ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Брус Ю. П., к. ю. н., Дорош В. С. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Брус Ю. П.

Науковий керівник: к. ю. н., Дорош В. С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Вінниця

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

 

Значне зниження рівня доходів українських громадян, збільшення числа неблагополучних сімей, втрата та переоцінка окремих моральних цінностей призвели до того, що діти більшості українських сімей все частіше виховуються «по законам вулиці», наслідком даного явища є небачене зростання протиправних вчинків, що вчиняються неповнолітніми.

Як відомо, головним своїм пріоритетом українська держава визнала людину - найвищою соціальною цінністю, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканість та безпеку. Саме тому, складовою концепції розвитку українського суспільства є сучасна державна політика в сфері адміністративної відповідальності неповнолітніх громадян.

Вище наведені аспекти притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності привертали увагу таких вчених, як: В.С. М.В. Веселов, І.П. Голосніченко, Ковальчук, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Т.Г. Коржікаєва, Я.М. Квітка, М.П. Легецький, С.Г. Поволоцька та інших. Водночас, питання адміністративно-правових проблем правосуб’єктності неповнолітніх залишаються недостатньо дослідженими у світлі адаптації національного адміністративного законодавства до законодавства країн ЄС, що обумовлює актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є аналіз проблем та особливостей правового статусу неповнолітніх в національному адміністративному праві.

В теорії права при розкритті правового статусу неповнолітніх осіб вживаються різні категорії: діти, неповнолітні, молодь [5, с. 3].

Відповідно до ст. 1 Конвенції ООН «Про права дитини» зазначається, що дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. У нормах Конституції нашої держави також вживається термін «діти», зміст якого повністю аналогічний змісту зазначеного документу. Так, в ст. 52 проголошено – «Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом».

Адміністративне законодавство України також оперує поняттям „неповнолітній”, виокремлює особливості його відповідальності, заходів адміністративного впливу, хоча і встановлює завищені вікові обмеження - від 16 до 18 років . Так, проведений аналіз окремих статей КУпАП свідчить про те, що особа може бути суб'єктом адміністративного проступку лише по досягненні нею відповідного віку, з якого вона, на думку законотворців, на момент скоєння проступку повинна володіти відповідним рівнем свідомості, фізичного та психічного розвитку, що дозволяє їй правильно оцінити суспільну значимість і сенс вчиненого правопорушення. Враховуючи цей факт, згідно зі ст. 12 КпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення протиправного діяння виповнилося 16 років, а іноді - лише тоді, коли особа досягла повноліття - 18 років (наприклад, ст. 207, 211 КУпАП тощо)[3]. Як бачимо, не будь-яка особа, яка скоїла адміністративний проступок, визнається відповідним його суб’єктом з точки зору складу цього проступку.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст.24 КпАП, а саме: попередження, зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим, догана або сувора догана, передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які її замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Відповідно до ст.26 КпАП попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. Під попередженням слід розуміти доведення до відома правопорушника, що його поведінка має антигромадський характер, і норма адміністративного права передбачає відповідальність за це, а також те, що йому слід припинити здійснення подібних проступків. Попередження вважається лише тоді адміністративним стягненням, якщо його оформлено у письмовій формі. Бувають випадки, коли постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності правопорушника. Тоді йому протягом 3-х днів необхідно вручити копію постанови, про що треба зробити відповідну відмітку у справі.

Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування анти-суспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним від імені держави суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним діяння.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому.

Передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання полягає у покладенні на неповнолітнього обов’язку зазнати посиленого виховного впливу та контролю за поведінкою з боку обраних судом осіб чи колективу. На окрему особу за її згодою або на її прохання покладається обов’язок щодо нагляду за неповнолітнім правопорушником та проведення з ним виховної роботи. У свою чергу, на такого неповнолітнього покладається обов’язок сприймати виховний вплив, заходи нагляду, які щодо нього буде застосовувати особа, призначена судом.

Головна мета заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх полягає у їх вихованні, тобто формуванні у них звички законослухняної поведінки. Проте проводячи анкетування, понад 70% опитуваних мною 10 суддів зазначили, що такі заходи впливу є неефективними і вони повинні бути заміненими на такі як: оприлюднення інформації щодо скоєння адміністративного проступку неповнолітнім, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінку, зобов’язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Крім того, даний захід є не тільки мірою покарання, а й виконує виховну функцію, розвиває у підлітків певне ставлення до праці.

Стаття 32 КУпАП забороняє застосування адміністративного арешту до неповнолітніх. Передбачений лише один випадок, коли адміністративна відповідальність, до якої притягається неповнолітній, несе не тільки виховний, а й майновий характер – якщо під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її.

Аналіз вітчизняного та високорозвинутих країн адміністративного законодавства щодо визначення неповнолітнього суб’єктом адміністративної відповідальності дозволяє зробити наступні висновки. Слід погодитись з тим, що адміністративна відповідальність неповнолітніх - це регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння неповнолітніх осіб, які проявилися у порушенні ними встановлених законом заборон або невиконанні покладених на них обов’язків, що полягає у застосуванні до винних осіб заходів впливу у вигляді позбавлень особистого, майнового або фізичного характеру [2, с. 11].

Основними ознаками неповнолітнього суб’єкта адміністративного проступку є його вік і осудність.

Вік завжди характеризується і супроводжується усвідомленою вольовою поведінкою, а в момент вчинення правопорушення - ще й заподіянням шкоди. З огляду на викладений матеріал, слід констатувати, що поняття загальних ознак неповнолітнього правопорушника пов’язане з характеристикою інтелектуально, тобто вольового відношення до дій та відповідних наслідків. Отже, розглядаючи вік з різних правових, психологічно-медичних позицій, перш за все, необхідно говорити про волю особи. Зокрема, волю, яка лежить в основі її усвідомленої протиправної поведінки і має важливе значення для адміністративно-правового дослідження віку адміністративної відповідальності суб’єкта правопорушення. Закордонний досвід більшості країн ЄС вказує на можливість притягнення неповнолітніх осіб до адміністративно-деліктної відповідальності у віці вже у 14 років. На перейняття такого досвіду у вітчизняну практику вказують і статистичні дані вчинення неповнолітніми адміністративних проступків. За даними Верховного Суду України, лише у першому півріччі 2009 р. у судовому порядку було застосовано заходи впливу, передбачені статтею 20-1 КпАП України, до понад 4 тис. неповнолітніх осіб. Тому, важливим в даному аспекті, є закріплення загального правила, за яким адміністративній відповідальності підлягають особи у віці з 16 років, а за окремі види правопорушень (які тягнуть за собою більш серйозні наслідки) - з 14 років. Водночас, потребує законодавчого закріплення, положення про те, що: якщо в період неповноліття (з 14 до 18 років) має місце відставання в психічному розвитку, підліток не підлягає адміністративній відповідальності. Необхідно враховувати „відставання”, яке дійсно не пов’язане із психічним розладом та котре визначає нездатність повною мірою усвідомлювати протиправний характер своїх окремих дій і відповідно керувати ними. Тому я вважаю, що у вітчизняному законодавстві доцільно врахувати не тільки окремі кількісні, але і якісні показники психічного розвитку неповнолітньої особи.

Таким чином, слід погодитись, що для нормального функціонування системи правосуддя у справах про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності необхідно переглянути передбачені ст.24-1 КпАП заходи впливу, які застосовуються до осіб віком від 16 до 18 років, а також необхідність введення до КУпАП окремого розділу «Про адміністративне правопорушення неповнолітніх».

 

Література:

1. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор-упорядник О. А. Банчук. — К. : Книги для бізнесу, 2011. — 912 с.

2. Гуржій Т. Встановлення ознак суб'єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації / Т. Гуржій // Право України. — 2012. — № 4. — С. 32-35.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 1 груд. 2008 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2008. — 177 с.

4. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.

5. Коржікаєва Т. Г. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. „адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т.Г. Коржікаєва. — К. : НУВСУ, 2008. — 17 с.

Tags:

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.