ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Сторожук О. Р. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Сторожук О. Р.

Пошукач Національного університету біоресурсів і природокористування України

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В статті досліджується юридична відповідальність дипломатичних працівників як примусово-спонукальна державна гарантія забезпечення реалізації їх правового статусу.

Проходження дипломатичними працівниками дипломатичної служби як державними службовцями полягає перш за все в реалізації ними свого правового статусу. Для забезпечення цього держава повинна вжити відповідні заходи, тобто створити відповідні умови реалізації правового статусу. Заходи можна назвати державними гарантіями забезпечення проходження дипломатичної служби.

Одним із головних та, на нашу думку, ефективних видів гарантій є юридична відповідальність дипломатичних працівників як державних службовців за невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов’язків. Усі громадяни України, у тому числі і дипломатичні працівники як громадяни у разі вчинення ними правопорушень не пов’язаних із роботою, виконанням службових повноважень, несуть передбачену законами юридичну відповідальність. Відповідно до статті 92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

Із цього однозначно випливає висновок, що підзаконними актами питання визначення засад цивільно-правової відповідальності, діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями врегульовуватися не можуть.

Відповідальність забезпечується шляхом застосування державного примусу, тобто впливу на людину, її поведінку зі сторони відповідних державних органів, службових осіб.

Держава зобов’язана вживати певні заходи до осіб, які вчинили правопорушення. Ці заходи державного примусу мають правовий характер та є заходами легального державного примусу. Вони здійснюються лише компетентними державними органами у визначених законом формах.

Підставою для виникнення юридичної відповідальності є правопорушення, тобто протиправні дії конкретної особи, вчинені у формі, передбаченій нормою права. У юридичному сенсі це означа, що не існує вини не передбаченої нормою права. Тому юридична відповідальність виникає лише на підставі норм права. Заходи з реалізації юридичної відповідальності містяться в санкціях правових норм [1].

Юридична відповідальність як примусово-спонукальна державна гарантія забезпечення реалізації правового статусу дипломатичних працівників наступає на загальних підставах відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, які випливають із особливостей проходження дипломатичної служби. Особливості застосування відповідальності під час проходження дипломатичними працівниками дипломатичної служби за кордоном, в закордонних дипломатичних установах, випливає із такої особливості правового статусу дипломатичних працівників, як особиста недоторканність, якою вони користуються відповідно до міжнародного права та законодавства держави перебування [2; 3].

Ці особливості полягають у тому, що на дипломатичних працівників під час виконання ними дипломатичних функцій у закордонних дипломатичних установах не поширюється юрисдикція держави перебування та її відповідних органів в частині цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Це означає, що у разі порушення дипломатичним працівником правових норм держави, у якій він перебуває з метою виконання своїх дипломатичних функцій, він відповідальності (за деякими виключеннями визначеними міжнародним правом) за ці правопорушення нести не буде.

Слід також звернути увагу на те, що звільнення від відповідальності дипломатичного працівника відповідно до норм міжнародного права можливе лише у тому випадку, коли це правопорушення відбулося під час виконання дипломатичним працівником своїх дипломатичних функцій.

Особиста недоторканість та відповідно звільнення від юридичної відповідальності як уже зазначалося раніше, випливає із наданих міжнародним правом та законодавством держави перебування відповідних привілеїв та імунітетів з метою забезпечення ефективного виконання дипломатами своїх функцій [4]. Правопорушення вчинені дипломатичними працівниками тягнуть за собою різні правові наслідки. Залежно від виду і серйозності правопорушення, міри провини та обставин, за яких ці правопорушення відбулися, вони можуть притягуватися до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної, цивільно-правової відповідальності.

Ці правові наслідки настають за порушення норм права під час виконання дипломатичними працівниками своїх дипломатичних функцій – виконання своїх обов’язків, реалізації прав, тобто посадових повноважень, вчинення інших правопорушень. Правопорушення можуть бути пов’язані із невиконанням чи неналежним виконанням цих повноважень, а також їх перевищенням чи іншого характеру, але під час проходження дипломатичної служби чи пов’язані з її проходженням.

Підстави, види відповідальності визначені у ряді законодавчих актів, зокрема Законі України “Про державну службу” [4], Законі України “Про дипломатичну службу“ [5], Кодексі України про адміністративні правопорушення [6], Кодексі законів про працю України [7] Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" [8], Кримінальному кодексі України [9].

Відповідно до статті 34 Закону України “Про дипломатичну службу“ на працівників дипломатичної служби покладається дисциплінарна відповідальність за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення службових повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з перебуванням на дипломатичній службі, а також за вчинки, що ганьблять їх та дискредитують орган, у якому вони працюють.

Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до працівників дипломатичної служби можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу. У Законі йдеться тільки про дисциплінарну відповідальність і нічого не зазначається про інші її види. Окрім цього, відсутній чіткий та вичерпний перелік правопорушень, за які передбачається дисциплінарна відповідальність, і тільки частково передбачені види дисциплінарних стягнень, а щодо інших зроблена відсилка до законодавства про працю. Це, на нашу думку, призводить до неоднозначних тлумачень положень Закону та відповідно суб’єктивного підходу до питань застосування такого важливого виду забезпечення реалізації правового статусу дипломатичних працівників як відповідальність.

Головне цільове призначення заходів юридичної відповідальності полягає в стимулюванні добросовісної роботи дипломатичних працівників, у вихованні в них бажання працювати краще, оскільки у разі вчинення правопорушення наступить справедливе і невідворотне покарання.

Проте результативність їх дії, зокрема дисциплінарної відповідальності, на нашу думку, є недостатньо високою у зв’язку із наявністю зазначених недоліків. Саме на усуненні цих та інших недоліків і має бути направлена робота щодо вдосконалення правового інституту відповідальності.

Загалом, необхідно зазначити, що в порівнянні з адміністративною та іншими видами відповідальності (кримінальною, цивільно-правовою) інститут дисциплінарної відповідальності знаходиться ще в процесі свого становлення і відповідно потребує вдосконалення.

Розвиток юридичної відповідальності як правового інституту, який є важливою державною гарантією забезпечення реалізації дипломатичними працівниками їх правового статусу має відбуватись на основі діалектичної єдності таких елементів, як закріпленого в загальних і спеціальних нормах права еталона, шаблона, моделі поведінки дипломатичних працівників; свободи вибору дипломатичними працівниками варіанта поведінки; усвідомлення необхідності дотримання й виконання нормативно закріпленої моделі поведінки; фактичної поведінки дипломатичних працівників; оцінки цієї поведінки та її соціально важливих наслідків з боку керівників дипломатичних працівників, відповідних уповноважених державних органів відповідно до юридично закріплених критеріїв.

Література:

1. Гуменюк Б. Основи дипломатичної та консульської служби. – К.,1998 – 255 с.

2. Іванов Ю.А. Міжнародне право. – К.: Вид. Поливода А.В., 2004. – 198 с.

3. Mukliarji P. B. The Modern Trenda of Diplomatic Law. – Calcutta, 1973.

4. Про державну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 2012 р., № 26, ст. 273.

5. Про дипломатичну службу: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 5 (01.02.2002), ст. 29.

6. Про адміністративні правопорушення: Кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122.

7. Про працю України: Кодекс законів // Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375.

8. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 40, ст. 404.

9. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 - 26, ст. 131.

Tags:

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.