Петрович І. В. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІННОЇ СКЛАДОВОЇ У СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ЗАСОБІВ ВИСЛОВЛЕННЯ ПОХВАЛИ)

УДК: 811.161

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІННОЇ СКЛАДОВОЇ У СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ЗАСОБІВ ВИСЛОВЛЕННЯ ПОХВАЛИ)

магістрант, Петрович І. В.

Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича, Україна

м. Чернівці

 

Стаття присвячена розгляду засобів висловлення похвали з точки зору комунікативно орієнтованої парадигми комунікації. Розглянуто теоретико-практичні передумови дослідження мовленнєвих явищ у системі мови та зокрема у художньому тексті як знаковому втіленні художнього дискурсу . На матеріалі класичного твору сучасної англійської літератури «Коханець Леді Чаттелрей» було встановлено, що прямі мовні засоби нетипові для висловлення похвали. Імпліцитний спосіб або контекстуально-зумовлений відіграє провідну роль у висловленні похвали англійською мовою.

Ключові слова: комунікація, текст, дискурс, комунікативний акт, контекст, оцінка.

Петрович И. В. АКТУАЛЬНОСТЬ ИССЛЕДОВАНИЯ ОЦЕНОЧНОГО КОМПОНЕНТА В СТРУКТУРЕ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ДИСКУРСА (НА МАТЕРИАЛЕ СПОСОБОВ ВЫРАЖЕНИЯ ПОХВАЛЫ) / Черновицкий национальный университет имени Ю. Федьковича, Украина, г.Черновцы

Статья посвящена рассмотрению способов выражения похвалы в коммуникативно-ориентированной парадигме коммуникации. Были рассмотрены теоретические и практические предпосылки исследования языковых явлений в системе языка. Художественный текст рассматривается как знаковое воплощение художественного дискурса. На материале классического произведения современной английской литературы «Любовник Леди Чаттерлей» было установлено, что прямой способ выражения похвалы – нетипичен. Преобладает имплицитный или контекстуально-обоснованный способ выражения похвалы в английском языке.

Ключевые слова: коммуникация, текст, дискурс, коммуникативный акт, контекст, оценка.

Petrovitch I.V.RESEARCH OFTHE EVALUATIONAL COMPONENT IN FICTION DISCOURSE AS THE MODERN LINGUISTIC PHENOMENON (BASED ON EVALUATIVE UTTERANCES) / Chernivtsi National Yuriy Fedkovitch University, Ukraine, Chernivtsi

The article is devoted to the study of evaluative component in fiction discourse within framework of communication oriented paradigm. Theoretical and practical prerequisites that outline discourse oriented study were considered. Fiction discourse is viewed as the sign embodiment of actual discourse. The practical outcomes are based on the material of classical British modern novel “Lady Chatterley’s Lover”. The research has explicated the following issues. Implicit and context-based evaluation with positive semantics is prevalent in this type of discourse.

Key words: communication, text, discourse, communicative act, context, evaluation.

 

Введення

Загальновизнаним у філології є факт, що вироблення Е. Бенвеністом поняття комунікативної ситуації як основи мовленнєвої діяльності, і її структури і складових привела до включення до галузі лінгвістичного аналізу чинників і елементів, які традиційно вважалися немовними. Ієрархія ціннісних відношень утворюється у процесі складного та неоднорідного процесу. Він охоплює наскрізно усі рівні мови та постає у вигляді комплексного явища, яке у комунікативно орієнтованій мовній парадигмі розуміється як дискурс.

Поняття дискурсу досить широко використовується в працях Ф. де Сосюра. Видатний вчений інтерпретує його в різних аспектах дослідження мови у перспективі її загальної характеристики, характеристики абстрактних мовних одиниць, асоціативних зв’язків, механізмів мовної еволюції. Ф. де Сосюр ставить питання про сутність дискурсу, зазначаючи, що “мову створено лише в перспективі дискурсу, але що ж відділяє дискурс від мови або що саме у певний момент дозволяє сказати, що мова починає діяти як дискурс і намагається визначити її через механізм перетворення мовного значення в мовленнєве значення” .

М. Фуко шукає системний характер дискурсу в спільності умов дискурсивного формування, визнаючи його основною одиницею висловлення і підкреслюючи його специфічний часовий вимір, але водночас відмовляючи йому чи формальній єдності. Дискурсом можна назвати єдність висловлену настільки вони відносяться до спільного дискурсивного формування; він не утворює динамічної чи формальної єдності, яка здатна до нескінченного повторювання, появу і використання якої можна було б віднайти в історії, він складається з обмеженої кількості висловлень, для яких можна визначити низку умов існування.

Дискурс у такому розуміння не є ідеальною і позачасовою формою, яка мала б до того ж певну історію; він наскрізь історичний, фрагмент історії, єдність і переривчастість в самій історії, що ставить проблему своєї власної межі, своїх вилучень, своїх трансформацій специфічних видів темпоральності скоріше, ніж своєї раптової появи серед спільників у часі [4, с.79].

Ц. Тодоров розкриває концепт дискурсу через поняття висловлення, комунікативної ситуації та її складових, а також мовленнєвого акту; дискурс складається не з речень, аз висловлених речень, або, коротких висловлень. А інтерпретація висловлення визначається, з одного боку, реченням, яке виголошується, із іншого - самим його висловлюванням. Це висловлювання включає мовця, який висловлюється, адресата, до якого звертаються, час і місце, попередній і наступний дискурси; коротше кажучи, контекст висловлювання. Іншими словами, дискурс завжди й обов’язково є мовленнєвим актом [5, c. 14]. На думку вченого, будь-яка словесна властивість, факультативна всередині мови, може стати обов’язковою в дискурсі: вибір здійснений суспільством між усіма можливими кодифікаціями дискурсу визначає те, що можна назвати системою жанрів.

Поняття дискурсу по-різному співвідноситься із поняттями тексту, стилю та жанру. Текст (корпус текстів) виступає як фіксована мовленнєва реалізація, результат дискурсивної діяльності. Саме поняття тексту ще не має сталого визначення, вагається між полюсами усного/письмового мовлення, набуває відносних масово-просторових ознак.

Так, розглядаючи текст як “витвір мовленнєвотворчого процесу, що має завершеність, об’єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений згідно з типом цього документа, витвір, який складається з назви (заголовка) і низки особливих одиниць (надфразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, має певну цілеспрямованість і прагматичну установку”, І. Гальперін зауважує, що текст має подвійну природу - стан спокою і руху, і ставить собі за мету виділяти специфічно текстові категорії і компоненти. На його думку, текст як факт мовленнєвого . акту є системним утворенням із своєю ієрархією змістовних категорій: змісту - як терміну граматики тексту, який відноситься до інформації цілого тексту; смислу - на рівні речення чи надфразової єдності; значення - на рівні морфем, слів, словосполучень, синтаксичних конструкцій [16, с.60].

Дані дослідження

Отже, у світлі вищезазначених фактів, дослідження оцінної складової дискурсу та зокрема засобів висловлення похвали у тексті, становить інтерес для філологічних розвідок, відображає загально-лінгвістичний хід наукової думки.

Художній дискурс як багатогранне та неоднорідне явище – невичерпне джерело для аналізу з огляду на сутність художнього способу осмислення реальності. Постаючи як витвір авторського світобачення, художній дискурс вбирає лінгвістичні, культурні та соціальні реалії, які у свою чергу впливають на добір мовних засобів, покликаних на донесення думки автора читачеві. Для кодування повідомлення автором добираються найбільш актуалі та релевантні засобу. Декодування авторської інтенції – процес не менш творчий та складний. Для правильного розуміння та сприйняття задуму втіленого засобами художнього дискурсу читачеві необхідно володіти адекватним або вищим рівнем знань. Власне, випливаючи із зазначених характеристик художнього дискурсу, його філологічний аналіз набуває особливої значущості.

Насамперед, дослідження художнього дискурсу має на меті поєднати класичний підхід до наукових явищ. Водночас, крізь призму факторів, що поєднують вербальні та невербальні фактори, які впливають на текстотворчий процес, можливо побачити не тільки лінгвістичні, а й соціально-культурні аспекти тексту.

Для дослідження засобів висловлення похвали у художньому дискурсі нами використано метод словникових дефініцій з метою виокремлення основної одиниці аналізу – лексеми, що висловлює поняття «похвала» в англійській мові. З результатом аналізу та вибірки отримано відомості про високою мірою варіабельний характер реалізації похвали як акту оцінки та висловлення особистого ставлення до мовця.

Отже, на висловлення поняття «похвала» у дискурсі застосовано такі лексеми: accolade - (formal) praise or an award for an achievement that people admire;

approbation (formal) approval or agreement;

admirableness a feeling of respect and liking for sb/sth;

commendation - an award or official statement giving public praise for sb/sth;

compliment - a remark that expresses praise or admiration of sb;

credit - praise or approval because you are responsible for sth good that has happened;

praise - words that show approval of or admiration for sb/sth;

panegyric - a speech or piece of writing praising sb/sth [17]

Можна побачити, що з для висловлення позитивного ставлення до дій або людини в англійські мові надається широка шкала оцінності, від нейтральної тональності до захопленої.

З метою виокремлення найбільш уживаних лексем на позначення похвали у художньому дискурсі, нами проведено аналіз частоти ужитку зазначених лексем. На прикладі роману Д.Х. Лоренса «Коханець Леді Чаттерлей» розглянемо частотність ужитку виокремлених нами лексем на позначення поняття «похвала».

Проте у процесі опрацювання практичного матеріалу з’ясувалося, що використання зазначених лексем, дуже нечасте явище у тексті роману.

До прикладу, лексема admirable використовується в тексті роману лиш у

0, 001%, з поміж 119809 словоуживань, що свідчить про досить незначний вплив використання цього засобу висловлення похвали: « Mrs Bolton was admirable in many ways. But she had that queer sort of bossiness, endless assertion of her own will, which is one of the signs of insanity in modern woman. Clifford fascinated her because he always, or so of ten, frustrated her will, as if by a finer instinct. He had a finer, subtler will of self-assertion than herself. This was his charm for her» [18, c.98]. Констатація схвалення виявляється більшою мірою контекстуальною. На підтвердження цієї тези, розглянемо усі віднайдені випадки використання praise, які загалом складають 5 випадків використання та 0,004% у тексті роману.

«Clifford had quite a number of friends, acquaintances really, and he invited them to Wragby. He invited all sorts of people, critics and writers, people who would help to praise his books» – у цьому випадку йдеться про фактичне зазначення похвали як комунікативного акту.

«They appeared in the most modern magazines, and were praised and blamed as usual. But to Clifford the blame was torture, like knives goading him. It was as if the whole of his being were in his stories»[18, c.26] - похвала протиставляється негативному ставленню. Ефект позитивного сприйняття цього комунікативного явища досягнуто у ході контекстного опису нестерпності критики.

У процесі розвитку сюжетної канви, ідея нестерпності несхвалення ще більше підкреслює важливість схвалення, похвали: «What did he mean by nothing in it? If the critics praised it, and Clifford's name was almost famous, and it even brought in money...what did her father mean by saying there was nothing in Clifford's writing? What else could there be? For Connie had adopted the standard of the young: what there was in the moment was everything. And moments followed one another without necessarily belonging to one another»[18, c.44].

Для персонажа та головного героя – похвала – надзвичайно важлива, проте лексичні одиниці на її позначення (пряме називання) не застосовуються: «Clifford had quite a number of friends, acquaintances really, and he invited them to Wragby. He invited all sorts of people, critics and writers, people who would help to praise his books. And they were flattered at being asked to Wragby, and they praise»[18, c.57]. «He went up to her sitting-room in the morning. She knew he would come. And his restlessness was evident. He asked her about his play...did she think it good? He had to hear it praised» [18, c.87] - у даному прикладі, важливість схвального ставлення підкреслюється більшою мірою використанням епітетів на позначення схвильованості та очікування схвального відгуку, а не великою кількістю номінативних одиниць. «And she praised it rapturously» [18, c.169] - похвала підкреслюється прикметником, що значно посилює комунікативний ефект.

Висновок

У всіх наведених нами прикладах прослідковується особливість – «похвала», ефект схвального ставлення створюються засобами більшою мірою контекстуальними, а не номінативними одиницями, які покликані втілювати зазначене поняття.

Непрямий – імпліцитний спосіб висловлення похвали, більш характерний для художнього дискурсу Д.Х. Лоренса. На підставі невеликої кількості вжитку лексичних одиниць на позначення поняття «похвала» як комунікативного явища у дискурсі, можливо припустити, що через культурні особливості Британії, а зокрема й стриманість у висловленні емоцій, пояснює таку невелику кількість прямих позначень схвалення.

Вважаємо доцільним та актуальним вивчити зазначене явище у творах інших авторів, з метою виокремлення засобів мови, характерних для опису схвального ставлення у дискурсі, й зокрема у художньому.

Література:

1. Антонов А.В. Сприймання та розуміння тексту. - К.: Т-во «Знання» УРСР. Серія VII. В лабораторіях учених №1, 1977. – 48с.

2. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. – М.: Наука, 1988. – 341с.

3. Арyтюнова Н.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. – М.: Наука, 1976. – 383с.

4. Арyтюнова Н.Д., Падучева Е.В. Язык и мир человека. – М.: «Индрик», 1999. – 896с.

5. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике: Сб. ст./ Переводы. – М.: Прогресс, 1985. – Вып.16: Лингвистическая прагматика. – С.3-42.

7.Апресян Ю.Д. Лексическая семантика синонимического средства языка. – М.: Просвещение, 1987. – 367 с.

8. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. (Стилистика декодирования) – Л.: Просвещение, 1973. – 364с.

9. Баранов А.Г. Текст в функционально – прагматической парадигме: Учеб. пособие. – Краснодар: Изд- во Кубан. гос. ун-та, 1988. – 90с.

10. Баранов А.Н. Аргументация как языковой и когнитивный феномен // Когнитивные исследования за рубежом. Методы искусственного интеллекта в моделировании политических решений. – М., 1990. –С. 19-33.

11. Баранов А.Н. Что нас убеждает? – М.: Знание, 1990. –59с.

12. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX – XX веков. Трактаты, статьи, эссе. – М.: Изд–во МГУ, 1987. – С.387-422

13. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986 – 445с.

14. Березенко В.М. Вплив екстралінгвістичних факторів на вірогідність повідомлення // Проблеми семантики, слова, речення та тексту. Збірник наукових статей. Вип. 6 / Від. Ред. Н.М. Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2001. – С. 6 – 13.

15. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста: Автореф. дис. … докт. филол. наук: 10.02.19. / МЛГУ. – М., 1993. – 38c.

16. Гальперин И.П. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1981. – 139с

17. Longman Dictionary of Contemporary English – Bungay.: Clays Ltd, Suffolk, 1995. – 1668 p

18. Lawrence D.H. Lady Chatterly’s Lover – Wordsworth Editions LTD, 2005 – 447p.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.