Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

   ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Титаренко Т. Г. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

УДК 005.21:[351.82:332.3]

 

СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Титаренко Т. Г.

Чернігівський національний технологічний університет, Чернігів, Україна

 

У статті розглянуто науково-методичні положення стратегічного планування в державному управлінні земельними відносинами. За наслідками дослідження сформовано чотири стратегічні цілі державної політики регулювання земельних відносин: реформування відносин власності на землю, облік і вартісна оцінка земельних ресурсів як національного багатства України, організація ефективного управління земельними ресурсами України, раціоналізація землекористування та охорона земель. Визначено зміст та наслідки реалізації сформованих цілей.

Ключові слова: програмно-цільовий підхід, стратегічні цілі, земельні відносини, державна політика регулювання земельних відносин.

 

Титаренко Т. Г. Стратегические цели государственной политики регулирования земельных отношений / Черниговский национальный технологический университет, Чернигов, Украина

В статье рассмотрены научно-методические положения стратегического планирования в государственном управлении земельными отношениями. По результатам исследования сформированы четыре стратегические цели государственной политики регулирования земельных отношений: реформирование отношений собственности на землю, учет и стоимостная оценка земельных ресурсов как национального богатства Украины, организация эффективного управления земельными ресурсами Украины, рационализация землепользования и охрана земель. Определено содержание и последствия реализации сформированных целей.

Ключевые слова: программно-целевой подход, стратегические цели, земельные отношения, государственная политика регулирования земельных отношений.

 

Тytarenko T. G. Strategic objectives of state policy regulating land relations/ Chernihiv National Technological University, Сhernihiv, Ukraine

The article reviewed scientific-methodical provision of strategic planning in government land relations. As a result of research formed the four strategic objectives of state policy regulating land relations, reform of land ownership, accounting and valuation of land resources as national wealth of Ukraine, the organization of effective land management Ukraine, rationalization of land use and land protection. The content and implications of existing objectives.

Key words: target-oriented approach, strategic goals, land relations, public policy regulating land relations.

 

 

Вступ. Реалізація державної політики - це постійний, динамічний процес досягнення поставлених цілей, у якому беруть участь різні органи державної влади та інститути громадянського суспільства. Реалізація починається відразу після ухвалення та легітимації державної політики або окремої програми і є основним видом діяльності державного апарату [1, с. 31]. Тому, метою реалізації державної політики регулювання земельних відносин є практична організація дій учасників земельних відносин, розподіл та перерозподіл земельних ресурсів, забезпечення порядку в землекористуванні, охорона земельних ресурсів та збереження їх для майбутніх поколінь. Відтак, об’єктивним є підтвердити, що вироблення дієвої державної політики в суспільстві, практично, є неможливим без стратегічного планування, що базується на реалізації положень програмно-цільового підходу до формування оптимізаційного комплексу заходів, способів та інструментарію цільового впливу на визначену сферу управлінської діяльності.

В рамках Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", що схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 [5] визначено мету – впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі, передбачається проведення 62 реформ, зокрема земельної реформи. Однак, земельна реформа, яка була розпочата ще у 1990 році з прийняття Постанови Верховної Ради УРСР "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-XII [3] так завершеною і не була. А, тому, вважаємо, що запропоноване формулювання в зазначених вище нормативно-правових актах щодо "підготовки до проведення земельної реформи" – є, наразі, некоректним. На думку автора, даний напрям діяльності уряду та корелянтів, які опікуються проблемами землекористування, доцільно сформулювати як: завершення земельної реформи та розвиток земельних відносин, або ж вироблення державної політики регулювання земельних відносин.

Засвідчимо, що на початку проведення земельної реформи та масової приватизації землі в Україні були відсутні, як такі, концепція розвитку земельної реформи і, разом із цим, програма комплексного управління земельними ресурсами в державі. Оскільки, проведена земельна політика вимагала швидкого роздержавлення, процедури формування та опису земель були максимально спрощені. Це призвело до того, що при кадастровому обліку досі спостерігається невідповідність між фактичними і документальними даними про об'єкти нерухомості. Саме тому, проблема застосування програмно-цільового підходу як методу формування та реалізації державної політики регулювання земельних відносин на сучасному етапі розвитку земельних відносин набуває особливої значимості.

Практичне застосування вихідних положень теорії та методології програмно-цільового підходу при формуванні та реалізації державної політики регулювання земельних відносин в Україні, на даний час, суттєво обмежується розробкою стратегічних планів, програм і проектів, які перманентно коректуються (і видозмінюються) суб’єктами державного управління під тиском і за урахування вимог політичних еліт. Проте, у державному управлінні стратегічне планування – дозволяє, певним чином, здійснити чітке визначення цілей розвитку і передбачити пошук / формування оптимального набору траєкторій руху певної сфери економічної та управлінської діяльності, зорієнтованих на досягнення визначених довгострокових цілей в умовах реальних загроз і ресурсних обмежень [4, с. 9-10]. Звідси, такий вид планування стає одним із найважливіших завдань державно-управлінської діяльності у сфері регулювання земельних відносин. Оскільки, охоплює концептуалізацію складових елементів загальної політики регулювання земельних відносин, а також цільових програм і проектів, нормативно-правове, організаційне і координаційно-планове проектування і передбачає досягнення їх балансу та забезпечення синхронного розвитку.

Поряд із цим, слід признати, що основними пріоритетними сферами в межах Стратегії сталого розвитку Україна - 2020" [5], визначено антикорупційну та судові реформи, реформу правоохоронних органів, децентралізацію влади, реформу державного управління та податкову реформу. Таким чином, ураховуючи базові / стратегічні пріоритети, які визначені та обґрунтовані в межах Стратегії сталого розвитку Україна - 2020" [5], на підставі результатів попередніх економіко-статистичних і системно-універсальних аналітичних досліджень, формуємо бачення майбутнього, стратегічні та операційні цілі та завдання державної політики регулювання земельних відносин в Україні.

Стратегічна ціль 1. Реформування відносин власності на землю. Головним завданням реформування відносин власності на землю є забезпечення продовольчої безпеки держави, економічно ефективного та екологічно безпечного використання земельних ресурсів підвищення продуктивності виробництва сільськогосподарської продукції. З цією метою: - здійснено ліквідацію монополії державної власності на землю; - проведено роздержавлення і приватизацію земель сільськогосподарського та іншого призначення; - створено нормативно-правові передумови для розвитку різних форм господарювання на землі.

За роки реформування земельного ладу в Україні виконаний значний обсяг робіт, однак кінцевої мети реформи - забезпечення економічно ефективного та екологічно безпечного використання земельних ресурсів - поки що не досягнуто. Одним із факторів, що стримує реформування відносин власності на землю є мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення. Поряд із цим, для можливості забезпечення результативності функціонування ринку землі в Україні необхідне прийняття ряду законів, зокрема «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», «Про визначення правових основ виключення земель із права приватної власності», «Про державний земельний іпотечний банк», внесення змін у Земельний кодекс України, проведення фактичного розмежування земель державної та комунальної власності.

Таким чином, стратегічна ціль закладає платформу для розвитку капіталізації земельних відносин, функціонування повноцінного рикну земель та гарантування конституційних прав на землю та захисту земельної власності. Тому, для досягнення стратегічної цілі 1 слід докласти зусиль на створення сучасної правової системи української незалежної держави, спроможної гарантувати конституційні права на землю та забезпечити захист земельної власності, здійснювати політику створення інфраструктури ринку землі та зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, відновлення ролі системи землеустрою як основного інструменту управління земельними ресурсами та фактору задіяння в економіці країни природного потенціалу земельних ресурсів та докапіталізації земельного капіталу. Тоді, досягнення стратегічної цілі 1 передбачається через реалізацію п’яти операційних цілей: гарантування конституційних прав на землю, створення інфраструктури ринку землі, зміцнення інституту земельної власності, підвищення інвестиційної привабливості землекористування, раціоналізація використання земель. Очікується, що реалізація стратегічної цілі 1 (у середньостроковій перспективі до 2017 року) призведе до наслідків представлених в табл. 1.

Стратегічна ціль 2. Облік і вартісна оцінка земельних ресурсів як національного багатства України. Необхідно признати, що питання обліку земельних ресурсів набуває особливого значення та актуальності в умовах формування земельного ринку, оскільки виникає необхідність отримання достовірної інформації про кількість, якість та грошову оцінку наявних земель. Облік як спеціальна управлінська функція є істотним елементом механізму державної політики регулювання земельних відносин з метою забезпечення оптимального використання та охорони земель будь-якого цільового призначення незалежно від форми власності та господарювання. Так, зокрема, державний земельний кадастр та усталені його положення відіграють особливу роль у реформуванні земельних відносин в Україні. Їх можна признати в якості інформаційної бази для: а) забезпечення ефективності реалізації функцій із управління земельними ресурсами; б) ведення системи реєстрації та землеустрою; в) підтримки податкової та інноваційної політики держави; г) становлення та розвитку ринку землі; д) обґрунтування розмірів плати за землю. Державний земельний кадастр на всіх етапах розвитку суспільства став основним засобом реалізації земельної політики в нашій державі.

У відповідності з зазначеним, в рамках стратегічної цілі 2, термінового розв'язання потребує питання державного обліку та охорони особливо цінних земель - найціннішої частини національного багатства України, яка виступає основою для забезпечення продовольчої безпеки держави, а також джерелом історико-культурного пізнання, національної самосвідомості та духовного багатства громадян, яке можна використати лише за наслідками об’єктивного оцінювання вартості земельних ресурсів (капіталізації природо-ресурсного потенціалу).

Підтвердимо, що, наразі, облік земель необхідно здійснювати окремо за власниками і користувачами, що дасть змогу приймати ефективніші управлінські рішення, пов’язані з використанням, охороною та відтворенням земельних ресурсів. При цьому, налагодження обліку земельних ресурсів для забезпечення ефективного земельного адміністрування сприятиме оптимізації процесів використання, відтворення та охорони земель для задоволення попиту суспільства у обмежених ресурсах, що забезпечує збалансований соціальний, економічний та екологічний розвиток у довготривалій перспективі. Тому, підтвердимо, що оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві, а також в якості просторового базису у суспільному виробництві – відіграє важливу роль у регулюванні земельних відносин та має багатоцільове призначення. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель – є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення [2]. Наразі, очікується, що реалізація цілі 2 у середньостроковій перспективі призведе до наслідків представлених в табл. 1.

Стратегічна ціль 3. Організація ефективного управління земельними відносинами в Україні. За її врахування, сучасна система державного управління земельними відносинами в Україні не відповідає сучасним світовим тенденціям. Україні необхідно сформувати національну особливу модель державного управління земельними відносинами, яка б врахувала історичні та соціальні реалії розвитку нашої країни і ввібрала сучасний зарубіжний досвід. Під час формування державної політики регулювання земельних відносин особливу увагу необхідно приділити організаційним змінам. Серед головних факторів, які слід ураховувати під час провадження організаційних змін, є: а) змістовність організаційної структури та управління; б) забезпеченість ресурсами; в) позиція керівництва; г) склад і якість персоналу; д) форми конкуренції та співробітництва; ж) формальна та неформальна системи заохочення; з) методи та форми вирішення конфліктних ситуацій; к) комунікації та система зворотного зв'язку; л) особливості організаційної культури (цінності та норми) [1, с. 34].

Неефективність сучасної системи державного управління земельними відносинами зумовлена наступними проблемами: - високою кількістю державних органів в системі управління земельними відносинами; - неефективним розподілом функцій та повноважень між суб'єктами регулювання земельних відносин; - відсутністю незалежності державних органів від політичного впливу; - відсутністю стабільності системи органів державного управління земельними відносинами; - великою кількістю нормативно-правових актів що регулюють земельні відносини; - корупцією в системі управління земельними відносинами; - відсутністю стратегії розвитку земельних відносин та чіткого плану дій для кожного елементу системи управління земельними відносинами.

Для досягнення стратегічної цілі 3 першочергову увагу слід зосередити на: а) завершенні формування законодавчої та нормативно-правової бази у галузі регулювання земельних відносин; б) перегляді та оптимізації системи органів державної влади в галузі земельних відносин; в) перегляді повноважень та функцій органів державної влади, що забезпечують регулювання земельних відносин, та їх узгодження між собою. При цьому, досягнення стратегічної цілі передбачається через реалізацію таких операційних цілей: формування ефективної системи управління земельними відносинами, створення інтегрованої системи органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин, удосконалення нормативно-правової бази у галузі регулювання земельних відносин в Україні. Очікується, що реалізація цілі у середньостроковій перспективі дозволить отримати результати, що представлено у табл. 1.

Стратегічна ціль 4. Раціоналізація землекористування та охорона земель. Як свідчить аналіз сучасного стану використання і охорони земель в Україні реформування земельних відносин, зміна форм власності й господарювання поки що не призвели до поліпшення використання й захисту земель від деградації і виснаження. Розподіл земельних ресурсів за господарським їх використанням не має достатньої економічної та екологічної обґрунтованості, а екологічна стабільність землекористування на території України належить до стабільно нестійкої. До основних антропогенних чинників впливу на земельні ресурси відносяться сільськогосподарська освоєнність, особливо розораність земель, ерозійні та інші деградаційні процеси, забрудненість ґрунтів тощо.

Глобальне погіршення, за різних умов, стану сільськогосподарських земель веде до висновку, що раціональне використання та охорона їх є головним соціально-економічним і екологічним завданням сучасного суспільства. Тому, вважаємо, що основними завданнями екологобезпечного землекористування є: а) раціоналізація землекористування, зокрема у площині удосконалення структури сільськогосподарських угідь; б) оптимізація структури посівних площ; в) відтворення родючості земель; г) здійснення консервації деградованих та техногенно забруднених земель; д) впровадження екологічно орієнтованих методів сільськогосподарського виробництва.

Результатом стратегічного планування розвитку земельних відносин є стратегічний план (довго строковий або середньостроковий), який фактично являє собою державно-управлінське рішення щодо реалізації стратегії розвитку земельних відносин і реалізації державної політики регулювання земельних відносин відповідними суб’єктами державного управління. Цей план є науковим передбаченням стану земельної галузі як цілісного об’єкта управління в певний момент часу. Стратегія визначає курс на розподіл обмежених ресурсів для досягнення визначених цілей, а політика – загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей.

Поряд із зазначеним, визнаємо, що стратегічна ціль 4 «Раціоналізація землекористування та охорона земель» скерована на перехід до раціонального та екологічно безпечного землекористування, шляхом запровадження економіко-правових механізмів стимулювання раціонального використання та охорони земель на основі впровадження партнерських відносин між державними, регіональними органами влади, власниками землі та землекористувачами, забезпечення проведення землеохоронних заходів на всіх рівнях землекористування шляхом запровадження компенсаційних виплат для здійснення всебічних заходів з охорони земель. Досягнення цієї стратегічної цілі передбачається через реалізацію двох операційних цілей: раціоналізація використання земель, капіталізація та охорона земель. При цьому, планується і передбачається, що реалізація цілі 4, у середньостроковій перспективі, дозволить отримати результати, що представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Наслідки реалізації стратегічних цілей державної політики регулювання земельних відносин

 

Стратегічна ціль

Наслідки реалізації (у середньостроковій перспективі до 2017 року)

1

2

Реформування відносин власності на землю

 

відбувається капіталізація земель, яка опосередковує узгодження економічних і територіальних інтересів у кругообігу економічного відтворення, що враховуватиме об’єктивну вартість земельних ресурсів при порівнянні з кількісною оцінкою останніх, яка є усталеною у інших країнах світу

ринок земель функціонує у повному обсязі

 громадяни України безперешкодно та ефективно реалізують свої конституційні права в частині прав власності на землю

 зменшується кількість земельних спорів та неузгодженості між учасниками земельних правовідносин;

 підвищується інвестиційна привабливість землекористування, особливо, у сільськогосподарському секторі, впроваджується інноваційна та інвестиційна моделі його сталого розвитку, навіть, і у ресурсних обмеженнях.

 Облік і вартісна оцінка земельних ресурсів як національного багатства України

закінчення формування державного земельного кадастру як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, місцезнаходження земельних ділянок та їхні межі, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, держава володіє даними про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами

створення єдиної кадастрово-реєстраційної системи обліку земельних ресурсів та прав власності на них

фактичне розмежування земель державної та комунальної власності

 проведення актуалізації економічної оцінки земель України

Організація ефективного управління земельними відносинами

чіткість та системність земельного законодавства, його узгодженість з вимогами та стандартами Європейського Союзу

ефективна система управління земельними відносинами

запровадження електронного врядування у галузі земельних відносин

 відновлення ефективної роботи органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель

запровадження самоврядного та громадського контролю за використанням та охороною земель

Раціоналізація землекористу-

проведення комплексного землевпорядкування та раціоналізації землекористування

Стратегічна ціль

Наслідки реалізації (у середньостроковій перспективі до 2017 року)

 

1

2

 

вання та охорона земель

забезпечення раціонального, ґрунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку, насамперед агропромислового комплексу

 

комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь

 

здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природо-кліматичних зон

 

формування високопродуктивних, ерозійно стійких та еколого безпечних агроландшафтів, які б мали належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям

 

розробка і впровадження раціональної системи землеробства

 

 

Висновки. Досягнення стратегічних цілей державного регулювання земельних відносин має здійснюватись через реалізацію комплексу організаційних, фінансових та інформаційних заходів, які будуть здійснюватися суб‘єктами регулювання земельних відносин за допомогою сукупності, важелів, регуляторів, способів та прикладного інструментарію, регуляторів політико-правового, організаційно-економічного, структурного, фінансового та інформаційно-управлінського впливу. Результатом стратегічного планування розвитку земельних відносин має стати стратегічний план (довго строковий або середньостроковий), який фактично являє собою державно-управлінське рішення щодо реалізації стратегії розвитку земельних відносин і реалізації державної політики регулювання земельних відносин відповідними суб’єктами державного управління. Цей план є науковим передбаченням стану земельної галузі як цілісного об’єкта управління в певний момент часу. Стратегія визначає курс на розподіл обмежених ресурсів для досягнення визначених цілей, а політика – загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей.

 

Література:

1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. : НАДУ, 2014. – 448 с.

2. Закон України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 р. № 1378-IV [Електронний ресурс] (Зі змін. та доповн.) – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1378-15

3. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-XII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/563-12

4. Суворов В. П. Концептуальні основи стратегії розвитку державного регулювання земельних відносин у сфері містобудування [Електронний ресурс] / В. П. Суворов. // Державне будівництво. - 2014. - № 2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2014_2_16.pdf

5. Указ Президента України "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020" від 12 січня 2015 № 5/2015 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

 

References:

1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nac. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrajiny ; red. kol. : Ju. V. Kovbasjuk (gholova), K. O. Vashhenko (zast. gholovy), Ju. P. Surmin (zast. gholovy) [ta in.]. – K. : NADU, 2014. – 448 s.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), The Law of Ukraine " On the evaluation of land", available at http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 (Accessed 12 October 2015).

3. The Verkhovna Rada of Ukrainian SSR (1990), Resolution "On Land Reform", available at http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/563-12 (Accessed 12 October 2015).

4. Suvorov V. P. Konceptualjni osnovy strateghiji rozvytku derzhavnogho reghuljuvannja zemeljnykh vidnosyn u sferi mistobuduvannja [Elektronnyj resurs] / V. P. Suvorov. // Derzhavne budivnyctvo. - 2014. - # 2. – Rezhym dostupu:

5. Тhe President of Ukraine (2015), "Decree Тhe President of Ukraine "On the Strategy for Sustainable Development" Ukraine - 2020 ", available at http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (Accessed 12 October 2015).

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.