Федорова В. О., Шевчук Ж. С., к. х. н., Федоров А. О. ПРИЙОМИ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Print

Федорова В. О., Шевчук Ж. С., к. х. н., доцент, Федоров А. О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,

Україна, м. Чернівці

 ПРИЙОМИ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

У сучасних нав¬чальних закладах (НЗ) України процес навчання учнів має певні характерні особливості. Одна з них – це введення педагогічну дидактику принципу оптимізації, що вимагає дещо по іншому підійти до тлумачення закономірностей і принципів навчання, суттєво перебудувати зміст і методику самонавчання педагогів та учнів, цілеспрямовано накопичувати досвід роботи педагогів-менеджерів в цьому напрямку. Поточне планування діяльності, чіткі нормування, раціональний розподіл функцій між учасниками педагогічної системи, вміле стимулювання праці вчителя, добре продуманий облік, контроль результатів – все це можна віднести до ефективних прийомів шкільного менеджера. Інша особливість сучасного навчання – це можливість і доцільність використання для управління пізнавальною діяльністю учнів статистичної інформації про стан навчання. Таким чином ефективна і раціональна організація взаємодії освітніх процесів, розподілу праці, є вкрай необхідною і однією з найважливі¬ших характеристик діяльності педагога-менеджера в НЗ.

Оптимальність в управлінні й організації взаємодії процесів навчання передбачає мінімальні затрати сил, засобів, часу та енергії за умови досягнення максимального результату. Важливий не будь-який результат, а передусім оптимальний, який досягається швидко, легко, економічно [1]. Шлях, до такого мінімуму затрат сил лежить через максимум творчості.

Завдання НЗ - всіма засобами сприяти розвитку особистості, яка самостійно навчається ефективних прийомів опанування знань, наукової інформації. Проблема формування у педагогів та учнів навичок самостійного навчання є дуже важливою сьогодні. Учень, який не вміє сам учитись, а лише засвоює те, що говорить педагог, який може тільки йти за кимось, мало на що здатний і в майбутньому самостійному житті. Вчитель, який не навчається, перестає бути вчителем [2].

Із власного досвіду та аналізу науково-методичної літератури можна констатувати, що педагогу-менеджеру НЗ добре відоме значення наукової організації вчительської праці, яка відкриває широкі перспективи для підвищення ефективності будь-якої діяльності, досягнення мети найбільш раціональними і економними шляхами, які автори виокремили в даному повідомленні.

Організація раціональної взаємодії спрямована на виконання таких завдань: вдосконалення прийомів і методів навчання та виховання (діяльність педагогів), а також методів і прийомів учіння (діяльність учнів); запобігання нераціональному використанню часу і особливо його марнуванню, зміцнення трудової та навчальної дисципліни педколективу й учнів.

Основні ознаки ефективності: чітке, конкретне планування навчального процесу; організація навчально-виховної діяльності вчителів (складання розкладу занять), пізнавальної діяльності учнів; неформальна виховна діяльність педагогічного колективу; активна самостійна діяльність учнів на заняттях (за умови грамотних менеджерський дій учителя).

Важливу роль у системі раціональної організації діяльності відіграють суб'єкт - суб'єктні відносини в підсистемах: педагог - учні; педколектив - учні; адміністрація - педколектив; керівник - педагог.

У цілому раціональна організація роботи є результатом певних якостей і високого рівня організованості особистості - кожного окремого вчителя і керівника навчального закладу.

Педагогу-менеджеру для вироблення вміння правильно організувати свою діяльність необхідно: розглядати навчальний процес як цілісну систему,, яка само розвивається, виокремлювати головні, суттєві питання та відсіювати другорядні; не вирішувати фундаментальні питання поверхнево, і навпаки, вирішувати другорядні питання "на марші", не влаштовуючи через них довгих та багатолюдних засідань, виявляючи при цьому достатню самостійність, активність та ініціативність, виховуючи такі якості у підлеглих та учнів. Дуже доцільно не давати відволікати себе від намічених дій, коригуючи свої дії у разі різкої зміни зовнішніх чинників та обставин, не забувати перевіряти якість і термі¬ни виконання завдання, даного підлеглим, вміти оцінювати результати роботи і не забувати похвалити виконавця; приймати не тільки врівноважені рішення, а й рішення з ризиком у розумних межах.

Загалом оптимальна організація - це, насамперед, високий рівень організованості подолання рутинності, роботи без вогника, ліні та незібраності, правильне використання часу, вміння цінувати кожну хвилину й використовувати її найбільш ефективно, доцільно розподіляти час на всі етапи роботи.

Ефективна організація навчально-виховної роботи регулюється низкою принципів. Серед них найбільш важливими є принципи: єдності теорії та практики менеджменту, конкретності, оптимальності, економії часу, пріоритетності людських ресурсів на противагу технічним нововведенням.

Менеджер педагогічної системи НЗ має забезпечувати раціональне планування. Під час планування роботи, як правило, визначаються способи досягнення визначених цілей та напрями діяльності. Ефективність менеджменту та планування досягається: наявністю системи моделей навчання та мислення, стиля поведінки, якими регулюються стосунки шкільного колективу за різних умов. До цього відносять також: переважання певних технологій та засобів навчання, умов та прийомів управління, наявність системи правил, норм, звичаїв, тра¬дицій, законів, символів, які сприймаються НЗ як обов'язко¬вий атрибут культури управ¬лінської діяльності.

Шкільний менеджер досягає ефективної роботи наступними механізмами: застосування стратегій бізнесу, передумовою для чого є ознайомлення із проектами, моделями, планувальною функцією інноваційного менеджменту в освіті; участь відкритому діловому спілкуванні з керівниками освітніх установ, дотримання толерантності у виробленні ідей та прийнятті рішень; самостійне управління економічними процесами у школі, визначення обсягів необхідних витрат дотримання принципу економізації в оформленні зовнішнього середовища НЗ; особистісна динамічна адаптація до постійно зростаючої конкуренції, що зумовлює потребу в конкурентоспроможності закладу. Важливим питанням аналізу ефективності роботи є визначення її організаційних засад. Одним із основних завдань менеджера в організації взаємодії освітніх процесів є обробка, впорядкування отриманої інформації, її аналіз та оцінювання. При цьому необхідно з'ясувати призначення інформації, відкинути несуттєве; виділити головне оцінити дані з точки зору впливу їх на перебіг і результати взаємодії освітніх процесів тільки потім прийняти пра¬вильні, обґрунтовані й оптимальні рішення.

Забезпечення раціональної роботи педагога-менеджера досягається прийомом генералізації, що передбачає визначення головних, кардинальних напрямів діяльності керованої підсистеми, які підлягають контролю в першу чергу. Крім того, цим прийомом забезпечується здійснення рівномірного контролю за всіма аспектами освітньої діяльності, що зазвичай вважається досить необхідним.

Об'єднання зусиль педагогічного батьківського колективів, учнів, громадських організацій для здійснення внутрішнього контролю за умови пріоритетного права менеджера освітнього процесу на координацію цього контролю втілюється прийом інтеграції.

Обов'язкове врахування своєрідності кожної творчої особистості з метою створення в ході діяльності умов та можливостей для її самовираження передбачає прийом індивідуалізації. Специфіка прийому визначається особли¬вістю педагогічної діяльності, результат якої залежить від єдності всього педколективу, в якому кожен педагог залишається творчою індивідуальністю. Ігнорування менеджером індивідуальних можливостей педагога або їх незнання може призвести до непорозуміння, порушення єдності педагогічних позицій і навіть до протистояння членів колективу.

Прийом диференціації передбачає встановлення взаємозалежності між рівнем контролю та результатом роботи всього колективу і окремих його груп, що відрізняються за рівнем професійної кваліфікації. Відповідно до цього положення здійснюється компетентна перевірка вико¬нання рішень керівних органів у сфері освіти та проводиться вміле, талановите й оперативне виправлення недоліків у діяльності виконавців. Цінність прийому диференціації полягає в тому, що керівники НЗ мають удосконалювати аналітичні вміння та навички при його застосуванні, вивчати й узагальнювати перспективний педагогічний досвід, що в реальних умовах, як показує практика, є не таким простим їхнім завданням.

За основу складних базових понять теорії, методики та практики менеджменту в НЗ покладено розуміння взаємодії освітніх процесів та підсумків її оцінювання суб'єктами менеджменту. Саме розуміння й оцінювання ґрунтується на низці важливих підходів та визначень, які слугують для вимірювання результатів. Одним із головних критеріїв оптимальності навчального процесу в сучасних умовах прийнято рахувати досягнення кожним учнем реально можливого для нього рівня успішності, виховання та розвитку.

 

Література:

1. Бабанский Ю.К. Оптимізація учебно-воспитательного процесса.- М.: Про¬с¬вещение, 1982.- 190 с.

2. Терещенко Л.Я., Панов В.П., Майоркин С.Г. Управление обучением с по¬мощью ЭОМ.-Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981.- 168 с.

Tags: