Чонка Д. В., Джегерук О. В. ІСТОРІЯ ЗОЛОТОЇ МЕДАЛІ В УКРАЇНІ

Студенти, Чонка Діана Василівна, Джегерук Ольга Володимирівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ІСТОРІЯ ЗОЛОТОЇ МЕДАЛІ В УКРАЇНІ

Міністерство освіти і науки скасувало пільги під час вступу до вищих учбових закладів для медалістів і випускників підготовчих відділень вузів, за винятком передбачених відповідними законами і ухвалами уряду. Ініціативу Міносвіти підтримують у вузах, проте відкидають в школах: на думку педагогів, в учнів пропаде стимул до отримання знань.

На даний момент, коли знання абітурієнтів оцінюються за допомогою зовнішнього незалежного оцінювання, урядовці вважають, що істинні медалісти підтвердять свої знання під час тестування, а медаль буде підтвердженням їх успішного навчання. Але, незважаючи на зміни у нормативних документах, випускники шкіл та їх учителі вважають, що медаль за високі досягнення у навчанні все ж таки залишається не останнім стимулом під час навчання у школах, а оскільки вже скоро розпочнеться нова вступна компанія, то ця тема на даний момент є досить актуальною для обговорення.

Золота медаль « За особливі досягнення у навчанні » – вид морального стимулювання учнів середніх навчальних закладів за зразкове ставлення до навчання і виняткові його результати. У СРСР її було засновано для випускників середніх загальноосвітніх шкіл постановою Раднаркому від 21.VI.1944 (з наступними змінами від 27. VІІІ.1959 та 3.VІІІ.1962). Діяло й відповідне Положення про золоту медаль «За особливі успіхи у навчанні», затверджене РМ СРСР 18.ХІІ 1968. Золотою медаллю нагороджуються випускники, які мають усі річні та екзаменаційні (підсумкові за рік) оцінки «5» за період навчання у 10 і 11 (12) класах, а також учні, що достроково засвоїли навчальну програму за курс середньої школи (за винятком екстернату). В деяких особливих випадках, передбачених Положенням (стан здоров'я, участь у міжнародних олімпіадах, змаганнях, конкурсах, завоювання призів на всеукраїнських учнівських олімпіадах, конкурсах-захистах науково-дослідних робіт малих академій наук), і за умови досягнення основних показників золотою (срібною) медаллю можуть бути нагороджені, за рішенням відповідних органів, також випускники, звільнені від випускних екзаменів, від занять з деяких предметів тощо.

Рішення про представлення випускників середніх навчальних закладів до нагородження золотою (срібною) медаллю ухвалюється педагогічною радою навчального закладу, оформляється наказом його директора і, за поданням місцевому органу управління освітою, затверджується відповідно Міністерством освіти АР Крим, управліннями освіти областей, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Опис золотої та срібної медалей затверджено Міністерством освіти України. Діє також Положення про порядок виготовлення, зберігання, пересилання та видачі золотої (срібної) медалі.

Велика радянська енциклопедія повідомляє такі факти: «У дореволюційній Росії золоту медаль було запроваджено в 1828 році на основі «Уставу гімназії» за особливі заслуги в навчанні. Нею нагороджували найкращих гімназистів. Відливали золоту медаль із чистого золота [5].

Золота медаль у СРСР була заснована 21 липня 1944 року й нагороджували нею «За відмінні успіхи в навчанні, праці та за зразкову поведінку» випускників середньої загальноосвітньої школи. Справжні золоті часи медалей були короткими: з 1944 по 1954 р. На момент їх появи медалі відливались із золота 583 проби, вага чистого золота складала 10,5 г, а покриття з чистого золота було завтовшки 3 мікрони.

Найпершу справжню золоту медаль № 000001 вручили Євгенію Щукіну - відміннику московської школи № 110, який згодом із відзнакою закінчив фізфак МГУ, захистив дві дисертації, отримав вчене звання професора.

У 1954 році золоті медалі стали робити із золота 375 проби, а чистого золота в ній стало лише 5,8 г. У 1960 році символ надзвичайних успіхів у навчанні стали виготовляти зі сплаву міді й нікелю, а золота в ній залишилось 0,3 г - лише покриття.

У ті часи золота медаль була зі справжнього золота, й медалісти були справжніми, непідробними, ставали професорами та приносили користь власній державі. Чим далі, тим цікавіше відбувається розвиток подій: чим більш умовно медаль ставала золотою за вмістом золота в ній, тим більше умовних медалістів вишиковувались у чергу за нею. І в період, коли золота медаль перестала бути золотою у прямому сенсі, вона майже знецінилась за рівнем знань учня, який її отримує [1, c. 12].

Не дивлячись на щорічне скорочення кількості випускників, чисельність медалістів неухильно зростає. Загалом випускники вінницьких шкіл та ліцеїв в 2012 році здобули 38 золотих та 12 срібних медалей. Їх випускники отримали з рук міського голови.

Причини цього явища лежать на поверхні: медалі перетворились на самостійні цінності для школи, яка завдяки кількості медалістів підвищує власний статус і заради цього згодна тиснути на спеціаліста чи, навіть готова втратити хорошого вчителя, який не погодився на фальсифікацію; піднімається статус учителів випускної паралелі, і батьки наступних випускників уже знають, до кого звертатись із взаємовигідними пропозиціями; медаль для випускника є додатковим шансом на вступ до ВНЗ; золота медаль є предметом марнославства для заможних батьків [1, c. 15].

Деяким батькам здається, що медаль - це свідоцтво успішності їхньої дитини в майбутньому. Але на сьогодні немає жодних даних про те, що медалісти є кращими фахівцями, ніж ті, хто медалей не отримав.

Ми живемо в часи панування парадоксу. Доведенням цього є такі факти: звичайна загальноосвітня школа може випустити за один рік до 7-10-ти медалістів. Результат же, заради якого все це влаштовували (маємо на увазі вступ до ВНЗ), досить примарний. У гімназії поруч зі школою-медалісткою золоту медаль отримає один випускник, 3-4 випускники отримують «срібло» й майже всі гімназисти вступають до ВНЗ [2, c. 24].

Звичайно ж, вимоги оцінювання учнівських відповідей і письмових робіт єдині по всій Україні, але відомий факт, що учень із середнім рівнем знань фізико-математичної гімназії буде майже генієм і медалістом у звичайній загальноосвітній школі. Це трапляється від того, що вчителі оцінюють не індивідуальність чи її можливості, порівнюють не її сьогоднішні досягнення з її ж досягненнями минулими, а порівнюють учнів у класах між собою, оцінюють вищими балами тих, хто краще за всіх відповідав у певному класі. Так само мотивують виставлення того чи іншого бала. Отже, відмінником може стати найрозумніший серед найгірших.

Література:

1. Клименко І. ЗНО - 2011: особливості, переваги, недоліки / І. Клименко // Відкритий урок: розробки, технології, досвід, 2011. т.№ 3. – С. 14 – 15.

2. Пісарєв В. Об'єктивне оцінювання - фундаментальна задача освіти / В. Пісарєв // Відкритий урок: розробки, технології, досвід, 2010. т.№ 3. С.22 – 26.

3. Про внесення змін до Положення про золоту медаль "За високі досягнення у навчанні" та срібну медаль "За досягнення у навчанні": Наказ № №279/20592 від 22.02.2012 : закони і законодавчі акти / Україна. М-во освіти і науки // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України.– 2012. – № 10/11. – С. 15 – 18.

4. Рекомендації V Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність" // Світ. – 2010. – № 25 – 26. – липень. – С. 3.

5. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. – 2-ге вид. – К.: Гол. редакція УРЕ, 1974 – 1985.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.