доктор історичних наук, Ореховський В.О. ДІЯЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА НА КАВКАЗЬКОМУ ФРОНТІ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918 рр.)

Печать

УДК [94(470+571):614.885]«1914/1918»

 

ДІЯЛЬНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА НА КАВКАЗЬКОМУ ФРОНТІ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1914-1918 рр.)

доктор історичних наук, Ореховський В.О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна, м. Чернівці

 

Стаття присвячена діяльності Російського Товариства Червоного Хреста на Кавказькому театрі бойових дій протягом 1914-1918 рр. Визначені та охарактеризовані форми роботи, що застосовувалися Товариством (евакуація поранених та хворих військових з передових позицій та їх лікування у ближньому тилу, діяльність у галузі реабілітації військових-інвалідів, допомога мирному населенню). Здійснено оцінку результатів роботи Російського Червоного Хреста у цих галузях.

Ключові слова: Російська імперія, Перша світова війна, Російське Товариство Червоного Хреста, медицина, благодійність.

 

Ореховский В. О. ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ РОССИЙСКОГО КРАСНОГО КРЕСТА НА КАВКАЗСКОМ ФРОНТЕ В ГОДЫ ПЕРВОЙ МИРОВО ВОЙНЫ (1914-1918 ГГ.) / Черновицкий торгово-экономический институт Киевского национального торгово-экономического университета, Украина, г. Черновцы

Статья посвящена деятельности Российского Общества Красного Креста на Кавказском театре боевых действий в течение 1914-1918 гг. Определены и охарактеризованы формы работы, которые применялись Обществом (эвакуация раненых и больных военнослужащих с передовых позиций и их лечения в ближнем тылу, деятельность по реабилитации военнослужащих-инвалидов, помощь мирному населению). Осуществлена оценка результатов работы Российского Красного Креста в этих отраслях.

Ключевые слова: Российская империя, Первая мировая война, Российское Общество Красного Креста, медицина, благотворительность.

 

Orehowskyi W.О. ACTIVITY OF RUSSIAN RED CROSS AT THE CAUCASIAN FRONT IN YEARS OF THE FIRST WORLD WAR (1914-1918) / the Chernivtsi trade and economic institute of the Kyiv national trade and economic university, Ukraine, Chernivtsi

The article is sanctified to activity of Russian Society of Red Cross on the Caucasian theatre of battle actions during 1914-1918 forms are Certain and described works that were used Society (evacuation of victims of soldiery from front - rank positions and their treatment in a near rear, activity for the rehabilitations of servicemen - invalids, help to peaceful population). The estimation of job of Russian Red Cross performances is carried out in these industries.

Keywords: the Russian empire, First World War, Russian Society of Red Cross, medicine, charity.

 

Вступ. Перша світова війна виявилася переломним періодом історичного розвитку народів Російської імперії і не тільки її. За масштабністю бойових дій та кількістю жертв вона перевищувала найбільш криваві збройні конфлікти у всій попередній військовій історії світової цивілізації.

Саме війна із небувалою силою загострила усі еконо¬мічні і політичні проблеми ворогуючих країн. Однією з таких проблем стала нездатність державних структур до сучасної організації військового господарства, і медично-санітарного в тому числі. Все це викликало зростання ролі громадських військово-санітарних організацій.

Особливого значення це питання набуло у Російській імперії з її відсталою системою медичної допомоги та неповоротким бюрократичним апаратом. Частково зарадити цій ситуації мало Товариства опікування хворими та пораненими воїнами, що виникло у 1867 р. і пізні¬ше було перейменовано на Російське товариство Червоного Хреста (РТЧХ).

Його діяльність надала значної допомоги державній військовій медицині.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значущість подій 1914-1918 рр. привертали, привертають і будуть привертати до себе увагу істориків. Однак, незважаючи на широкий спектр праць, що висвічують політичну, військову, економічну складові цієї кампанії, історіографія ряду аспектів «Великої війни» є досить обмеженою. Однією із таких «білих плям» є історія Російського Червоного Хреста, зокрема роль, яку відіграло Товариство у допомозі пораненим та хворим у роки Першої світової війни. Особливо це стосується діяльності РТЧХ на Кавказькому театрі бойових дій. Певним «виправданням» тут може слугувати той фактор, що за кількістю задіяних сил та засобів, розмаху та інтенсивності військового протистояння, російсько - турецький фронт, безумовно, поступався іншим фронтам Російської імперії. В той же час, це було чи не єдине місце, де російські війська не зазнали жодної серйозної поразки протягом всієї війни. І не останню роль тут відіграла активна допомога військовому відомству громадських благодійних організацій (і РТЧХ у тому числі).

Як вже зазначалося, історіографія даного питання досить обмежена. Серед наукових доробок радянської доби слід виділити ряд статей вірменського дослідника Г.А. Мелкумяна, присвячених діяльності громадських організацій по забезпеченню потреб Кавказької армії та допомозі цивільному населенню у роки війни [12; 13].

Новий історіографічний етап у вивченні теми (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) пов’язаний із звільненням від ідеологічних штампів та залученням ряду нових джерел. Значне місце у науковому доробку, присвяченому діяльності Російського Червоного Хреста, посідають дисертаційні дослідження Г.М.Грицаєвої, В.О. Соколової, О.В.Чистякова та ін. [1; 24; 29].

Проте, не дивлячись на ґрунтовність та високий науковий рівень згаданих праць, в них досить побіжно зачіпається питання діяльності Російського Червоного Хреста на Кавказі.

Свідченням зростанню інтересу до згаданої проблеми став ряд публікацій, що з’явилися в останні роки. З подібних досліджень варто відмітити роботи Н.Х. Дзагурової [3], Ю.В. Карасової [8], В.С. Краснокутського [9], Ф.К. Тменова [25], А.Ю. Чеджемова [28] та ін.

Таким чином, за останні роки спостерігається кількісне зростання робіт, що присвячені вивчені історії діяльності РТЧХ. Однак, незважаючи на появу цілого ряду наукових досліджень, що так чи інакше зачіпають тему діяльності Російського Червоного Хреста багато її питань продовжує залишатися поза увагою вчених. Тому, наукова розробка даного питання продовжує залишатися одним з важливих завдань історичної науки. Це і визначило актуальність теми, обраної автором статті.

Виходячи з вищевказаного метою публікації є розкриття та характеристика основних напрямків діяльності РТЧХ по наданню допомоги військовим та цивільному населенню на Кавказькому театрі бойових дій у роки Першої світової війни, оцінка основних результатів його роботи.

Виклад основного матеріалу.

З початком бойових дій Російська імперія розгорнула два діючі фронти :

1) Північно-Західний фронт – проти Німеччини та 2) Південно-Західний фронт – проти Австро-Угорщини. Із проголошення Росії війни з боку Туреччини (жовтень 1914 р.) була сформована Окрема Кавказька армія, яка розгорнулася у 1917 р. в Кавказький фронт [21, с.68-69]. Він протягнувся від Чорного моря до афганського кордону на відстань 2500 км. За своїм характером це був дуже складний театр військових дій. Для медичного забезпечення військ тут залучали численні медико-санітарні сили і засоби, в тому числі і громадських організацій. Управління головноуповноваженого РТЧХ при Кавказькій армії було сформоване у листопаді 1914 р. Спочатку головноуповноваженим був призначений Л.Д.Кноррінг, в січні 1915 р. його замінив Л.В.Голубєв. Помічниками головноуповноваженого були відомий хірург професор В.А.Оппель і доктор медицини почесний лейб-медик В.П.Раєв. Медичною частиною цього управління завідував В.А.Оппель, пізніше - С. Р.Миротворцев [13, с.221].

Небачені масштаби бойових дій призвели до колосальної кількості втрат серед солдатів та офіцерів російської армії, що змусило уряд Російської імперії залучити для надання допомоги пораненим і хворим воїнам громадську ініціативу та добродійність.

У серпні 1914 р. імператором Миколою ІІ було затверджене тимчасове положення про евакуацію поранених і хворих у п’ятій главі якого йшлося про участь структур Червоного Хреста, громадську і приватну добродійність в цій загальнодержавній справі. Ця участь могла полягати в допомозі евакуаційним установам військового відомства білизною, одягом, медикаментами. Крім того, допускалась організація на основних евакуаційних шляхах «харчувальних і нічліжних пунктів» для забезпечення потреб поранених військових [6, с.202].

Виходячи із цих побажань найголовнішим завданням, яке довелося вирішувати головноуповноваженим Червоного Хреста з перших днів війни, стало завдання планового здійснення евакуації поранених і хворих з передової до прифронтових госпіталів і лазаретів і звідти до тилових медичних закладів.

Величезну роль покликані були відігравати передові загони, особливо гужові транспорти, які входили до їх складу.

Особливо потрібними були санітарні транспорти на Кавказькому театрі військових дій. Характер місцевості зумовив те, що винесення поранених з передових позицій здійснювалося виключно ручними ношами (іноді санітари несли їх по декілька днів) [20, арк.110]. Наступний етап евакуації повинен був здійснюватися за допомогою возів, а ще краще - автомобілів. Цьому сприяла наявність прекрасного шосе, а також великі відстані до будь-якого медичного закладу (часто більше 150 верст) [27, арк. 22-23 зв.; 10, с.569].

Жорстокі весняні бої 1915 р. Кавказької армії (тільки на Ольтинському напрямку за 5 днів було поранено 1400 чоловік) [14, с.5] привели до напруження всіх сил військового відомства і санітарних організацій для евакуації поранених і хворих солдатів та офіцерів з передових позицій у тилові медичні заклади. У донесенні головноуповноваженого РТЧХ на Кавказі Л.В.Голубєва вказувалося, що доставка поранених з гірських вершин була надзвичайно важкою; «...на ці висоти не парокінні, не однокінні ноші пробратися не можуть з причини крутих схилів і відсутності будь-яких доріг або стежин, внаслідок чого солдати виносять пораненого на шинелях, причому 6-7 чоловік несуть його по декілька годин. На середині гірської вершини звичайно вже були в’ючні ноші, якими поранені і доставляються до найближчого пункту Червоного Хреста або Земського Союзу» [14, с.5].

Для евакуації поранених і хворих в розпорядженні головноуповноваженого налічувалося 6 передових загонів, яким, завдяки гірським умовам війни і відсутності залізниць, довелося дещо змінити свій устрій шляхом впровадження в’ючних нош при загонах і виділення останніми з свого складу окремих невеличких рухомих лазаретів на 10-15 ліжок [2, с.3569-3570].

Особливо плідною була діяльність 4-го Кавказького передового загону Червоного Хреста імені З’їзду Гірничопромисловців Півдня Росії. Під час боїв на Ванському напрямку цей загін на чолі з виконуючим обов’язки уповноваженого Є.Є.Бєляєвим вивіз з Вана до 200 поранених та 14 чоловік зі складу Американської Місії [14, с.7].

Крім передових загонів велику допомогу, за словами Л.В.Голубєва, надавали три в’ючних транспорти Міського Союзу (кожний на 60 нош), які виявилися спасінням для важкопоранених при перевезенні їх гірськими дорогами [4, с.3568].

Величезна кількість поранених та хворих вимагала від військового відомства та інших організацій не тільки прийняття негайних заходів по організації евакуації, але й забезпечення їх подальшого лікування. Для цього необхідно було збільшити кількість лікарняних місць у госпіталях і лазаретах (особливо міських).

Ще 12 вересня 1914 р. у Тифлісі був скликаний з’їзд Союзу міст Кавказу. З’їзд розглянув такі питання, як кількість поранених і хворих, яка має бути розміщена в містах Кавказу; кількість ліжок, яку можна виділити із загальної кількості на повне утримання кожного міста, військово-лікувальних закладів і приватної добродійності; виділення приміщень під лазарети в казармах, військових лікувальних установах, громадських будівлях, готелях, театрах, школах, приватних будинках і т. д.; необхідність побудови спеціальних бараків для розміщення лазаретів і т. д. Серед резолюцій з’їзду було рішення розгорнути на Кавказі 50 тис. ліжок тільки для Кавказької армії [13, с.221-222].

В подальшому неодноразово розглядався план реального розгортання вказаної кількості ліжок. В результаті обговорення цього питання на засіданнях бюро Кавказького відділу Союзу міст (7-10 листопада 1914 р.) за участю представників інших громадських благодійних організацій була висловлена думка про необхідність спільних дій у цьому напрямку. 4 січня 1916 р. Л.В.Голубєв у своїй звітній доповіді на засіданні Головного управління Російського Червоного Хреста вказував: «На Кавказі відкриті 41302 ліжок, з них за рахунок: Союзу міст 19945, Земського Союзу 14167, Червоного Хреста 1037, самих міст 1710, інших громадських і приватних організацій 4453» [13, с.222].

Початок військових дій на Кавказі викликав небезпеку занесення інфекційних хвороб у тилові райони діючої армії, особливо з боку полонених турків. Для боротьби з цим вже у кінці 1914 року було вирішено влаштувати поблизу Тифлісу спеціальне лазаретне містечко, а також виділити у кожному госпіталі та лазареті відділення для інфекційних хворих [26, арк.24 зв.].

При здобутті турецьких міст Червоному Хресту довелося провести велику роботу по очищенню залишених госпіталів від бруду та сміття. Особливо важким було положення в Ерзерумі. За словами уповноваженого Земського Союзу лікаря Є.І.Марциновського, місто становило собою справжню клоаку. За 1915 рік у ньому хворіло на тиф 150 тис. чоловік. Одночасно в ерзерумських госпіталях лежало 40 тис. хворих на тиф. У березні та квітні 1915 року лютувала холера, вмирало по 200 чоловік на день. Був і такий день, коли померло 700 чоловік [22, с.1641].

Командир 1-го Кавказького армійського корпусу генерал П.П.Калітін у своєму телеграфному донесенні від 27 лютого 1916 р. писав заступникові головнокомандувача Кавказьким фронтом генералові М.М. Янушкевичу: «Необхідно екстрено відряджати до Ерзеруму спеціальні сильні робочі санітарні команди, забезпечивши їх… інструментами, гарбами, кіньми. Місцеві засоби недостатні для міста, що було завжди джерелом тифу, холери і чуми. Необхідно усе це робити енергійно, тепер же, інакше ми ризикуємо втратити війська від всяких епідемій. Настає тепло, від великих кладовищ йде сильний сморід, бо трупи майже не закопані, стирчать голови, ноги і руки. Водопровідні труби дерев’яні, усі нечистоти з ґрунту вбираються у водопровідні труби, питна вода заражена, аналізи робляться, були випадки холери і висипного тифу, потрібно поспішати з очищенням» [13, с.232].

Очищення Ерзеруму продовжувалося біля місяця. Величезну допомогу у цьому надавав санітарно-дезінфекційний рухомий загін Червоного Хреста під керівництвом професора І.І.Широкогорова. Особовий склад загону, крім його начальника, складався з двох бактеріологів, хіміка-бактеріолога, завідуючого господарством, завідуючого лазнею, двох студентів і 25 санітарів. Майно загону розміщувалося у 28 залізничних вагонах [5, с.2335].

Для боротьби з епідеміями у розпорядженні загону знаходились: бактеріологічна лабораторія; дезінфекційні камери різних типів; лазня, яка складалася з 7-ми вагонів; велика кількість дезінфекційних апаратів, гідропультів і запас дезінфекційних засобів у кількості десятків і сотень тисяч пудів [5, с.2335].

Після прибуття на місце призначення загону були обстежені в Ерзерумі та поблизу всі будівлі, колодязі, 250 фонтанів, відкриті пральні. Була налагоджена робота дезінфекційних камер [23, с.2081]. Тільки у лазнях загону за час від 12 березня до 1 травня 1916 року змогли вимитися біля 45 тис. чоловік, з них 524 офіцери [5, с.2340].

З 13 березня по 17 травня 1916 р. проводилася Трапезундська операція. Частини Кавказької армії 5 квітня захопили Трапезунд, який, як і Ерзерум, знаходився у вкрай антисанітарному стані. Спочатку оздоровчі заходи проводилися місцевими силами, але епідемічна ситуація вимагала серйозніших дій. 9 червня начальник штабу фронту віддав наказ про відрядження І.І.Широкогорова і його загону до Трапезунду. У наказі підкреслювалось: «Вказую на професора Широкогорова, як на фахівця, що привів в зразковий порядок місто Ерзерум» [13, с.233].

Після ретельної перевірки санітарного стану Трапезунда І.І.Широкогоров зажадав проведення ряду заходів, аж до перебудови міського водопроводу впродовж місяця, що було здійснено силами і засобами військово-інженерної служби. У своєму рапорті на ім’я головнокомандувача Кавказьким фронтом від 22 червня І.І.Широкогоров просив: «Для здійснення усіх санітарних заходів у Трапезунді потрібно негайне асигнування коштів у розмірі близько 150 тис. крб.». Завдяки прийнятим заходам тут був створений належний санітарний порядок [13, с.233].

У кампанії 1917 р. на Кавказькому фронті, в умовах розвалу армії, війська погано забезпечувалися матеріальними засобами, особливо продовольством. Почастішали епідемічні захворювання. У кінці жовтня 1917 р. у Трапезунді було зафіксовані перші випадки захворювань на чуму. Хоча захворіло всього 24 чоловіки, які були ізольовані в спеціальному лазареті Червоного Хреста, проте як з боку військового відомства, так і з боку громадських організацій були прийняті заходи для ліквідації цієї небезпечної інфекції. Важливу роль зіграв санітарно-дезінфекційний потяг — загін Червоного Хреста на чолі все з тим же з професором І.І.Широкогоровим. Сюди було спрямовано і банно-пральний дезінфекційний потяг № 2 РТЧХ. Боротьба проти чуми в Трапезунді проводилася в умовах великого руху солдатських мас з фронту до тилових районів країни. Це значно утруднювало ліквідацію вогнища чуми. Проте двомісячна вперта боротьба (листопад-грудень 1917 р.) проти цієї страшної інфекції закінчилася успішно [13, с.233].

Багатогранна діяльність Російського Червоного Хреста по наданню допомоги хворим та пораненим була б неможливою без роботи його господарських закладів і, перед усім, Головного складу і польових складів РТЧХ.

На Кавказькому театрі військових дій величезне значення для забезпечення медичних і господарських установ РТЧХ та інших відомств всім необхідним мала організація управлінням головноуповноваженого складу Червоного Хреста у Тифлісі. У цій справі велику послугу управлінню зробило Митне відомство, яке надавало для цієї мети пакгаузи на товарній колії станції Тифліс. Після незначних переробок приміщення було пристосоване для нового завдання [19, арк. 149].

Важкі кліматичні умови театру бойових дій змусили Червоний Хрест прийняти участь, поряд із іншими громадськими організаціями, у забезпеченні армії теплими речами. Уповноважений Червоного Хреста Р. Ф. Грохольський 11 листопада 1914 р. доставив з Тифлісу до Сарикамишу велику партію теплих речей для роздачі військам. Потім він «з навантаженим караваном верблюдів відправився на передові позиції, де відвідав командирів корпусів в Меджингерті, Караургані і за їх вказівкою забезпечив війська теплими речами» [13, с.230].

На початку грудня Грохольский знову доставив з Тифлісу солідну кількість зимового одягу для військ, що діяли у Сарикамишській операції. На передових позиціях він «широко роздавав тим воїнам, що мерзнули в снігу теплі речі, в чому була виключно велика потреба. Завдяки цьому багато солдатів врятувалися від…замерзання». Усі роки війни в зимовий час особовий склад армії забезпечувався теплим одягом через Червоний Хрест. Збір цих речей від громадян всюди носив масовий характер [13, с.230].

З початком війни постало питання щодо лікування одужуючих поранених, які потребували спеціального бальнеологічного та санаторно-курортного лікування. І тут допомога громадських організацій та приватних осіб стала надзвичайно доречною.

Вже 8 серпня 1914 р. «Чорноморська газета» повідомила, що принц О.П.Ольденбурзький надав курорт Гагри Червоному Хресту. Журналіст газети відмічав: «На перших порах там може розміститися 500 хворих, а в подальшому курорт буде пристосований для 4 тис. чоловік» [17, с.43].

Місяцем пізніше, у вересні 1914 р., громадськість м. Сочі обговорює питання про прийом поранених. За великим рахунком питання це було ініційоване самими пораненими. У другій декаді вересня до правління акціонерного товариства курорту «Кавказька Рив’єра» звернулися поранені офіцери з проханням дозволити розмістити їх на курорті з метою якнайшвидшого одужання. Розглянувши це прохання, правління прийняло рішення про задоволення клопотання. В результаті з жовтня 1914 р. до березня 1915 р. безкоштовно були відведені місця особам, постраждалим на війні і потребуючим теплого морського клімату. Окрім цього, для постійного медичного спостереження правління надало пораненим і двох лікарів. З метою підвищення комфорту до Туапсе була прокладена залізниця, а звідти до Сочі можна було добратися на пароплаві за 4 години [17, с.44].

Товариство Червоного Хреста стало опорою для Військового відомства у справі реабілітації поранених та хворих військових. Були розроблені спеціальні «Правила для хворих та поранених, які направляються Лікарняною комісією Російського товариства Червоного Хреста до лікарняно - санітарних станцій». В них, зокрема, відмічалось, що направлення мало бути здійснене разом із грошовою допомогою на лікування. Хворі приймалися тільки при наявності посвідчення від Лікарняної комісії Головного управління РТЧХ. На них поширювали свою дію правила санаторно-курортного закладу. Порушення останніх могло призвести не тільки до припинення лікування , але і позбавляло подальшої опіки Червоного Хреста [9, с.65].

У січні 1915 р. Міністерство торгівлі та промисловості сповістило Головне Управління РТЧХ, що воно надає 1 тис. вакансій для безкоштовного лікування на Кавказьких мінеральних водах у літній сезон 1915 р. Щоб розмістити таку кількість поранених та хворих головноуповноважений розгортає активну діяльність з метою відкриття нових лазаретів (у П’ятигорську – на 85 місць, Єсентуках – 230 місць і у Кисловодську – 80 місць)[9, с.66].

Війна калічила людей не тільки фізично, але й морально. Часто під впливом стресових обставин люди просто божеволіли. Справа евакуації та подальшого влаштування психічнохворих військових стала ще однією сферою діяльності Червоного Хреста.

Справа розпочалася з організації в тилу армій приймальних та збірних пунктів. Приймальні пункти повинні були міняти свої місце розташування разом із зміною дислокації тих чи інших армій.

У квітні 1915 р. для обслуговування військових частин Кавказького фронту Червоним Хрестом були відкриті один збірний пункт в Тифлісі і два приймальних - в Кобулеті і Александрополі. Для потреб евакуації було обладнано 4 спеціальних залізничних вагони [11, с.48; 14, с.16,19; 15].

Всього через Червоний Хрест пройшло 3640 чоловік, з них з Кавказького фронту – 1055 чоловік; у цьому числі вказані солдати, офіцери, психічнохворі біженці, сестри-милосердя і цивільні чини з фронту [7, с.64].

Початок бойових дій на Кавказькому театрі призвів до зрушення з місць проживання великих мас мирного населення.

У грудні 1914 р. турецькі війська під командуванням Халіль-паші рушили у бік іранського міста Тавриз, вбиваючи і грабуючи вірменське населення Урмії, Ураз-Булага і Салмаста. Місцеве вірменське населення було вимушене піти разом з відступаючою російською армією. Біженці у кількості 44 тис. вірмен і 20 тис. ассирійців (айсорів) сконцентрувалися у місті Джульфі, куди була скерована допомога продовольством і медикаментами [18, с.42] .

Велике скупчення біженців спостерігалось і у місті Нахічевань. Останні потерпали від голоду, серед них з’явилися інфекційні захворювання. Для надання допомоги їм терміново був сформований медико-харчувальний загін Червоного Хреста у складі двох лікарів, п’яти сестер, двох студентів-медиків, чотирьох санітарів і господарського персоналу. До вечора 12 січня 1915 р. загін прибув до Нахічевані, де розгорнув 30 ліжок для інфекційних хворих [12, с.92].

Координацію заходів по допомозі біженцям у Нахічевані здійснював головноуповноважений В.П.Раєв. Він же керував вказаним загоном. Біженці були розміщені як на вокзалі (у залізничних вагонах), так і в самому місті (по квартирах). Для зручності їх обстеження В. П. Раєв вирішив розділити загін на дві частини. Лікар Панкришев і студент-медик Ткаченко з двома сестрами обстежували біженців у вагонах теплушок і впродовж трьох днів оглянули 1400 чоловік. Жінка-лікар Какобадзе і нахічеваньський повітовий лікар Шенгеля обстежували біженців, які розміщувалися у приватних помешканнях, і за дві доби оглянули більше 50 квартир. Біженці були украй виснажені «вони тільки на вигляд нагадували людей, коли ж їх роздягали для огляду з метою з’ясування стану здоров’я, то видно було тільки скелет з натягнутою шкірою» [12, с.92-93].

В результаті медичного обстеження біженців з 13 по 24 січня було виділено 430 хворих, з них 350 лікувалися амбулаторно, а 80-стаціонарно. Основна маса хворих страждала дизентерією. Були випадки запалення легенів, гострого ревматизму і обмороження кінцівок. Проте, прийняті заходи поступово дали позитивні результати. До 23 січня в лазареті загону залишилось 12 хворих. Зважаючи на таке становище медико-харчувальний загін 24 січня був відправлений до Тифлісу. За рішенням В.П.Раєва у Нахічевані залишалася лікар Какобадзе з метою доліковування хворих і обслуговування місцевого населення [12, с.93].

Надзвичайно активно працював «Загін Червоного Хреста для боротьби із заразними хворобами». Працівники цього загону — лікар Мкртумянц, студент-медик Олєйніков і санітари виконали велику роботу по наданню різнопланової допомоги пораненим і хворим біженцям, які скупчилися у Джульфі [12, с.93].

Велике скупчення біженців утворилося в районах міст Дільмана (15тис. чоловік) та Хосрова (1500 чоловік) [14, с.97,99]. Наданням медичної допомоги і забезпеченням питання біженцям крім військових медичних закладів займався і 3-й Кавказький пересувний лазарет Червоного Хреста [12, с.93-94].

У харчових пунктах лазарету щодня отримували їжу 600-700 біженців [14, с.99]. «Окрім гарячої їжі дітям видавалися молоко, яйця і галети» [14, с.97]. Потерпілих від різанини доставляли в лазарет в надзвичайно важкому стані. «Айсори зазвичай відмовлялися від раціональної медичної допомоги. Деякі з них...не приймали ліків, побоюючись отруєння, внаслідок чого смертність серед них була високою» [14, с.99]. Величезне скупчення біженців в цих районах загрожувало спалахом інфекційних захворювань і серед військових діючої армії. «Спроби військового начальства розселити біженців по курдських селах в Котурі, Сараї, Деєре та ін. не мали успіху, внаслідок страху біженців» [14, с.99].

Відступ російських військ в ході Алашкертської операції, який тривав з 9 по 22 липня 1915 р. став причиною нового потоку біженців. Чисельність останніх перевищила 100 тис. чоловік [14, с.8]. Склалося критичне становище у справі медичного забезпечення біженців і військових. Розгорнуті на передовій перев’язувальні пункти і лазарети відходили з армійськими частинами. На Ігдирському напрямку не виявилося лікувальних, установ для прийому поранених і хворих, окрім лазарету Червоного Хреста, розгорнутого в населеному пункті Каре. Цей лазарет зіграв виключно велику роль. Впродовж липня місяця тут отримали медичну допомогу 6 843 людини, з них — 6 412 стаціонарно і 431 амбулаторно [14, с.54 (додатки)]. Завідувач цього лазарету П. М. Сніткін у своєму рапорті від 12 серпня вказував: «маси біженців, що проходили повз лазарет впродовж усього часу натовпами, зверталися в лазарет, просячи хліба, окропу і води. Наскільки було можливо лазарет приходив до них на допомогу. Висилалися санітарні двоколки за тими, що були знесиленими, підбиралися кинуті діти і евакуювалися до Ігдиру своїми засобами. Видано біженцям за липень 40 пудів хліба і 680 обідів» [14, с.53 (додатки)]. Спочатку лазарет в Каре мав 30 ліжок, впродовж липня він розширився до 724 місць [14, с.51(додатки)]. Лазарет працював на дві операційні, завдяки його посиленню хірургічним загоном за рахунок сарикамишського лазарету Червоного Хреста [12, с.95].

Прийом біженців в місті Ігдирі забезпечував медико-харчувальний пункт Червоного Хреста. Тут, серед амбулаторних хворих біженців «щодня спостерігалося по 12-13 випадків дизентерії впродовж останніх днів, а раніше було до 60-70 випадків в день. Висипний тиф безумовно існує, що цілком природно при тій скупченості» [12, с.95-96]. Смертність серед них була високою (щодня 20 — 30 смертних випадків). Змучені, виснажені люди гостро потребували усіх видів допомоги. Проте допомога, що надавалась їм, була украй недостатньою [12, с.96].

Окрім основного потоку біженців в ігдирському напрямку, значні маси їх скупчилися у районах міст Хоя, Джульфи, Сарикамишу, Карса, Кагизману, Олександрополя та інших місць. 15 і 16 серпня 1915 р. в околицях міста Хоя перебувало 2500 біженців-вірмен [12, с.96]. Їх медичним і матеріальним забезпеченням займався загін Червоного Хреста для боротьби із заразними хворобами. У Джульфі «коли почалася реєстрація біженців до 7 серпня було 1100 чоловік, до 10 серпня залишилося до 600, а після 10 — було всього 70-80 чоловік. Хворих на 18 серпня перебувало 5 чоловік, з них 2 холерних і 3 випадки черевного тифу» [12, с.96].

Всі ці дані свідчать, що становище біженців протягом 1915 р. залишалося вкрай важким і допомога, що надходила їм від військового відомства не задовольняла всіх потреб. Проте, як би погано не йшла справа, громадські благодійні організації (і РТЧХ у їх числі) провели величезну роботу по охороні здоров’я біженців.

Висновки. Протягом війни діяльність РТЧХ на Кавказькому фронті розгорталася за трьома основними напрямками; 1) евакуація постраждалих солдатів та офіцерів; 2) подальше їх лікування у тилових медичних закладах Червоного Хреста; 3) участь складів РТЧХ у забезпеченні діючої армії ліками, перев’язочними засобами, інструментарієм, провізією та іншим необхідним майном.

Маневровий характер бойових дій, особливо на першому їх етапі, вимагав негайних заходів щодо організації планової і безперервної евакуації хворих та поранених військових з передової. Червоний Хрест діяв тут шляхом організації спеціальних розподільних евакуаційних пунктів. Головноуповноважені РТЧХ на фронтах докладали багато зусиль для обладнання санітарних транспортів. Активно використовувалася новинка XX ст. – автомобіль.

Величезна кількість поранених, у порівнянні з минулими війнами, вимагали від червонохресних госпіталів і лазаретів надзвичайно напруженої роботи. Останні лікували легкопоранених та надавали першу допомогу важкопораненим, які потім евакуйовувалися у госпіталі для більш інтенсивного лікування.

Крім надання медичної і харчової допомоги військовим частинам, на Червоний Хрест було покладено завдання допомагати військово-санітарному відомству в його боротьбі з поширенням епідемічних захворювань на фронті і в тилу. Допомога ця здійснювалася шляхом формування санітарно-епідемічних залізничних вагонів, дезінфекційних залізничних вагонів, відкриттям заразних лазаретів.

Війна вимагала не тільки чіткої роботи медичних закладів РТЧХ, а й безперебійного забезпечення їх всім необхідним. Завдяки мережі складів госпіталі, лазарети, передові загони та ін. формування Червоного Хреста в достатній кількості забезпечувалися медичним і господарським майном.

Події 1914-1918 рр. поставили перед Товариством питання щодо лікування одужуючих поранених, які потребували спеціального лікування на курортах Кавказу. Його вирішенням займалася спеціальна Лікувальна комісія. Вона розглядала клопотання військових і призначала відповідні види пільгового або безкоштовного лікування мінеральними водами, ваннами, лиманами та ін.

Військові дії призвели до зрушення з місць постійного проживання великих мас мирного населення. Крім державних установ їх влаштуванням, лікуванням, харчуванням та забезпеченням речами першої необхідності займалися громадські санітарні організації, у тому числі і РТЧХ.

Нездатність держави до організації сучасного медично-санітарного господарства призвели до того, що громадські організації частково перехоплюють ці функції, стаючи в багатьох випадках конкурентами і навіть монополістами в деяких галузях лікарської і не тільки лікарської допомоги.

 

Література:

1. Грицаева А.Н. Благотворительность в России в годы Первой мировой войны (1914 – февраль 1917 г.): опыт помощи пострадавшим от военных действий: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история»/ А.Н.Грицаева; Московский педагогический государственный университет. - М., 2008. – 24 с.

2. Деятельность Красного Креста на Кавказе //Вестник Красного Креста. - 1915. - №8. - С.3569-3570.

3. Дзагурова Н. Х. Женская благотворительность во Владиавказе в годы Первой мировой войны / Н.Х. Дзагурова //Кавказ в годы первой мировой войны: героика и повседневность: сборник статей. – Владикавказ: ИПЦ СОИГСИ ВНЦ РАН и РСО-А, 2014. – С.188-202.

4. Доклад главноуполномоченного Красного Креста при Кавказской армии //Вестник Красного Креста. - 1915. - № 8. - С.3568.

5. Доклад профессора И.И. Широкогорова //Вестник Красного Креста. - 1916. - №7.С. 2335-2341.

6. Ерёмин И.А. Забота о больных и раненых воинах в Западной Сибири в годы Первой мировой войны (1914 – 1918 гг.) // И.А. Ерёмин / Известия Томского политехнического университета. – 2006. – Т.309.Социально-экономические и гуманитарные науки. - №6. – С. 202-205.

7. Ерошенко А.П., Черкасов А.А. Россия в Первой мировой войне (1914 - 1918 гг.): военно-санитарная деятельность Российского общества Красного Креста / А.П.Ерошенко, А.А.Черкасова // История и историки в контексте времени. - 2010. – Вып.7. – С.60-72.

8. Карасова Ю. В. Российское общество Красного Креста в годы Первой мировой войны 1914-1918 гг. / Ю.В. Карасова // Международная научно-практическкая конференция «Россия и Кавказ в Первой мировой войне 1914-1918 гг.: основные военные кампании, геополитические и социокультурные итоги». Сборник тезисов докладов. – г. Назрань: ООО «КЕП», 2014. – С.93-101.

9. Краснокутский В.С. Колония Красного Креста как возможный объект показа в отражении событий периода Первой мировой войны на КМВ / В.С.Краснокутский // Материалы VI Международного конгресса «Инновационные факторы устойчивого развития туристско-рекреационных территорий» в 2-х томах. – Пятигорск, 25-26 апреля 2012 г. – Пятигорск: Вестник Кавказа, 2012. – С.64-67.

10. Красный Крест на Кавказе //Вестник Красного Креста.-1915. - №2. – С.567-569.

11. Краткий обзор деятельности Российского Общества Красного Креста по оказанию помощи больным и раненым воинам на театре войны с Австро-Венгрией, Германией и Турцией в 1914-1915 гг. Доклад общему собранию гг. членов РОКК 28 февраля 1916 года. – Петроград: Государственная Типография, 1916. – 91 с.

12. Мелкумян Г.А. Медицинская помощь беженцам в 1915 году. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. lraber.asj-oa.am/3517/1/92.pdf‎.

13. Мелкумян Г.А. Роль общественных организаций в медицинском обеспечении Кавказской армии в годы Первой мировой войны / Г.А.Мелкумян// Историко-филологический журнал АН Армянской ССР. – 1977. - №3 (78). – С.221-234.

14. Обзор деятельности учреждений, состоящего под высочайшим покровительством ее императорского величества государыни императрицы Марии Федоровны Российского Общества Красного Креста на Кавказском фронте за май, июнь и июль месяцы 1915года. – Тифлис: Электропечатня Тифлисской № 2 тюрьмы, 1915. – 101 с. + 78 с.(прилож.).

15. Отчет уполномоченного психиатрической организации Красного Креста при Кавказской армии, доктора А.И. Прусенко //Вестник Красного Креста. - 1916. - №1. - С. 123-181.

16. Очерк возникновения и деятельности Российского Общества Красного Креста. – СПб.: Государственная типография, 1913.-63с.

17. Полякова Л.Г. Периодическая печать как средство изучения деятельности тыла в годы Первой мировой войны (на примере Черноморской губернии) / Л.Г.Полякова // Былые годы. - 2012. - № 3 (25) – С.42-51.

18. Пушкарев А.С., Степанянц С.М. Помощь российских благотворительных организаций армянам – жертвам геноцида в годы І Мировой войны/ А.С.Пушкарев, С.М.Степанянц // Научные ведомости Белгородского Государственного университета. История. Политология. Экономика. Информатика. – 2008. - №5 (45). – Выпуск 7. – С.42-45.

19. Російський державний військово-історичний архів (далі - РДВІА). – Ф.12651. – Оп.6. – Спр.47.

20. РДВІА. - Ф.12651. – Оп.10. - Спр.24.

21. Россия в войнах ХХ века: Статистическое исследование. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 608 с.

22. Санитарное состояние Эрзерума //Вестник Красного Креста. - 1916. - №5. - С.1641-1642.

23. Санитарное состояние Эрзерумского района //Вестник Красного Креста. - 1916. - №6. - С.2081.

24. Соколова В.А. Российское Общество Красного Креста (1867-1918 гг.); автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история» / В.А. Соколова; Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Санкт-Петербургский государственный университет». – СПб., 2014. – 24 с.

25. Тменов Ф. К. Детское призрение в Северной Осетии в период Первой мировой войны / Ф.К.Тменов // // Кавказ в годы первой мировой войны: героика и повседневность: сборник статей. – Владикавказ: ИПЦ СОИГСИ ВНЦ РАН и РСО-А, 2014. – С.219-225.

26. Центральний державний історичний архів України, м.Київ (далі - ЦДІАУ). – Ф. 719. – Оп. 1. – Спр. 67.

27. ЦДІАУ. – Ф. 719. – Оп. 1. - Спр.69.

28. Чеджемов А. Ю. Волонтерская медицинская деятельность в период Первой мировой войны: вопросы историографии / А.Ю. Чеджемов // Кавказ в годы первой мировой войны: героика и повседневность: сборник статей. – Владикавказ: ИПЦ СОИГСИ ВНЦ РАН и РСО-А, 2014. – С.210-218.

29. Чистяков О.В. Организационное устройство и деятельность Российского Общества Красного Креста в годы Первой мировой войны (1914-1918 гг.): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история» / О.В. Чистяков; Московский государственный университет управления. – М., 2009. – 26 с.

 

References:

1. Hrytsaeva A.N. Blahotvorytel'nost' v Rossyy v hody Pervoy myrovoy voyny (1914 – fevral' 1917 h.): opyt pomoshchy postradavshym ot voennykh deystvyy: avtoref. dys. na soyskanye uchen. stepeny kand. ystor. nauk: 07.00.02 «Otechestvennaya ystoryya»/ A.N.Hrytsaeva; Moskovskyy pedahohycheskyy hosudarstvenny unyversytet. - M., 2008. – 24 s.

2. Deyatel'nost' Krasnoho Kresta na Kavkaze //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1915. - #8. - S.3569-3570.

3. Dzahurova N. Kh. Zhenskaya blahotvorytel'nost' vo Vladyavkaze v hody Pervoy myrovoy voyny / N.Kh. Dzahurova //Kavkaz v hody pervoy myrovoy voyny: heroyka y povsednevnost': sbornyk statey. – Vladykavkaz: YPTs SOYHSY VNTs RAN y RSO-A, 2014. – S.188-202.

4. Doklad hlavnoupolnomochennoho Krasnoho Kresta pry Kavkazskoy armyy //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1915. - # 8. - S.3568.

5. Doklad professora Y.Y. Shyrokohorova //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1916. - #7.S. 2335-2341.

6. Erёmyn Y.A. Zabota o bol'nykh y ranenykh voynakh v Zapadnoy Sybyry v hody Pervoy myrovoy voyny (1914 – 1918 hh.) // Y.A. Erёmyn / Yzvestyya Tomskoho polytekhnycheskoho unyversyteta. – 2006. – T.309.Sotsyal'no-эkonomycheskye y humanytarnye nauky. - #6. – S. 202-205.

7. Eroshenko A.P., Cherkasov A.A. Rossyya v Pervoy myrovoy voyne (1914 - 1918 hh.): voenno-sanytarnaya deyatel'nost' Rossyyskoho obshchestva Krasnoho Kresta / A.P.Eroshenko, A.A.Cherkasova // Ystoryya y ystoryky v kontekste vremeny. - 2010. – Vыp.7. – S.60-72.

8. Karasova Yu. V. Rossyyskoe obshchestvo Krasnoho Kresta v hody Pervoy myrovoy voyny 1914-1918 hh. / Yu.V. Karasova // Mezhdunarodnaya nauchno-praktycheskkaya konferentsyya «Rossyya y Kavkaz v Pervoy myrovoy voyne 1914-1918 hh.: osnovnye voennye kampanyy, heopolytycheskye y sotsyokul'turnye ytohy». Sbornyk tezysov dokladov. – h. Nazran': OOO «KEP», 2014. – S.93-101.

9. Krasnokut•skyy V.S. Kolonyya Krasnoho Kresta kak vozmozhny obъekt pokaza v otrazhenyy sobytyy peryoda Pervoy myrovoy voyny na KMV / V.S.Krasnokut•skyy // Materyaly VI Mezhdunarodnoho konhressa «Ynnovatsyonnye faktory ustoychyvoho razvytyya turyst•sko-rekreatsyonnykh terrytoryy» v 2-kh tomakh. – Pyatyhorsk, 25-26 aprelya 2012 h. – Pyatyhorsk: Vestnyk Kavkaza, 2012. – S.64-67.

10. Krasnyy Krest na Kavkaze //Vestnyk Krasnoho Kresta.-1915. - #2. – S.567-569.

11. Kratkyy obzor deyatel'nosty Rossyyskoho Obshchestva Krasnoho Kresta po okazanyyu pomoshchy bol'nym y ranenym voynam na teatre voyny s Avstro-Venhryey, Hermanyey y Turtsyey v 1914-1915 hh. Doklad obshchemu sobranyyu hh. chlenov ROKK 28 fevralya 1916 hoda. – Petrohrad: Hosudarstvennaya Typohrafyya, 1916. – 91 s.

12. Melkumyan H.A. Medytsynskaya pomoshch' bezhentsam v 1915 hodu. [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://www. lraber.asj-oa.am/3517/1/92.pdf‎.

13. Melkumyan H.A. Rol' obshchestvennykh orhanyzatsyy v medytsynskom obespechenyy Kavkazskoy armyy v hody Pervoy myrovoy voyny / H.A.Melkumyan// Ystoryko-fylolohycheskyy zhurnal AN Armyanskoy SSR. – 1977. - #3 (78). – S.221-234.

14. Obzor deyatel'nosty uchrezhdenyy, sostoyashcheho pod vysochayshym pokrovytel'stvom ee ymperatorskoho velychestva hosudaryny ymperatrytsy Maryy Fedorovnы Rossyyskoho Obshchestva Krasnoho Kresta na Kavkazskom fronte za may, yyun' y yyul' mesyatsy 1915hoda. – Tyflys: Эlektropechatnya Tyflysskoy # 2 tyur'mы, 1915. – 101 s. + 78 s.(prylozh.).

15. Otchet upolnomochennoho psykhyatrycheskoy orhanyzatsyy Krasnoho Kresta pry Kavkazskoy armyy, doktora A.Y. Prusenko //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1916. - #1. - S. 123-181.

16. Ocherk voznyknovenyya y deyatel'nosty Rossyyskoho Obshchestva Krasnoho Kresta. – SPb.: Hosudarstvennaya typohrafyya, 1913.-63s.

17. Polyakova L.H. Peryodycheskaya pechat' kak sredstvo yzuchenyya deyatel'nosty tыla v hody Pervoy myrovoy voyny (na prymere Chernomorskoy hubernyy) / L.H.Polyakova // Bylye hody. - 2012. - # 3 (25) – S.42-51.

18. Pushkarev A.S., Stepanyants S.M. Pomoshch' rossyyskykh blahotvorytel'nykh orhanyzatsyy armyanam – zhertvam henotsyda v hody I Myrovoy voyny/ A.S.Pushkarev, S.M.Stepanyants // Nauchnye vedomosty Belhorodskoho Hosudarstvennoho unyversyteta. Ystoryya. Polytolohyya. Эkonomyka. Ynformatyka. – 2008. - #5 (45). – Vypusk 7. – S.42-45.

19. Rosiys'kyy derzhavnyy viys'kovo-istorychnyy arkhiv (dali - RDVIA). – F.12651. – Op.6. – Spr.47.

20. RDVIA. - F.12651. – Op.10. - Spr.24.

21. Rossyya v voynakh XX veka: Statystycheskoe yssledovanye. – M.: OLMA-PRESS, 2001. – 608 s.

22. Sanytarnoe sostoyanye Эrzeruma //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1916. - #5. - S.1641-1642.

23. Sanytarnoe sostoyanye Эrzerumskoho rayona //Vestnyk Krasnoho Kresta. - 1916. - #6. - S.2081.

24. Sokolova V.A. Rossyyskoe Obshchestvo Krasnoho Kresta (1867-1918 hh.); avtoref. dys. na soyskanye uchen. stepeny kand. ystor. nauk: 07.00.02 «Otechestvennaya ystoryya» / V.A. Sokolova; Federal'noe hosudarstvennoe byudzhetnoe obrazovatel'noe uchrezhdenye vyssheho professyonal'noho obrazovanyya «Sankt-Peterburhskyy hosudarstvenny unyversytet». – SPb., 2014. – 24 s.

25. Tmenov F. K. Det•skoe pryzrenye v Severnoy Osetyy v peryod Pervoy myrovoy voyny / F.K.Tmenov // // Kavkaz v hody pervoy myrovoy voyny: heroyka y povsednevnost': sbornyk statey. – Vladykavkaz: YPTs SOYHSY VNTs RAN y RSO-A, 2014. – S.219-225.

26. Tsentral'nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny, m.Kyyiv (dali - TsDIAU). – F. 719. – Op. 1. – Spr. 67.

27. TsDIAU. – F. 719. – Op. 1. - Spr.69.

28. Chedzhemov A. Yu. Volonterskaya medytsynskaya deyatel'nost' v peryod Pervoy myrovoy voyny: voprosy ystoryohrafyy / A.Yu. Chedzhemov // Kavkaz v hody pervoy myrovoy voyny: heroyka y povsednevnost': sbornyk statey. – Vladykavkaz: YPTs SOYHSY VNTs RAN y RSO-A, 2014. – S.210-218.

29. Chystyakov O.V. Orhanyzatsyonnoe ustroystvo y deyatel'nost' Rossyyskoho Obshchestva Krasnoho Kresta v hody Pervoy myrovoy voyny (1914-1918 hh.): avtoref. dys. na soyskanye uchen. stepeny kand. ystor. nauk: 07.00.02 «Otechestvennaya ystoryya» / O.V. Chystyakov; Moskovskyy hosudarstvenny unyversytet upravlenyya. – M., 2009. – 26 s.

Tags: