Радкевич М. М. ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

УДК 362:8:002.5

 

Радкевич М. М.

Луцький педагогічний коледж, Україна, м. Луцьк

 

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

 

В статті розглядається проблема застосування інформаційних технологій навчання і процесі підготовки майбутніх педагогів.

Ключові слова: новітні інформаційні технології, навчання, інновація, інформатизація освіти.

Радкевич М.М.

Луцкий педагогический колледж, Украина, г. Луцк

В статье рассматривается проблема применения информационных технологий обучения и процессе подготовки будущих педагогов.

Ключевые слова: новые информационные технологии, обучение, инновация, информатизация образования.

Radkevych M.M.

Teachers College Lutsk, Ukraine, Lutsk

The problem of the use of information technology training and the preparation of future teachers.

Keywords: modern information technology, education, innovation, information education.

 

Вступ

Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Перехід до 12-річної школи об'єктивно вимагає проведення освітнього процесу на технологічному рівні. Це зумовлює появу освітніх інновації, які покликані суттєво змінити освітній процес.

Поняття «інновація» (в перекладі з грецької мови означає «оновлення», «новизна», «зміни») з'явилося вперше у зарубіжних технічних дослідженнях XIX ст. В освіті «інновації» стали предметом вивчення багатьох сучасних учених: А. М. Алексюка, В. І. Бондаря, В. В. Гузєва, І. М. Дячківської, І. А. Зязюна, О. М. Пєхоти, О. Я. Савченко, Г. С. Сазоненко, П. І. Сікорського, С. О. Сисоєвої, О. В. Фурмана та ін.

Аналіз сучасної наукової літератури показав, що існує амбівалентність поняття «інновації». Ми виокремили такі позиції: історичні системи альтернативної освіти, які педагоги-практики не апробували на власному соціокультурному ґрунті, наприклад:

• «Будинок вільної дитини» М. Монтесорі;

• педагогічна антропологія Р. Штейнера;

• технологія розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера;

• технологія розвивального навчання;

• «школа успіху і радості» С. Френе та ін.

Для деяких фахівців інновації асоціюються з такою новою якістю, якої раніше не існувало. Ми погоджуємося із думкою О. І. Когут, яка розуміє під інноваціями в освіті:

• результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем;

• процес оновлення чи вдосконалення теорії та практики освіти, який оптимізує досягнення її мети [1, 5].

Таким чином, сучасний стан розвитку інноваційних технологій навчання відрізняється їх значною кількістю й різноманітністю залежно від того, що брати в основу класифікації педагогічних технологій. Тому в статті ми детальніше зупинимось на сутності, завданнях та можливості використання у під¬готовці майбутніх фахівців педагогічного профілю інформаційних технологій навчання.

Інформатизація освіти в Україні є одним із найважливіших механізмів її реформування. Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій навчання, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання та виховання. Вона пов'язана з розвитком освіти, з широким використанням комп'ютерів у ЗОШ та ВНЗ, інформаційних мереж і техноло¬гій в освітній практиці. Інформаційна технологія визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними та соціальними проблемами.

Зміна змісту відбувається за трьома напрямами навчання і прямо пропорційно залежить від процесу інформатизації суспільства.

Перший напрям пов'язаний із розвитком навчальних дисциплін, які здійснюють підготовку учнів, студентів у галузі інформатики.

Другий напрям має на меті активне використання комп'ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить зміни у предметний зміст всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти.

Третій напрям передбачає вплив інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктуванням знань, накопичених людством.

Таким чином, освіта в ЗОШ та ВНЗ України має бути зацікавлена у підготовці членів майбутнього інформаційного суспільства [1, 247].

Головним завданням використання комп'ютерних технологій в аспекті освітянської практики є:

- побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожному її суб'єкту індивідуальну програму для ефективного засвоєння знань, набуття практич¬них умінь та навичок роботи з комп'ютером;

- створення банку інформаційно-методичного забезпечення освіти;

- використання комп'ютерної техніки з метою інтенсифікації процесу пізнання, продуктивної організації та індивідуалізації навчання;

- забезпечення органічної цілісності функціонування навчального процесу на основі стабільної компактності і водночас динамічної адаптації комп'ютерних навчальних програм;

- створення умов для впровадження у практику принципово нових пізнавальних засобів [4, 46].

Отже, використання комп'ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв'язання таких чотирьох типів дидактичних завдань:

1. Комп'ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв'язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об'єкта засвоєння в комп'ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

2. Комп'ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп'ютер (ЕОМ виконує функції контролера, тренажера тощо). Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, які моделюють діяльність учителя.

3. Використовуючи комп'ютер можна ставити і вирішувати нові дидак¬тичні завдання, які неможливо розв'язати традиційним шляхом. Характерним є імітаційно-моделювальні програми, наприклад, комп'ютерні програми з імі¬тації експерименту.

4. Комп'ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття. Разом з тим реалізуються принципово нові стратегії навчання. Характерним прикладом цього напрямку розробок є так звані «комп'ютерні навчальні середовища», або «мікросвіти», що представляють моделі освоюваних галузей знань (С. Пейперт, США; Б. Сендов, Болгарія та ін.) [3,156].

Майбутні педагоги мають бути обізнані із функціями комп'ютера у навчанні, зокрема:

1. Техніко-педагогічні (навчальні програми та такі що спрямовані на керування, діагностику, моделювання, експертизу, діалог, консультацію тощо).

2. Дидактичні (комп'ютер як тренажер, репетитор, асистент, як устрій, який моделює певні ситуації, комп'ютер як засіб інтенсифікації навчальної ді¬яльності, оптимізації діяльності викладача; комп'ютер як засіб, який виконує функції: оперативного оновлення навчальної інформації, отримання опера¬тивної інформації про індивідуальні особливості учнів, комп'ютер як засіб корекції, контролю і оцінки їх діяльності, її активізації та стимулювання).

Значний дидактичний потенціал використання інформаційних техноло¬гій навчання може бути розкритим лише тоді, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме вчителю. Саме він визначає і забезпечує ті умови, за яких цей потенціал дійсно реалізується.

Комп'ютер не може замінити вчителя, він стає ефективним засобом на¬вчання лише тоді, коли педагог вміло керує взаємодією студента з ним.

Висновки. Таким чином, ефективність використання інформаційних технологій залежить від:

1) змісту навчального матеріалу (проблемні ситуації, наявність проти¬річ);

2) форми проведення (лекція, практичне заняття, консультація, колокві¬ум тощо);

3) рівня розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної, вольової сфер учнів;

4) рівня методичної майстерності вчителя, його вмінь відбирати і використовувати програмовані засоби.

Вмонтування інформаційних технологій у педагогічний процес не пови¬нно звести нанівець наявні досягнення в галузі психології, педагогіки і мето¬дик навчання різних дисциплін, завдати збитків культурним надбанням, національним традиціям.

Разом з тим деякі вчені висловлюють припущення, що педагогічне засво¬єння електронних засобів, глибока інформатизація педагогічної діяльності можуть фундаментально змінити дидактичні концепції . Якщо у сучасному освітньому процесі головною ланкою є «суб'єкт-суб'єкт» навчання учня, то в інформаційно-комунікативній моделі навчання головною ланкою може стати «інформаційна система « суб'єкт навчання» [2, 345].

 

Література:

1. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / Укладач О. І. Когут. - Тернопіль: Астон, 2005. - С 5 - 6, 147 - 151.

2. Мойсею Н. Є. Педагогіка: навчальний посібник. - К., 2001. - С 343-453.

3. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. / За ред. О. М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - С. 156.

4. Чайковська О. Комп'ютерний практикум у системі початкової освіти // Рідна школа. - 2001. - № 1. - С 46-47.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.