Скоробагатько А. В. ЦИФРОВА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Печать

Скоробагатько А. В.

ЦИФРОВА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Національний авіаційний університет

Інститут міжнародних відносин

Анотація:

«Цифрова дипломатія» як інструмент зовнішньої політики держави це новий рубіж ediplomacy, ключ до розширення можливостей мобільних технологій, краудсорсинг, віртуальних спільнот. Цифрова дипломатія є ще одним з спосібів просування іміджу країни і її інтересів в усьому світі.

Ключові слова: цифрова дипломатія, інтернет-дипломатія, дипломатія соціальних мереж, публічна дипломатія, світова політика, інформаційна війна.

 

Скоробагатько А. В.

ЦИФРОВАЯ ДИПЛОМАТИЯ КАК ИНСТРУМЕНТ ВНЕШНЕЙ ПОЛИТИКИ ГОСУДАРСТВА

НАУ, Институт международных отношений

Аннотация:

«Цифровая дипломатия» в качестве инструмента внешней политики являється новым рубежем ediplomacy, это ключ к расширению возможностей мобильных технологий, краудсорсинг, виртуальных сообществ. Цифровая дипломатия еще один из способов продвижения значения страны и ее интересов по всему миру.

Ключевые слова: цифровая дипломатия, интернет-дипломатия, дипломатия социальных сетей, публичная дипломатия, мировая политика, информационное противоборство.

 

Skorobagatko A

<!--[if gte mso 9]> <!--[if gte mso 10]> /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;}

DIGITAL DIPLOMACY AS AN INSTRUMENT OF  STATES FOREIGN POLICY

National Aviation University, Institute of International Relations

Annotation:

«Digital diplomacy» as a foreign policy tool is a new frontiers of ediplomacy. It’s key to empower the full potential of mobile technologies, crowdsourcing, virtual communities. Digital diplomacy is another way to advance country's values and interests around the world.

Key words: digital diplomacy, Internet diplomacy, Twitter diplomacy, public diplomacy Web 2.0., global politics, information warfare.

 

Публічна дипломатія у повсякденній практиці використовується для впливу на громадську думку держави. До появи Інтернету вона передбачала: інформаційну пропаганду; навчання політичної еліти для формування позитивного ставлення до власної держави; поширення політичної культури інформаційними засобами.

У XXI столітті розвиток інформаційно – комунікаційних технологій призвів до формування глобального інформаційного простору, який розглядається як сукупність інформаційних ресурсів та інфраструктур, що формують державні та міжнародні комп’ютерні мережі, телекомунікаційні системи та інші транскордонні канали передачі інформації. Для здійснення публічної дипломатії розвивається новий ресурс зовнішньополітичного відомства – цифрова дипломатія.

На сьогодні цифрова дипломатія – це механізм впливу на закордонну аудиторію через розміщення радіо - і телепередач в мережі, поширення літератури в цифровому форматі, моніторинг дискусій у блогах та соціальних мережах, створення сторінок членів уряду в соціальних мережах та розсилка інформації на мобільні телефони. Розвитку цифрової дипломатії сприяло постійне збільшення кількості громадян, які слухають радіо, дивляться телевізор через Інтернет, обговорюють найважливіші суспільні та політичні проблеми в соціальних мережах. Використання цифрової дипломатії розпочалося у 1996році, внаслідок діяльності інформаційного агентства США - ЮСІА (англ. USIA, United States Information Agency), яке сформувало перший інтернет-журнал Washington Files. На період 2000року США створили низку електронних журналів. У 2001р. США оголосили про створення мережевої дипломатії. У 2002 – 2003рр. адміністрація Дж. Буша переносить інформаційну боротьбу з ісламським світом в мережу Інтернет. У 2006р. держсекретар США Кондоліза Райс створює першу групу спеціалістів для моніторингу інформації та дезінформації про США, що транслюється користувачами в соціальних мережах. З 2010р. уряд США використовує блогосферу для ведення боротьби режиму в Ірані, Китаї… Технічним забезпеченням зовнішньої політики США займається група фахівців «Digital Outreach Team». На даний час у дипломатичній практиці виділяють наступні поняття: цифрова дипломатія (digital diplomacy), інтернет-дипломатія (Internet diplomacy), дипломатія соціальних мереж (Twitter diplomacy) і публічна дипломатія Web 2.0. (public diplomacy Web 2.0.)[1].

Порядок встановлення дипломатичних стосунків і установи дипломатичних представництв і їх функції регулює Віденська конвенція 1961року про дипломатичні стосунки[2]. Цифрова дипломатія як ресурс політичного відомства здійснює публічну дипломатію (забезпечує встановлення контактів з online – аудиторією через передачу повідомлень у форматі держава – громадянин, людина – людина). Цифрова дипломатія допомагає транслювати офіційну позицію держави, здійснювати управління інформацією, знаннями та досвідом, виконувати консульську діяльність, проводити тренінги диппредставників. Дипломатичні фахівці отримують необхідну інформацію, знаходять експертів, поширюють інформацію в соціальних мережах. Ефективність нового інструменту полягає у виконанні концептуальних засад, а саме: створення молодіжного протестного руху; формування діалогу між урядовими структурами та окремими блогерами; акумулювання та аналіз колосального обсягу інформації, які можуть бути використані в політичних прогнозах та стратегічному плануванні.

Цифрова дипломатія в інформаційній сфері містить низку загроз та ризиків. Інтернет сприймається як ненадійне джерело, оскільки є каналом екстремізму, тероризму, нав’язування чужої ідеології, зовнішньополітичної пропаганди як засіб ведення інформаційних війн. Існує можливість витоку інформації, розширення вірусних продуктів.

Даний інструмент ведення зовнішньої політики держави дає можливість здійснювати збір розвідувальної інформації з відкритих джерел і впливати на громадську думку інших країн з метою формування потрібного фону та здійснення державної стратегії.

Цифрова дипломатія не замінить дипломатію класичну, але при майстерному застосуванні цей інструмент може посилити роботу держави в сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики. Соціальні мережі в руках представників влади перетворилися на інструмент , що безпосередньо дозволяє спілкуватися з громадянами. Хілларі Клінтон одного разу охарактеризувала "цифрову дипломатію" як "розумну силу", підкреслюючи тим самим її відмінність від традиційних дипломатичних термінів "жорстка сила" (тобто військова) і "м'яка сила" (тобто пропагандистсько-гуманітарна)[3]. Новий інструмент дає можливість дізнаватися новини набагато раніше ніж вони з’являються на шпальтах інформагенств.

З появою нової складової в веденні зовнішньої політики, курс держави в міжнародних справах, що забезпечується специфічними засобами і методами захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів та цілей стане в більшій мірі забезпеченим.

В 2012році французьке агентство AFP опублікувало перший в світі рейтинг ефективності держав у сфері «цифрової дипломатії». Враховувалась активність перших осіб держав та дипломатичних представництв в соцмережах и цитування. На першому місці зі 151 учасника опинилися США. На даний момент у першу десятку потрапили Туреччина, Египет, Саудівська Аравія, Венесуела, Мексика, Індія, Велика Британія, Колумбія і Японія. Ефективність нового інструменту оцінюється дипломатами по - різному.[4]

На думку Уільяма Хейга (міністра іноземних справ Великобританії) перевага «цифрової дипломатії» полягає в можливості оперативного повідомлення інформації цільовій аудиторії, а також у спілкуванні з простими громадянами. Карл Бильдт надає перевагу робити заяви для преси через свій акант в твіттері. В ході міжнародної конференції з безпеки в Мюнхені він зізнався, що часом через твіттер дізнається інформацію про події в світі швидше, ніж через МЗС Швеції. Російський МЗС долучився до «цифрової дипломатії». Для позначення даного інструменту там використовують власний термін – «інноваційна дипломатія».

Разом з тим, деякі експерти припускають, що цифрова дипломатія може бути застосована для збору розвідувальної інформації з метою дипломатичних баталій.

Даний інструмент зовнішньої політики на сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій може бути інструментом впливу на громадську думку, засобом отримання розвідувальної інформації, маніпулювання, формування потрібного іміджу З іншого боку «цифрова дипломатія» це міра з підтримки доступу до інформації. Однак, необхідно мати на увазі, що «цифрова дипломатія - це двосічний меч». При невдалому використанні може викликати масу додаткових проблем. В цифровій дипломатії відсутня організаційна структура, спеціально навчені фахівці. Існує ряд загроз,оскільки до процесу обміну інформації залучені мільйони осіб, які можуть поширювати спотворену, не відповідну дійсності інформацію, що може призвести до конфліктної ситуації.

 

Література:

  1. Цвєткова Н. А. Програми Web 2.0 в публічній дипломатії США / / США і Канада: економіка, політика, культура. 2011. № 3. С. 109-122. 2.
  2. «Відомості Верховної Ради СРСР», 1964, 29 квітня № 18, ст. 221.
  3. Журнал "Коммерсантъ Власть", №9 (1014), 11.03.2013
  4. Conference on Cyber Dissidents: Global Success and Challenges. G. W. Bush Institute. Texas, 2010. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.georgewbushcenter.com/articles/ successes-and-challenges

 

References:

  1. Tsvietkova, NA Applications Web 2.0 in U.S. public diplomacy / / U.S. and Canada: economics, politics, culture. 2011. № 3. p. 109-122.
  2. "Vidomosti Verkhovnoyi Rady the USSR", 1964 April 29, № 18, p. 221.
  3. Russian, political magazine "Kommersant Vlast", № 9 (1014), 11.03.2013
  4. Conference on Cyber Dissidents: Global Success and Challenges. G. W. Bush Institute. Texas, 2010. http://www.georgewbushcenter.com/articles/ successes-and-challenges
Tags: