Степанова Д. В. РЕГУЛЮЮЧА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ПОДАЛАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Print

УДК 330.101.54

 

РЕГУЛЮЮЧА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ПОДАЛАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

викладач Степанова Д. В.

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського, м. Миколаїв

 

Представлено аналіз структурування народного господарства за компонентною ознакою. Розкривається двухаспектний підхід в управлінні економікою. Вказується на існування проблеми оптимального поєднання галузевих та територіальних інтересів. Подоланню кризових явищ, відновленню вітчизняної економіки буде сприяти посилення регулюючої, керуючої ролі держави в процесах розбудови.

Ключові слова: державне управління, територіально-виробничий комплекс, двухаспектний підхід, соціально-економічний розвиток.

 

Степанова Д. В. Регулирующая роль государства в преодолении экономического кризиса / Николаевский национальный университет имени В. О. Сухомлинского, Украина, г. Николаев

Представлен анализ структурирования народного хозяйства по компонентному признаку. Раскрывается двухаспектный подход в управлении экономикой. Указывается на существование проблемы оптимального соединения отраслевых и территориальных интересов. Преодолению кризисных явлений, обновлению отечественной экономики будет способствовать усиление регулирующей, руководящей роли государства в процессе возрождения.

Ключевые слова: государственное управление, территориально-производственный комплекс, двухаспектный подход, социально-экономическое развитие.

 

Stepanova D. V. Regulatory role of the state in overcoming the economic crisis / Mykolaiv National University V. O. Suhomlinskogo, Ukraine , Nikolaev

Presents an analysis of the structuring of the national economy on the basis of the component . Revealed a two-pronged approach in managing the economy . Indicates the existence of the problem of optimal connection of branch and territorial interests. Overcome the crisis , renewal of the domestic economy will contribute to strengthening the regulatory , government leadership in the process of rebirth.

Keywords: government, territorial-production complex, a two-pronged approach, socio-economic development.

 

Вступ.

Процес опосередкування державою економічного життя - це процес державного регулювання економіки. Поступово він стає рушієм економічного розвитку. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об’єктивно притаманних державі економічних функцій.

В економічній науці існують два протилежних підходи до участі держави в регулюванні процесів - класична й кейнсіанська теорії. З погляду класиків, ринковий механізм автоматично забезпечує рівність попиту й пропозиції, а відтак унеможливлює тривалі порушення в економіці, зокрема спад виробництва, інфляцію, безробіття.

На відміну від традиційної класичної теорії англійський економіст Джон Мейнард Кейнс обґрунтував об’єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання ринкової економіки [1].

Метою статті є дослідження стану соціально-економічного розвитку України та ролі державного управління в його вдосконаленні.

Результати. Економіка України, як об’єкт державного управління, являє собою сукупність виробничих відносин, врегульованих чинним законодавством. Дія виробничих відносин зумовлена економічним механізмом. Економічний механізм можливо визначити як сукупність методів, засобів господарської та управлінської діяльності. До нього належать: відносини власності, засоби державного регулювання (податкова політика, антимонопольна політика, контроль за цінами), методи господарювання. Економічний механізм надзвичайно рухливий, відповідає формі конституційної структури держави. Суб’єктом дії економічного механізму постають органи державного управління. Об’єктом дії економічного механізму є певні структурні одиниці, визначені за такими ознаками: сфера суспільного виробництва, компонентна ознака і територіальна ознака.

Будучи складним об’єктом державного управління, сучасна економіка потребує більш глибокого вивчення. Застосування двухаспектного підходу щодо її дослідження – організаційно-структурного та функціонального – дозволяє розглянути економіку комплексно.

Використання організаційно-структурного підходу й структурування економіки за територіальною ознакою дає можливість проаналізувати існуючі теорії територіального управління.

Спочатку питання необхідності комплексного дослідження проблем територіального розвитку зумовило появу терміну «територіально-виробничий комплекс»[2]. Причому думка щодо його складу розділилася. З одного боку, територіально-виробничий комплекс розглядався як окреме територіальне утворення, що здійснює самостійний розвиток без регулювання з боку міністерств та відомств. З іншого боку, територіально-виробничі комплекси розглядались як вища форм організації господарства та виробничих сил, як головний структуроутворювальний елемент народного господарства [2].

Крім територіально-виробничого комплексу, вводились такі поняття: «господарсько-територіальний комплекс», «виробничо-те¬ри¬то¬ріальний комплекс», «міжгалузевий комплекс», «програм¬но-цільовий територіально-виробничий комплекс». Ці поняття вводилися залежно від способу вирішення завдання сполучення виробничого та соціального інтересів. Якщо пріоритет віддавався господарському, не соціальному розвитку – мався на увазі «господарсько-територіальний комплекс». Якщо була вилученою невиробнича сфера – «виробничо-територіальний комплекс». Термін «програмно-цільові територіально-виробничі комплекси» вводився з метою відокремлення від комплексів економічних районів, областей.

У демократичних країнах існувала думка щодо територіально-виробничого комплексу як підходу. Засадами такого уявлення був системний підхід до дослідження проблем комплексоутворення. При подальшому дослідженні проблем розвитку територіальних утворень вчені дійшли висновку щодо необхідності введення термінів «елементарний територіальний осередок», «елементарна система виробництва» [3].

Узагальнення предмету наукових досліджень дозволяє дійти висновку, що, не зважаючи на існування різних підходів, предмет досліджень єдиний – окремі об'єкти народного господарства.

Як узагальнююче, було введено поняття «територіальна соціально-економічна система». Під нею розумілася різного рангу форма просторової організації соціально-економічного життя суспільства у вигляді промислового або сільськогосподарського підприємства, міста, промислового центру, району [3]. У визначенні наголос зроблений на організаційному аспекті і не розкрита суть самого поняття «територіальна соціально-економічна система».

Подальше застосування двохаспектного підходу щодо дослідження об’єкту управління – економіки, дозволяє виділити певні ознаки структурування. Якщо структурувати за умовами господарювання, то можливо виділити державний та ринковий сектори економіки. Залежно від соціально-економічних, національно-історичних умов розвитку кожної країни держава здійснює управління економкою шляхом ефективної взаємодії секто За сферами суспільного виробництва виділяють такі структурні одиниці: галузі, підгалузі, окремі виробництва. За територіальною ознакою – економічні зони, економічні райони, області (регіони), райони, локальні господарські утворення у вигляді промислових центрів, вузлів, окремих підприємств виробничої або невиробничої сфер діяльності. Низовою ланкою в економіці постають окремі суб’єкти господарювання певної форми власності.

Структурування народного господарства можна також проводити за компонентною ознакою. У цьому випадку компонентами є: територія, природні умови та ресурси, населення, промисловість, сільське господарство, сфера послуг, інфраструктура.

Процес структурування, вибір ознак, які складають основу структурування економіки, залежать від мети та відповідних способів її досягнення. Способи досягнення мети структурування обирають органи державного управління.

Способи досягнення залежать від об’єкту, на який здійснюють вплив органи державного управління. Якщо об’єктом впливу є економіка, структурована за компонентною та ознакою сфери суспільного виробництва, то органи державного управління розробляють програму структурної перебудови економіки. Якщо об’єктом державного управління постає економіка, структурована за територіальною ознакою, то розробляється програма здійснення державної регіональної економічної політики.

У державному управлінні економікою існує проблема оптимального поєднання галузевих та територіальних інтересів. Але обидві проблеми складають частину єдиного цілого – процесу управління економікою, і тому неможливо вирішувати їх окремо одне від одного, зауважує П. Романов. Доцільною є постановка завдання оптимізації державного управління шляхом сполучення територіального та галузевих інтересів. Змінюючи структурні пропорції, раціонально використовуючи ресурсний потенціал регіонів, стимулюючи їх ефективний розвиток, держава забезпечує оптимальне і стабільне функціонування економіки та її соціальну орієнтованість [3].

При соціальній орієнтованості економіки критерієм оптимальності виступає соціальна цінність – життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність, безпека людини.

Адміністративно-правовий аспект проблеми державного управління економікою складається з забезпечення оптимального сполучення політики структурних змін та регіональної економічної політики суб’єктами державного управління, якими виступають органи державної влади – законодавчої, виконавчої та органи місцевого самоврядування. Органи судової влади виступають арбітрами при вирішенні проблем щодо нормативного забезпечення взаємодії органів.

За масштабом охоплення економічних проблем ефективне функціонування регіональної економіки є пріоритетним за причиною базування галузевих змін на регіональних особливостях. При цьому відокремлення галузевих і регіональних проблем недоцільне. Їх потрібно вирішувати комплексно.

Сучасний стан економіки України характеризується значними структурними диспропорціями, не відповідає потребам людини, не забезпечує їй нормальних умов життєдіяльності. У бюджеті на 2013 рік було закладено зростання ВВП на 3,4 %, інфляція на рівні 4,8% (грудень до грудня) та зростання експорту товарів та послуг на 6, 9%. Однак ситуація на світових ринках та політичні негаразди не сприяли досягнення запланованих показників. Ціни на металургійну продукцію – головну експортну галузь-падали. В цілому експорт товарів та послуг (за даними зовнішньоторговельного балансу) за січень-вересень 2013 зменшився на 8,6%[4 ].

Все це призвело до зниження обсягів виробництва на 5,2% за 10 місяців. ВВП України скоротилися на 1,3% до відповідного періоду минулого року. За таких умов виконати план за доходами було неможливо - надходження від податку на додану вартість, який забезпечує найвагомішу частину бюджету, не виправдали очікувань. ПДВ з виготовлених в Україні товарів скоротилося на 9,2 млрд. грн. з імпортованих – на 9,5 млрд. грн.

Обсяг прямих іноземних інвестицій з початку 2013 року зріз тільки на 2,3%. За цей період іноземними інвесторами було вкладено 3,722 млрд. дол. США, з яких третина надійшла з Кіпру, 9,7% - з Нідерландів, 4,8% - з Великої Британії, 4,3% - з Британських Віргінських островів. Така статистика дозволяє зробити висновок про те, що більше половини іноземних інвестицій – це повернення капіталів з офшорних зон. Притоку реальних коштів не відбулося.

Диспропорційна не тільки галузева та фінансова структура економіки України. Існує значна диференціація між регіонами у рівнях виробництва промислової та сільськогосподарської продукції в розрахунку на душу населення. Спеціалісти оцінюють різницю як більш, ніж подвійну [4].

Набули деструктивних розмірів диспропорції вторинної хвилі, викликані скороченням виробництва та інвестиційної діяльності, інфляцією, порушенням господарських зв’язків. Існує нагальна потреба у формуванні ринкових структур.

Висновки. Як показують дослідження деструктивних змін в економіці та чинників, що впливають на їх поглиблення, головним з них є втрата керуючих позицій держави, стихійність процесів, що відбуваються. Адже світовий досвід показує необхідність стратегічної, регулюючої ролі держави в формуванні соціально зорієнтованої ринкової економіки. Подоланню кризових явищ, відновленню вітчизняної економіки буде сприяти посилення регулюючої, керуючої ролі держави в процесах розбудови.

 

Література:

1. Социально-экономические концепции стран мира на рубеже тысячелетий. Власть, экономика, социальная сфера: Междун. энцикл. / Междунар. ун-т «Содружество»; под науч. ред. М. А. Севрука; подгот.: Севрух М. А. и др. – М., 2000. – 191 с.

2. Хрущов А.Т. География промышленности СССР / А. Т. Хрущов – М.: «Мысль».- 1979. – 436с.

3. Цыганов В. В. Интеллектуальное предприятие: механизмы овладения капиталом и властью.: теория и практика управления эволюцией организации / В. В. Цыганов, В. А. Бородин, Г. Б. Шышкин. – М.: Университетская книга, 2004. – 767 с.

4. Щербакова В. Экономические итоги-2013: разрушительная стабильность // [Электронний ресурс]: [сайт] / Delo.UA – Режим доступа: http://delo.ua/ukraine/ekonomicheskie-itogi-2013-razrushitelnaja-stabilnost-223305/

 

References:

1. Socio - Economic concept countries of the world at the turn tыsyacheletyy. Authorities, Economy, sotsyalnaya scope: Mezhdun. эntsykl. / Internat. Univ "Commonwealth"; pod scientific. eds. MA Sevruk; podhot .: Sevruh MA etc. - M., 2000. - 191 p.

2. Khrushchev AT Geography of USSR industry / AT Khrushchev - M.: " Thought ." - 1979 . - 436s .

3. Tsyganov V. V. Intellectual Enterprise: Mechanisms ovladenyya capital and power.: Theory and practice management organization evolution / V. Tsyganov , V. A. Borodino , G. B. Shishkyn . - Moscow: Universitetskaya book, 2004. - 767 p.

4. Shcherbakov V. Economic Results of 2013 : razrushytelnaya stabylnost / / [ Electronic Resource]: [ site ] / Delo.UA - Mode of access: http://delo.ua/ukraine/ekonomicheskie-itogi-2013-razrushitelnaja-stabilnost-223305/

Tags: