Ураков Д. В. МОДУСИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: АКСІОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПІДХОДИ

Print

Ураков Д. В.

Запорізький національний університет

МОДУСИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ: АКСІОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПІДХОДИ

Економічна криза на початку нового тисячоліття продемонструвала помилковість абсолютизації моделі неоліберальної економіки і недосконалість концептуальної системи менеджменту як «двигуна» цієї економічної моделі. Відтак на сучасному етапі розвитку управління важливою є критична соціально-філософська рефлексія феномена менеджменту з точки зору його світоглядних основ, онтології і епістемології з метою досягнення розуміння суті цього феномена і розробки його теоретичної основи. Завдання філософського аналізу феномена менеджменту доцільно вирішувати за допомогою аксіологічного і соціокультурного підходів, оскільки цінності є головним механізмом взаємодії індивідуума і суспільства, особи і культури, а також виступають основоположним елементом соціального простору. Використання аксіологічного і соціокультурного підходів як методологічних принципів робить можливою рефлексію за допомогою таких категорій, як універсальність, антропоцентричність, гуманізм, свобода особи, творчість, соціальна відповідальність, ціннісна орієнтація, світогляд.

Парадигма менеджменту кінця 20-го початку 21-го століття свідчить про існування двох основних світоглядних орієнтацій у менеджменті, двох модусів управлінської діяльності: управління за цілями, сформоване ще світоглядом «наукового менеджменту», і управління за цінностями (нормативно-ціннісний менеджмент). З урахуванням підходу Е. Фромма щодо модусів буття, можна зробити висновок, що менеджмент у формі управління за цілями реалізується у модусі «мати» (to have, haben) [1]. Управлінська діяльність у цьому випадку спрямована на екстенсивне зростання у всіх напрямках економічної активності, що забезпечується шляхом розробки довготривалої стратегії і контролем над її здійсненням. Комплекс цілей управлінської діяльності реалізується у межах строго-формальної ієрархічної організації фірми, а основним пріоритетом є отримання максимального прибутку шляхом безперервного економічного зростання. Необхідно відзначити, що ідея перманентного зростання є своєрідною idée fixe для світогляду, сформованого на принципах «наукового менеджменту».

Буття у модусі «бути» не абсолютизує отримання максимального прибутку, а орієнтується на ціннісні норми, відповідно до яких і формуються конкретні економічні завдання. Менеджмент у цьому модусі орієнтований не лише на результат, але і на сам процес. При цьому актуалізується не тільки досягнення економічного ефекту, але і сам процес розвитку, у тому числі розвитку особистісного потенціалу індивідуумів. Модус «бути» має на увазі переорієнтацію з обмежених природних ресурсів на умовно невичерпні ресурси людського потенціалу до вдосконалення та інновацій.

Формат нової парадигми менеджменту був запропонований професором Г. Хемелом у роботі «What matters now: how to win in a world of relentless change, ferocious competition and unstoppable innovation». Концепція менеджменту, побудована на нових світоглядних основах, дістала назву «Менеджмент 2.0», проблемне поле якої включає такі завдання:

- сучасний менеджмент, основи якого були закладені сто років тому, відпрацював свій запас міцності. Поки не будуть запропоновані механізми оновлення, компанії не зможуть швидко адаптуватися до умов, що стрімко змінюються;

- семантичний аналіз масштабних завдань менеджменту дає можливість їх узагальнення з метою розробки нової управлінської моделі, оскільки в них присутнє чітке усвідомлення кризи у галузі як теоретичного, так і практичного менеджменту, але відсутні конкретні управлінські механізми, інструменти й методи.

Формулюється також низка специфічних характеристик менеджменту 21-го століття, серед яких найбільш важливими є такі: існування природних ієрархій; радикальна децентралізація; формування виробничих груп, поєднаних спільними інтересами [2].

Викладене розуміння сучасних процесів у менеджменті співзвучне з думкою іншого великого дослідника феномена менеджменту і глобальних напрямів розвитку суспільства Денніса Медоуза. У своїй роботі «Межі зростання: 30 років потому» автор піддає критиці основний концепт неоліберальної економіки і менеджменту періоду модерну – принцип постійного економічного зростання.

Проте відмова від ідеї зростання не означає припинення процесу розвитку, який приймає різноманітні форми. Основним концептом у теорії Д. Медоуза є «стійкість» як здатність гнучко і швидко реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і найбільш раціональне використання наявних ресурсів. У соціальному сенсі мається на увазі зміна світогляду усіх членів суспільства, свідома відмова від культу споживання на користь розумної достатності. На думку автора, стійке суспільство характеризуватиметься не фізичним зростанням, а якісним розвитком. У зв’язку з цим пропонується розрізняти поняття «зростання» і «розвиток». «Рости» означає збільшуватися у розмірах внаслідок поглинання або ж приросту матеріалів, тоді як «розвиватися» – розширювати або реалізовувати потенційні можливості, ставати повніше, інтенсивніше або покращувати свій стан [3]. У ракурсі викладеного вище основне завдання менеджменту 21-го століття вбачається у сприянні розкриттю та оптимальному використанню невичерпних творчих ресурсів людської особистості.

На основі описаних уявлень про менеджмент 21-го століття, можна зробити висновок про те, що менеджменту майбутнього будуть властиві такі специфічні характеристики: наявність мережевої структурної організації, розвиток віртуальної реальності та управління віртуальними об’єктами; радикальна децентралізація і розподіл повноважень, розвиток внутрішньої впорядкованості і природних ієрархій, глобальний масштаб діяльності, постійна інноваційна активність, підкріплена творчим потенціалом полікультурного середовища, відмова від ідеї нескінченного зростання на користь якісного розвитку і стійкості, здатність трансформувати світоглядні цінності у суспільстві за допомогою розвитку особистісного потенціалу.

Аналіз сучасного напряму розвитку феномена менеджменту дозволяє зробити висновок про формування принципово нового модусу буття феномена – модусу «сприяти». Модус «сприяти» виник внаслідок змін у загальному економічному і соціальному середовищі суспільства і прямо пов’язаний зі змінами, які зазнав об’єкт менеджменту як сукупність процесів і ресурсів. У міру усвідомлення обмеженості обсягів природних ресурсів, на перший план вийшли інтелектуальні і творчі ресурси особи, творчий потенціал груп, що працюють задля вирішення яких-небудь спільних завдань.

Доцільно відзначити, що нематеріальні ресурси мають свою специфіку існування і розвитку. По-перше, вони абсолютно не піддаються кількісному виміру а, відтак, оцінці у фінансовому еквіваленті. По-друге, в умовах постмодерну невичерпність інтелектуальних і творчих ресурсів є відносною, оскільки можна навести приклади таких історичних періодів, коли спостерігалася очевидна криза інновацій, як у науці, так і в техніці, і у соціальному житті суспільства. По-третє, розвиток інтелектуальних ресурсів нелінійний, а відбувається у формі стрибків і проривів в абсолютно різних напрямах. Динаміка і напрям їх розвитку або регресу може бути передбачена тільки з певною часткою ймовірності, яка описується теорією хаосу.

У контексті завдань менеджменту модус «сприяти» має на увазі створення умов для максимального використання, культивування і розвитку в потрібному напрямі наявних інтелектуальних ресурсів. Модус «сприяти» не обмежується виключно розвитком інновацій і творчості. Завдяки забезпеченню умов для розкриття творчих здібностей особи, цей модус буття стимулює самоорганізацію не лише на корпоративному рівні, але й на державному, формує нову, гуманістичну і екологічно орієнтовану систему цінностей у суспільстві, а також визначає напрям розвитку технологій і споживчих смаків.

Буття у модусі «сприяти» не заперечує можливості існування у модусах «мати» і «бути». Проте, на нашу думку, в умовах постмодерну, існування феномена менеджменту в модусі «сприяти» гармонійно відповідає викликам мінливого зовнішнього середовища і дає можливість довготривалого розвитку суспільства та водночас – покращення якості життя. Розвиток мережевої економіки безперечно відкриє нові можливості, які зараз ще не проявилися. Буття у модусі «сприяти» дає практично необмежені можливості для розвитку адаптаційних здібностей до змін зовнішнього середовища, оскільки інтелектуальна енергія індивідуумів і груп не має обмежень для свого розвитку.

У той же час абсолютизація підходів і принципів «наукового менеджменту», консервація світоглядних основ періоду модерну у вигляді розвиненого культу споживання і ідеї безперервного поступального економічного зростання неминуче спричинить чергу економічних потрясінь у вигляді фінансової, продовольчої та виробничої кризи. Тому філософська рефлексія ціннісних основ менеджменту дає можливість об’єктивно оцінити соціальні наслідки розвитку менеджменту як виду діяльності і виявити найбільш сприятливі напрями подальшої еволюції цього складного соціокультурного феномена.

 Література:

1. Fromm E. To Have or to Be. / Fromm E. – Bloomsbury Academic; Revised edition. ISBN – 10: 0826417388. 2006. – 224 p.

2. Hamel G. What matters now: how to win in a world of relentless change, ferocious competition and unstoppable innovation. /Hamel G. – Jossey-Bass; 1 edition ISBN – 10: 1118120825. 2012. – 304 p.

3. Meadows H. D. The limits to growth: the 30-year update / Meadows H. D. Randers J., Meadows L. Dennis. – Chelsea Green Pub. 2004 ISBN 1931498512, 9781931498517 – 305 p.

Tags: