ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Титаренко Л. Г. ЩОДО ОСНОВНИХ ПРИЧИН ТА УМОВ НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Титаренко Людмила Геннадіївна - старший викладач кафедри кримінального, кримінально – виконавчого права так кримінології Навчально – наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

ЩОДО ОСНОВНИХ ПРИЧИН ТА УМОВ НЕОБЕРЕЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Загальновідомо, що кримінологічне вивчення будь-якого явища неможливе без встановлення його причин та умов. Проблема причинності була і залишається однією із основних та одночасно дискусійних у кримінології, адже саме глибоке вивчення причин та умов злочинів є запорукою подальшої ефективної протидії злочинності.

Причинність розглядається як одна з форм універсальної взаємодії, як один з видів детермінації, що означає тільки генетичний зв’язок. Тут розкривається те, чому сталося дане явище, як протікав процес його породження, встановлюється факт зв’язку між породжуючим і породженим.

Частіше за все під причинами злочинності у кримінології розуміється та сукупність соціальних явищ і процесів, що породжують, обумовлюють її існування і відтворення в суспільстві [1, с. 121].

Що ж до умов злочинності, то ними є система соціально-негативних, з точки зору пануючих суспільних відносин явищ і процесів, які детермінують злочинність як свій наслідок [2, c. 44].

Злочини, вчинювані з необережності, являють собою частину загальної злочинності, самостійний елемент її структури. Як соціально-правове явище, необережна злочинність досить поширена і небезпечна[3, c.303].

Вивченням необережної злочинності займалися багато видатних фахівців з кримінального права, кримінології та інших суміжних галузей права, зокрема: В.В. Голіна,І.М. Даньшин,Л.М. Давиденко, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, та ін.

З огляду на те, що необережна злочинність співвідноситься із злочинністю в цілому, як часткове й загальне, не дивлячись на специфіку необережних злочинів, їм притаманна загальна схема криміногенної детермінації. Із цього приводу доречно буде вказати позицію В. М. Кудрявцева, який стверджує, що вчинення необережних правопорушень «повністю підвладне тим психологічним і соціальним закономірностям, які діють стосовно генезису умисних правопорушень» [4, с. 115].

Щодо основних причин та умов необережної злочинності, то слід зазначити, що вони обумовлені протиріччями між суб’єктом їх вчинення і об’єктивними обставинами (ситуацією, конкретними знаряддями праці, різного роду технічними засобами і т.д.)

У основі необережного злочину завжди лежить помилка людини, яка тягне за собою спричинення шкоди охоронюваним законом інтересам суспільства.

Дозагальносоціальних причин, що детермінують необережну злочинність, відносяться:

  • науково-технічний прогрес, що характеризується постійним ускладненням технологічних процесів, неухильним розширенням використання техніки на виробництві й у побуті, зростанням кількості транспортних засобів;

  • негативні соціально-політичні процеси, що обумовлюють ослаблення контрольних функцій держави й суспільства;

  • економічна криза, яка в свою чергу обумовлює нестачу матеріальних засобів для розробки й серійного виробництва безпечних видів техніки, погіршення ремонтно-експлуатаційної бази, зменшення можливостей щодо забезпечення справного стану технічних засобів, зниження рівня підготовки фахівців, що ускладнюють підтримку професійної майстерності на високому рівні;

  • обмеженість матеріальних ресурсів суспільства, що перешкоджає виконанню всіх необхідних заходів щодо ліквідації небезпечних властивостей ситуацій, знарядь і засобів (будівництво якісних шляхів сполучення, запровадження автоматизованих систем безпеки на виробництві тощо.

Щодоспецифічних факторівнеобережної злочинності, то у найзагальнішому вигляді можна згрупувати у наступні блоки за сферою виникнення та існування:

  • технічні (несправність і конструктивні недоліки технічних засобів і механізмів, їх недбалий ремонт, не відповідність цих засобів встановленим стандартам, застарілі технології виробництва та несправність обладнання, зношування основних фондів на виробництві)

  • організаційно-управлінські (зниження рівня контролю з боку посадових або спеціально упо­вноважених осіб за технікою безпеки, за дотриманням норм і правил з охорони праці; залучення до роботи працівників без попереднього медичного обстеження та перевірки знань з питань охорони праці; недоліки у відборі й підготовці фахівців, неналежний контроль за їхньою діяльністю, відсутність періодичного проходження працівниками підвищення кваліфікації/перекваліфікації, порушення технологічного режиму, допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки осіб, які не мають на це відповідного дозволу, відсутність реакції адміністрації підприємств на виявлені порушення);

  • організаційно-правові (неповнота нормативної регламентації різних видів діяльності, пов’язаної з використанням джерел підвищеної небезпеки, недосконалість норм, що регулюють безпеку виробництва);

Виявлення та аналіз найбільш повного кола причин та умов, які сприяють необережній злочинності, слугує основою для вивчення криміногенної ситуації, прогнозування її стану, подальшої профілактики та боротьби зі злочинністю.

Наприкінці слід зазначити, що необережний злочин може бути детермінований цілою низкою різноманітних причин і умов, серед яких іноді досить важко вичленувати головну, безпосередню детермінанту.

Отже, визначене нами коло причин та умов не є вичерпним і може бути суттєво розширене з огляду на конкретний вид необережного злочину. Однак виявлення найбільш повного комплексу причин і умов без обмеження лише тими детермінантами, що занадто очевидні і лежать як би на «поверхні», дозволяє найбільш точно відповісти на запитання про те, чому людина вчинила злочин, а також сприяє більш ефективному і цілеспрямованому плануванню діяльності, пов’язаної із попередженням необережної злочинності.

Література:

1. Даньшин І. М. Проблеми детермінації злочинності / І. М. Даньшин // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 2. – С. 115–123.

2. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Изд-во Моссковского ун-та, 1984. – 204 с.

3. Кримінологія (особлива частина): навчальний посібник / кол. Авторів : Блага А. Б., Васильєв А. А., Давиденко Л. М., та ін. за заг. ред. О. М. Литвинова; наук. ред. Серії О.М. Бандурка. – Х. : Харків. нац. ун-т внутр. спрв, 2011. – 347 с.

4.Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука,1976. – 214 с.

Tags:

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.