кандидат педагогічних наук, Яблонська Т. М. ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІГРОВИХ ТА РОЛЬОВИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Печать

УДК: 378.14+372+378.4

 

ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІГРОВИХ ТА РОЛЬОВИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Яблонська Т. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов гуманітарних факультетів

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Україна, м. Одеса

Анотація. Визначено роль ігрових та рольових засобів навчання у процесі формування фахової компетентності майбутніх учителів-філологів.

Ключові слова: фахова компетентність, компетенція, ігрові та рольові засоби навчання, якість фахової підготовки майбутніх учителів-філологів.

 

Яблонская Т. Н., кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранных языков гуманитарных факультетов

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ-ФИЛОЛОГОВ С ПОМОЩЬЮ ИГРОВЫХ И РОЛЕВЫХ СРЕДСТВ ОБУЧЕНИЯ / Южноукраинский национальный педагогический університет имени К. Д. Ушинского, Украина, г. Одесса

Аннотация. Определена роль игровых и ролевых средств обучения в процессе формирования профессиональной компетентности будущих учителей-филологов.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, компетенция, игровые и ролевые средства обучения, качество профессиональной подготовки будущих учителей-филологов.

 

Yablonskaya Tatyana Nikolaevna, Candidate of Pedagogical Sciences, assistant-professor, department of foreign languages and humanity faculties DEVELOPMENT OF FUTURE TEACHERS-PHILOLOGISTS PROFESSIONAL COMPETENCE WITH THE HELP OF ROLE-PLAYING MEANS OF TEACHING / South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Ukraine, Odessa

Annotation. The function of role-playing means of teaching in the process of future teachers-philologists’ professional competence development is defined.

Key words: professional competence, competency, role-playing means of teaching, future teachers-philologists’ professional training quality.

 

В умовах модернізації національної освіти важливо повною мірою враховувати нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів, зокрема, професіоналів нової генеризації з конкурентоздатним рівнем кваліфікації, які вміють не лише орієнтуватися в типових педагогічних ситуаціях, а й організувати навчальний процес на основі цілеспрямованого, методично грамотного застосування концепцій особистісно орієнтованої, компетентнісної освіти.

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначено, що одним із стратегічних напрямів державної політики у сфері освіти повинна стати модернізація структури, змісту та організації освіти на засадах компетентнісного підходу [1].

Проблемі з`ясування компетентнісного підходу в навчанні та формуванні фахових компетенцій студентів вищих навчальних закладів присвячено численну кількість філософських, психологічних, педагогічних праць, в яких розглядаються загальні й окремі аспекти досліджуваної теми.

Згідно з працями О. Дахіна, В. Краєвського, А. Хуторського компетентність – системна освіта й сукупність особистісних якостей (ціннісно-смислових компетенцій, знань, умінь, навичок, здібностей), що зумовлені досвідом її діяльності в соціальній та особистісно значущій сфері. А. Хуторський вважає, що компетентність – це досвід використання компетенцій. В. Краєвський та А. Хуторський обґрунтували специфіку понять «компетентність» і «компетенція». Компетенція – коло питань, у яких людина добре обізнана, має досвід. Компетентність – це об’єднання знань і здібностей, що дає змогу аргументовано говорити про певну професійну сферу й ефективно в ній діяти. Компетентність є результатом здобуття компетенцій [6].

Г. Ващенко зіставляє сутність компетентності з педагогічною майстерністю. На думку вченого, компетентність – це глибока освіченість, гарна поінформованість у галузі філософських і професійних знань, усвідомлення цінностей життя.

М. Поташник і В. Олійник трактують професійну компетентність як сукупність особистісних якостей, знань, умінь, що вможливлює досягнення високого рівня самореалізації професійної діяльності, її результатів, самопізнання й саморозвитку, достатнього для самоосвіти.

О. Ануфрієва, з’ясовуючи поняття «компетентність» як важливий складник аналізованого підходу, зауважує, що її можна представити як якісну характеристику особистості фахівця, яка включає систему науково-технічних знань, професійних умінь і навичок, наявності стійкої потреби в тому, щоб бути компетентним, та інтерес до професійної компетентності свого профілю.

М. Левківський під професійною компетентністю розуміє «здатність учителя до проектування, моделювання власної діяльності в системі «людина – людина» для вирішення навчально-виховних завдань, що сприяють оптимізації особистісного зростання учня для його здатності до подальшої самореалізації в життєдіяльності» [2, с. 6].

Л. Васильченко інтерпретує компетентність як здатність фахівця оперативно розв’язувати проблеми й завдання на основі знань і досвіду, що здобувають у процесі освіти. Компетентність, на думку вченого, являє собою «процес використання широкого соціокультурного досвіду й осмислення власного досвіду» [3, с. 47].

Унаслідок аналізу наукової літератури зафіксовано різні підходи до з’ясування понять «компетентність» і «компетенція». Так, Н. Борисова, О. Савченко та ін. вважають компетентність та компетенцію засобами забезпечення зв’язку між теоретичним і практичним складниками освіти. Науковці стверджують, що «компетенція» дає змогу практично використовувати опановані особистістю знання.

С. Сисоєва характеризує «фахові компетенції» як складні професійно-індивідуальні новоутворення, що на основі міждисциплінарної інтерпретації здобутих знань соціального, професійного та особистісного досвіду, спрямованих умінь і навичок, особистісних якостей зумовлюють готовність та здатність людини до успішного виховання різних видів діяльності, у т. ч. професійних [4, с. 155].

В. Кремень кваліфікує поняття «компетенція» як філософський термін і тлумачить його як простір соціально-професійного впливу, визначений посадою, соціальним ставленням, службовим функціоналом спеціаліста [5, с. 2-3].

У нашому дослідженні поняття «компетентність» характеризує загальну підготовленість майбутніх учителів-філологів до професійної діяльності та його стану, який забезпечує високу якість фахової підготовки. Компетенція є показником компетентності важливої якості професійної підготовки майбутніх учителів-філологів. Вона є базовою статистичною категорією компетентнісного підходу, що задає зміст результату навчальної діяльності – здатності майбутніх учителів-філологів виконувати професійно-значуще завдання.

У процесі використання технологій, заснованих на принципі рольової перспективи, посутню роль у студентів відіграють емоційно-інтелектуальні засоби: ігрові розминки, рольове програвання, музика, опорні конспекти на дошці, роздавальний матеріал, засоби комунікації. У ході моделювання рольових ситуацій необхідно використовувати різноманітні засоби професійного саморозвитку студентів. Такі засоби самоутвердження, як розвинене мовлення, комунікативні прийоми, здатність передбачати реакції партнерів, швидке реагування в діалозі позитивно впливають на динаміку якості підготовки студентів у системі університетської освіти.

Засоби комунікації, які використовують у фаховій підготовці студентів, дають студентам змогу усвідомлювати сутність комунікативних процесів, роль спілкування в навчальній роботі, стимулюють їхню активність в оволодінні комунікативними технологіями, прийомами і способами реалізації комунікативного механізму в системі взаємин викладача та студентів. Комунікативні засоби позитивно впливають на відновлення знань, розвиток здатності студентів швидко обирати правильні рішення в професійних ситуаціях, розуміти психологію учасників взаємодії в навчальній роботі, досягати позитивних результатів.

Поряд із використанням комунікативних засобів викладач повинен володіти мистецтвом застосування рольових та ігрових засобів у навчальному процесі. Серед останніх виокремлюють ігри й рольові ситуації. Л. Виготський називав гру засобом «вибухового врівноваження із середовищем у критичних точках нашої поведінки» [7, с. 348]. Рольові й ігрові засоби можна використовувати у процесі фахової підготовки для стимулювання мовної діяльності, розвитку реакції на педагогічний вплив, розширення стратегії поведінки, активізації позиції студентів. Рольові й ігрові засоби слугують виробленню стратегії педагогічної поведінки. Саме за допомогою цих засобів майбутні вчителі-філологи вчаться одночасно орієнтуватися і в реальних, і в ігрових ситуаціях. У ході фахової підготовки доцільно використовувати гру й рольові ситуації для вивчення стратегії поведінки майбутніх учителів-філологів. Зміст цих засобів полягає у відпрацюванні педагогічної позиції студентів в ігрових і рольових сюжетах.

Ігрові й рольові ситуації створюють умови для закріплення лідерської позиції, активних дій за будь-яких обставин, професійного самоутвердження майбутніх учителів-філологів. Такі засоби самоутвердження, як розвинене мовлення, комунікативні прийоми, здатність передбачити реакцію партнерів на зауваження, швидке реагування в діалозі позитивно впливають на якість підготовки студентів у системі університетської освіти. Ці засоби регулюють реальні взаємини в педагогічному процесі за допомогою розподілу ігрових ролей з урахуванням можливостей і здібностей студентів.

Рольові й ігрові засоби ефективно впливають на неконтактних студентів, із загальмованими діями й реакціями на педагогічний вплив, низьким рівнем комунікативної культури та неусвідомленим страхом спілкування в педагогічному процесі. Серед цих засобів у педагогічній практиці широко використовують розповідь по колу, програвання педагогічних ситуацій, ролей казкових персонажів, захист фантастичних проектів, розроблення творчих сюжетів ігрового й рольового плану.

А. Макаренко та С. Шацький акцентували увагу на ігрових засобах у педагогічному процесі, особливо на розробленні авторських ігрових і рольових сюжетів. «Як можна побачити, – писав свого часу С. Шацький, – вистава ця, по суті, була своєрідною роботою над своїми ролями за особистої участі керівника, який давав дітям дуже серйозні завдання й уникав дріб’язкових вказівок» [8, с. 423–424].

Аналіз наукової літератури спонукає до висновку про те, що використання ігрових і рольових засобів теоретично обґрунтовано переважно в шкільній практиці, але розроблені теоретичні положення мають практичне значення і для організації фахової підготовки. Учитель, який не опанував прийомів, способів, засобів рольових та ігрових дій в умовах навчання у вищій школі, не зможе ефективно розв’язувати професійні завдання в самостійній професійній діяльності.

Рольові й ігрові засоби допомагають майбутнім учителям-філологам перетворювати освітнє педагогічне середовище. Сутність цих засобів полягає в здатності перетворювати педагогічну ситуацію, відображаючи і програючи її. Використовуючи різні засоби (рольові й ігрові) на заняттях із професійно-орієнтованих дисциплін, викладач створює умови для розвитку здатності студентів впливати на педагогічну реальність, перетворювати її. Сутність рольових й ігрових засобів, які оптимізують моделювання різних ситуацій та активізують рольові й ігрові дії студентів, полягає в тому, що важливим стає тільки результат, але й власне процес переживання, яке супроводжує дії. Хоча рольові й ігрові ситуації, у яких беруть участь студенти, уявні, але емоції й почуття, які вони переживають, – реальні. Специфічною особливістю цих засобів є програмування викладачем процесу формування професійних компетенцій.

Отже, рольові та ігрові засоби направлені на загальну підготовленість майбутніх учителів-філологів, створення умов для формування професійної компетентності як показника якості фахової підготовки студентів.

 

Література:

1. Про Національну стратегію розвитку освіти в Украіні на період до 2012 року/Указ Президента України №344/2013 від 25.06.13 року.

2. Левківський М. Відповідність у структурі компетентності майбутнього вчителя/ М. Левківський// Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2009. - №3. - С.9-12.

3. Васильченко Л.В. Професійна компетентність керівника школи/ Л.В. Васильченко, І.В.Гришина. - Х.: Основа, 2006. - 47 с.

4. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: [монографія]/ Світлана Олександрівна Сисоєва. - Х. - К.: Книжкове вид-во "Каравела", 1998. - 304 с.

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати/Василь Григорович Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 304 с.

6. Краевский В.В. Предметное и общепредметное в образовательных стандартах /В.В. Краевский, А.В. Хуторской// Педагогика. - 2003. - №9. - С.3-10.

7. Выготский Л.С. Психология искусства/ Л.С. Выготский. - М.: Искусство, 1968. - 576 с.

8. Шацкий С.Т. Бодрая жизнь/ С.Т. Шацкий// Пед. соч.: в 4 т. - М.: Просвещение, 1962. - Е.1. - С. 423-424.

References:

1. About the National Strategy for Development of Education in Ukraine on the term until 2012 / President of Ukraine Decree № 344/2013 of 06/25/13 year.

2. Levkovskyy M. Compliance in the structure of of future teacher’s competence / M. Levkovskyy/ / Journal of Zhytomyr Pedagogical University. - 2009. - № 3. - C.9-12.

3. Vasilchenko L.V Head of School’s Professional Competence / L. V.Vasilchenko, I.V.Hryshyna. - Ch.: Base, 2006. - 47 p.

4. Sysoeva S.O. Educational work: [monograph] / Svetlana Sysoeva. - Ch. - K.: Book Publishing House "Caravel", 1998. - 304 p.

5. Kremen V.G. Education and Science of Ukraine - innovative aspects. Strategy. Implementation. Results / Vasily Flint. - K.: Diploma, 2005. - 304 p.

6. Kraevskyy V.V. Objective and Generalobjective in standards of education / V.V. Kraevskyy, A.V. Hutorskoy / / Pedagogy. - 2003. - № 9. - P.3-10.

7. Vyhotskyy L.S. Psychology of Art / L.S.Vyhotskyy. - Moscow: Art of 1968. - 576 p.

8. Shatskyy S.T. Cheerful Life / S.T. Shatskyy / / Ped. comp.: in 4 volumes- M.: Education, 1962. - V.1. - P. 423-424.

Tags: