Гуменюк М. М., Побережний Р. А. УПРАВЛІННЯ СКЛАДОМ ТА СТРУКТУРОЮ АКТИВІВ В УМОВАХ ІННОВАЦІНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

УДК: 336.662+336.663

 

УПРАВЛІННЯ СКЛАДОМ ТА СТРУКТУРОЮ АКТИВІВ В УМОВАХ ІННОВАЦІНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Гуменюк М. М., Побережний Р. А.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці

 

Розглянуто особливості управління складом та структурою активів в умовах інноваційно-інвестиційного розвитку, визначено шляхи ефективного управління активами на підприємстві та роль інвестування в управлінні активами.

Ключові слова: управління активами підприємства, структура активів, інновації активів, інвестиції в активи підприємства.

Гуменюк М.М., Побережный Р.А. УПРАВЛЕНИЕ ФОНДОМ И СТРУКТУРОЙ АКТИВОВ В УСЛОВИЯХ ИННОВАЦИНО-ИНВЕСТИЦИОННОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ / Буковинский государственный финансово-экономический университет. Украина, г. Черновцы

Рассмотрены особенности управления составом и структурой активов в условиях инновационно-инвестиционного развития, определены пути эффективного управления активами на предприятии и роль инвестирования в управлении активами.

Ключевые слова: управление активами предприятия, структура активо, инновации активов, инвестиции в активы предприятия.

Gumenyuk M.M., Poberezny R.A. FUND MANAGEMENT AND STRUCTURE OF INNOVATSINO UNDER-INVESTMENT OF ENTERPRISE / Bukovina State Finance and Economics University. Ukraine, Chernivtsi

The feature sand structure of fund management assets in terms of innovation and investment development, the ways of efficient asset management in the enterprise and the role of investment in asset management.

Keywords: asset management companies, asset structure, innovation assets, investments in assets of the company.

 

Вступ.

Управління складом та структурою активів в умовах інноваціно-інвестиційного розвитку підприємства є важливим елементом фінансово-господарської діяльності, який, у свою чергу, відбиває ефективність використання активів і її вплив на фінансовий стан комплексно, з урахуванням всіх факторів.

Рівень ефективності використання активів впливає на показники віддачі інших ресурсів. Тому, вивчення ефективності використання активів за допомогою загальних показників ефекту господарювання не тільки не применшує роль фінансового аналізу, але і збагачує інформаційну базу для потреб прийняття управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану підприємств, є актуальним та своєчасним з точки зору економічного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання перспектив управління фондом та структурою активів в умовах інноваціно-інвестиційного розвитку підприємства відображено в роботах учених і фахівців: Н.В. Ващенко, Ю.І. Максимович, Л.Б. Долінський, Ю.В. Павленко, В.І. Іващенко, Н.В. Смирнова, Е.О. Соколова, Г.С. Козакй ін.

Мета дослідження. Розглянути особливості управління фондом та структурою активів в умовах інноваційно-інвестиційного розвитку, визначити шляхи ефективного управління активами на підприємстві та роль інвестування в управлінні активами.

Виклад основного матеріалу. Управління складом та структурою активів – це зміна структури майна підприємства для створення сприятливих фінансових можливостей при основній виробничій і фінансовій діяльності підприємства, а саме зміна частки основного та оборотного капіталу. Показники структурної динаміки на підприємстві відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу коштів [4, с.156].

Під політикою управління активами підприємства прийнято розуміти цілеспрямований процес формування обсягу і складу оборотних та необоротних активів, який дозволяє забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдань управління. Управління активами підприємства здійснюється з метою досягнення певної системи заходів, які включають [5, с.216]:

− оптимізація розміру оборотних активів, що обслуговують господарські потреби підприємства;

− прискорення швидкості кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотних активів;

− забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів підприємства;

− підвищення прибутковості використання оборотних активів;

− зниження вартості формування оборотних активів.

Аналітичне забезпечення управління структурою та ефективністю використання активів підприємства, зокрема оборотних має велике значення для оцінки фінансового стану підприємств, оскільки швидкість обороту активів безпосередньо впливає на ліквідність та платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості кругообороту оборотних активів, за інших рівних умов, відбиває зростання виробничо-технічного потенціалу підприємства [4, с.157].

Для аналізу активів використовують методи та прийоми оперативного економічного аналізу: методики детермінованої і стохастичної комплексної порівняльної оцінки, характеристик рядів динаміки, що дають достовірну характеристику стану активів та їх структури.

Оборотні активи є важливою і активною складовою активів підприємства, зокрема найліквідніші – грошові кошти. У процесі господарської діяльності оборотні активи безперервно і послідовно змінюються.

Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяльності матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб’єкт господарювання через систему розрахунків отримує виручку і відшкодовує витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат.

Оборотні активи підприємства в кожний момент господарської діяльності одночасно перебувають в усіх стадіях кругообігу. У той час, коли одна частина оборотних активів надходить у виробництво у вигляді виробничих запасів, інша частина активів формується як результат виробництва у вигляді готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг),а третя частина реалізується покупцям і перетворюється через розрахунки в грошові кошти [2, с.169].

Структура оборотних активів вивчається за їх розміщенням у сферах постачання (виробничі запаси), виробництва і формування об’єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари),розрахунків (дебіторська заборгованість) і запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги активів у кожній сфері залежать від специфічних особливостей економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу.

Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом – незавершеного виробництва і готової продукції, товарів, сировини. Проте, вплив негативних зовнішніх чинників спричинених фінансовою кризою,значно коректує склад і структуру активів підприємств.

Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами. Для вивчення складу і сфери застосування фінансових потоків в активах підприємства останні групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, до яких видів активів спрямовано фінансові потоки, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані [1, с.263].

Передумовою ефективного управління складом та структурою активів підприємства є інноваційний процес – послідовний ланцюг дій інноваційної системи на підприємстві, які задіяні у відтворенні інновацій. Його рушійною силою є інвестиції в об’єкти, до яких у інноваційному процесі належить, проявлення, перетворення в інтелектуальний капітал і спрямування новацій в матеріальні ресурси та оцінка ефективності, маркетинг, виробництво, продаж, поширення, сервісне обслуговування, інновацій.

В об’єкти інноваційного процесу інвесторами спрямовуються прямі й портфельні (непрямі) інвестиції – короткотермінові, середньо термінові та довготермінові. Де короткотерміновими є вкладання коштів на період не більше одного року, середньо терміновими – на період від одного до трьох років, а довготерміновими на період понад три роки. Правда на практиці частіше трапляється інша структуризація період інвестування – до 2-х років, до 3-х років, від 3-х до 5-и років та понад 5 років [3, с.352].

Форми освоєння інвестицій обґрунтовуються в бізнес-плані інвестора – за критеріями забезпечення: підготовки науково-дослідних, пошукових, проектних й експериментальних робіт; будівництва об’єкта, комплектації обладнання, пусконалагоджувальних робіт і випробовування устаткування в робочому режимі; освоєння технологічних процесів і виходу на проектну потужність. Це обґрунтування здійснюється в п’ять етапів за участю фінансових посередників, страхових компаній, пенсійних фондів, комерційних банків, інвестиційних компаній, фінансових аналітиків з управління активами.

Капітальні вкладення є основою розширеного виробництва на підприємствах, структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку галузей народного господарства. Недостатній обсяг таких вкладень зумовлює неможливість процесів відтворення та оновлення основних засобів підприємств.

Ураховуючи наявність основного капіталу з високим рівнем зносу, а також низького обсягу інноваційної діяльності, на підприємствах України складається ситуація випуску неконкурентоспроможної продукції.

Сталий розвиток економіки і висока якість національного виробництва залежать, передусім, від інвестиційного оновлення основного капіталу. Проте джерелами економічного зростання вітчизняної економіки стали екстенсивні фактори, зокрема до завантаження старих виробничих потужностей, потенціал яких давно вичерпано [3, с.355].

Високий рівень фізичного спрацювання і морального старіння основного капіталу – основний чинник відставання України від розвинених країн. Негативним є швидке старіння основного капіталу в галузях, що визначають розвиток науково-технічного прогресу, – машинобудуванні, хімії,металургії. Особливе занепокоєння викликає моральне старіння основного капіталу, який в Україні на 20-30 років відстає від досягнень західних країн [5, с.216].

Висока зношеність основного капіталу провокує аварійність праці, погіршує її якість,знижує конкурентоспроможність продукції,що виробляється.

Одним із основних показників ефективності інвестування коштів в основний капітал є капіталовіддача, яка показує обсяги виробництва у розрахунку на кожну гривню коштів,авансованих на формування основного капіталу (визначається відношенням обсягів виробленої продукції до вартості основного капіталу).

За 2013рік підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування спрямовано 16976,9 млн. грн. капітальних інвестицій, що у порівнянних цінах на 16,0% менше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період попереднього року.

Найвагомішу частку капітальних інвестицій (98,9% загального обсягу) спрямовано у матеріальні активи, з яких у будівлі та споруди – 69,7% усіх інвестицій, у машини, обладнання та інвентар і транспортні засоби – 26,1%.

У нематеріальні активи вкладено 1,1% загального обсягу капітальних інвестицій. На капітальні ремонти активів спрямовано 6578,8 млн. грн. капітальних інвестицій (4,0% загального обсягу) [6].

Власні кошти підприємств та організацій, які інвестовані у розвиток економіки та кошти населення вкладені у будівництво індивідуального житла залишаються головними джерелами фінансування, за рахунок яких у поточному році спрямовано 121451,0 млн. грн. або 73,7% усіх капітальних інвестицій.

Частка залучених та запозичених коштів, зокрема кредитів банків і коштів іноземних інвесторів, становила 10,3%. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 6,5% капітальних інвестицій або 10646,6 млн. грн.

Промислові підприємства у 2013р. освоїли 44634,1 млн. грн. капітальних інвестицій, або 27,1% від загального обсягу. Порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги інвестицій у промислові підприємства зменшились на 7,3%.

Найбільші країни-інвестори 2013 року Кіпр – 18712,0 млн. дол. (33,1%), Німеччина – 6194,8 млн. дол. (11,0%), Нідерланди – 5504,0 млн. дол. (9,7%), Російська Федерація – 3842,1 млн. дол. (6,8%) [6].

 

Повний текст статті за посиланням Stattya_Poberezhniy.doc

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.