ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Мошняга Б. Б. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

Мошняга Б. Б.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці

АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ

В процесі діяльності на підприємства впливають як зовнішні так і внутрішні фактори. З одного боку такі зовнішні фактори як: макроекономічна нестабільність, політична нестабільність, нерозвинена інфраструктура, недосконала законодавча база, та з іншого - внутрішні: неефективне фінансове планування та управління активами, високий ступінь морального та фізичного зношення виробничих засобів, часті порушення термінів виконання зобов’язань зумовлюють високий рівень розвитку кризових явищ на підприємствах.

Проблематика антикризового управління є достатньо детально розглянута. Значну увагу дослідженням по даній темі приділяли такі науковці як: І. Бланк, В. Василенко, В. Грязнова, В. Каткова, Н. Мінаєва, Є. Мних,  В. Ковальов,  Л. Лігоненко,  О.  Терещенко,  З.  Шершньова  та  інші. Тема антикризового фінансового управління є комплексною та складною, її можна розглядати в різних аспектах. Все це, разом з високою актуальністю теми створює потребу в подальших дослідженнях.

В Україні на даний момент широко поширеними є кризові явища в економіці. Вони спричинені багатьма факторами: політичною нестабільністю, економічною нестабільністю, соціальною напругою. І ці зовнішні явища та процеси спричиняють значний вплив на кожен окремо взятий суб’єкт господарювання. Саме тому дослідження даної теми є важливим та актуальним.

Метою дослідження є виявлення взаємозв’язку між розвитком кризових явищ на підприємствах та обсягами дебіторської та кредиторської заборгованості, як одного з внутрішніх факторів розвитку кризи, а також пошук шляхів ефективного управління дебіторською та кредиторською заборгованістю для недопущення кризового стану на підприємстві.

Перш за все з’ясуємо сутність антикризового фінансового управління. На нашу думку, одним з найкращих визначень поняття антикризового фінансового менеджменту дав О. Терещенко. Антикризове фінансове управління - це особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві із врахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи.

Головне завдання антикризового фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутства та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства [4, 11].

         Антикризове фінансове управління можна розглядати в двох аспектах:

1)   комплекс  профілактичних  заходів, спрямованих на недопущення фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінка ймовірності банкрутства, управління  ризиками (виявлення,  оцінка  та  нейтралізація), упровадження системи запобіжних заходів, тощо.

2)   система управляння фінансами, спрямована на виведення  підприємства  з  кризи,  зокрема  за  допомогою санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання [2, 15].

Можливість настання банкрутства підприємства являє  собою  кризовий  стан  підприємства  при  якому  воно  втрачає  здатність розраховуватись за  своїми фінансовими  зобов’язаннями та здійснювати фінансове забезпечення  господарської  діяльності.  Тому  в  діяльності  фінансових  менеджерів необхідним є розробка оптимальної стратегії та тактики антикризового фінансового управління, що спричинить попередження та вчасне виявлення фактів про настання кризового стану підприємства та напрями його подолання.

Потенційно кризовими підприємствами є ті, які за результатами своєї діяльності отримали збиток, адже рано чи пізно це призведе до неможливості виконання зобов’язань і як наслідок – настання кризи. Використаємо дані Державного комітету статистики України для аналізу (табл. 1) [5].

 

Таблиця 1

Динаміка та структура фінансових результатів підприємств України за 2010-2012 роки

млрд.грн.

Показник

2010 рік

2011 рік

2012 рік

сума

%

сума

%

сума

%

Прибутки підприємств

155198

57,3

208896,3

63,5

90052,5

58,8

Збитки підприємств

141292

42,7

141098,4

36,5

81379

41,2

Фінансовий результат

13906,1

-

67797,9

-

8673,5

-

Темп приросту частки збиткових підприємств

-

-

-

85,5

-

112,9

 

З даних наведених у табл. 1 можемо побачити, що у 2010 році серед всіх підприємств прибуток отримали 57,3% підприємств, відповідно 42,7% за результатами своєї діяльності отримали збиток. Досить відчутні зміни у структурі прибуткових та збиткових підприємств відбулися у 2011 році. Тоді, прибутковими виявилися 63,5% підприємств, а збитковими 36,5%. Серед факторів, які спричинили такі структурні зміни, можемо відмітити загальний ріст економічної активності після кризи, запровадження нового, більш ліберального та прогресивного Податкового Кодексу України, оновлено Бюджетний Кодекс. Проте, за результатами 2012 року, структурне співвідношення між прибутковими та збитковими підприємствами повернулося до рівня 2010 року. Прибутковими виявилися 58,8 % підприємств, а збитковими – 41,2%.

Це могло бути спричиненим значним ростом витрат на проведення   Євро-2012 та недоотримання запланованого прибутку внаслідок його проведення. Також відбулося загострення економічної ситуації у світі, криза охопила такі країни як Греція та Іспанія.

Загалом, кризові явища поширюються в економіці з одного підприємства на інше. Це пов’язано з тим, що всі підприємства так чи інакше пов’язані між собою. Суб’єкти господарювання укладають угоди, та час виконання зобов’язань не завжди збігається з часом укладання угоди. Порушення термінів виконання є одним з основних факторів, які потенційно призводять до масових кризових явищ в економіці (прикладом є Україна у 2008 році). Тому доцільно розглянути динаміку обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості. На даний момент Державна служба статистики України має статистичні дані, щодо обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств України за 2009-2011 роки (табл. 2) [5].

 

Таблиця 2

Обсяги та динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств України за 2009-2011 роки

млн.грн.

Показник

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Відхилення 2010 до 2009 (+,-)

Відхилення 2010 до 2009 (+,-)

Дебіторська заборгованість

1106144

1374810,4

1499972

268666,8

125161,1

Кредиторська заборгованість

1293911

1552351,2

1839504

258440,5

287152,3

Темп приросту дебіторської заборгованості, %

-

124,3

109,1

-

-

Темп приросту кредиторської заборгованості, %

-

120,0

118,5

-

-

 

         Як можемо побачити з табл. 2, протягом досліджуваного періоду відбувалося значне зростання обсягів як дебіторської, так і кредиторської заборгованостей. За 2010 рік обсяг дебіторської заборгованості зріс на 268,7 млрд. грн. За 2011 рік приріст дебіторської заборгованості становив 125,2 млрд. грн. Щодо темпів приросту обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей, то у 2010 році вони становили 124,3% та 120% відповідно. У 2011 році темп приросту зазначених показників скоротився до 109,1% та 118,5% відповідно.

         Звернувши свою увагу на табл. 1, можемо сказати про те, що у період, коли темп росту дебіторської та кредиторської заборгованостей був найвищий, спостерігалася і найбільша частка збиткових підприємств (у 2010 році – 42,7%). У 2011 році темпи росту обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей були нижчими і частка збиткових підприємств становила 36,5%.

          Зростання обсягів дебіторської заборгованості зумовлює подвійне вилучення оборотного капіталу підприємства, з одного боку, у формі відтермінування платежів покупцям, а, з іншого, – у формі сплати податкових зобов’язань, що виникають при реалізації продукції. Згадані розрахункові операції не тільки обмежують обсяг грошових потоків на підприємстві, а й уповільнюють кругообіг оборотного капіталу. Все це в свою чергу підвищує ймовірність настання кризових явищ на підприємстві [1, 140].

         На основі цих даних, можемо стверджувати про наявність певного між обсягами дебіторської та кредиторської заборгованостей і рівнем розвитку кризових явищ в економіці.

Значний обсяг дебіторської та кредиторської заборгованостей у 2008 році призвів до «ланцюгового ефекту» у всій економіці. Окремі підприємства не могли погасити свою заборгованість перед кредиторами і, як наслідок, кредитори недоотримували кошти і самі ставали неплатоспроможними.

         Допущення великого обсягу дебіторської і кредиторської заборгованостей характеризує ступінь незавершеності кругообігу оборотного капіталу. Адже зовсім недостатньо, щоб сума дебіторської заборгованості  не  перевищувала  суму  кредиторської  заборгованості,  бо  підприємство  зобов’язане розраховуватися за боргами перед кредиторами незалежно від того, отримує воно борги від своїх дебіторів чи ні. Домінування того або іншого виду заборгованості призводить у підсумку до дисбалансу в кругообігу оборотного  капіталу і розвитку кризових явищ.  Тільки  такі  обсяги  дебіторської  та  кредиторської  заборгованостей,  які  відповідають договірній  дисципліні  в  межах  правових  термінів  позовної  давності, можуть  позитивно  вплинути  на  рух оборотного капіталу.

Широке поширення кризових явищ на українських підприємствах доводить необхідність здійснення антикризового фінансового менеджменту на підприємствах. Ігнорування потреби в антикризових заходах  може  призвести  до  неконтрольованого  розвитку  фінансової  кризи, банкрутства та, в гіршому випадку, ліквідації. Змістом антикризового фінансового управління є реалізація управлінських рішень щодо попередження фінансових криз, подолання і мінімізації їх негативних наслідків [3].

             Саме тому, одним з заходів попередження кризового стану на підприємстві є поліпшення розрахунків між підприємствами, що дозволить зменшити обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей, і скоротити кількість потенційно кризових підприємств через прострочення виконання зобов’язань. Для цього підприємствам доцільно:

–  враховуючи  специфіку  підприємств  окремих  видів  економічної  діяльності,  розширити  систему авансових  платежів;  найбільше  це  стосується  виробництва  на  замовлення,  оскільки  така  продукція орієнтована на конкретного споживача, і її неоплата  обумовлює значне вилучення оборотного капіталу в дебіторську заборгованість;

–  впроваджувати  знижки  при  достроковій  оплаті,  що  прискорюватиме  швидкість  обороту оборотного капіталу;

–  використовувати  вексельну  форму  розрахунків  із  споживачами  продукції,  що  сприятиме зростанню гарантії погашення дебіторської заборгованості;

–  практикувати  використання  факторингу  і  форфейтингу  як форм  рефінансування  дебіторської заборгованості, що прискорить її трансформацію у грошові активи [1, 142].

Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що в Україні наразі є 41,2% збиткових підприємств. Вони є потенційно кризовими і потребують негайного застосування певних заходів, щодо недопущення до кризового стану, адже його легше попередити ніж вивести підприємство з нього. Одним з факторів, який сприяє розвитку такого стану є збільшення розмірів дебіторської та кредиторської заборгованості, яке призводить до порушення нормального обороту капіталу і цим самим дестабілізує фінансовий стан на підприємстві. Тому важливим є забезпечення ефективного управління та контролю за обсягами дебіторської та кредиторської заборгованості.

 

Література:

  1. Марусяк Н.Л. Дебіторська та кредиторська заборгованості як основні фінансові регулятори кругообігу оборотного капіталу підприємства / Н.Л. Марусяк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №2 T. 2. - С. 139-142.
  2. Партин Г.О., Селюченко Н.Є. Фінансовий  менеджмент:  навч. посібн. /  Г.О. Партин, Н.Є. Селюченко –  Львів:  Вид-во  НУ «ЛП», 2010. – 332 с.
  3. Світлична  Т.І. Реалізація  політики антикризового  управління  підприємствами  будівельного  комплексу України / Т.І. Світлична /  Збірник  науково-технічних  праць //  Науковий  вісник  НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3.
  4. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління  на  підприємстві :  навч.  посібн. /  О.О.  Терещенко. –  К. :  Вид-во "КНЕУ", 2004. – 560 с.
  5. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.