Крижанівська О. В. МЕХАНІЗМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Печать

Крижанівська О. В.

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету, м. Вінниця

 

МЕХАНІЗМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

Складність умов проживання насе¬лен¬ня України, деприваційні тенденції у сфері зайнятості, проблеми фінан¬со¬вого забезпечення функціонування системи соціального захисту не дозво¬ляють підвищити рівень ефективності та результативності функціонування системи соціального захисту населенн нашої держави.

В Україні соціальний захист населення відбувається з протиріччями та недоліками у функціонуванні відповідних інституцій. Ці структури не гарантують вразливим групам жителів достатнього рівня забезпеченості соціальних гарантій та соціального захисту, а тому на часі вироблення науково обґрунтованої та послідовної довготермінової державної політики, спрямованої на побудову інституціолізованої системи соціального страхування населення України.

Необхідною умовою вирішення проблем соціального захисту населення є реалізація державної соціальної політики. При цьому потрібно обґрунтувати пріоритетні напрями удосконалення організаційно-еконо¬міч¬ного механізму соціального страхування населення та запропо¬нувати напрями вдосконалення державних механізмів соціального страху¬вання з урахуванням фінансової політики, цільових фондів і соціальних програм.

Загальні проблеми організаційно-економічного механізму соціального захисту населення достатньо інформативно опрацювали зарубіжні вчені еконо¬місти П. Бурдьє, К. Воблий, Н. Волгіна, В. Гаркуша, Б. Сербіновський, Т. Су¬лімова, М. Шімінова, С. Яніна та ін.

Особливу увагу механізмам активізації соціального захисту населення як на державному, так і на регіональному рівнях відводять такі відомі вітчизняні науковці, як Л. Альошина, Р. Атаманюк, В. Базилевич, В. Бідак, П. Буряк, О. Біттер, К. Васьківська, Г. Волощук, Н. Внукова, Н. Кузьминчук, В. Ку¬ценко, Е. Лібанова, В. Мікловда, О. Новікова, С. Писаренко, М. Пітюлич, У. Садова, Л. Семів, С. Юрій та ін. Попри вагомі напрацювання залишаються невирішеними питання щодо удосконалення системи соціального захисту населення в загальнодержавній системі соціального захисту.

Під час дослідження процесу трансформації інституту соціального захисту в Україні нами було визначено основні організаційно-правові форми соціального захисту населення на сучасному етапі:

- соціальне забезпечення, важливою складовою якого має бути державна соціальна допомога;

- соціальне страхування (загальнообов’язкове і добровільне); недержавна соціальна допомога [1].

Також, система соціального страхування в ринкових умовах функціонує на принципово нових засадах, що відрізняються від умов централізовано-планової економіки, головною із яких є паритетність сторін соціального партнерства в управлінні системою соціального страхування.

Здійснення ефективної політики соціального захисту населення вимагає створення відповідного фінансового механізму її реалізації, здатного забезпечити соціальну безпеку громадян.

Фінансовий механізм соціального захисту населення нажна узагальними як систему управління фінансовими відносинами через сукупність встановлених державою методів, інструментів і важелів з відповідним регулюванням та забезпеченням їх впливу на рівень соціального захисту населення.

Кожна з організаційно-правових форм соціального захисту населення (соціальне забезпечення, соціальне страхування, недержавна соціальна допомога) має власний особливий фінансовий механізм реалізації. Ось чому функціонування фінансового механізму соціального захисту населення в цілому може бути ефективним за умов узгодженої взаємодії фінансових механізмів кожної із підсистем (форм) соціального захисту населення. Відповідно до цього фінансовий механізм соціального захисту населення може бути представлений сукупністю автономних фінансових механізмів, орієнтованих водночас на досягнення загальної мети – підвищення добробуту населення [2].

Основними елементами фінансового механізму соціального захисту населення є: організаційне забезпечення (головні суб’єкти управління – органи законодавчої та виконавчої влади); нормативно-правове регулювання соціально-економічної політики; інформаційне забезпечення; методи, інструменти та важелі.

Об’єктом фінансового механізму соціального захисту як управлінської системи є процес формування і використання фінансових ресурсів, спрямований на забезпечення відповідного рівня та якості життя населення.

Інструменти фінансового механізму соціального захисту населення згруповані у фінансові регулятори надходжень та фінансові регулятори розподілу. До фінансових регуляторів надходжень належать: у рамках підсистеми соціального забезпечення – податки, збори, офіційні трансферти, кредити та ін.; у рамках підсистеми соціального страхування – страхові внески, бюджетні асигнування, кошти, одержані від стягнення штрафів і пені, благодійні внески, кредити та ін. Фінансовими регуляторами розподілу визначено: у рамках підсистеми соціального забезпечення – соціальні видатки, соціальні гарантії, соціальні трансферти, заробітна плата та ін.; у рамках підсистеми соціального страхування – страхові виплати, матеріальна допомога, дотації та ін [2].

На добробут громадян країни впливають такі фінансові важелі: в рамках підсистеми соціального забезпечення – ставки податків, зборів, розміри оплати праці, соціальних трансфертів, фінансові показники прожиткового мінімуму, основних соціальних гарантій державні нормативи видатків на охорону здоров’я, освіту і т.д.; у рамках підсистеми соціального страхування – розміри відрахувань, страхових внесків на соціальне страхування, розміри страхових виплат, матеріальних допоміг, дотацій і т.д.

Реформи, які проводяться та плануються у сфері фінансування соціального захисту населення в зарубіжних країнах, спрямовані на перерозподіл фінансової відповідальності між державою та іншими соціальними партнерами. В європейських країнах подолання протиріч між фінансовими можливостями і потребами соціального захисту вбачається в раціональному (з урахуванням конкретних соціально-економічних та історичних факторів) поєднанні соціального страхування, соціального забезпечення та соціальної допомоги держави. Інститут соціального страхування залишається базовим у системі, в якій поряд з основними принципами солідарності, субсидіарності і самоуправління отримують розвиток власне страхові засади – відповідність внесків і виплат, капіталізація резервів та ін [1].

Отже, побудова концепції фінансового забезпечення соціального захисту населення має передбачати інтеграцію фінансового механізму соціального захисту населення з іншими фінансово-економічними складовими, у тому числі: аналіз стану та основних проблем у сфері соціального захисту; формування пріоритетів та цілей у сфері соціального захисту; принципи фінансового забезпечення соціального захисту населення; оцінювання рівня та якості життя населення, що сприятиме створенню відповідних умов для підвищення результативності й ефективності фінансового забезпечення соціального захисту населення.

 

Література:

1. Васечко Л. І. Структурні компоненти фінансового механізму соціального страхування / Л. І. Васечко // Вісник КНУТД. — 2011. — № 4. — С. 140—144.

2. Сидорчук А. А. Проблеми формування фінансових ресурсів державного соціального страхування в Україні / А. А. Сидорчук // Наукові записки. Серія “Економіка”. — 2010. — Вип. 13. — С. 251—262.

Tags: