УДК: 78.07
ПРОФЕСІЙНА МОТИВАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА НА УРОКАХ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ
Гончаров А. Ю.
Університетський коледж Київського університету імені Бориса Грінченка Україна, м. Київ
У статті розкриваються етапи професійної мотивації самостійної роботи студента на уроках навчання гри на музичному інструменті, напрямки педагогічного керівництва цим процесом.
Ключові слова: самостійна робота, музично-педагогічний артистизм, виконавська саморегуляція, самоконтроль, самопізнання, професійно-мотиваційна сфера.
Гончаров А. Ю. Профессиональная мотивация самостоятельной работы студента на уроках обучения игре на музыкальном инструменте / Университетский колледж Киевского университета имени Бориса Гринченка, Украина, г. Киев.
В статье освещаются этапы профессиональной мотивации самостоятельной работы студента на уроках обучения игре на музыкальном инструменте, направления педагогического руководства этим процессом.
Ключевые слова: самостоятельная работа, музыкально-педагогический артистизм, исполнительское саморегулирование, самоконтроль, самопознание, профессионально-мотивационная сфера.
Goncharov A. Y. Professional motivation of unsupervised work of a student at the lessons of teaching to play the musical instrument / University College of Boris Grinchenko Kiyv University, Ukraine, Kyiv.
The stages of professional motivation of unsupervised work of a student at music lessons are brought to light in the methodological work.
Key words: unsupervised work, music-pedagogical artistry, performing self-regulation, self-control, self-knowledge, professional motivational sphere.
Вступ
Самостійна робота розглядається мною як важлива якість особистості вчителя, що передбачає оволодіння певними знаннями та навичками з метою творчого вирішення музично-педагогічних завдань і включає в себе потребу в безперервному професійному вдосконаленні.
Педагог-дослідник М.Г. Арановський розглядає самостійну роботу студента як вид комунікативної діяльності. [1, с.37]
У програмі з музичного інструменту вказується, що формування самостійності – це вироблення свідомого ставлення студента до музичного мистецтва, розширення його кругозору, розвиток художньої індивідуальності, вдосконалення слухової уваги, самоконтролю, а також навчання раціональним методам роботи над музичним твором.
Оволодіння спеціальними знаннями та навичками, пов’язаними з грою на музичних інструментах, слід поєднувати з вирішенням таких професійних завдань:
- музично-педагогічних (розвиток музичних здібностей і художніх смаків);
- музично-освітніх (організація і проведення музичних лекторіїв);
- інструментально-методичних (навчання гри на музичних інструментах).
Як показує досвід, цього можна досягти, якщо в процесі інструментальної підготовки студента формується його професійна мотивація, виробляються механізми самоуправління навчально-виконавською діяльністю.
Продуктивність самостійної роботи студентів на інструменті значною мірою зумовлена станом їх професійно-мотиваційної сфери, без якої практично неможливе формування самостійності.
У становленні професійно-мотиваційної сфери майбутнього вчителя виділяємо два взаємно пов’язані аспекти: формування у студентів свідомого та активного ставлення до своєї музично-виконавської підготовки і ефективне педагогічне керівництво цим процесом. У першому випадку це досягається ознайомленням студентів зі змістом і специфікою їх майбутньої професійної діяльності, пов’язаної з грою на музичному інструменті. Педагогічне керівництво включає в себе реалізацію таких функцій: навчальної або методично-регулюючої, яка співвідносить індивідуальні можливості і цілісні орієнтації студента, а також методико-спонукальної, що полягає у формуванні емоційного, раціонального і вольового ставлення студентів до процесу виконавського самовдосконалення, до творів, що вивчаються, і засобів оволодіння ними.
Роботу розвитку мотиваційної сфери першокурсника пропоную починати з бесіди про специфіку його майбутньої роботи, спрямованої на музичне виховання та освіту школярів. Слід особливо підкреслити значення розуміння студентами синтетичної суті музично-педагогічної підготовки, в якій знання та навички з різних навчальних дисциплін взаємозбагачують одне одного.
Доктор педагогічних наук Апраксіна О.О. вказує на те, що думка вчених-педагогів, психологів, методистів спрямована на удосконалення різних напрямків самостійної діяльності студентів, створення в них особливого типу мислення: творчого, наукового, діалектичного. [2, с.66]
Виявлення перспектив загально-музичного та виконавського розвитку студента допомагає настроїтись на конкретну і серйозну роботу, усвідомити значення і завдання своєї навчально-виконавської діяльності, намітити загальну лінію професійного самовдосконалення.
Шляхи формування інтересу студента до професійної діяльності – це застосування спеціальних методів із засвоєння музичних творів.
Я вважаю, що найефективнішим шляхом досягнення поставлених завдань є звернення до професійно-мотиваційної сфери студента, як одного з шляхів становлення його самостійності. Це шлях залучення до створення цілісної системи формування даної якості.
Педагогічне керівництво цим процесом передбачає:
- залучення студента до організації та контролю своєї самостійної роботи;
- продуктивна взаємодія викладача і студента в роботі над музичним твором, яка спрямована на розвиток музично-виконавського мислення ;
- становлення музично-педагогічного артистизму майбутнього вчителя, пов’язаного з усіма видами виконавської діяльності.
Докладніше зупинюсь на зазначених видах педагогічного становлення самостійності студента.
Крім аудиторних занять процес становлення і формування проходить в активній самостійній роботі студента. Завдання викладача – навчити методам подолання тих чи інших труднощів у музичному творі, розуміння його стилістичних особливостей, вирішення конкретних питань через розуміння кінцевої мети. ,,Творчості навчитися не можна – справедливо вважає Л.А. Баренбойм, – але можна навчити творчо самостійно працювати”. [3, с.243]
З метою залучення першокурсника до організації самостійної роботи і виховання в нього навичок самоконтролю, викладачеві слід допомагати йому у складанні розкладу дня при самопідготовці.
Спільно розробляється програма самоспостереження та самопізнання музично-виконавських можливостей, властивостей пам’яті, характеру, працездатності, оперативності слушно-розумової та координаційно-виконавської уваги, а також інших якостей і робочих прийомів, пов’язаних із засвоєнням музичного твору. При цьому бажано виявити найбільш сильні сторони музично-виконавських здібностей студента і використовувати їх для розвитку всієї палітри навичок виконавської саморегуляції.
Як відомо самостійність музиканта найкраще формується в роботі над улюбленим музичним твором, або над тим, який подобається. Проте студент не тільки залучається до добору музичних творів у його робочий план, а разом з викладачем аналізує їх, визначаючи, що нового буде набуто під час роботи над кожним твором для поповнення загального музичного, виконавського та професійного багажу.
На молодших курсах я не тільки вважаю за потрібне включати в робочі плани студента музичні твори, необхідні йому як засіб ілюстраційного матеріалу в його майбутній роботі, а і віддавати перевагу тим з них, які широко представлені у фонозаписах, навчальній літературі. Порівнюючи різні виконавські інтерпретації, першокурсник має можливість глибоко вивчати твір, спираючись на творчі джерела, а не лише на підказки педагога, навчатися аргументувати свої висновки. При цьому слід всіляко заохочувати і стимулювати самостійні спостереження та висновки студента, які ґрунтуються на наукових даних, а також забезпечувати достатність джерел інформації з метою уникнення бездумного копіювання. До останнього найчастіше звертаються студенти із слаборозвиненими слуховими уявленнями і, як наслідок, інертним музично-виконавським мисленням і уявою. Перед початком технічного опрацювання музичного твору їм необхідно привчити себе уважно вслуховуватись в емоційний зміст мелодії і ритму. Слід стежити за нотним текстом, а потім намагатись „почути” цей нотний текст, його звукозображення „внутрішнім слухом”, шляхом внутрішнього співу. Внутрішній спів – „маяк” для формування правильних виконавських рухів у процесі роботи над твором. Такий метод роботи над музичним твором, що використовується на початковому етапі, допоможе майбутньому вчителеві в підбиранні на слух на музичному інструменті.
На другому етапі викладач, спираючись на досвід провідних виконавців, музикантів-педагогів, використовуючи власний досвід, спрямовує зусилля студента на засвоєння професійної методики пов’язаної з детальним опрацюванням найменших структурних одиниць музичного твору. Необхідно стимулювати у виконавця прагнення до кропіткої роботи над деталями, до досягнення відповідностей технічного оволодіння окремими елементами виконання художнього задуму в цілому, допомогти йому в осмисленому формуванні виконавських навичок. Важливо, щоб студент міг прогнозувати результати своєї самостійної роботи в процесі розв’язання конкретних виконавських завдань, а викладач повинен допомогти не збитися з правильного шляху, не нав’язуючи готових рішень, стимулюючи його подальшу роботу і самостійні пошуки.
Відомий піаніст і педагог Г.Г. Нейгауз вважав головним завданням педагога – зробити як можна скоріше і обгрунтованіше так, щоб бути зайвим учню, своєчасно усунути себе, тобто прищепити йому ту самостійність мислення, методів роботи, самопізнання і вміння досягати мети, які називаються зрілістю, порогом, за яким починається майстерність. [4, с.147]
Третій етап засвоєння музичного твору – найважливіший етап у розвитку самостійної роботи майбутнього вчителя. Його мета – формування музично-педагогічного артистизму.
Музично-педагогічний артистизм конче необхідний вчителю загальноосвітньої школи, включає в себе розуміння музичного матеріалу, любов до музики і твору, бажання поділитися своїми думками і почуттями з школярами. В нього входить уміння створити певний емоційний фон шляхом короткої захоплюючої бесіди, добором відповідних живописних творів, поетичних прикладів тощо. Для учителя важливо, щоб діти розібрались у запропонованому музичному творі і полюбили його.
Становлення музично-педагогічного артистизму багато у чому залежить від того, наскільки викладачеві вдається розпізнати сильні виконавські якості студента і зробити його однодумцем у роботі над удосконаленням виконання улюблених, або тих, що сподобались, музичних творів.
Практика показує, що перші публічні виступи студентів у початковому періоді їх професійного навчання є головним стимулом самопізнання, з якого власне й починається формування самостійності.
Висновки:
1. Самостійну роботу майбутнього вчителя у класі музичного інструменту необхідно формувати у тісному зв’язку із становленням його професійно-мотиваційної сфери. Без чіткого усвідомлення позитивного ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності не може розвиватись активність студента, яка спрямована на загально-музичний, виконавський та професійний розвиток.
2. Для формування названої мотивації в класі музичного інструменту необхідні чіткі орієнтири, за якими студент міг би уявити цілісну перспективу – модель своєї майбутньої професійної діяльності у співвідношенні з власними можливостями. Такі орієнтири можуть бути створені шляхом цілеспрямованих педагогічних бесід, або сформовані самостійно, виходячи із змісту рекомендованої методичної та психолого-педагогічної літератури.
3. Змістом процесу розвитку самостійності майбутнього вчителя є активна взаємодія викладача і студента. Вона спрямована на засвоєння раціональних методів організації самостійної роботи за інструментом, оволодіння технічними методами роботи над музичним твором, як засобом музично-виконавського розвитку і безперервного самовдосконалення, вироблення потреби музичного виконавства під час вирішення виховних завдань.
Література:
1. Арановский М.Г. Мышление, язык, семантика / М. Г. Арановский // Проблемы музыкального мышления: сб. статей. – М.: Музика, 1974. – 121 с.
2. Апраксина O.A. О праве учителя-музыканта на эксперимент // Музыкальное воспитание в школе. Вып.13. – М., 1977. – 66-76 с.
3. Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и исполнительство. Л.: Музыка, 1974. – 336 с.
4. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры / Г. Нейгауз. М.: Музыка, 1987. – 240 с.
References:
1. Aranovskyy M.H. Mishlenye, yazik, semantyka / M. H. Aranovskyy // Problemi muzikal'noho mishlenyya: sb. statey. – M.: Muzyka, 1974. – 121 s.
2. Apraksyna O.A. O prave uchytelya-muzikanta na эksperyment // Muzikal'noe vospytanye v shkole. V.13. – M., 1977. – 66-76 s.
3. Barenboym L.A. Muzikal'naya pedahohyka y yspolnytel'stvo. L.: Muzika, 1974. – 336 s.
4. Neyhauz H.H. Ob yskusstve fortepyannoy yhri / H. Neyhauz. M.: Muzika, 1987. – 240 s.