ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Терованесов А. М. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СХІДНІЙ УКРАЇНІ В ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Терованесов Арсен Михайлович

Донецький національний університет

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СХІДНІЙ УКРАЇНІ В ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Досліджуючи розвиток інституту медичного страхування, можна стверджувати, що вперше певні елементи обов’язкового медичного страхування населення були впроваджені у ХІХ столітті, коли частина сучасних українських земель входило до складу Російської Імперії. Періоди становлення інституту медичного страхування можна поділити на декілька етапів.

Перший етап охоплює другу половину ХІХ століття і пов’язується з соціальними реформами, які почав проводити імператор Олександро ІІ. В цей період уряд намагається вирішити питання про забезпечення працівників матеріальною допомогою у випадку втрати працездатності. Тому в 1861 році був прийнятий закон, який гарантував працівникам безоплатне лікування впродовж двох місяців за рахунок відповідних заводів. Даний нормативний акт став базисом для зародження елементів вітчизняного медичного страхування. На основі Положень прогресивна частина підприємців Одеси, Миколаїва, Херсону, Єлізаветграду почала страхувати своїх робітників у приватних загальнострахових товариствах.

Наступним етапом соціальних перетворень, які розпочалися в Імперії у другій половині ХІХ століття можна вважати прийняття в 1903 році Закону «Про винагороди громадян, які потерпіли внаслідок нещасного випадку, робітників і службовців, а рівно членів їх сімей на підприємствах фабрично заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості». Стаття 1 відповідних правил передбачає, що при нещасних випадках в підприємствах фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості власники підприємств зобов'язані винагороджувати, на підставі цих правил, робітників, без відмінності їх статі і віку, за втрату більше, ніж на три дні, працездатності від тілесного ушкодження, заподіяного їм роботами по виробництву підприємства або події внаслідок таких робіт [1]. Внаслідок прийняття даного закону, роботодавець був зобов’язаний матеріально підтримувати працівника та гарантував соціальний захист членам його сім’ї, що підвищувало престиж некваліфікованої робочої сили.

З моменту прийняття в 1912 році закону «Про страхування робітників від нещасних випадків» починається розвиватися обов’язкове страхування на теренах Російської імперії. Згідно зі статтею 4, усі без винятків особи, котрі за наймом зайняті на роботах підприємства або службою у ньому, повинні бути застраховані від нещасних випадків [2]. Особливостями його впровадження були поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення, оскільки закон розповсюджував свою дію тільки на європейську частину держави та охоплення страхуванням виключно недержавної сфери промисловості.

У виконанні закону, з січня 1914 р. почали з'являтися страхові товариства по забезпеченню робітників при настанні нещасного випадку. Відповідно до закону 1912 року, за рахунок підприємства надавалася допомога учасникам лікарняної каси у вигляді: первісною допомоги при раптових захворюваннях і нещасних випадках, амбулаторного лікування, лікарняного лікування з повним утриманням хворого [3, 240].

Впроваджені закони дозволили забезпечити працівників необхідним обсягом послуг та гарантували їм соціальну захищеність.

Таким чином, при розробці основ медичного страхування на даному етапі розвитку слід враховувати вітчизняний історичний досвід, адже з середині XІХ століття впроваджуються елементи даного інституту. Медичне страхування у Російській імперії розповсюджувалося на робітників та не охоплювало інші верстви населення. Нормативні акти, які діяли в той час передбачали гарантії надання медичної допомоги, розмір компенсації в разі настання нещасного випадку, умови утримання членів сім’ї працівника, систему лікарняних кас та визначали обов’язки роботодавця щодо страхових виплат. Але соціальна та економічна криза початку ХХ століття призвела до розпаду Імперії, і це не позволило інституту медичного страхування розвинутися належним чином.

Отже, у XIX – початку XX століття на східно-українських землях були сформовані передумови для подальшого становлення системи медичного страхування населення.

Література:

1. Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности от 02 июня 1903г. [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/ Etext/1903.htm

2. О страховании рабочих от несчастных случаев Высочайше утвержденный одобренный Государственным советом и Государственною думою закон от 23 июня 1912 г. [электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.hrono.ru/libris/stolypin/stpn1_69.html

3. Диденко-Чинтимур Д.С. О создании и реформировании системы обязательного медицинского страхования в России / Д.С. Диденко-чинтимур // Вестник Калининградского Юридического института МВД России. – 2008. - № 1(15). – С.239-243.

Tags:

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.