Костогриз-Куликова Н. В. РУХОВА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ ТА СТАН ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ

Костогриз-Куликова Наталія Володимирівна

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

РУХОВА АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ ТА СТАН ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ

В теперішній час здоров’я студентів перетворилося в справжню проблему, що пов’язано з рядом зовнішніх і внутрішніх факторів – погіршенням екологічного середовища, збільшенням різних залежностей (паління, алкоголю, наркоманії, ігроманії, інтернет-залежності), підвищенням розумових та психічних навантажень, зменшенням фізичної активності, появою нових інфекційних захворювань, зменшенням вольового контролю поведінки. Вирішення цих проблем пов’язане, в першу чергу, із підвищенням свідомого відношення студентів до свого здоров’я.

Людський організм у ході еволюційного розвитку запрограмований природою для руху, причому активна рухова діяльність необхідна не в якийсь період життя, а на всьому її протязі з раннього дитинства до глибокої старості.

Сама людина, всі її органи й системи тисячоріччями формувалися в результаті руху. Однак за останні сто років умови життя людини кардинально змінилися. Технічний прогрес призвів до того, що енергію, яку людина затрачала на трудову діяльність, зараз на 90 % виконують машини. Нині втрачає свої позиції такий природній спосіб пересування людини, як ходьба.

Рухова діяльність у формі фізичних вправ дозволяє ефективно формувати необхідні вміння й навички, фізичні здібності, оптимізувати тренувальний процес, поліпшити стан здоров'я, підвищити працездатність.Дійсно, щоб людина могла вистояти в сучасних умовах, вона повина бути тренованою і загартованою. Якщо існує якась панацея від хвороб, то вона значною мірою полягає в здоровому способі життя .

Якщо студент буде володіти та активно користуватися різноманітними фізичними вправами, то поліпшить свій фізичний стан і рівень фізичної підготовленості, показники фізичного здоров'я.

Роль рухової активності в зміцненні здоров'я правомірно розглядати як прагнення особистості до гармонічного розвитку за допомогою обраного виду спорту або фізкультурно-спортивної діяльності.

Рухова активність проявляється у використанні в повсякденному житті різних засобів фізичної культури й спорту. У зв'язку з тим, що спорт вищих досягнень носить професійний характер, основна увага в навчальних закладах повинна приділятися оздоровчій фізичній культурі особистості студента.

Людина звичайно вибирає той вид діяльності, який більшою мірою дозволяє задовольнити виниклу потребу та отримати позитивні емоції.

За допомогою підібраних і організованих заходів з використанням фізичних вправ з різних видів спорту, раціонального харчування, режиму праці й відпочинку можна змінювати й поліпшувати показники фізичного розвитку та функціональної підготовленості організму. Саме тому оздоровча фізична культура широко використовується для зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, підвищення енергопотенціалу людини, являючись важливим засобом його всебічного та гармонічного розвитку. Звідси зростає значимість фізичної культури в структурі освітньої і професійної підготовки студентів, яка виступає не тільки в ролі навчальної дисципліни, але і як засіб направленого розвитку цілісності особистості, здатної виробляти шляхи збереження і зміцнення здоров'я.

У студентському віці закінчується фізичне дозрівання організму. У цей час завершується формування такого співвідношення тонографії сили різних м'язових груп, яке є характерним для дорослих людей.

У системі фізичного виховання студентів за останні десятиріччя відбулися значні зміни. З погляду на збереження здоров'я, ефективність традиційних занять фізичною культурою низька. Традиційна система навчання, як правило, негативно позначається на стані здоров’я студентів. Перенавантаження функціональних систем, десинхроноз, зниження розумової і фізичної працездатності, виражена втома – це далеко не повний перелік результатів, характерних для стандартно-нормативної освітньої парадигми, враховуючи одне заняття на тиждень . Ситуація ускладнюється переходом на кредитно-модульну форму навчання, що припускає зменшення кількості годин, відведених на фізичне виховання, і переміщення їх у розряд самостійної роботи, що при несформованій мотивації до занять може проявитися в зниженні рухової активності студентів у цілому. Тому важливим аспектом є формування у студентів звички до систематичних занять. В цьому, на нашу думку, полягає значне підвищення ефективності процесу фізичного виховання студентів.

Встановлено, що тільки 48% студентів повною мірою задоволені організацією фізичного виховання у вищому навчальному закладі. 32% студентів не повною мірою задоволені заняттями, що є великим резервом в удосконаленні організації фізичного виховання. Крім того, частина студентів негативно ставляться до тих занять, що організовані кафедрою фізичного виховання.

Організація занять з фізичного виховання відбивається і на інтересі студентів до цих занять. Так, більшості студентів, в основному подобаються проведені заняття, і вони намагаються не пропускати їх, деякі студенти цілком задоволені заняттями і регулярно їх відвідують. У той же час є студенти звільнені від занять за станом здоров’я, частка студентів відвідують заняття час від часу (інколи). Таким чином, студенти не знаходять реалізації своїх оздоровчих, соціально-психологічних інтересів на заняттях, що є підставою для розробки більш ефективної системи фізичного виховання.

В останні роки постійно зростає число студентів із різноманітними відхиленнями в стані здоров'я, захворюваннями хронічного характеру, різноманітного роду фізичними і психічними перенапругами, травмами. Більшість студентів оцінюють стан здоров’я як не зовсім добрий і поганий, так само як і фізичну підготовленість .

Про недостатньо ефективну побудову занять з фізичного виховання свідчать відповіді студентів. Зокрема, їх не задовольняє спрямованість занять, зміст занять, недостатнє або надмірне навантаження, відсутність музичного супроводу та інше.

Різнорідність груп дає підстави для реформування існуючої системи фізичного виховання, одним із компонентів якої є наповнюваність навчальних груп. Реально втілити цю вимогу студентів у рамках існуючих положень можливо тільки у випадку реорганізації фізичного виховання і більш чіткої диференціації студентів відповідно до їхнього рівня здоров'я та фізичної підготовленості, в процесі розподілу в основну, підготовчу, спеціальну медичні групи і відділення спортивного удосконалення.

Пріоритет оздоровчо-рекреаційної діяльності пояснюється особливим ефектом і неповторною можливістю значного підвищення загального рівня працездатності, переключення з одного виду діяльності на інший, що сприяє підвищенню успішності і творчої активності студентів. Цьому сприяють різноманітні форми проведення занять, що припускають зміни характеру й змісту фізичних вправ у залежності від мотивів, інтересів і потреб студентів у фізкультурній активності.

Література:

1. Бондин В.И. Здоровьесберегающие технологии в системе высшего педагогического образования // Теория и практика физической культуры и спорта. – 2004. - №10. – С. 15 – 18.

2. Валеологическое образование (пробоемы, поиски, решения) /Под ред. Э.Н.Вайнера. – Липецк, 1998. – 79 с.

3. Виленский М.Я. Основы здорового образа жизни студентов: Учебное пособие. – М.: МИЭПУ, 1995. – 93 с.

4. Вишневский В.А. Валеология в классическом университете //Материалы конференции «Научно-методические основы воспитания физического и психического здоровья молодежи». – Екатеринбург, 1996. – С.15-16.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.