ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Олесенко І. С., д. е. н., проф., Ткачук О. М. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

УДК:  658.15:658.5(045)

Студентка  - магістр Олесенко Інна Сергіївна,

науковий керівник: д. е. н., проф., Ткачук Ольга Михайлівна

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ  СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця, Україна          

У статті досліджено походження поняття «стратегічне планування», описано сутність процесу стратегічного планування господарсько-фінансової діяльності підприємства, визначено етапи та фази стратегічного планування.

Ключові слова: планування, стратегія, стратегічне планування, аналіз, місія, цілі.

 

Студентка - магистр Олесенко Инна Сергеевна,

научный руководитель: д. э. н., проф., Ткачук Ольга Михайловна

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ ХОЗЯЙСТВЕННО-ФИНАНСОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

Винницкий торгово-экономический институт КНТЭУ, г. Винница,Украина

В статье исследовано происхождение понятия «стратегическое планирование», описана сущность процесса стратегического планирования хозяйственно-финансовой деятельности предприятия, определенно этапы и фазы стратегического планирования.

Ключевые слова: планирование, стратегия, стратегическое планирование, анализ, миссия, цели.

 

Student - master Olesenko Inna,

Supervisor:PhD,  prof., Tkachuk Olga

THEORETICAL PRINCIPLES OF STRATEGIC PLANNINGECONOMIC AND FINANCIAL ACTIVITIES OF THE COMPANY

Vinnitsa Institute of Trade and Economics KNTEU, Ukraine, Vinnitsa

The article examines the origin of the term "strategic planning", describes the essence of the strategic planning process of economic and financial activity, the stages and phases of strategic planning.

Keywords: planning, strategy, strategic planning, analysis, mission, goals.

 

В умовах нестабільності економіки в Україні головною метою більшості підприємств є адаптація до умов підвищеної динамічності зовнішнього та внутрішнього середовищ. Успіх діяльності підприємств багато в чому залежить від якості планування, яке включає визначення стратегічних  цілей, способів їх досягнення та матеріального забезпечення, що обумовлює актуальність даної теми. Метою статті є розкриття сутності понять «стратегія» і «стратегічне планування», та дослідження технології стратегічного планування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз окремих аспектів стратегічного планування відображені у фундаментальних дослідженнях класиків (К. Ендрю, П. Зельцніка, Г. Мінцберга, М. Портера, А. Дж. Стрікленда, А. Томпсона, А. Чандлера), у працях зарубіжних вчених (І. Ансоффа, В. Борисевича, К. Знаменської, Г. Кандаурової, В. Рохчіна, С. Тяглова) та вітчизняних науковців (зокрема, проблеми стратегічного планування на рівні підприємств досліджено Л. Довгань, В. Нємцовим, С. Оборською, В. Оберемчук, В. Пономаренком, З. Шершньовою).

Планування є основою для прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, що передбачає вироблення цілей і завдань управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей. Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів i способів їх досягнення при ефективному використанні вcix видів реcypciв, необхідних для виконання поставлених завдань, i встановленні їх взаємодій. Планування - це процес підготовки рішень про організацію раціональної  діяльності  підприємства  шляхом  порівняльної  оцінки  різних альтернативних варіантів дії у передбачуваних умовах. Прийняття цих рішень завжди  пов'язано  із  використанням  певних  ресурсів  підприємства,  які виступають предметом планування на підприємстві [4, с.8].

За складом планових рішень розрізняють:

-  стратегічне планування;

-  поточне (оперативне) планування;

-  зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

Порівняємо стратегічне та оперативне планування (таблиця 1) [1, с.7]

Таблиця 1

Стратегічне планування є:

Оперативне планування є:

1.Передбачливим;

1. Реактивним;

2.Зосередженим на конкретних цілях;

2.Із загальними цілями;

3.Зі спільною стратегією;

3. Спільна стратегія відсутня;

4.Комплексним і складним;

4.Простим і елементарним;

5.Із залученням експертів;

5.З інформуванням учасників;

6.Довготерміновим (понад 3 роки).

6.Короткотерміновим (до 1 року).

 

Наукове дослідження будь-якого об’єкта чи явища, в тому числі стратегічного планування, передбачає необхідність встановлення закономірностей його виникнення, перетворення та розвитку з метою раціонального використання отриманих результатів у практичній діяльності. Тож проаналізуємо еволюцію та генезис понять «стратегія» і «стратегічне планування».

Термін «стратегічний», згідно етимологічної довідки, означає «той, що стосується стратегії». Відповідно «стратегічний план», «стратегічне планування» походять від поняття «стратегія». Термін «стратегія» має глибоке коріння і широке поширення та загалом розуміється як комплекс дій з досягнення визначених цілей. Для з'ясування сутності понять стратегії і стратегічного пла-нування, визначення їх ролі охарактеризуємо визначення цих понять, які зустрі-чаються в науковій економічній літературі. Слово "стратегія" походить від грецького  strategia (stratos – військо та ago - веду), тобто це військовий термін. Уперше  термін  "стратегія"  щодо  керівництва  підприємством  використав  у  1962  р.  А. Чендлер-молодший у своїй праці "Стратегія та структура".

У фаховій літературі є різні думки щодо сутності стратегії розвитку організації. Так, І. Ансофф визначає стратегію як набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. Б. Карлофф описує стратегію як узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації та розподілу ресурсів підприємства. Р. Уотермен під стратегією розуміє спосіб, за допомогою якого фірма збирається покращити свої конкурентні позиції. М. Мескон розглядає стратегію як детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації та досягнення її мети [3].

Незважаючи на відмінності авторів у підході до розкриття термінів «стратегія», «стратегічне планування», в їх поглядах можна виділити загальні, суттєві ознаки цих понять:

-  стратегія, рівно як і її пошук, пов'язані з майбутнім. Це завжди перспектива, виражена в моделюванні майбутнього образу підприємства. Стратегія – це свого роду прогноз, тобто система аргументованих наукових уявлень про напрямки розвитку і майбутній стан всієї організації або її окремих структурних елементів;

- модель майбутнього підприємства, перспектива його розвитку здійснюється на основі вибору. Це - вибір цінностей і шляхів діяльності, які створюють певний спосіб бутя підприємства;

- стратегічному плануванні здійснюється не будь-який вибір, а оптимальний, тобто найбільш сприятливий, кращий серед можливих;

- пошук оптимального варіанту розвитку пов'язаний з обліком фактору ризику, який обумовлений постійною зміною навколишнього середовища. При цьому місія, ресурси підприємства повинні бути адаптовані до змінних умов, вони повинні співвідноситися з можливим ризиком;

- стратегія, як чітка система визначень того що повинно бути зроблено, здійснює безпосередній вплив на прийняття майбутніх рішень відносно місії, програми, послуг, використання ресурсів підприємства;

- між новизною, оригінальністю, нестандартністю стратегії і ступенем ризику є пряма залежність. Ризик зменшується, коли дану стратегію неодноразово використовували на тих чи інших підприємствах. Новаторство ж завжди збільшує ступінь ризику. Однак без ініціативи, прояву лідерства і творчостістратегія не існує.

Тож можна сказати, що стратегія матеріалізується у всебічному, комплексному, довготерміновому плані, призначеному для того, щоб забезпечити здійснення місії підприємства в середовищі, що змінюється.

У спеціальній літературі зустрічаються різноманітні підходи до визначення поняття «стратегічне планування». Г.М.Тарасюк трактує його як систематизоване визначення взаємоузгоджених довгострокових цілей та напрямів діяльності підприємства. Основною метою стратегічного планування, на думку автора, є швидка і адекватна реакція підприємства на зміну умов ринку, поведінку конкурентів, розвиток науково-технічного прогресу [5]. Е.С.Васильчук характеризує стратегічне планування як процес визначення стратегії організації шляхом встановлення її місії, аналізу стратегічних позицій, дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів та дій, які можуть привести до досягнення, утримання, розвитку й капіталізації конкурентних переваг. При цьому обрані стратегії, на думку автора, повинні найбільш повно враховувати сильні сторони фірми з метою їх ефективної капіталізації, дозволяти успішно долати слабкі сторони, отримувати переваги від сприятливих зовнішніх умов та уникати зовнішніх загроз [2].

Підсумовуючи думки різних авторів, можна зробити висновок, що стратегічне планування - це процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню цілей та напрямів діяльності підприємства. Він включає в себе: визначення цілей підприємства, відпрацювання програм їх реалізації і вибір методів втілення цих програм в життя. Процес стратегічного планування передбачає розподіл ресурсів (фонди, дефіцитні управлінські кадри, технологічний досвід), адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення стосунків організації з її зовнішнім середовищем), внутрішню координацію, організаційно-стратегічне передбачення.

Побудова системи стратегічного планування повинна відповідати цілій низці принципів: селективності, багатоваріантності, альтернативності, комплексності, безперервності.

На  стратегічне планування впливає багато факторів, взаємодія яких  носить специфічний характер для кожної галузі і підприємства та завжди змінюється в часі. Тому  слід оцінювати всю сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, перш ніж прийняти рішення щодо вибору тієї чи іншої стратегії. До  основних факторів,  які впливають на стратегічне планування, можна віднести наступні: соціальні, політичні, цивільні і регулюючі норми; привабливість галузі і умови конкуренції; специфічні ринкові можливості і загрози; сильні і слабкі сторони організації, її конкурентні можливості; особисті амбіції,  філософія бізнесу  та  етичні сприйняття менеджерів; цінність і культура організації.

Процес стратегічного планування за узагальненою моделлю можна уявити у вигляді трьох етапів, кожен з яких має свою специфіку залежно від змісту завдань, результатів, інструментарію, що  застосовується. Ця модель технології розробки стратегії містить такі блоки:

1) концептуально-орієнтований - пов’язаний з отриманням результатів, що відображають категорії стратегічного планування – бачення, місія, цілі. Цей блок характеризується підвищеною відповідальністю, оскільки саме тут здійснюється стратегічний вибір, ціна помилок є дуже високою;

2) проблемно-орієнтований - опрацьовуються пріоритетні проблеми, що підлягають вирішенню з метою реалізації стратегії. Очевидно, що на цьому етапі ступінь невизначеності є меншим, ніж на попередньому, оскільки тут рішення приймаються в межах уже визначеної стратегії. Результат – перелік коректно  сформульованих за пропонованим алгоритмом проблем, кожна з яких характеризується конкретною метою вирішення;

3) проектно-орієнтований - здійснюється планування дій щодо реалізації стратегічних цілей і вирішення проблем. Цей блок характеризується найменшим ступенем невизначеності, хоча й тут вона відчувається значною мірою як завжди в процесі планування. Основним результатом цього етапу є план дій і оперативні плани.

Зосереджуючи увагу на технології стратегічного планування, передусім наголосимо на процесуальних фазах стратегічного планування:

1. Ініціація та ухвалення процесу стратегічного планування;

2. Розподіл службових обов’язків;

3. Призначення організації та її цінності;

4. Оцінювання зовнішніх та внутрішніх обставин для з’ясування своєї «сили і слабкості», своїх можливостей і перешкод, які треба подолати;

5. Окреслення першочергових завдань, що стоять перед організацією;

6. Розробка стратегії для керування цими завданнями;

7. Ухвалення й застосування стратегічного плану;

8. Встановлення дієвого прогнозування;

9. Розробка процесу результативного впровадження політики;

10. Оцінювання стратегій і процесу стратегічного планування.

Ґрунтуючись на технології (обов’язкових елементах) стратегічного планування загалом можна запропонувати такі етапи розробки стратегічного плану:

І етап – ініціація,

ІІ етап – створення організаційних структур,

ІІІ етап – аналіз (SWOT-аналіз),

ІV етап – визначення місії, цілей, завдань,

V етап – планування,

VІ етап – реалізація плану,

VІІ етап – моніторинг, оцінювання [1, с.14-16].

Закріплення результатів стратегічного планування здійснюється у стратегіях чи стратегічних планах. Під стратегічним планом ми розуміємо науково обґрунтований документ, що містить деталізований опис процесу стратегічного планування – від постановки стратегічного бачення, формування стратегії та стратегічних цілей – до визначення засобів їх реалізації.

Отже, розробка стратегії є складним та чітко структурованим процесом трансформації місії суб’єкта господарювання у конкретні напрями його діяльності з урахуванням наявного потенціалу. Це спільні зусилля команди та органічна єдність цілей, завдань і ресурсного забезпечення для досягнення підвищення ефективності господарсько - фінансової діяльності підприємства.

 

Література:

1. Берданова О. Стратегічне планування. Навчальний посібник/ Берданова О., Вакуленко В., Тертичка В. – Л.: ЗУКЦ, 2008. – 138 с.

2. Васильчук Е.С. Стратегическое планирование /Васильчук Е.С. – Иваново: Издательство Ивановского государственного университета, 2000. – 158 с.

3.  Минцберг Г. Школы стратегий/ Г. Минцберг, Б. Альстренд, Д. Лэмпел. – СПб. : Питер, 2000. – 336 с.

4. Охріменко В. М.Конспект лекцій з дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» (для студентів 5-го курсу заочної форми навчання напряму підготовки 6.030504 «Економіка підприємства» та слухачів другої вищої освіти спеціальності 7.03050401 «Економіка підприємства» ФПО та ЗН)/ В. М. Охріменко, Ю. Ю. Леонт'єва; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х. : ХНАМГ, 2010. – 165 с.

5. Тарасюк Г.М. Бізнес-план: розробка, обґрунтування та аналіз/ Г.М.Тарасюк. – К.: Каравела, 2006. – 280 с.

 

References:

1. Berdanova O., Vakulenko V., Tertichka V. Strategіchne planuvannja (Strategic planning)– L.: ZUKC, 2008. – 138р.

2. Vasil'chuk E.S. Strategicheskoe planirovanie (Strategic planning) – Ivanovo: Izdatel'stvo Ivanovskogo gosudarstvennogo universiteta, 2000. – 158p.

3. Mincberg G., Al'strend B., Ljempel D.. Shkoly strategij (School policies) – SPb. : Piter, 2000. – 336p.

4. Ohrіmenko V. M., Leont'eva Ju. Ju.  Konspekt lekcіj z disciplіni «Planuvannja і kontrol' na pіdpriemstvі»( Lectures on «Planning and control of the enterprises») Hark. nac. akad. mіs'k. gosp-va. – H. : HNAMG, 2010. – 165p.

5. Tarasjuk G.M. Bіznes-plan: rozrobka, obgruntuvannja ta analіz (Business plan: design, rationale and analysis) – K.: Karavela, 2006. – 280р.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.