Телещак О. А. ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Print

аспірант, Телещак О. А.

Кримський державний гуманітарний університет

м. Ялта

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів є однією з найбільш актуальних в теорії та практиці навчання. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенцій як готовності та здатності людини до діяльності передбачає створення психолого-педагогічних умов, в яких студент може проявити не тільки інтелектуальну та пізнавальну активність, а й особистісну соціальну позицію, свою індивідуальність, виразити себе як суб’єкт навчання. Тому великого значення набуває розробка і залучення у навчальний процес нових інтерактивних педагогічних технологій, які ґрунтуються на принципах створення комфортних умов навчання, свободи творчості й спрямовані на розвиток особистості та її професійного становлення.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен, хто навчається, відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [4].

Інтерактивне навчання передбачає відмінну від звичайної логіку навчального процесу: не від теорії до практики, а від формування нового досвіду до його теоретичного осмислення через застосування. Пізнавальна діяльність здійснюється в умовах активного сприйняття і відображення навколишнього світу.

Форми та методи інтерактивного навчання досить різноманітні. О.І. Пометун та Л.В. Пироженко виділяють інтерактивні технології кооперативного і колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання і опрацювання дискусійних питань [4]. Л.В. Загрекова визначає структурно-логічні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові технології [1]. Т.С. Паніна та Л.Н. Вавілова – дискусійні (діалог, групова дискусія, розгляд практичних ситуацій та ін.), ігрові (дидактичні та творчі ігри, в тому числі ділові ігри, рольові ігри, організаційно-діяльнісні ігри) та тренінгові форми проведення занять, які можуть включати в себе дискусійні та ігрові методи навчання [3].

Ознаками «інтерактивних» методів навчання є: навчання в ситуаціях, максимально наближених до реальних; навчання не як повідомлення знань, а як практичне використання цих знань; навчання в емоційно насиченому процесі колективної праці.

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити. Педагогічний досвід має багато напрацювань стосовно видів дискусії, наприклад «круглий стіл», «форум», «акваріум», «дебати» тощо.

Дискусійний метод допомагає вирішувати наступні завдання: навчання учасників аналізу реальних ситуацій, а також формування навичок відділення важливого від другорядного і формулювання проблеми; моделювання особливо складних ситуацій, коли навіть найбільш здібний студент не в змозі одноосібно охопити всі аспекти проблеми; демонстрація, характерна для більшості проблем багатозначність можливих рішень [3].

«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення та пошуку рішень, який спонукає студентів проявляти свою уяву та творчість. Цей метод застосовується в тих випадках, коли проблема не має рішення чи відповідей на всі запитання. Для цього використовуються засоби, які знижують критичність та самокритичність особистості, тим самим підвищується її впевненість у собі. Зниження критичності досягається двома шляхами: прямою інструкцією (бути вільним, підвищити довіру до своїх ідей, не боятися оцінки оточуючих) та створенням сприятливого психологічного мікроклімату. Під час «мозкового штурму» кожний учасник вільно висуває свої пропозиції щодо рішення проблеми чи певної задачі. Розкріпачення інтелектуальних можливостей студентів за рахунок послаблення психологічних бар’єрів – це магістральний шлях розвитку їх творчих здібностей.

Метод кейсів – техніка навчання, що використовує опис реальних ситуацій. Студенти повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати краще з них.

Кейс-підхід: визначає проблему як таку, яка відповідає реальній ситуації; сприяє навчанню без пресингу; підвищує залучення студентів до навчального процесу; сприяє вихованню «співчуття», коли студенти ідентифікують себе з героями кейсу, представляють себе в різних ролях чи ситуаціях.

На наш погляд, використання інтерактивних методів у навчальному процесі вищої школи підвищує ефективність пізнавальної активності студентів, навчальний матеріал, що вивчається, засвоюється повніше. В результаті використання цих технологій студенти вчаться оперативно та критично мислити, виробляти самостійні рішення, бути відповідальними, коротко та чітко висловлювати власні думки, розуміти інших людей та бути готовими до співпраці.

Література:

1. Загрекова Л.В. Теория и технология обучения: [Уч. пос.] / Л.В. Загрекова, В.В. Николина – М.: Высш. шк., 2004. – 157 с.

2. Вахрушева Т.Ю. Інтерактивні технології навчання як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів / Т.Ю. Вахрушева // Нові технології навчання – 2007. – Вип.47 – С. 64–68

3. Панина Т.С. Современные способы активизации обучения: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Т.С. Панина, Л.Н. Вавилова; под. ред. Т.С. Паниной. - [2-е изд., стер.]. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 176с.

4. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: [Наук.-метод. пос.] / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 192 с.

Tags: