Мартицук М. В. ЗООМОРФНИЙ МОТИВ «ОЛЕНЯ» У ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ XX-ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

аспірант 3 року навчання з відривом від виробництва Мартицук М. В.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

ЗООМОРФНИЙ МОТИВ «ОЛЕНЯ» У ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ XX-ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Статтю присвячено дослідженню зооморфного мотиву «оленя» у декоративно-прикладному мистецтві XX-початку XXI століття .Автор намагається провести паралелі, проаналізувати циклічність орнаментального мотиву у декоративно-прикладному мистецтві та показати зооморфні мотиви в українському костюмі.

Мистецтво, однією з важливих функцій якого є фіксація і передавання наступним поколінням набутого соціального досвіду, певних знань і розумінь, досягло в первісні часи високого рівня. Від епохи палеоліту (40—12 тис. до н. е.) залишилися наскельні зображення, малюнки на стінах і скелях печер. У глибинах підземних галерей і гротів — це контурні зображення голів звірів на вапнякових плитах або людська рука, обведена фарбою. Згодом з'явилися зображення велетенських оленів з гіллястими рогами, отар диких коней, зубрів. [1]

Загалом для традиційного українського українського костюма характерні геометричні та рослинні мотиви орнаменту. Розвиток орнаментального малюнка від елементарних форм до ускладнених в історичному і територіальному аспектах простежується з півночі на південь [3]. Та подекуди можна зустріти і зооморфні орнаментальні мотиви, які несуть в собі нерозривний зв'язок людини із природою. Наші предки уособлювали тварин як божество, з цим пов’язані народні вірування - що є першим проявом духовної культури, без якої неможливе існування мистецтва.

Про витоки світогляду наших предків писав Рибаков Б. О. в своїй праці «Язичество древных славян » [4]. Науковий інтерес до української орнаментики сприяв появі вагомих доробків. Слід відзначити низку цікавих матеріалів на цю тему: працю дослідження Никорак О.І., Захарчук-Чугай Р., Антонович Д, Кара-Васильєва Т.В., Стасов В.В. Просторові типи народної орнаментики та їх класифікації описав в своїй праці Селівачов М.Р. Зооморфні мотиви в Україні трапляються не так часто, фітоморфні. Ще меншою мірою притаманна їм реалістичність обрисів. Але археологічні матеріали допомагають в сучасних дуже схематичних рисунках ознаки комах, птахів, рептилій і, рідше, ссавців, інколи незалежно від їхніх найменувань [6]. Проте є питання які залишаються так і до кінця не вивчені. Беручись до аналізу таких питань, автор даної статті бажає висловити власні напрацювання.

Стилізоване зображення оленя ми вперше зустрічаємо на писанках та на кахлях, яке з часом стає орнаментальним мотивом який перейшов на предмети побуту та одягу. Перші відомості про писанки на Гуцульщині ми знаходимо у працях Вінцента Кадлубека (Wincenty zwany Kadlubkiem), (блаженний, бл. 1150-1223 рр., пол. хроніст, краківський єпископ 1208-18), 1764 р. беатифікований (оголошений блаженним); “Kronika polska” від легендарних часів до 1202 р.[9]. Писанки в Гуцульщині розписують переважно жінки, дівчата (писанкарки) у Великий 40-ка-денний піст перед Великоднем. Як правило, на село їх є декілька чоловік. У с. Космач, Косівського району Івано-Франківської області писанки вміє розписувати майже кожен другий житель села. В 20-30 роках минулого століття налічувалося більше 50 писанкарок [2].

Для давніх розписів писанок м.Верховина та с. Ільці характерні оранжеві, зелені кольори на коричневому або чорному тлі, які перегукуються з кольорами традиційних вишивок [7 ]. Писанки розписуються із використанням рослинних та геометричних мотивів. Із тваринного світу, в основному, використовують зображення оленя в стилізованому вигляді. Тут побутує звичай малювати оленя у верхній частині писанки.

Оригінальне зображення стилізації тварини можна побачити на кахлі «Олень» автором якої є Кошак П.Г. із с. Пістинь. Зараз вона зберігається Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в м. Коломиї. Із зображенням оленя є Кахля Бахматюка О., яка виконана в 1911р. На світлому тлі, на фоні рослинного мотиву зображено стилізованого оленя з відкинутою назад головою, з розлогими рогами. Краї кахлі оздоблені рослинним орнаментом у вигляді «колосків» або «косиці». Цей мотив є незмінним в обрамленні кахель О. Бахматюка.

Варто приділити увагу текстильним речам, які є невід’ємною частиною декоративно-ужиткового мистецтва - в’язані із вовни шкарпетки- капчури із с. Космач Косівського р-н, виконані Багрійчук П. Д. які зараз представлені в експозиції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в м. Коломиї. Орнаментальний мотив на капчурах є вишитий. Він виконаний на в’язаній темно червоній основі в жовтогарячій гамі кольорів з вкапленням де-не-де зеленого, притаманні даній місцевості. Стилізовані олені та дерево-життя і геометричний яскравий візерунок створюють ритм загальної композиції орнаменту. Ці капчури є прикладом поєднання геометричного, рослинного та зооморфного орнаменту. Згодом зооморфний орнаментальний мотив використав у своєму килимі «Писанковий» Й. М. Джуранюк у 1987році, який виконаний із вовни в способом «килимовий перебір».

Мотив «оленя» та анімалістика присутні у скіфів. Від тих далеких часів залишилися величезні вали скіфських городищ, високі могили, де скіфи ховали своїх царів. У них ще і досі знаходять чудові витвори скіфо-античного мистецтва. Інтерес до скіфської тематики завжди був дуже великим у нашій країні, і за її кордонами, а після її наукової розробки – ще розширився. Скіфи залишили помітний слід в історії людства, доля цього народу була хвилюючою, мистецтво – яскравим і своєрідним, і воно повинно привертати увагу як вчених, так і просто освічених людей. Скіфи знали різні види образотворчого мистецтва. Вони висікали антропоморфні стелі з каменя та зображували богів та людей у золоті та бронзі. Але торевтика складає головну гордість скіфського мистецтва. Це оригінальні зображення тварин, виконані у своєрідній манері, так званий «звіриний стиль» [8].

Скіфська тематика і так званий «звіриний стиль» послугував для української модельєрки Олесі Теліженко як джерело натхнення. Її колекція одягу 2007 року під назвою « Скіфія золота. Великий Степ» є яскравим прикладом використання анімалістичних мотивів та елементів в декоруванні жіночого сучасного одягу. Знаменитий «звіриний стиль» - прекрасні олені, дивні дерева, грифони, що оберігають скарби. Це не фентезі ,- це дивний прекрасний світ, наново відроджений, щоби ствердити нас у ньому. Суворість епохи звучить в металевих прикрасах, масивних шкіряних поясах, скіфських шапках, сумках - колчанах, імітації лат в одязі.. В асортименті колекції широко представлені різноманітні штани і куртки, як втілення зручності і мобільності - головних характеристик скіфського стилю життя, а також плащі, туніки, сорочки, жакети, сукні різних, об’ємів і довжин. Щільні приталені форми змінюються широкими просторими силуетами як втіленням ідеї Великого Степу [5].

У пошуках унікальності дизайнер у костюмі використовує зооморфні мотиви, про що свідчать колекції українських модельєрів. Проаналізувавши зооморфний мотив у декоративно-ужитковому мистецтві,бачимо нерозривний зв'язок декоративно-ужиткового мистецтва та дизайн-одягу загалом. Є перспективи розвитку використання стилізації цього мотиву в костюмі XXI століття та звернення до народного мистецтва, як до джерела натхнення.

Література:

1. Безвершук Ж. О. Культорологія [Текст] / Ж. О. Безвершук. – К. : Знання, 2010. – 326с.

2. Гуцульщина: історико-етнографічні дослідження [за ред. П. І. Арсенича, М. І. Базака] [Текст] / АН УРСР, Iн-т мистецтвознавства. – К.: Наук. думка, 1987. – 422 c.

3. Ніколаєва, Т.О. Український костюм. Надія на ренессанс [Текст] / Т. О. Ніколаєва. - К. : Дніпро, 2005. – 276 с., іл. ISBN 966-578-195-2

4. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян [Текст] / Б.А.Рыбаков. – М. : Наука, 1981. – 608с.

5. Сайт українського бренду модного одягу Олесі Теліженко [електронний ресурс] режим доступу : http://olesya-telizhenko.com.ua/collection2007.html.

6. Селівачов М.Р. Лексикон української орнаментики ( іконографія, номінація, стилістика, типологія) [Текст] / М. Селівачов. – К. : Редакція вісника « АНТ»; Ніжин : ТОВ « Видавництво « Аспект-Поліграф», 2005. – XVI. – 400с., іл. ISBN 978-966-432-047-1.

7. Соломченко О. Г. Писанки Українських Карпат [Текст] / О. Г. Соломченко. – Ужгород: Карпати, 2004. – 240 с.

8. Хазанов А.М. Золото скифов [Текст] / А.М. Хазанов. – М. : Советский художник, 1975. – 143с., іл.

9. Wincenty Kadłubek. Kronika polska [Теxт] / Wincentego Kadłubka.- Polska. : Wydawnictwo: Ossolineum, 1996. - 272s., ISBN978-83-04-04969-7.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.