кандидат педагогічних наук, Волкова І. В. РОЛЬ ТВОРЧИХ ВПРАВ У РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ

Печать

УДК:372.464+81’242+001.8:37.046.12

 

РОЛЬ ТВОРЧИХ ВПРАВ У РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РІДНОЇ МОВИ

кандидат педагогічних наук, Волкова І. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б. Хмельницького, Україна, Мелітополь

 

У статті обґрунтовано актуальність дослідження, пов’язаної з системою творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу вивчення рідної мови молодшими школярами, розглянуто низку питань, присвячених висвітленню в сучасній лінгводидактичній літературі стану роботи над досліджуваними фактами мови та мотиваційною сферою учнів початкових класів, а також розкрито лінгвістичні, психолого-педагогічні й методичні засади, шляхи і способи роботи над творчими вправами з рідної мови, з’ясовано їх роль у формуванні мотивації учіння.

Ключові слова: мотивація вивчення рідної мови, мовленнєві уміння, зв’язне висловлювання, мова і мовлення, творчі вправи, творча співпраця.

Волкова И. В. Роль творческих упражнений в развитии мотивации к изучению родного языка / Мелитопольский государственный педагогический университет имени Б. Хмельницкого, Украина, Мелитополь

В статье подана система творческих упражнений, как способа мотивационного обеспечения процесса изучения родного языка младшими учениками, рассматривается ряд вопросов, посвященных выяснению в современной лингводидактической литературе состояния исследуемых фактов языка, а также раскрыто лингвистические, психолого-педагогические и методические основания, пути и способы работы над творческими упражнениями по языку, выяснена роль у формировании мотивации обучения.

Ключевые слова: мотивация изучения родного языка, языковые умения, связная речь, язык и речь, творческие упражнения, творческое сотрудничество.

Resume: Volkova I. Role of creative exercise in motivation to learn their mother tongue / Melitopol Bohdan Khmelnitsky State Pedagogical University, Ukraine, Melitopol

In the article the relevance of the research topic related to the system of creative exercises as a means of providing the motivational process of studying the mother tongue younger students, examined a number of issues, devoted to contemporary literature linguodidactic status of work on the observable facts of language and motivational sphere of primary school pupils and Revealed linguistic, psychological, pedagogical and methodological principles, ways and means to work on the creative exercise of their native language, defines their role in the formation of learning motivation.

Keywords: motivation study their native language speaking skills, coherent speech, language and speech, creative exercises, creative collaboration.

 

Постановка проблеми. Система освіти України покликана сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного культурного розвитку суспільства, адже школа готує людину до активної діяльності в різних сферах економічного, культурного, політичного життя. Цю тезу відображено в найбільш вагомих державних документах: Національній програмі Освіта. Україна ХХІ століття, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті. Йдеться про підготовку особистостей, здатних до творчої праці, до самонавчання протягом усього життя. Конкретизують освітянську стратегію розвитку Концепція загальної середньої освіти, Концепція мовної освіти 12-річної школи, де наголошується на необхідності розвитку в молодших школярів здатності до творчого самовираження, формування вмінь виконувати нескладні творчі завдання. У зв’язку з цим змінюються підходи до навчання рідної мови. Залежно від вікових особливостей учнів мовна освіта поділяється на відповідні змістові рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Мотиваційному аспекту навчання останнім часом приділяється достатньо уваги в психологічній і педагогічній літературі, оскільки саме мотиваційна сфера є джерелом найрізноманітніших виявів активності учнів, їх самостійності та ініціативи в процесі пізнання (М. Алексєєва, Н. Бабич, Н. Бібік, Д. Богоявленський, М. Божович, М. Вашуленко, Л. Виготський, Є. Голобородько, Т. Донченко, С. Занюк, О. Леонтьєв, А. Маркова, М. Махмутов, С. Рубінштейн, О. Савченко, М. Скаткін, О. Тихомиров, О. Хорошковська, Т. Шамова, Г. Щукіна); проводяться дослідження щодо місця творчого мислення у формуванні мотивації навчання школярів (А. Дусавицький, Б. Ельконін, Л. Занков, К. Костючок, Д. Ніколенко).

Лінгводидактичний аспект роботи над творчими вправами передбачався у зв’язку з розв’язанням проблем розвитку зв’язного мовлення учнів (А. Богуш, Л. Варзацька, Г. Іваницька, Т. Ладиженська, В. Мельничайко; лінгвістичного аналізу художнього тексту (І. Ковалик, І. Чередниченко та ін..); словесної творчості (В. Масальський, О. Сухомлинський, К. Чуковський).

Формулювання цілей статті. Мета статті – теоретичне обґрунтування ефективності творчих вправ і методики роботи над ними у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз психологічний теорій мотивації засвідчив, що значна кількість мотиваційних концепцій характеризується неоднозначністю, а подекуди і суперечливістю розв’язання низки питань, що стосуються мотивів і мотивації, починаючи з термінологічної. У педагогічному розв’язанні проблеми навчальної мотивації, яка перебуває у нерозривному взаємозв’язку з мотивацією як загально психологічною категорією, ми керуємося діяльнісним підходом, поширеним у науці, де діяльність розглядається як специфічний вид людської активності, спрямований на пізнання, творче перетворення, удосконалення навколишнього світу. Мотивація – процес зміни станів та стосунків особистості – ґрунтується на мотивах, під якими розуміють конкретні спонукання, причини, що примушують особистість діяти, робити вчинки. Навчальний мотив визначено як ставлення учня до предмета власної діяльності, спрямованість на цю діяльність. У ролі мотивів виступають у взаємозв’язку потреби та інтереси, прагнення та емоції, установки та ідеали (4, с. 24 – 26 ).

Отже, мотиви – надто складні утворення, що уявляються як динамічні системи, у яких відбувається аналіз та оцінювання альтернатив, вибір та прийняття рішень. Проаналізовано мотиви, що діють у системі навчання, описані в науково-методичній літературі (Ю. Бабанський, В. Давидов, О. Чувалова, Г. Щукіна та ін.). Розглянуто мотиви вивчення рідної мови в основній школі, де питання мотиваційного забезпечення навчального процесу посідає чільне місце у працях М. Вашуленка, А. Маркової, О. Савченко, Л. Скуратівського та інші. Науковці наголошують на необхідності зацікавити учнів новим матеріалом, створити проблемну ситуацію, підібрати раціональний рівень труднощів завдань, чітко орієнтуватися на практичну значущість кінцевого результату, забезпечувати позитивне емоційне тло уроків мови, вдало застосовувати форми заохочення, урізноманітнювати дидактичний матеріал з метою збудження і підтримки інтересу до знань (2, 3, 5). Така робота ґрунтується на загальнодидактичних принципах, які зумовлюють доцільний вибір методів і прийомів навчання, забезпечують належний рівень засвоєння змісту шкільного курсу мови, формування комунікативних умінь і навичок, характер взаємодії вчителя і учнів.

Окрім загальнодидактичних (науковість, системність, послідовність, свідомість навчання тощо), ми спираємося і на методичні принципи, зокрема на взаємозв’язок елементів мовної теорії з функціонуванням її явищ у мовленні, інтеграцію різнорівневих мовних засобів, розвиток чуття мови. Виокремлено принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу (3, 6). Цей принцип регулює мотиваційний аспект навчання, орієнтуючи педагога на активну позицію учня, його природну допитливість, емоційність, інтелектуальний потенціал, самооцінку, роль у колективі, співпрацю між усіма учасниками навчального процесу, відмову від авторитарного спілкування, усебічну підтримку розумових і вольових зусиль дитини.

Орієнтиром у розробці власної системи творчих вправ цими дослідниками стали особливості учнівського мовлення: активне використання учнями тієї мовної одиниці; правильна побудова граматичних конструкцій; застосування мовних одиниць відповідно до їх семантичних властивостей; доцільне вживання мовних засобів у тому чи іншому контексті; стильова диференціація мовлення. Для нашого дослідження найбільш прийнятою є класифікація творчих вправ О. Малихіної, а також ті вправи, що склали навчально-методичне забезпечення сучасних підручників рідної мови для початкової школи (М. Білецька, Л. Варзацька, М. Вашуленка, В. Колісніченко).

З опорою на них укладено власну систему творчих вправ. Основа їх класифікації – елементи змісту мовної освіти: розвиток мовлення учнів і формування певного кола знань про мову і мовленнєві уміння. У зв’язку з цим творчі вправи розподілено на дві групи: комунікативні (їх мета – удосконалення видів мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння, читання, письмо і говоріння) та фонетико-граматичні, що мають на меті формування у школярів знань про одиниці мовних рівнів: тексту, речення, слова, звука, букви. Усі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні й підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою, тобто становлять цілісну систему і відповідають таким вимогам: розвиток і закріплення різних якостей знань і умінь (повнота, міцність, усвідомлення, гнучкість); забезпечуваність достатньою повторюваністю вправ за видами і кількістю протягом вивчення всієї теми; економна форма пред’явлення , коли до одного запису, малюнка, об’єкта можна сформулювати кілька тренувальних завдань; наявність різних форм керівництва роботою учнів залежно від ступеня засвоєння ними матеріалу (опора на зразок, таблицю, поопераційне коментування, контроль кінцевих результатів тощо). Методика роботи над творчими вправами ґрунтується на сучасних досягненнях фонетики і фонології, графіки і орфографії, орфоепії і лексикології, словотвору, морфології і синтаксису.

Інтерес до виконуваних завдань зростає, якщо вони мають творчий характер, дають можливість виявити власну ініціативу, творчість, самостійність. Отже, для формування повноцінної навчальної мотивації в молодших школярів необхідна цілеспрямована, спеціально організована робота. Навчально-пізнавальні мотиви, пов’язані з внутрішнім змістом і процесом навчання, формуються тільки в ході активної діяльності.

У концепції загальної середньої освіти вказується на необхідність формування розгорнутої навчальної діяльності (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками у різних видах діяльності. Освітніми результати цього є повноцінні мовленнєві уміння і навички, здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр постійно відчуває, що він цікавий як особистість кожному вчителеві та педагогічному колективу в цілому.

Центральним аспектом цього є розвиток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над творчими вправами з мови та мовлення. Така робота задовольняє наступні вимоги:

• реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях – дослідницькій та ігровій; потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та само актуалізації;

• втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності;

• відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

• орієнтує не на результат, а на спосіб дії.

Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри, – з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, планування дій, – лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі ж гри для кожного учня характерні певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв’язання певного творчого завдання, яке лежить в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.

Вирішуючи проблемну ситуацію, учень спирається на аналогію, яка поєднує предмети не за формою, а за змістом. Втручання вчителя у творчий пошук учня має бути обережним, зваженим, таким, що містить приховані підказки. Вчитель має спрямувати дитину на власні розв’язки, а не насаджувати свої.

Дитина має усвідомити сутність незрозумілого і знайти причиново-наслідкові залежності. Адже нова ідея виникає лише тоді, коли людина має певний запас знань і на тлі вже відомого може осягнути незрозуміле.

Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мислительні операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини начебто тренує дійсно людську здібність – створювати нові ідеї, конструкції, об’єкти, продукти, які удосконалюють вже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось принципово нове.

Вправа – метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних навичок і умінь.

Функція методу вправи полягає у трансформуванні частин знань учня в навички й уміння з метою сформувати в нього готовність до вмілих практичних дій, відтворювальну і творчу активність у різних умовах. Діагностичне значення вправи в тому, що тільки глибоке розуміння дитиною набутих знань забезпечує можливість оволодіння міцними уміннями і навичками.

Навчальний результат вправ виявляється в опануванні системи прийомів, спосіб практичної дії в інтелектуальній сфері.

За О. Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних мовних моделей іншими) і творчі, пов’язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання речень, редагування тексту, написання переказу, твору тощо). (1, с. 49-50).

Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички в змінені умови, застосовувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.

Проте, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання впливу творчих вправ з мови та мовлення на розвиток мотивації навчання молодших школярів ще не було предметом дослідження, хоча більшість науковців розглядає творчу діяльність учнів як вирішальний фактор у розвитку мотивації навчання.

Тим часом із цією проблемою тісно пов’язано чимало практичних питань педагогіки, зокрема таких, як формування у дітей позитивного ставлення до навчальної діяльності, до учнівських обов’язків та багато інших, які можна звести до одного: як пробудити в учнів бажання вчитися, прагнення набути знання, уміння, навички, іншими словами, як розвивати повноцінні мотиви навчання.

Висновки.

1. Мотиваційне забезпечення процесу навчання рідної мови сьогодні є суспільно важливою справою, пріоритетною метою нової освітньої філософії.

2. Навчальна мотивація існує в нерозривному взаємозв’язку з мотивацією як психологічною категорією згідно з філософським учінням про частину і ціле. Цим пояснюється множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів дослідження. Оскільки навчальна діяльність полі мотивована, ураховуються мотиви соціальні та пізнавальні, а також обидва види мотивації: зовнішня та внутрішня – найбільш цінна, тому що зумовлена потребами особистості, пов’язана з мотивацією як психологічною категорією згідно з філософським учінням про частину і ціле. Цим пояснюється множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів дослідження. Оскільки навчальна діяльність полі мотивована, ураховуються мотиви соціальні (широкі, вузькі, соціального співробітництва) та пізнавальні (широкі, навчально-пізнавальні, самоосвіти), а також обидва види мотивації: зовнішня та внутрішня – найбільш цінна, тому що зумовлена потребами особистості, пов’язана з її спрямованістю, коли дії та вчинки відбуваються за бажанням суб’єкта, який сам обирає спосіб задоволення потреби. Мотиваційне забезпечення процесу вивчення рідної мови молодшими школярами має тісний взаємозв’язок з мовознавством, ґрунтуючись на сучасних досягненнях лінгвістичної теорії (фонетики і фонології, графіки і орфографії, орфоепії і лексикології, словотвору, морфології і синтаксису), супроводжується впливом на емоційне ставлення дітей до процесу навчання, оскільки емоції є його важливим мотиваційним чинником.

3. Аналіз засобів формування позитивної мотивації учнів, розкритих у дидактико-методичній літературі, допоміг окреслити проблему, що потребує розв’язання, – мотиваційні можливості творчих вправ.

4. Основними є творчі вправи з мови та мовлення, що відрізняються між собою дидактичною метою, ступенем самостійності, рівнем творчості. З’ясовано психолого-педагогічні та методичні засади роботи над ними як дієвого чинника формування високого рівня мотивації навчання учнів початкових класів. В основу класифікації творчих вправ покладено елементи змісту мовної освіти: розвиток мовлення учнів і формування певного кола знань про мову і мовні уміння.

5. Використання в текстах творчих вправ і методичному апараті різних засобів заохочення і підтримки учнів у самостійній праці сприяє виникненню і розвитку їх пізнавальних потреб та інтересів. Цілеспрямоване і систематичне використання на уроках мови творчих вправ забезпечує розвиток творчої діяльності школярів, навчає їх активно і нестандартно мислити, прищеплює інтерес до основ науки про мову, формує прагнення і вміння постійно вдосконалювати свою мовну і мовленнєву культуру, робить процес навчання необтяжливим і радісним.

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в доцільності створення для молодших школярів системи творчої літературної діяльності; використання їх у позакласній роботі з обдарованими дітьми.

 

Література:

1. Біляєв О. Методика мови як наука / О. Біляєв // Дивослово. – 2002. – №11. – С. 20 – 24, 49 – 50.

2. Вашуленко М. С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1- 4 класах / М. С. Вашуленко. – К.: Рад. шк.., 1991. – 112с.

3. Державна національна програма “Освіта” ( “Україна ХХІ століття”) // Освіта. – №44 – 46. – 1993. – 16 с.

4. Калмикова Л. О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: навчальний посібник / Л. О. Калмикова. – К.: НМЦВО, 2003. – 229 с.

5. Малихіна О. В. Мотивація учіння молодших школярів / О. В. Малихіна. – К.: Навч. Книга, 2002. – 304 с.

6. Методика викладання рідної мови в середніх навчальних закладах: підручник / [за ред. М. І. Пентилюк ]. – К.: Ленвіт, 2000. – 264 с.

7. Петрук О. М. До проблеми навчання української мови на функціонально – комунікативних засадах / О. М. Петрук // Нова педагогічна думка. – 2003. – №3. – С. 70 – 71.

8. Полєвікова О. Б. Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу навчання рідної мови / О. Б. Полєвікова // Початкова школа. – 2004. – №3. – С. 15 – 18.

 

References:

1. Bіlyaєv O. Metodika movi yak nauka / O. Bіlyaєv // Divoslovo. – 2002. – №11. – S. 20 – 24, 49 – 50.

2. Vashulenko M. S. Udoskonalennya zmіstu і metodiki navchannya ukraїnskoї movi v 1- 4 klasakh / M. S. Vashulenko. – K.: Rad. shk.., 1991. – 112s.

3. Derzhavna natsіonalna programa “Osvіta” ( “Ukraїna KhKhІ stolіttya”) // Osvіta. – №44 – 46. – 1993. – 16 s.

4. Kalmikova L. O. Formuvannya movlennєvikh umіn і navichok u dіtey: psikholіngvіstichniy ta lіngvometodichniy aspekti: navchalniy posіbnik / L. O. Kalmikova. – K.: NMTsVO, 2003. – 229 s.

5. Malikhіna O. V. Motivatsіya uchіnnya molodshikh shkolyarіv / O. V. Malikhіna. – K.: Navch. Kniga, 2002. – 304 s.

6. Metodika vikladannya rіdnoї movi v serednіkh navchalnikh zakladakh: pіdruchnik / [za red. M. І. Pentilyuk ]. – K.: Lenvіt, 2000. – 264 s.

7. Petruk O. M. Do problemi navchannya ukraїnskoї movi na funktsіonalno – komunіkativnikh zasadakh / O. M. Petruk // Nova pedagogіchna dumka. – 2003. – №3. – S. 70 – 71.

8. Polєvіkova O. B. Vikoristannya tvorchikh vprav yak zasobu motivatsіynogo zabezpechennya protsesu navchannya rіdnoї movi / O. B. Polєvіkova // Pochatkova shkola. – 2004. – №3. – S. 15 – 18.

Tags: