Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

к. е. н., доц., Коваль Л. М. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

к. е. н., доц., Коваль Людмила Миколаївна,

ректор Хмельницького кооперативного торговельно-економічного університету

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Україна – одна з найбільших країн Європи, що має вигідне природно-кліматичне розташування і наділена потужним земельно-ресурсним потенціалом. Земельний фонд держави займає близько 6% території Європи і становить 60,35 млн. га. У його структурі переважають найбільш родючі в світі ґрунти чорноземного типу – на частку яких припадає 60% площі орних земель, а це становить 7% світових запасів [1]. Та, незважаючи на могутній потенціал, Україна не може забезпечити навіть власних потреб у продовольстві, а по багатьох товарних групах стає імпортозалежною державою. Як тріумфатор світової аграрної історії , вона не досягає навіть третини тієї врожайності зерна, що її мають фермери США та Європи.

Створені в результаті земельної реформи організаційно-правові форми господарювання на селі не тільки не вирішили, але й загострили наявні раніше проблеми. Сьогодні на аграрному ринку України чисельній кількості малих господарств протистоїть кілька крупних структур олігопольного типу, що займають панівні позиції на ринку оренди землі і на продовольчому ринку. Шістдесят агрохолдингів, що діє в Україні контролює близько 5 млн. га. земель або майже 15% загальної площі ріллі [2]. Свої конкурентні переваги ці структури забезпечують завдяки глибокій спеціалізації, високій концентрації та індустріалізації окремих виробництв, застосування надмірних доз добрив і хімікатів, генетично модифікованих організмів, що веде до виснаження ґрунтів і втрати їх природних властивостей, справляє згубний вплив на екологію та здоров’я людей. У гонитві за надприбутками агрохолдинги вступають в протиріччя з вимогами закону плодозміни, вирощуючи кілька років поспіль високорентабельні культури, що виснажують землю, порушують співвідношення між рослинництвом і тваринництвом, між орними землями і пасовищами [3, с. 71].

Дрібні агрофірми через брак у них матеріальних та фінансових ресурсів не можуть конкурувати з крупним виробником і нерідко покидають ринок. Зберегти переваги ефекту масштабу та забезпечити ефективність і конкурентоспроможність цих фірм можна було б шляхом кооперування сільськогосподарських виробників. Суттєвий ефект має організація кооперативів у виробництві трудомісткої продукції. Це підтверджують результати діяльності кримських кооперативів по збору лікарських трав, вирощуванні суниці тощо, про це свідчить і позитивний світовий досвід – в скандинавських країнах через кооперативи реалізується близько 80% сільськогосподарської продукції, в Нідерландах – 65, Іспанії – 52, у США вони продають і переробляють 82% молока, 60% м’яса, 40% фруктів [4; 5], у Швеції, Данії, Норвегії, Японії до кооперативних структур входять усі сільгоспвиробники [6, с. 301]. Широкого розвитку у сучасному світі набули змішані форми кооперації, які здійснюють постачальницьку і збутову діяльність (Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія та інші країни). Молочні кооперативи тут не лише переробляють продукцію, але й забезпечують своїх членів необхідним обладнанням; збутові кооперативи постачають фермерів насінням, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Заслуговує на увагу практика створення кооперативних форм міжгосподарського використання техніки – «машинні гуртки», «машинні ринги» тощо. Такі кооперативи проводять закупівлю, зберігання, ремонт і спільну експлуатацію сільськогосподарської техніки (Бельгія, Нідерланди, Німеччина). Об’єднуючи практично всіх фермерів, вони відіграють домінуючу роль в економічних зв’язках аграрного сектора з іншими галузями економіки. Це стосується як збуту сільськогосподарської продукції та її переробки, так і виробничого забезпечення, кредитування і обслуговування фермерських господарств. Практика свідчить, що там, де успішно функціонують кооперативи, значно розширюється перспектива для молоді, покращується демографічна ситуація.

Проте в Україні кооперативна форма організація бізнесу на селі досі перебуває в зародковому етапі. На початку 2012 р. в державі діяло 905 кооперативних структур, а це в 3,5 рази менше, ніж в 2000 р. Найважливішими проблемами розвитку кооперативного сектора вітчизняної економіки є: недосконалість правового поля – чинне законодавство визначає кооперативи прибутковою формою діяльності, а це суперечить вже самій суті кооперативу; слабка матеріальна база аграрних підприємств; необізнаність селян щодо переваг кооперативної форми організації бізнесу; відсутність кваліфікованих кадрів – організаторів кооперативного руху тощо. Вважаємо, що вирішення цих проблем повинна взяти на себе держава. Для формування необхідних умов розвитку кооперативних начал в аграрному секторі економіки необхідно: по-перше, віднести кооперативні об’єднання до неприбуткових форм діяльності; по-друге, передбачити зменшення податкового навантаження на дрібних сільськогосподарських виробників і надавати їм всебічну підтримку; по-третє, забезпечити сільськогосподарські кооперативи державною фінансовою, інформаційною, консультаційною підтримкою; по-четверте, проводити пропагандистську роботу на селі, популяризувати ідеї кооперативної самодопомоги; по-п’яте, забезпечити вихід кооперативів на світові ринки, залучити їх до виконання державних замовлень та суспільних програм тощо.

Література:

1. Драбовський А.Г. Сільськогосподарська кооперація як чинник відродження аграрного сектора вітчизняної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vlca_Ekon/2011_38/16.pdf.

2. Кучер А. Специфіка конкуренції в контексті розвитку агрохолдингів / А. Кучер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.conftiapt.ua/publ/konf_24_25_cherven_2010/10_specifika_konkurenciji_v_konteksti_rozvitku_agrokholdingiv/2-1-0-79.

3. Васильчак С.В. Економічна безпека організаційно-правових форм підприємництва в агропромисловому комплексі України / С.В. Васильчак, Т.П. Музика // Розвиток сільських територій. Організаційно-правові форми в сільському господарстві: зб. наук. праць економістів аграрників Львів: СПОЛОМ, 2013. – С. 69-83.

4. Зіновчук В.В. Роль кооперації у реалізації диверсифікованих намірів сільськогосподарських товаровиробників / В.В. Зіновчук, В.І. Ткачук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.znau.edu.ua/visnik/2011_2_2/131.pdf.

5. ; Про затвердження Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р: Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 103. – С. 38-42.

6. Шабала Я. М. Аграрна реформа і розвиток сільськогосподарської кооперації на Волині (1991-2009 роки) / Я. М. Шабала // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2009. – С. 298-302.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.