Ліщук Е. В. ЛОКАТИВНІ ТА ТЕМПОРАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ ЯК ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТЬ ЧАСУ ТА ПРОСТОРУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Печать

Ліщук Е. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЛОКАТИВНІ ТА ТЕМПОРАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ ЯК ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТЬ ЧАСУ ТА ПРОСТОРУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Світ як об'єктивна реальність існує в часі. Філософське поняття часу ґрунтується на життєвому досвіді людини, і з ним пов'язане пізнання людиною навколишньої дійсності. Розуміння часу розвивалось і продовжує розвиватись людством по лінії абсолютної істини, наближаючись до неї. Багато дослідників простежують еволюцію уявлень про час у процесі розвитку людського мислення і пізнання природи, аналізують на матеріалі філософії та інших наук історію становлення та розвитку поняття часу.

Історично процес формування категорії часу проходив у тісному зв'язку з формуванням категорії простору. Час і простір є необхідними умовами існування матерії. Абсолютно всі події співвідносяться з певним місцем і часом. Простір виражає порядок розташування одночасно наявних об'єктів; час – протікання змін існуючих явищ. На відміну від тривимірного простору час є одновимірним, незворотним. Як правило, час пов’язують з рухом або пояснюють через рух [4, c. 130].

Якщо розглядати сучасні, давні та, навіть, прадавні погляди щодо цієї проблеми, стає очевидним, що час і простір є обов’язковими компонентами всього змісту нашого сприйняття, який тепер називають полем сприйняття. Час і простір, як особливі способи розрізнення речей, так схожі між собою, що коли простір називати шириною, то час можна назвати довжиною одного поля. Простір вказує на співіснування сприйнять у певний момент часу в об’ємі чи на площині, і ми начебто вимірюємо ширину нашого поля сприйняття. Час вказує на поступовий рух сприйняття в певному пункті простору, і ми нібито вимірюємо його довжину. Поєднання цих двох категорій, тобто зміна в розташуванні разом із зміною у часі, є рухом – основним способом, яким уявляються нам явища у сприйнятті.

Таким чином, простір – це ніби зовнішня категорія сприйняття, сприйняття співіснуючих чуттєвих вражень. Час – сприйняття нагромаджених чуттєвих вражень, які чергуються; взаємовідношення між минулими сприйняттями та сприйняттями безпосередніми.

Отже, час і простір дають первинну орієнтацію, на основі якої будується відповідна картина світу. У цьому плані їх можна вважати гранично абстрактними характеристиками буття, оскільки вони задають початковий порядок, контури і ритми, які зумовлюють більш конкретні уявлення людини про певні явища, процеси та їх духовне, теоретичне і практичне опанування.

Дослідження розвитку мов на різних етапах еволюції людського суспільства дає підстави вважати, що диференціація уявлень про просторові відношення відбувалась раніше, ніж диференціація уявлень про час. Леві-Брюль Л., наприклад, зазначає, що майже всі первісні мови настільки бідні засобами вираження часових відношень, наскільки багаті щодо вираження просторових [4, c.135].

Найчастіше для вираження просторових та часових відносин у мові використовують прислівники місця та часу або прислівники темпоральності та локативності.

Категорія прислівника була й залишається постійним об’єктом дискусій вчених, представників різних лінгвістичних течій. З поміж питань, що хвилювали дослідників, можна виокремити фундаментальні проблеми виділення прислівника як частини мови (В.В. Виноградов, Б.А. Ільїш, Г. Глісон, та ін) та визначення критеріїв класифікацій даних одиниць (Г.Г. Почепцов, Т. Гівон). Іншими дискусійними питаннями є вивчення прислівників в діахронічному аспекті; дослідження їхніх лексико семантичних особливостей; опис семантико синтаксичних та власне функціональних характеристик. Питання про належність тих чи інших слів до класу прислівників було і залишається відкритим. Г. Глісон наголошує на тому, що прислівник в англійській мові являє собою різнорідну масу слів, які важко об’єднати в одну категорію, адже одні одиниці цього класу реалізують лише частину властивостей, притаманних прислівнику згідно з визначенням, в той час як інші не тільки повністю відповідають визначенню, але й проявляють цілий ряд додаткових ознак [6, c. 129].

У мовознавстві прислівник трактується як повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку якості або предмета і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? За значенням прислівники поділяються на відповідні класи або групи.

На думку А.Ільіша, визначення прислівника на основі його значення дає можливість відрізнити прислівник від того, що не є прислівником: “прислівник позначає або ступінь якості (властивості), або якість (властивість) дії, або обставини, за яких відбувається дія” [3, 146].

В англійській мові до прислівників місця відносять inside, outside, here, there, behind, across, indoors, abroad, towards, forward, backward, downward, upwards, inwards, outwards, northwards, southwards, eastwards, westwards, homewards, onwards upstairs, downstairs, everywhere та ін. Прислівники часу характерні лексемами today, tomorrow, soon, then, now, late, before, since та ін.

За своїм складом прислівники місця та часу англійської мови поділяються на прості (here, then), похідні (closely, lately), складні (outside, backward) та складені (now and then) [1, c.149]

На основі їх формальних характеристик прислівники можна поділити на шість підгруп.

1. Найбільшу і найяскравіше виражену групу прислівників складають ті, що утворюються додаванням дериваційного суфікса-ward(s) до іменника: northwards, southwards, eastwards, westwards, homewards та ін. Форми без кінцевого –s часто двозначні, так як вони можуть бути як прикметниками, так і прислівниками, але як правило, їх позиція в реченні виключає двозначність: The locomotive moved backwards (adv). N+ward(s) =Adv.

2. Прислівники, утворені шляхом додавання дериваційного суфікса -ly до похідних прикметників або до основи непохідних прикметників: closely, nearly.

3. Прислівники, утворені шляхом приєднання дериваційного префікса –a до іменників, дієслів, прикметників: abroad. A+N=Adv, V+N=Adv, Adj+N=Adv.

4. Прислівники, утворені приєднанням формальних показників іменника до іменників та службових слів: anywhere, everywhere та ін.

5. Прислівники, які за формою співпадають з прийменниками: over, under, down.

6. Прислівники, в яких відсутні будь-які формальні показники. Їх можна віднести до класу прислівників за синтаксичними характеристиками. Серед таких прислівників виділяємо і такі, що можуть зустрічатися як інші частини мови: yesterday, far, fast.

Як бачимо прислівнику притаманна спорідненість з прикметником та прийменником, що потребує аналізу синтаксичних властивостей прислівника. Визначення розташування прислівників часу та місця в реченні допоможе знайти закономірності їхніх функціональних характеристик.

Література:

1. Ганшина М.И. Практическая граматика английского язика / Ганшина М.И., Василевская Н.М. – М., 1964. – 270 с.

2. Зайцева О.Л. Функциональная характеристика наречий в предложении и тексте // Очерки по лингвистике текста: Коллективная монография / О.И. Реунова, О.Л. Зайцева, А.Р. Алимурадов, О.А. Алимурадов. – Пятигорск: Издво ПГЛУ, 2001. – С. 124 187.

3. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. – Л.: Просвещение, Ленингр. отделение, 1971. – 366 с.

4. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. Психология мышления / Леви-Брюль Л. / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.В. Петухова.т – М: изд-во МГУ, 1980. – С. 130–140.

5. Givon T. Mind, Code, and Context. Essays in Pragmatics. – Hillsdale: Erlbaum Associates, 1989. – 456 p.

6. Gleason H.A., Jr. Linguistics and English Grammar. – New York: Rinehart and Winston, 1965. – 519 p.

Tags: