальними правовими нормами, котрі, у свою чергу, підлягають переважному застосуванню перед нормами, що визнаються відносно них загальними [http://www.ebskiev.com/upload/1328007344_file.pdf].

В нашому випадку, колізія вирішується на користь ст. 180 Господарського Кодексу. Крім цього, положення ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу доповнюються ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу, відповідно до якої «господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом із урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів». З цього випливає що, Господарським кодексом можуть встановлюватись особливості укладення всіх господарських договорів, а ці особливості підлягають переважному застосуванню перед правовими нормами, закріпленими в Цивільному кодексі.

Прикладів різноманітних колізій на практиці досить багато. Це є і позитивним моментом, адже свідчить про те, що законодавство є динамічним, та розвивається, змінюється до потреб реалії. З приводу оцінки взаємно суперечливих правових актів, мі вважаємо, що слід виходити з наступного: Немає сенсу намагатись визначити який закон “правильний”, а який ні. Також неможливо з абсолютною точністю зафіксувати розуміння правової норми, але реальним є визначення більш-менш усталеного застосування. При вирішенні колізійних проблем ми рекомендуємо кожний випадок розглядати індивідуально, керуючись критерієм доцільності та здоровим глуздом.

Висновки. Правова колізія передбачає взаємну невідповідність норм, які регулюють однакові відносини. Після аналізу суб’єктивних і об’єктивних причин виникнення колізій маємо підстави вважати: специфіка об’єктивних причин полягає у тому, що, якщо для усунення колізій, спровокованих дією суб’єктивних причин, треба вжити систему заходів щодо їх усунення і запобігання, то відносно колізій, що є наслідком дії об’єктивних причин, можливе лише ухвалення комплексу правових засобів, що пом’якшують дію негативних наслідків, породжених ними, але усунути повністю вплив об’єктивних причин неможливо, оскільки вони є невід’ємними атрибутами життєдіяльності суспільства.

Так як універсальними правовими засобами є правове виховання і тісно пов’язане з ним правове навчання, то вони у механізмі розв’язання правових колізій забезпечують передачу правової культури, досвіду, поглядів з розв’язання правових колізій від одного покоління людей до іншого. Завдяки політиці правового виховання, спрямованій на підвищення загальної правової культури суб’єктів правозастосування, згладжується полярність рівнів правосвідомості, що зумовлює виникнення правових колізій, підвищується рівень правової культури і освіти суб’єктів права, що сприяє своєчасному розв’язанню нових правових колізій, і подоланню існуючих.

Тому, на нашу думку, що для запобігання появи, подолання і усунення колізій важливе значення має формування, за допомогою правового виховання, у суб’єктів права правової аксіології, орієнтованої лише на правові засоби розв’язання правових колізій, формування активної цивільної позиції у громадян з приводу необхідності проведення всебічної, обґрунтованої політики по попередженню виникнення колізій, своєчасному вживанню заходів по їх усуненню і ефективному подоланню.

Література:

1. Абрамович А.М. Право и социально-экономическое развитие страны / А.М. Абрамович // Беларуская думка. – 1997. – № 7. – С. 29–37.

2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплекс­ного исследавания / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999.–712 с.

3. Байхмаханов М.Т. Противоречия в правовой надстройке при социа­лизме) / М.Т. Байхмаханов. – Алма-Ата: Наука, – 359 с.

4. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве / Н.А. Власенко. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 99 с.

5. Дроб’язко С.Г. Право як система і його закономірності / С.Г. Дроб’язко // Право і демократія (Мінськ). – 1999. – Вип. 10. -3–16 с.

6. Жеребкин С.В. Противоречия в праве / С.В. Жеребкин. – Владимир: Б.И.Р.А, 1992. – 215 с.

7. Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства / Ю.А. Тихомиров. – М.: НОРМА, 1996. – 427 с.

8. Мірошниченко А. Співвідношення темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій // А. Мірошниченко Право України.-2008, № 5.

9. Режим доступу http://www.ebskiev.com/upload/1328007344_file.pdf.

10. Москалюк О. Співвідношення темпорального та змістовного принципів подолання колізій норм права:традиційний та новітній підходи // О. Москалюк Часопис Київського університету права. - 2010. - №4.

11. Теория государства и права: учеб. для вузов / В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева; под ред. М.М. Рассолова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2000. – 640 с.

Tags: