Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

   ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

кандидат педагогічних наук, Кухарчук І. О., Кухарчук О. Р. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОНІМІВ СХІДНОГО ПОЛІССЯ (НА МАТЕРІАЛІ ПРІЗВИЩ МІСТА ГЛУХОВА СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

УДК 81’373.2

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОНІМІВ СХІДНОГО ПОЛІССЯ (НА МАТЕРІАЛІ ПРІЗВИЩ МІСТА ГЛУХОВА СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

кандидат педагогічних наук, Кухарчук І. О., Кухарчук О. Р.

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Україна, м. Глухів

 

У статті досліджено регіональну специфіку українського антропонімікону м. Глухова Сумської області, здійснено комплексний аналіз лексико-семантичних особливостей прізвищ досліджуваної території. Описано лексико-семантичні групи прізвищ м. Глухова, встановлено продуктивність антропонімів кожної із досліджених груп. Визначено, що антропоніми є багатим джерелом для вивчення лексичного розмаїття мови, історії, культури, психології, побуту та вірувань народу етнографічної території Східного Полісся.

Ключові слова: антропоніми, прізвище.

 

Кухарчук И. А., Кухарчук О. Р. Социокультурные особенности антропонимов Восточного Полесья (на материале фамилий города Глухова Сумской области)/ Глуховский национальный педагогический университет имени Александра Довженка, Украина, г. Глухов

В статье исследовано региональную специфику украинского антропонимикона г. Глухова Сумской области, осуществлен комплексный анализ лексико-семантических особенностей фамилий исследуемой территории. Описаны лексико-семантические группы фамилий г. Глухова, установлено производительность антропонимов каждой из исследованных групп. Полученные результаты будут способствовать расширению и углублению знаний об истории формирования и развития антропонимикона Восточного Полесья.

Ключевые слова: антропонимы, фамилия.

 

Kukharchuk I. O., Kukharchuk O. R. Social – cultural features of the anthroponomy of the Eastern Polissya (based on the surnames of the town Hlukhiv Sumy region)/ Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university, Ukraine, Hlukhiv

In the article it was investigated the regional specificity of Ukrainian antroponimikona of the town of Sumy region Hlukhiv, a comprehensive analysis of the lexical-semantic features of the study area surnames was carried out. It was described the lexical-semantic group of the Hlukhiv’s surnames, determined the productivity of the anthroponomy of each of the groups studied. It was determined that anthroponomy is a rich source for the study of the lexical diversity of language, history, culture, psychology, life and beliefs of the people of the ethnographic territory of the Eastern Polesie.

Key words: anthroponomy, surname.

 

Вступ

Антропоніми, або власні особові назви, як органічний складник української мови відображають духовну культуру народу, його історію й ментальність, а також репрезентують специфічну лексику того періоду, коли вона зародилася і функціонувала. З огляду на це антропонімікон є об’єктом наукових досліджень не лише лінгвістів, а й істориків, етнографів, психологів, соціологів та ін.

Прізвища як спадкові найменування осіб є об’єктом багатьох наукових досліджень. Учені зацікавлені антропонімією історико-етнографічних регіонів України. Комплексно досліджена антропонімія Закарпаття (П. Чучка), Середньої Наддніпрянщини (І. Сухомлин), Бойківщини (Г. Бучко), Лемківщини (С. Панцьо), Буковинського Придністров’я (Л. Тарновецька), Верхньої Наддністрянщини (І. Фаріон), Гуцульщини (Б. Близнюк), Середнього Полісся (І. Козубенко), Лубенщини (Л. Кравченко). Прізвища ж Східного Полісся, зокрема м. Глухова як стародавньої столиці Української Гетьманської держави, ще не були предметом спеціального вивчення.

Мета роботи – здійснити комплексний аналіз лексико-семантичних особливостей прізвищ м. Глухова Сумської області в соціокультурному аспекті.

Антропонімія – це лінгвістична наука, що вивчає антропоніми, закономірності їх виникнення, розвитку та функціонування. Антропоніми – це власні назви людей (імена, прізвища, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми) [1, с. 268].

Прізвище – «набуте при народженні або вступі у шлюб найменування особи, що додається до власного іме¬ні й пере¬ходить до потомків» [2, c. 494].

П. Чучка визначає характерні ознаки сучасного прізвища:

1) Юридична обов’язковість. Нині прізвище – це обов’язковий знак офіційної ідентифікації кожного громадянина, який фігурує в усіх документах відповідної особи.

2) Родинна спадковість. Прізвище – багатопоколінний родинний знак, який у кожному суспільстві передають у спадок від голови родини до його дітей та онуків відповідно до закону сімейного права певної держави.

3) Часова стабільність. Прізвище закріплюється за родиною один раз назавжди. Саме ця ознака юридично забезпечує кожному прізвищу можливість бути виразником тяглості зв’язку між поколіннями.

4) Мінімальне звукове варіювання. Одне й те саме прізвище має вживатися в тому ж звуковому вигляді. В Україні відхилення від цієї вимоги допускається лише за необхідності родостатевого розрізнення осіб (наприклад, прізвище чоловіка Біленький, а жінки — Біленька) та у випадках, коли цього вимагає морфонологія мови, зокрема обов’язкові чергування голосних або приголосних звуків при відмінюванні деяких прізвищ (наприклад, Кремінь — Кременя).

5) Максимально можлива індивідуалізація кожного прізвища [3, с. 23].

З метою дослідження лексико-семантичних особливостей антропонімів міста Глухова ми взяли за основу класифікацію Ю.Редька, який визначив основні джерела творення українських прізвищ, а саме: а) імена; б) назви місця проживання чи походження; в) назви постійного заняття (професії); г) індивідуальні ознаки (фізичні, психічні чи інші властивості) першого носія прізвища» [3, с. 34].

Відповідно прізвища глухівчан було згруповано за такими джерелами:

1. Відіменні прізвища. Учений Ю. Редько зазначає, що чоловічі імена стали твірною основою величезної кількості прізвищ. Основою для творення українських відіменних прізвищ стало понад двісті власних імен» [4, с. 35].

Найбільш продуктивною лексичною базою у процесі творення прізвищ досліджуваної території стали чоловічі імена: Андрієнко, Андрійчук, Андреєв, Абрамчук, Аверко, Антоненко, Афанаско, Борисенко, Богданов, Васильченко, Герасимчук, Дем’яненко, Денесюк, Дмитрієв, Єгоров, Захарчук, Ігнатенко, Карпенко, Лукашенко, Лук’яненко, Максимчук, Макаренко, Мартиненко, Михайлик, Осипенко, Остапенко, Павликов, Прокопенко, Савченко, Семеніхін, Сидоренко, Тарасенко, Федорченко, Федько, Хоменко, Яковенко та ін.

Найбільша кількість прізвищ мотивована такими іменами: Андрій, Антон, Богдан, Василь, Гаврило, Давид, Данило, Михайло, Матвій, Іван, Микола, Остап, Сидір, Федір, Василь, Лука.

Незначна кількість прізвищ походить від жіночих імен (20 найменувань, що становить 1% від загальної кількості досліджуваних прізвищ). Це пов’язано з тим, що в період становлення прізвищ іменування жінки служило офіційним засобом ідентифікації особи лише в окремих випадках (так могли називати дітей, які росли без батька, або позашлюбних дітей). Наприклад: Мотренко, Серафимова, Солоха, Христенко, Устинова, Ульяненко, Ярина.

2. Прізвища, утворені від назви професії, роду постійних занять або за соціальною належністю. Виокремлена лексико-семантична група є особливо цікавою з точки зору історії Глухова. Прізвища, що означали різні види занять, діяльності, назви посад або вказували на класове розшарування суспільства, відображають культурно-історичне життя міста, соціальний стан населення, його основні заняття та професії, економіку й культуру Східного Полісся.

2.1. Прізвища, що вказують на класове розшарування суспільства: Дука (синонім до слова Багач), Скоробагатий, Шляхтун, Панченко, Боярський, Бояринцев, Голюк, Бурлака, Осадчий.

2.2. Прізвища, утворені від назв адміністративних посад: Царенко, Комісарчук, Возняк (Вознюк), Мостовий, Бурмистр (від бургомистр – за магдебурзьким правом очолював міську раду), Войтик, Війтик, Войтович (війт – міський чи сільський голова).

2.3. Прізвища, пов’язані з військовою службою. Про те, що предки сучасних глухівчан перебували на службі в козацьких військах, у російській армії та жандармерії, свідчать такі прізвища: Гетьманенко, Запорожець, Сердюк, Сотник, Хоруженко, Чаус (посильний), Солдатенко, Солдатов.

2.4. Прізвища, виникнення яких пов’язане з економічним життям країни.

За часів Гетьманщини Глухів був найбагатшим сотенним містом Ніжинського полку. Найбільш поширеними були ремесла та промисли, пов’язані з обробкою дерева та будівництвом дерев’яних споруд, виробництвом посуду, обробкою металів та шкіри. У прізвищах відобразилися такі назви кожевників: Кушнір, Кушнірьов, Кушнєрьов – це той, «хто вичиняє і шиє хутро та хутрові вироби»; Шкурко, Шкурін, Шкурат – «той, хто вичиняв шкіру». Виготовленням ремінної зброї для козаків займалися лимарі. Звідси бере своє походження прізвище Лимар – «майстер, який виготовляє ремінну збрую».

Глухів був визначним торговельним і ремісничим центром. Міщани об’єднувалися в цехи – кравецький, різницький, шевський, калашницький, гончарський [5, с. 21]. Можемо припустити, що виникнення прізвищ Резнік, Резніченко, Калач, Калачевський пов’язані із розвитком у місті харчової промисловості. З виробництвом пива, вина та горілки пов’язане виникнення прізвищ Бражник, Винник, Пивоваров.

Значна кількість прізвищ досліджуваного регіону засвідчує різноманітні ремесла, від яких утворилися прізвища: Бондар, Бондаренко, Боднар, Бондарик (майстрували бочки й бодні), Ґонтар (утворилося від слова, що означає людину, яка покриває дах ґонтом), Гончар, Гончаров (ремесло, пов’язане з виготовленням керамічних виробів із гончарної глини), Золотарев, Золотарьов (ювелір), Коваль, Коваленко, Ковальов, Ковальчук, Кузнецов (майстер, що займається термічною і механічною обробкою металу), Колісник, Колесник, Колесников, Колода (майстри займалися виготовленням різного роду возів), Кравець, Кравченко, Кравчук, Кравцов (виробництво одягу), Котляров, Котляр (котельний майстер, виробник котлів), Решетняк, Ситник (виготовляли решета та сита), Скляр (ремісник, що вставляє шибки), Ткач, Ткаченко, Ткачук, Ткачов (оброблення волокна), Шевцов, Шевченко, Шевець, Шевчук, Чеботарьов (займалися шиттям і лагодженням різного взуття), Фурман ( застаріле – візник).

Найменування осіб, що пов’язані з торгівлею, зберігають такі українські прізвища міста Глухова: Шинкаренко (торгівля алкогольними напоями), Чумак, Чумаченко (людина, яка займалася вивозом хліба з України на Дон і в Крим, а звідтіля завозила сіль і рибу).

Аналізовані прізвища вказують на заняття людей різними видами сільського господарства, наприклад: Конюхов, Конюшенко (людина, яка займалася розведенням та використовуванням коней), Воловик, Чередниченко, Овчаренко (прізвища, пов’язані з розведенням великої рогатої худоби), Пасічник, Рой (заняття українських селян пасічництвом), Городнов, Горох, Садовий, Садовничий, Садовніков, Садовніченко, Садовський (огородництво і садівництво)

Саме розташування Глухова у лісистій зоні спричинило появу прізвищ, що пов’язані з лісовим господарством, зокрема: Лісненко, Лісневський, Лісничий.

В окрему групу виділили прізвища, що вказують на зв’язок із такими галузями народного господарства, як мисливство і рибальство, наприклад: Стрельніков, Стрельцов, Рибалка, Рибалкін, Рибалко, Рибачук.

2.5. Прізвища, пов’язані зі службою при дворі: Дворецький, Дворкін, Дворнік, Кухаренко, Кухарчук, Кучер, Кучеренко.

2.6. Прізвища людей, які мали відношення до освіти чи мистецтва: Шкільний, Малярчук, Співак, Скрипка, Кобзаренко, Кобзар.

2.7. Прізвища, утворені від назв церковних посад: Безмолитовний, Великосвят, Гуменюк (скорочена назва від «ігумен»), Дяченко, Молибог, Попов, Попович, Поповченко, Паламар, Пономаренко, Титаренко.

3. Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв. Основою для творення цієї групи прізвищ була характерна особиста ознака, що вирізняє людину з її оточення. Найменування такого типу виникли з первісних прізвиськ.

Значеннєвий діапазон розглянутих нами прізвищ, утворених за індивідуальними ознаками першоносіїв, надзвичайно широкий. Зазначені найменування становлять найбільшу групу — (53% ).

3.1. Прізвища, похідні від назв осіб за їх зовнішніми ознаками. Значний інтерес викликають прізвища, що вказують на фізичні ознаки людини (зріст, будову тіла, фізичні вади тощо) і виражають народні погляди на особливості зовнішності. Для такої характеристики людини з лексичного фонду мови добиралися влучні слова, за допомогою яких створювалися виразні назви-образи: Борода, Величко, Довгаль, Малий, Куцев, Товстуха, Гладкий, Худан, Головач, Голованчук, Головешко, Губа, Тригубенко, Носань, Носач, Носатенко, Безносов, Краснощок, Зубач, Чорноус, Жирко.

Люди, які мали якісь вади, теж одержували прізвища: Заїка, Картавий, Гаркавенко (вади у вимові або були німі); Глушко (позбавлені слуху), Сліпуха, Сліпушко, Сліпенко (позбавлені зору); Горбань, Горбатов, Горбатюк, Горбачов (викривлення хребта); Кривий, Кривенко, Кривошеєва (кульгаві).

3.2. Прізвища, похідні від назв осіб за їх внутрішніми ознаками. Прізвищам значно більшою мірою, ніж апелятивам, властивий національно-культурний компонент. Зокрема виразна перевага лексем із позитивною семантикою (гордий, добрий, швидкий, розумний, чуйний тощо) дає змогу «намалювати» етнопсихічний портрет українця, де панівними є природні позитивні риси: доброта, ніжність, ласкавість, чуйність (Чуйний, Лагода).

Сучасні прізвища, у минулому прізвиська, відбили й негативні риси, які засуджувалися у народі: пияцтво, лінощі, скупість (Жадько, Поган, Скупий, Хилько). Вони могли виникати як іронічні прізвиська, виражаючи ознаку, протилежну названій.

Серед прізвищ на позначення психічних ознак людини виокремлено такі: Брехунець, Брикун, Бушуй, Журба, Забіяка, Задера, Крикунов, Круть, Лайко, Ловкая, Лютий, Мовчан, Нагляк, Небилиця, Нечипай, Нечмоня, Мовчан, Піскун, Пестун, Рева, Репетун, Розумних, Розумович, Сердюк, Цікава, Швидкий, Шумицький, Шутко, Щебетько, та ін.

4. Прізвища особливої структури та семантики. Одну з причин творення таких прізвищ наводить М. Худаш: «Найбільш популярним серед повір’їв було забобонне переконання, що в природі й навколишньому оточенні існують предмети і явища, особливо живі істоти і рослини, яких не любить «нечиста сила», які нейтралізують усякі чари тощо. Отже, якщо назвою, та ще й успішно вибраною з таких предметів, явищ, живих істот чи рослин, назвати дитину, то саме це ім’я правитиме їй за надійний захист. З уваги саме на характер цього забобонного спрямування власних імен цього розряду відстрашувати від своїх носіїв «нечисту силу» і смерть, відводити від них чари, лихі побажання і т. ін., їх можна було б умовно назвати відстрашувально-захисними» [6, с. 168].

Саме ці прізвища найяскравіше відображають національний характер українців, їхні найдавніші вірування. До цієї групи можна віднести найменування, утворені від назв тварин (Биков, Баранов, Зайчик, Вовк, Медвідь, Кабанов, Козел, Коровкіна); птахів (Ворона, Волк, Волков, Воробйова, Голуб, Деркач, Журавель, Кулик, Пугач, Сокол, Сич, Синиця, Шпак, Удод, Шуляк, Чайка); комах (Мурашко, Мухін, Комар, Комаров, Шершень); дерев, рослин, грибів (Буряк, Граб, Дуб, Конопля, Цибулько, Масльонка, Опенько, Орєхов); риб (Карась, Карпов, Рибка, Рибачук); одягу, взуття, прикрас (Черевиченко, Білошапка, Плахтій); страв і продуктів харчування (Галушка, Гречаник, Борщ, Калач, Куліш, Кисіль, Ковбаса, Корж, Маслов, Сало, Сметана, Твердохліб, Часницький); природних явищ і часових понять (Вечеря; Середа, Капелько, Туманов, Роса, Мороз, Сніг, Шум); назв предметів домашнього вжитку, засобів праці (Противень, Сковорода, Горшков, Ковшик, Ковшуля, Ящик, Мішковський, Плугін, Шилов); анатомічних понять (Глазов, Головач, Горлов, Губа, Зубков, Кулакевич, Лобанов, Носань, Носов); цифрових позначень (П’ятигор, Третяк, Первун); речовин і матеріалів (Глина, Замша); одиниць вимірювання та грошових одиниць (П’ятак, П’ятигор, Фунтовий, Рубльов); свят і понять церковного вжитку (Маковій, Покрова, Великосвят); розваг (Гопаченко).

5. Прізвища, утворені від топонімів, етнонімів, що вказували на походження або місце проживання. Походження прізвищ від топонімічної назви сьогодні не завжди можна встановити. Найменшу групу серед досліджуваних становлять найменування, утворені від назви місцевості, де проживав або звідки походив основоположник роду: Слєпородський, Полтавський, Ямполець, Поліщук.

Чималу групу становлять антропоніми, похідні від назв осіб за етнічною приналежністю: Волошин (від волох, житель Волощини, нині Румунії), Литвин, Литвиненко, Литвинець, Литвинов, Литвинюк (литвинами на Україні називали не лише литовців, а й білорусів), Турчин, Турченко (від «турок»), Москаль, Москаленко (від «москаль»), Мазур, Мазуренко (Мазурами називали населення Мазовша в Польщі, поляків Надсяння, а часом і покатоличених українців), Циганок, Циганенко (від циган), Лях, Ляшенко, Ляшко (від «лях» – поляк), Чех, Чешко (від «чех»), Севрюк, Севрюков (житель Сіверщини – північної частини Чернігівщини), Татаренко, Татарчук (від «турок») та ін.

До назв, що вказують на місце проживання людини, належать похідні у формі іменників або субстантивованих прикметників, що дають просторову або локативну характеристику: Бережний, Береговий, Заболотний, Піддубна, Підгорний, Підсосонна, Побережець, Подгородецький, Привалов, Прилуцький,

Висновки

Отже, в результаті аналізу лексико-семантичних особливостей прізвищ досліджуваного регіону ми з’ясували, що антропоніми є багатим джерелом для вивчення лексичного розмаїття мови, історії, культури, психології, побуту та вірувань народу певної етнографічної території, оскільки їх значення розкриває суттєву для історії мови та для історії її носіїв інформацію.

 

Література:

1. Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець / Навч. посібн. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 368с.

2. Українська мова. Енциклопедія / редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін. – К.: Укр. енцикл., 2000. – 752 с.

3. Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців: історико-етимологічний словник / П. П. Чучка. – Львів: Світ, 2005. – 704 c.

4. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища / Ю. К. Редько. – К., 1966. – 214 с.

5. Вечерський В. Глухів / В. Вечерський, В. Бєлашов. – К.: Абрис, 2003. – 168с.

6. Худаш М. Л. З історії української антропонімії / Михайло Лукич Худаш. – К.׃ Наук. думка, 1977. – 236 с.

 

References:

1. Bondar O. I. Suchasna ukrayins'ka mova: Fonetyka. Fonolohiya. Orfoepiya. Hrafika. Orfohrafiya. Leksykolohiya. Leksykohrafiya / O. I. Bondar, Yu. O. Karpenko, M. L. Mykytyn-Druzhynets' / Navch. posibn. – K.: VTs «Akademiya», 2006. – 368s.

2. Ukrayins'ka mova. Entsyklopediya / redkol.: Rusanivs'kyy V. M., Taranenko O. O. (spivholovy), M. P. Zyablyuk ta in. – K. : Ukr. entsykl., 2000. – 752 s.

3. Chuchka P. P. Prizvyshcha zakarpat•s'kykh ukrayintsiv: istoryko-etymolohichnyy slovnyk / P. P. Chuchka. – L'viv : Svit, 2005. – 704 c.

4. Red'ko Yu. K. Suchasni ukrayins'ki prizvyshcha / Yu. K. Red'ko. – K., 1966. – 214 s.

5. Vechers'kyy V. Hlukhiv / V. Vechers'kyy, V. Byelashov. – K.: Abrys, 2003. – 168s.

6. Khudash M. L. Z istoriyi ukrayins'koyi antroponimiyi / Mykhaylo Lukych Khudash. – K.׃ Nauk. dumka, 1977. – 236 s.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.