Годний С. П. КУЛЬТУРА ПОЛІТИЧНОГО ЛОБІЮВАННЯ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

УДК 328.184 Політологія

 

КУЛЬТУРА ПОЛІТИЧНОГО ЛОБІЮВАННЯ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Годний С. П.

Київський національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Україна, м. Київ

 

Розкривається проблема співвідношення рівня політичної культури із станом лобістської діяльності в Україні. Визначається, що лобістська діяльність є важливим способом участі громадян в управлінні державою. Показано основні фактори та умови цивілізованного лобіювання в Україні. Підкреслюється суспільна необхідність прийняття закону про політичне лобіювання в Україні. Розкрито практичну сутність категорії «культура політичного лобіювання».

Ключові слова: лобіювання, лобістська діяльність, політична культура, демократизація, культура лобіювання.

 

Годный С. П. Культура политического лоббирования в условиях демократизации украинского общества / Киевский национальный педагогический университет имени Н. П. Драгоманова, Украина, Киев.

Раскрывается проблема соотношения уровня политической культуры с состоянием лоббистской деятельности в Украине. Определяется, что лоббистская деятельность является важным способом участия граждан в управлении государством. Показаны основные факторы и условия цивилизованного лоббирования в Украине. Подчеркивается общественная необходимость принятия закона о политическом лоббировании в Украине. Раскрыта практическая сущность категории «культура политического лоббирования».

Ключевые слова: лоббирование, лоббистская деятельность, политическая культура, демократизация, культура лоббирования.

 

Godny S. P. Culture polytycheskoho lobbyrovanyya in terms demokratyzatsyy Ukrainian society / the Kiev pedagogical university natsyonalnыy behalf NP Dragomanov Ukraine, Kiev.

Raskrыvaetsya problem sootnoshenyya level polytycheskoy STATUS lobbystskoy culture with activities in Ukraine. Is determined, something lobbystskaya Activities javljaetsja vazhnыm way to attend a citizens control the state. Showing Main factors and terms tsyvylyzovannoho lobbyrovanyya in Ukraine. Need to community Podcherkyvaetsya Adoption polytycheskom lobbyrovanyy of law in Ukraine. Practical essence solved category "culture polytycheskoho lobbyrovanyya."

Keywords: lobbyrovanye, lobbystskaya Activities, Political culture, demokratyzatsyya, culture lobbyrovanyya.

 

Науково-практичне дослідження феномена лобізму набуває особливої актуальності у зв'язку зі зростанням його значущості в політичному житті сучасної України. Лобістська діяльність може бути визначена як система і практика реалізації інтересів різних груп громадян шляхом організованого впливу на законодавчу та адміністративну діяльність органів державної влади та управління різного рівня з метою прийняття ними необхідних рішень [1].

Лобіювання (лобізм), на думку більшості дослідників, — це явище, об'єктивно притаманне демократії. Ставши своєрідним механізмом взаємодії органів державної влади та інтересів громадян, він виявився інститутом, вбудованим в політичну систему держав ряду західних країн [2]. Однак в умовах неефективного правового регулювання, низького рівня правової та політичної культури в цілому, економічної та духовної кризи лобізм може приймати непередбачувані форми й негативно вплинути на всі елементи політичної системи суспільства. Саме розвиток політичної культури, утвердження демократичних цінностей, розвиток громадянського суспільства здатні реалізувати величезний позитивний потенціал лобізму.

Важливість і значущість дослідження лобізму зумовлює підвищений інтерес до нього з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, праці яких присвячено аналізу концепцій лобізму в умовах розвитку сучасного політичного середовища.

Особливий внесок в осмислення теорій лобізму як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Б.Вулп, Дж. Олзевскі, Ф.Штольц, М.Адамс, П. Метью, Дж.Кумбер, Р.Еделман, Р. Прайс, Г.Бентеле та ін., окремі аспекти плюралістичної теорії груп висвітлено в працях російських фахівців – М. Анохіна, Т. Аравіної, О. Барвіна, О. Бєлоусова, О. Бінецького, О. Бобрової, І. Богдановської О. Борєва, Т. Бордачова, І. Бусигіної, І. Вавочкіної, Т. Виноградової, К. Вяткіна, Є. Галумова, Є. Гусевої, тощо.

Вітчизняні розробки цієї проблеми представлено у дослідженнях В. Андрущенка, В. Бебика, Д. Богуша, Л. Губерського, Ф. Кирилюка, В. Королька, О. Лісничука, Є. Макаренко, М. Михальченка, М. Обушного, М. Ожевана, Г. Почепцова, С. Телешуна, Є. Тихомирової та ін.

Однак аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової думки засвідчив фрагментарність досліджень лобізму у взаємозвязку із політичною культурою суспільства, що зумовило постановку мети наявної роботи — визначити характерні, конструктивні параметри культури політичного лобіювання в умовах демократизації українського суспільства.

Почнемо із тієї гіпотези, що лобістська діяльність являє собою один з найважливіших способів участі населення в управлінні державою. Сьогодні це пов'язано з тим, що підвищення рівня освіти, усвідомлення суспільством цінностей демократії, розвиток інформаційних технологій призводить до прагнення громадян розуміти цілі і мотиви прийнятих владою рішень, і не просто оцінювати їх з позиції справедливості, але й претендувати на те, щоб їх думку в процесі розробки, затвердження й прийняття таких рішень було враховано.

З іншого боку, не завжди існуючі інститути демократії здатні відобразити все різноманіття існуючих в суспільстві думок, поглядів і уявлень. У цих умовах лобістська діяльність може стати одним з дієвих та ефективних механізмів, за допомогою якого громадяни можуть відстоювати свою позицію перед органами влади. Але в умовах такої ситуації йдеться не просто про факт лобіювання чиїхось інтересів, а про цивілізований підхід до цього процесу. Тобто, фактично слід підняти питання про культуру політичного лобіювання і, насамперед, наявності тих важливих основ, які роблять цей процес цивілізованим.

Насампред доводитися констатувати, що на сьогоднішній день спроби законодавчого регулювання лобізму в Україні не знайшли реального втілення, хоча робилися неодноразово. Закон про регулювання лобістської діяльності прийнятий так і не був. Необхідність відповідного закону пов’язана із тим, що сьогодні практика лобіювання інтересів дисонує з неврегульованістю цього явища. Це є «причиною мутації практики лобізму в кримінальний бік, маскування лобістських організацій в образі партій, громадських організацій тощо, чия діяльність (коло інтересів, методи дії та ступінь впливу) не обмежені належним чином» [3]. Пропонувався до розгляду, наприклад, проект А. Ткачука «Про регулювання лобістської діяльності в органах державної влади» [4]. Але, ймовірно, що головною причиною відхилення поданого законопроекту, як і кількох попередніх, є відсутність системних вимог для прийняття подібного закону.

До таких необхідно віднести: високий рівень економічного розвитку країни (бо законодавче регулювання лобістської діяльності існує в країнах з високими економічними показниками), наявність розвиненої нормативно-правової бази, що регулює взаємини основних суб'єктів політичної системи, наявність налагодженої системи функціонального представництва інтересів, високий рівень розвитку громадянського суспільства і демократичних інститутів, наявність політичної волі як бізнес спільноти, так і представників влади тощо.

Відсутність законодавчих основ і принципів регулювання цієї діяльності породжують прихованість від широкого загалу важливих рішень, що їх влада може приймати кулуарно навіть за такими соціально значущими питаннями, як витрачання бюджетних коштів, охорона здоров'я, освіта, наука, культура, екологія тощо.

Що в цілому ми маємо на увазі під культурою політичного лобіювання? Отже, по-перше, обов’язкову наявність правової бази (у вигляді відповідного закону) щодо його здійснення

По-друге, культура лобіювання повинна відображувати істотні ознаки, властивості, особливості, що відрізняють це явище від інших і додають йому цінність (при законному лобіюванні) або антіценность, коли лобізм приносить шкоду людям їх колективам, організаціям тощо.

По-третє, питання про якість здійснення лобістської діяльності повинне розглядатися стосовно всіх елементів її технології та технології лобіювання в цілому [5].

По-четверте, культура лобіювання повинна залежити від компетентності його суб'єктів, грамотності їх дій та операцій, використовуваних ними засобів (техніки), способів, методів і правил (тактики), реальності цілей і завдань, планування і прогнозування (стратегії), дотримання процесуальних форм і документального оформлення рішень, своєчасності та надійності контролю і нагляду.

Висновок. Подальше дослідження лобістської діяльності доцільно здійснювати в рамках тенденції, що намітилася до її розгляду як перспективного інституту демократії. В основі наукових робіт як і раніше повинні лежати завдання розробки та введення в юридичну практику механізмів правового регулювання лобізму. Слід продовжити в наукових роботах і законодавстві строго розрізняти «правомірний» і «неправомірний» види лобіювання, прагнути надати можливість для розкриття позитивного і корисного потенціалу першого і максимально обмежити прояву другого, як одного з проявів антикультури.

 

Література:

1. Лобізм [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://uk. wikipedia. org/wiki/Лобізм. — Назва з екрана.\

2. Зяблюк Н.Г. Лоббизм в США как политический институт [Текст] / Н. Г. Зяблюк // США: экономика, политика, идеология.— 1995 —№ 1. — С.16-21.

3. Тихомирова Є. Б. Технологія зв’язків з владою: міжнародний досвід лобіювання [Текст] / Є. Б. Тихомирова // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. — 2001. — Випуск 6. — С. 235–244.

4. Тихомирова Є. Лобізм як складова міжнародного PR [Текст] / Є. Тихомирова // Політичний менеджмент. — 2005. — № 1 (10).— C. 143–151.

5. Лопата М. Лобіювання: світова практика та українські реалії [Електронний ресурс] / М. Лопата. — Режим доступу : http://postua. info/lopata.htm. — Назва з екрана.

 

References:

1. Lobizm [Elektronnyj resurs]. — Rezhym dostupu : https://uk. wikipedia. org/wiki/Lobizm. — Nazva z ekrana.\

2. Zjabljuk N.Gh. Lobbyzm v SShA kak polytycheskyj ynstytut [Tekst] / N. Gh. Zjabljuk // SShA: эkonomyka, polytyka, ydeologhyja.— 1995 —# 1. — S.16-21.

3. Tykhomyrova Je. B. Tekhnologhija zv'jazkiv z vladoju: mizhnarodnyj dosvid lobijuvannja [Tekst] / Je. B. Tykhomyrova // Visnyk Ljvivsjkogho universytetu. Serija mizhnarodni vidnosyny. — 2001. — Vypusk 6. — S. 235–244.

4. Tykhomyrova Je. Lobizm jak skladova mizhnarodnogho PR [Tekst] / Je. Tykhomyrova // Politychnyj menedzhment. — 2005. — # 1 (10).— C. 143–151.

5. Lopata M. Lobijuvannja: svitova praktyka ta ukrajinsjki realiji [Elektronnyj resurs] / M. Lopata. — Rezhym dostupu : http://postua. info/lopata.htm. — Nazva z ekrana.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.